Telegram statistics channel - @economist_blog

Rail Baltica: проєкт зарухавсяLTG Infra почала проєктування каунаського вузла Rail Baltica — однієї з найскладніших ділянок коридору між Польщею та Латвією. Тут стикуються 1435 мм і 1520 мм, тут міст через Каунаську ГЕС, тут інтермодальний термінал Palemonas, щільна міська забудова, комунікації. Очікують, що каунаський вокзал після запуску високошвидкісної лінії обслуговуватиме більше пасажирів, ніж вільнюський. Усе це відбувається в межах TEN-T і європейської мережі стандартної колії.Але цікавіше інше. Паралельно RB Rail оприлюднила фіскальний аналіз проєкту. Кожен євро, інвестований у будівництво, повертає бюджетам Естонії, Латвії та Литви від 19 до 21 цента ще на стадії будівництва через ПДВ, ПДФО та соцвнески. Розглянули три сценарії фінансування. За консервативного (ЄС покриває лише 1,5× уже залученого CEF) Литві треба буде закрити 36% з власного бюджету, Естонії — 22%, Латвії — 21%. За оптимістичного (85% покриття від ЄС, як і планувалося) країни можуть вийти в чисту вигоду, а податкові надходження перевищать національні внески.Як на мене, найцінніше тут навіть не самі цифри, а той факт, що такий аналіз публічно зробили й опублікували. Як навантаження на бюджет залежить від структури фінансування, скільки повертається до бюджету ще на етапі будівництва, три сценарії з прозорими припущеннями.Я не пригадую, щоб у нас публікувалися подібні розрахунки за проєктом переходу на 1435 мм. А проєкт, по суті, той самий: новий стандарт, інтеграція з ЄС, велике інфраструктурне будівництво, питання співфінансування. Якщо такі розрахунки робилися, то добре було б їх побачити. #залізниця #ЄС

Провели змістовну зустріч із Прем’єр-міністром Республіки Польща Дональдом Туском під час мого візиту до Польщі.Подякувала всьому польському народу за послідовну підтримку України. Символічно, що зустріч відбулася у Жешуві — місті, яке з початку повномасштабного вторгнення прийняло тисячі українців і отримало від Президента України статус «Місто-рятівник».Українсько-польська співпраця має насичений порядок денний. Ми приділили увагу насамперед обороні, енергетиці, двосторонній торгівлі, розвитку прикордонної та логістичної інфраструктури. Найближчим часом очікуємо на укладення угоди про здійснення контролю у спільних пунктах пропуску та врегулювання технічних питань, пов’язаних із реєстрацією українських перевізників у системі SENT/RMPD.Посилюємо співпрацю між енергетичними компаніями Нафтогаз та ORLEN.Подякувала Прем’єр-міністру за особистий внесок у розблокування 20-го пакета санкцій та позики ЄС у розмірі 90 млрд євро. Для нас важливо, щоб уже найближчим часом надійшла перша її частина для підтримки нашої обороноздатності та бюджетних потреб. Ми також очікуємо якнайшвидшого початку переговорів за всіма кластерами в контексті набуття членства України в ЄС.Дякую Польщі за підготовку до проведення цьогорічної Ukraine Recovery Conference у Гданську. У свою чергу запросила пана Прем’єр-міністра взяти участь у Четвертому міжнародному саміті міст та регіонів України, який відбудеться в травні у Києві напередодні URC 2026.

