Нарешті я отримав пояснення, якого не міг знайти понад 10 років, і відверто вам признаюсь це щастя розуміти, що це таке російський ліберал, але давайте із самого початку.Досить давно я почав чути такий описовий термін, як російський ліберал і я інтуїтивно розумів, що це якась нісенітниця, яку я засуджую, бо не можливо відстоювати ліберальні цінності, якщо ти зростав на російському імперіалізмі, але пояснити це собі, свою ж інтуїцію я не міг, бо не мав знань.Але сьогодні сталось чудо і я знайшов такий цікавий термін:Ліберальний імперіаліст Цей термін походить з кінця 19 століття та британської імперії: Ліберальний імперіаліст це людина або політична позиція, яка підтримує ліберальні цінності всередині держави, але водночас виправдовує або не ставить під сумнів імперське домінування цієї держави над іншими народами та територіями.Свободи, права і демократія в такому підході вважаються допустимими лише в межах імперії і можуть навʼязуватися назовні як цивілізаційна місія або інша вигадана ціль. Якщо узагальнити:Імперіаліст каже- Ми маємо право панувати, поневолювати і вбивати, бо так влаштований світ і так діє сила та той хто сильніший.Ліберальний імперіаліст відповідає- Ми маємо право панувати, поневолювати і вбивати, якщо це подається як окультурення, модернізація, прогрес, захист цінностей або навчання відсталих народів жити правильно.І у деяких з вас може виникнути запитання:То до чого ж тут це і російські ліберали, які проти війни, які виїхали, вони ж проти Путіна!?? І саме в цьому заховане моє сьогоднішнє прозріння.Російські ліберали, які проти війни і проти Путіна, у своїй більшості не є проти імперії як такої.Вони виступають проти конкретної форми її реалізації, але не проти самої імперської логіки.Для них імперія не є проблемою, бо вона сприймається як природна форма існування держави. Проблемою стає лише те, хто і як цією імперією керує.Саме тому критика спрямована на Путіна як на неефективного, грубого і токсичного менеджера імперського проєкту, а не на сам проєкт.У цьому мисленні імперія залишається нормою, яку не ставлять під сумнів. Саме з цієї причини вони є не запереченням імперського мислення, а його мʼякою формою. Їхня ціль:Імперія з ліберальною риторикою, чеснішими процедурами й привабливішим фасадом. Але те що народжене на ідеї імперіалізму, ідеї сили та поневолення не може співіснувати з ідеями права на самовизначення, свободу в її широкому сенсі та на мінімальне втручання держави.Саме тому російська ліберальність закінчується там, де починається питання кордонів, колоній і підкорених народів.Вони легко говорять про свободу слова і чесні суди, але починають уникати прямої відповіді, коли мова заходить про право інших на вихід з імперського простору, про їхній власний погляд на деімперіалізацію Росії, в цей момент їх голоси замовкають.Я щасливий, що сьогоднішні пошуки дали мені чіткий та зафіксований термін і моя інтуїція стала зрозумілою. Тепер російський ліберал перестає бути загадкою, а стає тим самим імперіалістом тільки із гарними епітетами і що іронічно та жахливо: Він цього ніколи не зможе зрозуміти. І як би тривіально це не прозвучало, найкращим методом діагностувати ліберального імперіаліста це задати йому до болю просте запитання:Чий Крим? На гравюрі поневолені люди в Конго, поневолені імперіалістом, який визначав себе філантропом, королем Леопольдом IIДжерело:https://en.wikipedia.org/wiki/Liberal_Imperialists