3 х 4

А найцікавіше знаєте що:В російському середовищі, де діє російська політика і функціонують російські інституції та російська мова, як і в минулому радянському середовищі, подібні думки та подібний аналіз, як вище були і залишаються неможливими. В Радянському Союзі, як і в сучасній Росії, не існувало і не існує мови, здатної проаналізувати і репрезентувати власний колоніалізм та власну експансію як проблему.І я не лише про цензуру чи заборону окремих висловлювань, а про відсутність самої поняттєвої рамки, у межах якої імперія могла б бути осмислена як імперія, а не як природний історичний стан або цивілізаційна місія.Мова і поняття, які в принципі дозволяють таке осмислення, ніколи не були частиною російського інтелектуального поля. А з цього вже утворюється інша цікава закономірність:Я можу інтуїтивно щось відчувати, насильство, приниження, страждання, але щоб це проаналізувати мені потрібні слова, щоб вони сформували понятійну рамку, мені потрібна мова, як система, що дає змогу виражати сенси.Без такої мови інтуїція не перетворюється на знання, а досвід не стає аргументом. Цікавенько...

Мені 33 роки й сьогодні я зрозумів наскільки я наївна людина та зарозуміла людина.Я думав та був переконаний, що іншій людині можна пояснити будь-що, якщо це буде аргументовано, послідовно і побудоване за правильною логікою. Я істинно вважав, що мій власний погляд на певні процеси є правильним тільки через те, що я можу це раціонально, аргументовано, послідовно пояснити із правильною не суперечливою логікою і саме тому це правильний погляд, бо він узгоджується із моїми переконаннями, фактами, науковим методом і тд. Я не думав про те, що можливо кожне переконання є причиною того, як саме ми його раціоналізовуємо та собі пояснюємо, але водночас саме переконання є набором культури, досвіду, емоцій і всього того, що в першу чергу немає логіки та раціональності:Переконання не є раціональним лише тому, що ми можемо його собі раціонально пояснити О всесвіт наскільки ж я був обмеженим та самовпевненим, я вірив, що те що є раціональним в моїх очах є правильним для всього світу. Такої підстави я навіть від самого себе не очікував. Виявляється, що люди в основі своїй не раціональні агенти й це не тільки економіки стосується, а і мислення та переконань.А якщо бути точнішим, раціональність не є священним граалем, Богом чи істиною істин.Раціональність це продукт життєдіяльності людини, так само як і страждання та щастя, індустріалізація, сміх та музика є продуктом людської життєдіяльності й тому моє власне раціональне ні чим не вище, краще, точніше чи правильніше ніж раціональне іншого, вони не рівні тільки за своїми наслідками для живих людей і саме це стає єдиним осмисленим критерієм оцінки:Наслідки, а не ідеї Тому я прошу вибачення у тих кого вважав хибним та помилковим у своїх поглядах на світ. Прошу вибачення за свою зарозумілість, я просто не розумів: те що хтось відрізняється від мене не робить його автоматично хибним чи не раціональним для мене та світу. Це лише означає, що ми рухаємося різними траєкторіями досвіду.Ідеї та погляди є внутрішньо вірними для того, хто їх сповідує, у сенсі психологічної переконаності, а не об’єктивної правильності.Це не релятивізм і не заперечення критики, а визнання того, що переконання не обираються з таблиці абсолютних істин, а виростають із досвіду, культури та емоцій. Саме тому вони потребують не ієрархії, а аналізу наслідків. Не існує нічого та нікого кращого, існують тільки наслідки від наших власних дій та страждання, відповідальність та методи множення страждання або зменшення.Саме тут для мене з’являється межа, яку я більше не хочу ігнорувати: Якщо не існує вищості думки як такої, це не означає, що зникає відповідальність за вибір. Навпаки, вона стає жорсткішою. Тепер я відстоюю свій погляд не тому, що він істинний, правильний чи раціональніший, а тому, що я беру на себе відповідальність за його наслідки. Не за переконання як такі, а за те, що вони роблять із живими людьми, з їхнім болем, свободою і можливістю бути собою. Саме тому я більше не хочу переконувати. Я хочу прояснювати. Я не хочу доводити, що хтось помиляється. Я хочу чесно питати себе й іншого, до чого веде ця позиція, кого вона ранить, кого робить щасливішим, що вона знищує і що залишає після себе.