Я іноді пишу про CBAM, бо це та тема, що буде боліти ще довго. (Тут останній пост.) І ось вийшло свіже дослідження моєї колеги Вероніки Мовчан про короткострокові наслідки CBAM для України.Головна оцінка: сукупні втрати українського експорту до ЄС за 2026–2027 роки складуть близько 1,4 млрд доларів, або мінус 41% до базового рівня 2025 року. З них 1,2 млрд (89%) припадає на чорну металургію. Цемент втратить майже весь експорт до ЄС — мінус 96%, бо українські CBAM-витрати вищі, ніж у конкурентів із Північної Африки.Цифри суттєво відрізняються від того, що подавала Єврокомісія раніше. Там ішлося про "помірний" вплив до повного запуску в 2034 році. Але 68% українського CBAM-експорту йде до ЄС (у 2021 було 41%), бо інші ринки після початку повномасштабної війни закрилися. Тобто диверсифікувати немає куди.Також цікаво подивитися на дефолтні значення викидів. Якщо експортер не має верифікованих даних, ЄС застосовує дефолтні значення з націнкою +10% у 2026 та +20% у 2027, щоб стимулювати до верифікації. Але вікно верифікації за 2026 рік відкривається аж 1 січня 2027, а здати сертифікати треба до 30 вересня 2027. Дев'ять місяців на акредитованих аудиторів, виїзні перевірки в умовах війни і велику кількість установок. Як на мене, більшість українських експортерів опиняться на дефолтних значеннях, тобто платитимуть більше, ніж мали б за фактичними викидами.Україна має виконувати правила ЄС, бо ми хочемо туди вступити, а вибіркового членства не буває. Але деякі вимоги для країни у війні справді надмірно жорсткі, і це варто врахувати або через нижчі ставки, або через відтермінування. Наприклад, через механізм Статті 30(7), яку згадує дослідження. Водночас бізнес має чітко розуміти, що відтермінування — це не назавжди. А тому потрібно готуватися до верифікації, рахувати викиди, інвестувати в модернізацію вже зараз, а не сподіватися, що пом'якшення триватимуть вічно. #CBAM #металургія

Українська логістика стійка. Але стійкість — це не те саме, що запас міцності.За останні місяці з'явилося кілька матеріалів про стан морської та дунайської логістики — від USM, ЕП та інших. Разом вони складають досить тривожну картину, навіть якщо кожен окремий текст закінчується оптимістично.Що відбувається. Кількість атак на порти у 2025 році зросла вдвічі — до 96 ударів. Пропускна здатність терміналів впала на 50%. Страхування воєнних ризиків для суден виросло з 0,2–0,3% до 3,5%, тобто в 15–20 разів. Судновласники, які раніше заходили без окремого воєнного покриття, тепер або переглядають умови, або взагалі відмовляються від українського напрямку.Далі додався іранський чинник. Блокування Ормузької протоки дало каскадний ефект: бункерне пальне подорожчало вдвічі, фрахт у чорноморському сегменті пішов угору (на дунайських маршрутах — плюс 2–3 долари за тонну), частина ліній призупинила букінги, інші ввели екстрені паливні надбавки. Навіть після оголошення перемир'я ринок попереджав, що на повне відновлення знадобляться не дні, а місяці.І тепер іще підводні дрони. Керівник служби безпеки RISOIL публічно сказав, що РФ взяла на озброєння підводні безпілотники і, за оцінками Американської торгової палати, може використати їх проти морського коридору. Чи буде повне закриття — питання до військових. Але сам факт, що це вже обговорюється на рівні бізнесу, показово.Ринок адаптується — це правда. Але кожна хвиля адаптації коштує дорожче за попередню. Дорожче страхування, вищий фрахт, менше охочих судновласників, більше операційних збоїв. На жаль, це повільне стирання наших резервів.Саме тому Дунай — це наш «план Б» і маршрут, який треба підтримувати в робочому стані. Нібулон розвиває дунайські напрямки, будуються нові термінали, Мінрозвитку ставить ціль у 15 млн тонн на рік. Але поки що є проблеми з глибиною каналу Бистрий (5,2 м — замало), зайвими зборами для порту Рені, вимогами наймати румунських лоцманів на короткій ділянці 44–64 милі. Це все вирішувані речі, але їх треба вирішувати вже зараз, а не чекати кризи.Отже, морський коридор тримається, і це справді вражає. Але ми не можемо покладатися на те, що він триматиметься завжди. Дунайська інфраструктура потребує уваги і ресурсів як паралельна система. А одеським портам потрібен потужніший захист від російських атак. Банальні і очевидні речі, але я не втомлюся їх повторювати.#море

