Закон Брендоліні:Кількість енергії, яка потрібна, щоб спростувати нісенітницю завжди значно більша за ту що потрібна, щоб її створити. У 2013 році на фоні зростання інформаційного шуму в інтернеті один італійський програміст сформував мем-закон, який невдовзі назвуть на честь нього:Закон БрендолініПередумови виникнення закону були пов’язані з двома ключовими змінами. Перша зміна полягала у різкому здешевленні процесу публікації інформації. Будь-яка людина отримала можливість миттєво поширювати будь-які твердження без внутрішнього фільтра якості.Друга зміна полягала у зміні екосистеми сприйняття: Аудиторія більше не потребувала глибокої уваги та критичного мислення, адже алгоритми соціальних платформ віддавали перевагу яскравим і простим формулюванням, які повинні швидко інформувати споживача. Закон Брендоліні був інтуїтивним висновком: Для створення нісенітниці стало достатньо декількох секунд і бажання емоційно вплинути на читача, але для її спростування інтелектуальна ціна завжди значно більша. Це включає перевірку джерел, побудову логіки аргументів та пояснення контексту. Відомим прикладом закону Брендоліні є історія про нібито зв’язок вакцин і аутизму. У кінці дев’яностих років лікар, на ім'я Ендрю Вейкфілд опублікував статтю в журналі Lancet з твердженням що вакцина ММР нібито спричиняє аутизм.Згодом було встановлено що його дані були сфальсифіковані, статтю відкликали, а самого автора позбавили медичної ліцензії, але цього вже було недостатньо щоб зупинити процес, який він запустив.Нісенітниця була створена за один текст і почала жити власним життям, тоді як тисячам науковців довелося витратити 10 років на великі клінічні дослідження які послідовно показали відсутність будь-якого зв’язку між вакцинами і аутизмом, але навіть сьогодні опісля 30 років з моменту публікації ще залишаються люди, які попри фактологічні спростування все одно вірять в нібито зв’язок вакцин і аутизму.Саме ця інформаційна асиметрія є чудовою ілюстрацією закону Брендоліні: Одна неправдива ідея породила величезні витрати енергії на її спростування та спричинила велетенську шкоду громадському здоров’ю, попри спроби її спростувати та викрити її неправдиве ядро. Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Brandolini%27s_lawhttps://www.swissinfo.ch/eng/medicine-access/one-paper-twenty-years-of-damage/89422527