Нарешті я отримав пояснення, якого не міг знайти понад 10 років, і відверто вам признаюсь це щастя розуміти, що це таке російський ліберал, але давайте із самого початку.Досить давно я почав чути такий описовий термін, як російський ліберал і я інтуїтивно розумів, що це якась нісенітниця, яку я засуджую, бо не можливо відстоювати ліберальні цінності, якщо ти зростав на російському імперіалізмі, але пояснити це собі, свою ж інтуїцію я не міг, бо не мав знань.Але сьогодні сталось чудо і я знайшов такий цікавий термін:Ліберальний імперіаліст Цей термін походить з кінця 19 століття та британської імперії: Ліберальний імперіаліст це людина або політична позиція, яка підтримує ліберальні цінності всередині держави, але водночас виправдовує або не ставить під сумнів імперське домінування цієї держави над іншими народами та територіями.Свободи, права і демократія в такому підході вважаються допустимими лише в межах імперії і можуть навʼязуватися назовні як цивілізаційна місія або інша вигадана ціль. Якщо узагальнити:Імперіаліст каже- Ми маємо право панувати, поневолювати і вбивати, бо так влаштований світ і так діє сила та той хто сильніший.Ліберальний імперіаліст відповідає- Ми маємо право панувати, поневолювати і вбивати, якщо це подається як окультурення, модернізація, прогрес, захист цінностей або навчання відсталих народів жити правильно.І у деяких з вас може виникнути запитання:То до чого ж тут це і російські ліберали, які проти війни, які виїхали, вони ж проти Путіна!?? І саме в цьому заховане моє сьогоднішнє прозріння.Російські ліберали, які проти війни і проти Путіна, у своїй більшості не є проти імперії як такої.Вони виступають проти конкретної форми її реалізації, але не проти самої імперської логіки.Для них імперія не є проблемою, бо вона сприймається як природна форма існування держави. Проблемою стає лише те, хто і як цією імперією керує.Саме тому критика спрямована на Путіна як на неефективного, грубого і токсичного менеджера імперського проєкту, а не на сам проєкт.У цьому мисленні імперія залишається нормою, яку не ставлять під сумнів. Саме з цієї причини вони є не запереченням імперського мислення, а його мʼякою формою. Їхня ціль:Імперія з ліберальною риторикою, чеснішими процедурами й привабливішим фасадом. Але те що народжене на ідеї імперіалізму, ідеї сили та поневолення не може співіснувати з ідеями права на самовизначення, свободу в її широкому сенсі та на мінімальне втручання держави.Саме тому російська ліберальність закінчується там, де починається питання кордонів, колоній і підкорених народів.Вони легко говорять про свободу слова і чесні суди, але починають уникати прямої відповіді, коли мова заходить про право інших на вихід з імперського простору, про їхній власний погляд на деімперіалізацію Росії, в цей момент їх голоси замовкають.Я щасливий, що сьогоднішні пошуки дали мені чіткий та зафіксований термін і моя інтуїція стала зрозумілою. Тепер російський ліберал перестає бути загадкою, а стає тим самим імперіалістом тільки із гарними епітетами і що іронічно та жахливо: Він цього ніколи не зможе зрозуміти. І як би тривіально це не прозвучало, найкращим методом діагностувати ліберального імперіаліста це задати йому до болю просте запитання:Чий Крим? На гравюрі поневолені люди в Конго, поневолені імперіалістом, який визначав себе філантропом, королем Леопольдом IIДжерело:https://en.wikipedia.org/wiki/Liberal_Imperialists

Як ви вважаєте, чи є атеїзм також вірою? Це релігія, яка вимагає віри в неіснування Бога?Я досить часто чув такі слова, що  «атеїзм - теж віра».І досить довгий час я від незнання погоджувався з ними, поки сьогодні не зустрів цікаве та методологічне пояснення та розрізнення, між вірою, атеїзмом та будь-чим іншим. Виявляється, що віра це в першу чергу прийняття переконання без доведення, без скептицизму, незалежно від підтверджень чи доказів.Атеїзм, за класифікацією Річарда Докінза це заперечення існування будь-яких богів або відсутність віри в них, що ґрунтується не на емоції, а на методологічному підході, на вимозі доказів перед прийняттям будь-якого твердження.Віра існує в незалежності від підтверджень та доводів, і якщо прийняти це визначення віри, стає зрозуміло, що атеїзм не підпадає під категорію віри, тому що він не приймає жодного твердження без доведення, а навпаки, він виникає саме через відсутність достатніх підстав для прийняття релігійного твердження.Віра починається там, де закінчується аргументація, а атеїзм це позиція, що утримується від прийняття чогось, доки не з’являться переконливі аргументи.Це не віра в те, що Бога немає, а відсутність віри в те, що Бог є, і різниця між цими формулюваннями принципова, простий приклад:Дитина, яка ніколи не чула про Бога, не робить жодного вибору між вірити чи не вірити. У неї просто немає самої ідеї, у яку можна було б вірити або яку можна було б заперечити.Тому її ментальний стан це не віра і не невіра, а відсутність будь-якої позиції. Саме таким чином атеїзм це в першу чергу метадологічна рамка, відповідь на питання про існування Бога або Богів. Це не релігія, не ідеологія, не світогляд, не рух в першу чергу. Простіше кажучи:Теїзм говорить- Бог існуєАтеїзм відповідає- Я не бачу підстав вважати, що це правда. Тобто атеїзм не проголошує, що Бога немає (це було б ствердження, яке теж потребує доказів). Він лише утримується від прийняття віри в надприродне.Саме тому атеїзм ніколи не був вірою і навіть якщо хтось і вірить в нього, то це можливо тільки від відсутності знать та розуміння правильної методології.Джерела:На створення тексту надихнув Метт Діллахантіhttps://medium.com/deconstructing-christianity/is-atheism-really-a-religion-that-requires-faith-in-the-non-existence-of-god-1587f139bf4chttps://www.youtube.com/watch?v=tFdGvQYKnZ8https://en.wikipedia.org/wiki/Matt_Dillahunty