Транспорт за минулий місяцьАвтомобільний транспорт. У березні обсяг експорту агропродукції автотранспортом становив 333 тис. т, що на 18% більше, ніж у лютому. У лютому вантажівками перевезено 10,5 млн т вантажу (+18% дпр).Розширюється система «єЧерга»: з 21 квітня 2026 року вона запрацює на пунктах пропуску «Устилуг – Зосін» (Польща) та «Сокиряни – Окниця» (Молдова).Україна наближає транспортні вимоги до стандартів ЄС: оновлюються правила щодо безпеки, екологічності та конструкції транспортних засобів. Йдеться, зокрема, про обов’язкове впровадження сучасних систем безпеки (eCall, автоматичне гальмування), нові вимоги до викидів, освітлення та захисту пасажирів, цифровізацію сертифікації для нових транспортних засобів, які виробляються або ввозяться в Україну. Це спрощує доступ українського транспорту до ринку ЄС і зменшує технічні бар’єри для експорту послуг. Нові правила набудуть чинності орієнтовно з другої половини 2026 року та впроваджуватимуться поетапно.Детальніше про інші сектори та оцінку ВВП у березні читайте в Місячному економічному моніторингу України від ІЕД. #МЕМУ

Прочитала два інтерв'ю — з СЕО «Київстару» Олександром Комаровим (DOU) і з СЕО Vodafone Ольгою Устиновою (Економічна правда) — і мозок економіста, звісно, пішов не туди, куди планувалося.Почну з деталі, яку я не знала. Виявляється, під час блекаутів за роботу 50% мережі Vodafone відповідають обласні адміністрації. Оператор передав їм координати базових станцій, заздалегідь облаштував розетки, надав генератори і паливо, а далі місцева влада сама підключає і забезпечує роботу. Тобто коли у вас немає зв'язку, то не завжди варто звинувачувати оператора. Іноді питання до ОДА.Тепер про «Київстар» і те, що мене змусило задуматись.АМКУ з третього разу погодив купівлю Tabletki.ua. Комаров пояснює затримки тим, що регулятор ще формує розуміння ринку: якщо включати Google, то частка Tabletki мізерна, якщо ні — домінуюча. І наводить аналогію з Procter & Gamble: якщо порахувати мило як засіб для прання, то ніякої монополії на порошок немає.Ось тут у мене виникає теоретичне запитання, яке виходить далеко за межі телекому. Де межа при визначенні ринку? Якщо товаром визначити «кулькову ручку з червоною кнопкою» — отримаємо монополію. Якщо «засоби для письма включно з електронними» — чисту конкуренцію. Де між цими крайнощами проходить правильна межа? І чи справді Procter & Gamble можна порівнювати з милом? Що ви думаєте?Але є й інше питання, яке мені здається важливішим. «Київстар» сьогодні — це телеком (дані про переміщення і дзвінки десятків мільйонів людей), Helsi (медичні записи), Uklon (маршрути пересування), Tabletki.ua (інформація про те, які ліки купують люди). Це дуже специфічний набір чутливих персональних даних в одних руках.Комаров каже, що законодавство про приватність даних вони виконують «як ніхто інший». Можливо. Але питання не лише в тому, чи виконує компанія закон сьогодні. Питання в тому, чи усвідомлює держава, яка концентрація чутливих даних формується, і які є запобіжники на майбутнє. Це нормально — дозволяти таку концентрацію? Мені цікаво, що думаєте ви.#телеком

