Channel Людина мисляча - @homointellectual - №1218
Про фільм «Римські канікули» (1953)На поверхні — романтична кінокомедія, під нею — філософська глибина. Тут і кантівська максима, за якою ми маємо вчиняти так, щоб це могло стати всезагальним правилом, і стоїчне слідування своєму обовʼязку перед суспільним, який стоїть вище за особисте, і тут же екзистенціальна тема свободи та відповідальності, які створюють й взаємно підтримують одна одну.Головна героїня, принцеса Анна, — це і принцеса, яка належить не стільки собі, скільки своєму образу, своїй ролі, своїм обовʼязкам, але разом з тим це і просто Анна — людина, яка хоче відчувати, що вона жива, і що життя відбувається за вікном всіх умовностей та вимог щодо неї. І вся історія фільму розгортається саме з цього конфлікту, — коли над принцесою взяла гору Анна, і вона сама здобула для себе ці «римські канікули», не чекаючи «того самого дня», який для більшості людей так і не настає.Ці канікули — не просто любовна історія, хоча в ній і присутній Ерос. Однак це Ерос як життєва енергія, яка попри сон від снодійного, навпаки, пробудила Анну бодай на день до її справжнього, як сказав би Гайдеґґер, автентичного життя. Чи як сказав би Марк Аврелій, що один день — це ціле життя, то Анна мала саме таке повне життя довжиною в один день. В ньому було все, що дало їй відчуття щастя, — і сміх, і рух, і смак, і новизна, і контакт з людьми поза власною бульбашкою, і головне, — саме місто.Тут Рим стає не просто красивим тлом для розгортання подій, а простором для буття, де кожна наступна мить — жива, спонтанна, не передбачена наперед. Тут все вирує, тут захоплює дух від усвідомлення давнини цього міста і всіх мільйонів чужих канікул, які відбувались тут в кожному з мільйонів життів. Рим — вічно живий, вічно красивий, вічно захоплюючий людину до самого її «ось-буття», де вже навіть після одного такого дня, ти вже ніколи не будеш таким, як був до цих канікул…Людина мисляча | #кіно_ЛМ
571
25-12-05 19:24