Закон Брендоліні:Кількість енергії, яка потрібна, щоб спростувати нісенітницю завжди значно більша за ту що потрібна, щоб її створити. У 2013 році на фоні зростання інформаційного шуму в інтернеті один італійський програміст сформував мем-закон, який невдовзі назвуть на честь нього:Закон БрендолініПередумови виникнення закону були пов’язані з двома ключовими змінами. Перша зміна полягала у різкому здешевленні процесу публікації інформації. Будь-яка людина отримала можливість миттєво поширювати будь-які твердження без внутрішнього фільтра якості.Друга зміна полягала у зміні екосистеми сприйняття: Аудиторія більше не потребувала глибокої уваги та критичного мислення, адже алгоритми соціальних платформ віддавали перевагу яскравим і простим формулюванням, які повинні швидко інформувати споживача. Закон Брендоліні був інтуїтивним висновком: Для створення нісенітниці стало достатньо декількох секунд і бажання емоційно вплинути на читача, але для її спростування інтелектуальна ціна завжди значно більша. Це включає перевірку джерел, побудову логіки аргументів та пояснення контексту. Відомим прикладом закону Брендоліні є історія про нібито зв’язок вакцин і аутизму. У кінці дев’яностих років лікар, на ім'я Ендрю Вейкфілд опублікував статтю в журналі Lancet з твердженням що вакцина ММР нібито спричиняє аутизм.Згодом було встановлено що його дані були сфальсифіковані, статтю відкликали, а самого автора позбавили медичної ліцензії, але цього вже було недостатньо щоб зупинити процес, який він запустив.Нісенітниця була створена за один текст і почала жити власним життям, тоді як тисячам науковців довелося витратити 10 років на великі клінічні дослідження які послідовно показали відсутність будь-якого зв’язку між вакцинами і аутизмом, але навіть сьогодні опісля 30 років з моменту публікації ще залишаються люди, які попри фактологічні спростування все одно вірять в нібито зв’язок вакцин і аутизму.Саме ця інформаційна асиметрія є чудовою ілюстрацією закону Брендоліні: Одна неправдива ідея породила величезні витрати енергії на її спростування та спричинила велетенську шкоду громадському здоров’ю, попри спроби її спростувати та викрити її неправдиве ядро. Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Brandolini%27s_lawhttps://www.swissinfo.ch/eng/medicine-access/one-paper-twenty-years-of-damage/89422527

Продовження:Саме через це Україна не оголошує війну Росії, адже в сучасному міжнародному праві поняття оголошення війни втратило легітимний статус. Україна діє в межах права на самооборону, що чітко розрізняє агресію як злочин і захист як законну реакцію на напад.Але де ж захована не логічність? Все ж наче очевидно? І ось тут криється найбільша парадоксальність, яку створили відповіддю на друге запитання вище. Після поразки Німеччини сформувалася нова колективна історична рамка, яку назвали Друга світова війна. Цей термін став узагальненням і певним спрощенням, адже хоча бойові дії не охопили буквально весь світ, конфлікт мав справді глобальний характер: у ньому брала участь більшість провідних держав, а його наслідки торкнулися всіх континентів через колоніальні, економічні та політичні зв’язки. Назва виконувала важливу ідеологічну функцію, бо допомагала створити зрозумілу морально етичну рамку, у якій жахи фашизму, нацизму та масового насильства отримали чітку інтерпретацію, а світ поділявся на агресорів і тих, хто чинив опір.Але нові пропагандисти війни, які стануться у майбутньому. Апологети насильства користувалися цією лазівкою для виправдання війни за мир, оборонної війни.Пропагандисти швидко зрозуміли, як можна поєднати два різних контексти, щоб виправдати свої злочинні дії й саме зараз росія робить те ж саме. Вона використовує стару схему: називає власну агресію обороною, а свій напад захистом миру І метастази цих ідей буває поселяються в головах українських людей, які просто не розібрались у термінах.Росіяни та їх прихильники пробують дегуманізувати війну, подати її як те, що є нормальним та природнім, те чим на їхню пропагандистку ритору займається і Україна вчасності. Вони намагаються розмити морально етичні рамки, щоб вбивця здавався тим хто рятує, а той хто рятується здавався вбивцею заплямований кров'ю.Тому я вважаю, що потрібно знати, що саме термін війна означає та де і як його потрібно застосовувати. Бо якщо хтось прославляє священну війну він в першу чергу грає на руку Росії, а не Україні.