Про українську оборонку зараз виходить багато матеріалів — і всі ніби про одне, але з різних кутів. Я зібрала кілька з них разом, щоб скласти більш цілісну картину: що Україна може запропонувати світу і де сама собі заважає.Почнемо з хорошого. Ринок виріс у шість разів з 2021 року — до $6,8 млрд. Торік Україна виробила 4,5 млн дронів. Для порівняння: армія США планує зробити 300 тисяч малих дронів за два роки. Swarmer вийшов на NASDAQ і вже виріс у ціні на 48% після лістингу. Японська Terra Drone вперше інвестувала в українського виробника. Країни Близького Сходу шукають українські перехоплювачі, щоб дешево збивати іранські дрони-камікадзе. Попит на наші рішення є, і він реальний.Але є нюанс. Цей попит поки що переважно на папері.В Україні накопичилося понад 180 заявок на експорт зброї. Комісія, яка їх розглядає, запрацювала лише у лютому 2026 року. Процедура — до 90 діб. Для ринку, де продукт застаріває за кілька місяців, це неприпустимо. Пряма заборона на експорт формально відсутня, але жодного реального прямого експорту ринок досі не бачив. Основний формат — спільні підприємства за кордоном.Паралельно є ще кілька речей, про які менше говорять публічно. Перше — камери. Україна потребує щонайменше 200 тисяч камер на місяць лише для FPV-дронів. Усі виробники ЄС разом виробляють не більше 40 тисяч тепловізійних камер на місяць. Тому без китайських компонентів не обійтися — вони дешевші у 4-5 разів і є в потрібних обсягах. Але тут є і безпековий вимір: засновник Octava Capital Кардаков каже, що через частину китайського обладнання Китай може отримувати доступ до відео з розвідувальних дронів. 80-90% камер в Україні під цим ризиком, за його оцінкою. Є й інша проблема: імпортні компоненти звільнені від мита і ПДВ, а українські виробники ці податки платять. По-друге, дефіцит малих реактивних двигунів для далекобійних дронів — Європа просто не встигає наростити виробництво під такий попит. Чеська PBS Group збільшила виробництво у п'ять разів і каже, що можливості вичерпані.По-третє, маржа обмежена 25% при продажах армії, що унеможливлює нормальний R&D. І є ризик, що великі держконтракти йдуть не до найкращих, а до найближчих.Як на мене, тут є один ключовий парадокс: виробничий потенціал галузі оцінюється в $50-55 млрд, а внутрішні закупівлі — $12,5 млрд. Тобто ринок може значно більше, ніж держава готова купити або дозволити продати за кордон. Іноземні партнери зацікавлені, переговори ведуться, меморандуми підписані, але до реальних поставок не доходить, бо дозвільна процедура займає місяці, а технології за цей час вже змінюються.Українська оборонка зараз — це реальна індустрія з унікальним досвідом, яка вже цікава глобальному ринку. Питання в тому, чи встигне регуляторна система підлаштуватися під темп, у якому живе сам ринок.

Моя донька обожнює математику. Але в звичайній школі це майже нічого не важило — вчителька мала клас із 30 дітьми, половина з яких не розуміла базових речей, і займатися розвитком тієї, яка вже все засвоїла, просто не було ні часу, ні сенсу. Вчителька сама переконувала нас шукати іншу школу. І ми пішли. До фізико-математичного ліцею.Це не виняток. Це система.Засновник освітньої платформи Mathema Павло Педенко в інтерв'ю DOU розповів, що 95% їхніх учнів — це діти, які не розуміють дроби. Не олімпіадники, не ті, хто хоче стати математиком. Просто діти, які застрягли на матеріалі п'ятого-шостого класу. Табличне множення, ділення, найбільший спільний дільник.Тобто проблема масова і вона починається дуже рано.Мене завжди дратує ярлик «гуманітарій». Ніби якщо дитина погано рахує — вона автоматично любить літературу й історію. Але це зовсім не так. Часто це просто дитина, якій у потрібний момент не пояснили дроби нормально. І все.Нас з донькою свого часу дуже виручив DragonBox — норвезький застосунок, який вчить алгебри та геометрії через гру. Рекомендую всім батькам, у кого є діти шкільного віку. Навіть мені було цікаво проходити рівні. Але це — інструмент. Він не замінює людину, яка тримає стратегію навчання.Зараз всі говорять про ШІ в освіті. Держава будує платформу Мрія — вже 3000 шкіл, 400 тисяч користувачів, генератор тестів, рекомендаційна система. Mathema експериментує з ШІ-асистентами. Гарно. Але ШІ добре вирішує конкретну тему тут і зараз. Він не пам'ятає, що робив із цією дитиною місяць тому. Він не бачить, де вона застрягне через три теми. Він не тримає фокус.Це може робити тільки людина-вчитель.На мою думку, проблема математичної освіти в Україні — не в браку інструментів. Інструментів уже достатньо. Проблема в тому, що в класі 30 дітей, вчитель отримує невелику зарплату, і в нього фізично немає ресурсу працювати індивідуально. ШІ може компенсувати це для окремої дитини — якщо батьки знають про такі інструменти і мають час їх застосовувати. Але системно це не вирішить нічого.Мабуть, державі варто думати не лише про платформи, а про те, як зменшити навантаження на вчителя і дати йому змогу помічати кожну дитину — і ту, що відстає, і ту, що переростає клас. Чи ми забагато хочемо від вчителя?

