Вчора подивились цікавий мінісеріал Царство падальників.Він розповідає історію загадкової планети на яку випадковим чином потрапили люди. На перший погляд, може здатися що все досить банально, але є одне але, яка заховане в філософському контексті цього мінісеріалу.А щоб простіше було його пояснити ми з вами розділимо погляд на людину та світ довкола людини на три різні історичні епістемологічні рамки. Епістемологічна рамка це спосіб, у який людина пізнає світ і визначає, що вважати істинним. Вона задає межі мислення, визначаючи, звідки походить знання (від Бога, розуму чи системи) та кому належить право його створювати. Перша рамка теологічна, яка існувала до пізнього середньовіччя. У ній людина мислиться як творіння, а світ, як божественний порядок. Все має сенс лише в межах задуму Бога\Творця, а пізнання природи є формою служіння Богові. Істина ототожнюється з божественною волею. Людина в ній не є самостійним суб’єктом пізнання, а існує як продовження божественного задуму.Друга рамка гуманістична, що почала формуватися у добу Відродження. Людина в ній стає центром власного всесвіту, джерелом сенсу та пізнання. Раціональність, право, наука і мистецтво замінюють релігійні догми. Саме тут народжується віра в прогрес і у можливість повного контролю над природою. Це час, коли людина вперше наважується створювати світ на свій образ і подобу без потреби у Богові. Світ стає антропоцентричним: знання, істина й сенс тепер виходять не з Божественного/одкровення, а з людського досвіду та розуму. А третя рамка виникає в кризі гуманістичного світогляду та антропоцентричного світу. Коли людина починає розуміти, що її знання, технології й досягнення більше не служать їй самій, а виходять із під контролю. Коли створене нею починає мислити, діяти й еволюціонувати без її участі.Це постгуманістична рамка. Вона народжується у другій половині 20 століття, коли наука стикається з власними межами, а технології стають автономними системами. Тут людина більше не центр, а лише одна з форм життя серед багатьох інших: поруч із машинами, штучним інтелектом, генетично зміненими організмами й складними біотехнологічними структурами. І от саме в цій третій постгуманістичній рамці побудований світ Царства падальників. Це світ де природа виконує функцію технологій, створює, стабілізує, урівноважує, без моралі, без етики, без мети та без людини. Світ настільки органічно вибудований, що небезпека, смерть та звичні нам страждання в ньому не мають ніякого кольору, форми чи емоцій. Все відбувається так, як відбувається.Рекомендую до перегляду, якщо хочете спробувати відчути, на що схожа постгуманістична рамка.