Який цікавий термін супремасизм.Це переконання, що певна група людей є вищою за всіх інших і повинна мати владу над ними. Вищість групи може бути визначена за незліченно великою кількістю різних причин: вік, стать, релігія,  етнічну приналежність ... Супремасизм є досить поширеним процесом і від країни та часу залежить те яку форму він має та визначення, яке йому надають. Наприклад:Російський шовінізм. Великоруський шовінізм, був терміном, який Ленін використовував для критики імперської політики, що затверджувала панування російської нації над іншими народами імперії, він виступав проти цієї політики. Проте, попри офіційну риторику, радянська влада відтворила ту саму імперську модель проти якої наче боролась.Під гаслами інтернаціоналізму проводилась русифікація, репресії, голод і централізація влади. Іншими словами це був супрематизм, який виражався в дискримінаційній політиці вже нової влади. Але те що радянська влада, як і будь-яка російська влада була кровожерливими вбивцями ідеалістами сьогодні це нікого не здивує, бо вони такими й залишились. А от що насправді мене здивувало, так це Японський супремасизм.Його ціль була проста, а ідея полягала в тому, щоб виправдати імперську експансію і закріпити ієрархію, де чиста японська раса Ямато нібито стоїть вище над іншими.Вони конструювали  образ етнічної однорідності та культурної вищості японців над іншими Азійськими народами, яку через школу, медіа й культ імператора подавали як природну норму.Це давало моральне право на підкорення сусідів і дегуманізацію інших, перетворюючи пропаганду на інструмент раціоналізації насильства. Іншими словами японська влада маскувала дискримінаційну політику під ідею історичної місії.  І що мене вразило так це один із методів, який використовувала японська влада. У них були людські зоопарки. У цих людських зоопарках японська влада виставляла інших азійців як живі експонати, щоб показати їх відсталість і підкреслити вищість японців. Це була расова пропаганда, яка виправдовувала колоніалізм і насильство, зводячи людей до ролі демонстраційного матеріалу для імперських ідей.Таким чином супремасизм є дискримінаційним принципом, який використовується та застосовується щодо політики та відношення до цілих груп людей. Він має різні замасковані форми та назви,  але зміст виражає завжди один і той самий:Ми вищі за інших Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Supremacismhttps://en.wikipedia.org/wiki/Yamato_peopleНа фото:Ота Бенга , людський експонат, 1906 рік.Виставлявся щодня після обіду протягом вересня, згідно з вивіскою біля вольєра для приматів у зоопарку Бронкса

Частинка про теорію змов з книги: «Відкрите суспільство та його вороги» Я не кажу, що змов не буває взагалі. Навпаки, це типові соціальні явища. Вони набирають ваги, наприклад, тоді, коли до влади приходять люди, котрі вірять у теорію змов. При цьому люди, які щиро вірять, що знають, як створити рай на землі, — більше схильні до теорії змов і укладають контрзмову проти неіснуючих змовників, бо єдиним поясненням їхніх невдач у створенні раю є підступність Диявола, котрий опікується переважно створеннямпекла.Слід визнати, що змови таки існують. Однак слід визнати і той важливий факт, що успішливими бувають лише деякі з них. Змовники не часто користуються плодами своєїзмови.Чому так виходить? Чому наслідки надто відрізняються від задумів? Та тому, що існує змова чи не існує — все це звичайнісінькі випадки з життя суспільства.Суспільне життя — це не випробовування сил різних протидіючих груп, а діяльність у межах більше або менше гнучких чи крихких структур інститутів і традицій та їх творення безвідносно до будь-яких свідомих протидій, безліч несподіваних реакцій у цих структурах, реакцій, що їх взагалі неможливо передбачити.