8 квітня споживання електрики зранку стрибнуло на 16% порівняно з попереднім днем. Похолодало, люди вмикають обігрівачі. «Укренерго» ввело погодинні відключення по всій країні. Здавалося б, весна — але дефіцит знову тут.Зараз збіглося кілька факторів одночасно. Опалювальний сезон завершився, і ТЕЦ майже зупинились, бо прив'язані до циклу теплопостачання. Два атомних блоки вийшли в планові ремонти. Хмарна погода різко знизила генерацію сонячних станцій, а саме вони давали нам «сонячний березень» і до 3 ГВт вдень. З 1 квітня прайс-кепи повернули до нижчих рівнів, що зменшило імпорт. І частина когенераційних установок вже зупинилась через скасування ПСО — я про це окремо написала раніше.Є тут один цікавий парадокс. Встановлена потужність сонячних електростанцій в Україні вже перевищує 8 ГВт — більше, ніж атомна генерація (7,7 ГВт). Але квітневі відключення показали, що номінальна потужність і реальна генерація в хмарний день — це зовсім різні цифри. Система, яка залежить від сонця, потребує або накопичувачів, або маневрової резервної генерації. Тепер про велику картину. Остання спільна оцінка уряду, Світового банку, ЄС та ООН оцінює потреби відбудови України у 588 млрд доларів на 10 років. Енергетика — 90,6 млрд, і це вже на третину більше, ніж рік тому, через удари 2025 року. Росія вибила близько 9 ГВт генеруючих потужностей — але вже відновили 3,5–4 ГВт. Тобто кожного разу повертаємо щонайменше половину. Запас міцності вичерпується.Але Україна не просто ремонтує зруйноване. Паралельно будується інша архітектура — накопичувачі, розподілена генерація, інтеграція з ринком ЄС. Хоча швидкість руйнування і швидкість відновлення досі йдуть майже нарівні. Поки це так — відключення нікуди не зникнуть. На жаль. І готуємось до літніх відключень.#енергетика

Після кожного масованого удару по енергетиці медіапростір заповнюється одними й тими самими ідеями: «закопати все під землю», «замінити ТЕЦ тисячами маленьких контейнерних установок», «вкрити все сонячними панелями». Розумію емоцію. Але давайте про цифри.Підземна ТЕС — це з галузі наукової фантастики. Котли, турбіни, системи вентиляції для газової чи вугільної станції під землею — інженерно нерозв'язне завдання. У світовій практиці немає жодного такого прикладу. Закопати трансформаторну підстанцію реально, а от закопати станцію з її котлами — ні.З маленькими контейнерними газовими установками складніше: вони справді гнучкіші. Але щоб замінити потужність лише однієї Дарницької ТЕЦ, потрібно приблизно 800 таких контейнерів. Розмістити їх у щільній міській забудові, підвести газ, під'єднати до мереж — колосальне завдання. А ще: для зручності обслуговування їх неминуче групують по 10–20 на одному майданчику. Тобто знову велика ціль, але вже без бетонного захисту. Металевий корпус контейнера не витримує навіть близького вибуху.Рознести джерела тепла на 3–4 чи навіть 10 менших — це теж реально, і це краще, ніж одна велика ТЕЦ. А от запускати сотні маленьких котелень на газу було б довше й дорожче, і їх легше було б «вимкнути» тими самими ударами. Якщо порахувати, скільки «шахедів» і ракет летіло по ТЕС, і уявити, що їх направили на менші котельні, на яких ППО була б менш дієвою, висновок простий: стійку централізовану систему з наявними мережами відновити й модернізувати буде простіше й дешевше.Вадим Литвин, голова Асоціації енергоаудиторів України Тепер про сонце. Взимку в Київській області в середньому п'ять сонячних днів на місяць. Виробіток СЕС у грудні — у десять разів менший, ніж у липні. Сонячний березень дав нам перепочинок від відключень. Хмарний квітень його забрав — хоча встановлена потужність сонячних панелей в Україні вже перевищує 8 ГВт. Потужність і реальна генерація — дуже різні речі.Децентралізація — правильний напрямок. Але вона вже відбувається сама собою, через бізнес, а не через урядові програми: промислові когенерації, дахові СЕС, накопичувачі. До речі, законодавство вже дозволяє бізнесу з власною генерацією або накопичувачами продавати надлишки в мережу, брати участь у ринку балансування і заробляти на різниці між нічною та вечірньою ціною. Це вже працюючий механізм для тих, хто розібрався в правилах.Тому виходить, що великі станції нам ще потрібні. І питання не в тому, щоб від них відмовитися, а в тому, як зменшити залежність від кожної окремої точки. #енергетика