Який цікавий еволюційний аргумент проти натуралізмуУ 1993 році ось цей цікавий релігійний філософ Елвін Плантіга запропонував напрочуд цікавий аргумент, який показує суперечність віри в еволюційний натуралізм. Він стверджував:Якщо наш мозок створений лише еволюцією без Бога, то ми не маємо підстав вірити, що наші думки правдиві, бо еволюція відбирає не істину, а виживання. Якщо більш глибше подивитися на цей аргумент, то еволюція діє не для виробництва істини, а для виробництва поведінки, яка збільшує шанси вижити.Відбір не цікавить, чи істинні переконання істоти, важливо лише, щоб вони працювали.Якщо істота помиляється, але її помилка допомагає їй вижити, то еволюція не буде її виправляти. Наприклад:Якби наш давній прадід боявся звуків грому, думаючи, що це “гнів Богів”, то можливо він уникав небезпеки, навіть якщо його уявлення про “Богів” були неправдивими. Поведінка зберегла життя, хоч переконання було хибним.Цей аргумент чітко вказує на суперечність між істиною та натуралізмом. Що таке натуралізм: Це система уявлень про світ, згідно з якою природа є єдиним універсальним принципом поясне­н­ня всього сущого без залуче­н­ня містичного й над­природного.  І хоч цей аргумент може здатися досить простим, але насправді в його основі лежать складні думки, які показують суперечність між радикальним матеріалізмом та істиною і він наштовхує на дуже цікаві роздуми. Саме тому у мене до вас запитання:Як би ви відповіли на аргумент Елвіна Плантіги?Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Evolutionary_argument_against_naturalismhttps://esu.com.ua/article-70580

На ютубі існує ціла ніша відео, де одні люди критикують інших людей, аргументуючи та використовуючи різні методи для пояснення своїх суджень. Так от читаючи книгу «Відкрите суспільство та його вороги» Поппера, я наче поринув у хай левел наукової аргументованої крити, важко передати словами, як же це цікаво. Наскільки це глибока робота.З книги:Платон швидко виявив, що натуралізм був слабким місцем в егалітарному вченні й повною мірою скористався з цієї слабкості. Слова про рівність завжди знаходять відгук серед людей. Але цей відгук незначний порівняно до того, який викликає пропаганда, що твердить про вищість одних людей над іншими, і про те, що інші нижчі за них. Хіба ви рівні від природи зі своїми рабами, слугами, ремісниками, котрі ні чим не кращі за тварин? Смішне вже саме запитання! Платон, мабуть, першим оцінив можливості такої реакції й протиставив презирство, глузування та зневажання вимогам природної рівності. Це пояснює, чому він так наполегливо провадив натуралістичний погляд навіть перед своїх опонентів, хто ніколи їх не сповідував. У «Менексені», знаходячи на Періклову риторику, він наполягав на зв’язку між вимогами рівних законів і природною рівністю людей: новий такого суспільного устрою рівність від на- родження, рівність походження, рівність виховання, рівність як у братами, дітьми однієї матері… рівність походження примушує нас гарантувати рівних для всіх прав, заснованих на законах 19.Згодом, у «Законах», Платон підсумовує свою відповідь егалітаризму: «Для нерівних рівне стало би нерівним». Потім Арістотель її розвинув у формулу: «Рівність для рівних, нерівність для нерівних». Ця формула вказала на те, що можна назвати стандартним запереченням егалітаризму, а саме, що рівність була б чудовою, якби тільки люди були рівними, але оскільки вони, очевидно, нерівні, то і, оскільки люди нерівні й оскільки їх не можна зробити рівними. Це, здавалося б, уся різкість заперечення, по суті, є найменш реалістичним, бо політичний устрій ніколи не ґрунтувався на природних відмінностях характе- ру. І справді, Платон, схоже, не дуже вірив у цей аргу- мент, коли писав «Державу», бо вживає його лише один раз, глузуючи над демократією, коли каже, що вона «рівних рівних і нерівних» 21. За винятком цієї репліки, він вважав за потрібне не сперечатися з егалітаризмом, а мовчати про нього.Підсумовуючи, можна сказати, що Платон ніколи не недооцінював значення егалітарної теорії, підтримуваної такою людиною, як Перікл, але й словом не обмовився про неї в «Державі»; він нападав на неї, проте не відкрито і чесно.Але в який же спосіб він намагався обґрунтувати свій власний антиегалітаризм, свій принцип природного привілею? А ще в ній так багато різних не зрозумілих для мене термінів, що доводиться постійно з гуглом поруч читати.