УП. Кляті питання

Як РФ захоплює Африку та відправляє африканців на війну в Україні?Як Росія купує й утримує вплив в Африці і як це конвертується у війну проти України? Розповідаємо у новому епізоді "Клятих питань", а ось — замість передмови:1. Коли президентом РФ став Путін, активізувалися офіційні візити африканських лідерів до Росії, а також російських представників до Африки. Лише у 2005–2006 роках відбулося понад тридцять таких дипломатичних зустрічей. 2. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі пошук цих союзників в Африці став ще більш пріоритетним. Бо умовно, «Концепція національної безпеки РФ до 2020 року», затверджена Путіним у травні 2009 року — майже не згадує Африку. А от у новій редакції від 31 грудня 2015 року Африка вже згадується серед регіонів, з якими Росія розвиває політичну, економічну, військово-технічну та гуманітарну співпрацю.3. У військовому плані Росія зосереджується переважно на торгівлі зброєю та створенні військових баз, в економічному — на енергетиці. Ще один напрямок інтересів Москви — мінеральні багатства Африки. У Зімбабве, наприклад, Росія розробляє одне з найбільших у світі родовищ металів платинової групи. 4. У дипломатичному плані головна мета Росії — отримати підтримку в ослабленні впливу Заходу. В ООН вона лобіює африканських союзників, щоб ті голосували за такі питання, як війна в Україні, працює над тим, щоб посіяти недовіру до миротворчих місій ООН тощо. Москва звертається до Африки, щоб показати, що Росія не є міжнародним вигнанцем.5. Далі — більше. У перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну відбувалося вербування вʼязнів африканських в'язниць для війни з Україною. Потім зʼявилися спеціальні програми, за якими африканці отримували "стипендії" на навчання в РФ — а потім опинялися на полі бою в Україні.

Чому суд заблокував розбудову Національного меморіального кладовища?29 січня Верховний Суд поставив юридичну крапку, визнавши, що виділення ділянки під кладовище було протиправним, та скасував його. Що про це думають прихильники і противники збереження Пантеону на території Мархалівського лісу? Розповідаємо:1. У громадської організації "Мархалівка. Підтримка", яку створили місцеві жителі, було два аргументи проти відведення ділянки поблизу їхнього села під військовий меморіал. Перший: ця земля входить до Смарагдової мережі та має особливе природоохоронне значення. Другий: обираючи ділянку під будівництво, Київська ОВА не врахувала інтереси громадськості.2. Верховна Рада ухвалила закон про створення Національного військового меморіального кладовища у травні 2022-го. Всі запропоновані локації не влаштовували то екологів, то рідних полеглих воїнів. Лише 15 березня 2024-го Кабмін затвердив, що кладовище розташовуватиметься в лісі поблизу села Мархалівка. 3. Екологи били на сполох: рівень ґрунтових вод не дозволяє будувати меморіал на визначеній ділянці. Місцеві протестували. Однак ніхто у владі на це не зважав.4. Відколи ВСУ опублікував своє рішення щодо НМВК, найбільш критично відреагували військові, представники патронатних служб, рідні загиблих захисників. Головний аргумент цілком логічний – на кладовищі вже поховані полеглі Герої. Можливий варіант перепоховання вони вважають неприпустимим.5. Головний страх місцевих жителів – проблеми з водою. У селі немає централізованого водогону, тому люди беруть воду з криниць і свердловин. Мархалівці побоювались, що масові поховання можуть отруїти ґрунтові води, зробивши вміст їхніх криниць непридатним для пиття. Якщо ж ґрунтові води почнуть осушувати, то криниці можуть взагалі пересохнути.6. Втім, головний аргумент противників використовувати цю ділянку – зведення цвинтаря на болоті. На місці будівництва кладовища – заповнені водою котловани. Крім того, у низині, де росте Мархалівський ліс, беруть початок дві невеликі підземні річки, які живлять Сіверку, що впадає у Дніпро. Отже, забруднена вода з кладовища зрештою потрапить у головну водну артерію України.

Що змінилося в Офісі президента з приходом Буданова?Минув місяць з моменту, як колись всесильного Андрія Єрмака на посаді глави ОП замінив колишній начальник ГУР Кирило Буданов. Як ця ротація впливає на переговорний трек, і чому Буданов досі не провів жодних кадрових ротацій в ОП? Розповідаємо:1. За часів Єрмака всі контакти з партнерами йшли кількома різними каналами. Перший – офіційний – вів Єрмак і МЗС. Так звані "back channels" функціонували на зв'язках Буданова і Арахамії. Після того, як офіційний канал переговорів перейшов під контроль Буданова, перемовний процес почав працювати в режимі "one voice". Навіть Росія замість Мединського та решти ісконно русскіх дипломатів тепер відправляє на переговори військових.2. Буданов відмовився від ідеї кадрових "чисток" в Офісі. Він не просто не звільнив Татарова, але й переконав залишитися тих, хто збирався піти. Наприклад, відповідальну за реалізацію судової реформи в Україні і створення спецтрибуналу для Росії Ірину Мудру. 3. До слова, Татаров доволі відчутно посилив свій вплив після відставки Єрмака. Це було добре видно по останніх призначеннях у регіонах: двоє з п'яти нових голів ОВА – з "кадрової папочки" Татарова.4. Після звільнення Єрмака головним "генератором тривоги" для Зеленського став радник президента з комунікацій Дмитро Литвин. Він намагається втручатися навіть у процеси, до яких не має жодного стосунку – від зміни формулювань у юридичних документах до впливу на кадрові призначення. Буданов поки не намагався послабити вплив Литвина. У того безпосередній керівник – президент.5. Атмосфера в ОП кардинально змінилася. Без Єрмака неможливо було вирішити жодне питання. Якщо він був зайнятий, доводилося чекати відповіді по 2–3 тижні. Натомість Буданов ставить задачі – усі біжать виконувати. Коли треба, щоб Буданов включився, він реагує впродовж 5 хвилин. "Якщо його пряме залучення не потрібне, робиш усе сам і тебе не будуть розпинати через те, що ти виконав свою роботу", – розповідає співрозмовник УП в ОП.6. Співрозмовники УП у "Слузі народу" вважають, що Буданов максимально делегує Арахамії роботу з парламентом, оскільки між ними є нормальне взаєморозуміння. "Думаю, Буданова до роботи з Радою будемо підключати уже в крайніх випадках. Завжди має бути "поганий поліцейський", якого будуть трохи боятись", – жартує в розмові з УП один із топів "Слуги".

Секс на користь ФСБ: як файли Епштейна вдарили по елітах США і Європи та до чого тут Росія?Буквально днями вийшов новий пакет з більш як 3 мільйонів сторінок, 180 тисяч фотографій і тисячі відеокліпів. Ми не будемо наводити жодних цитат, бо ви і так на них рано чи пізно натрапите. Лише спробуємо розібратися, які глобальні наслідки може спричинити цей реліз, і до чого тут, зрештою, Путін? Отже: 1. Для американської політичної системи це означає черговий виток поляризації: демократи використовують нові деталі для атак на адміністрацію, тоді як республіканці намагаються дискредитувати саме розслідування. Така внутрішня турбулентність створює ризик управлінського паралічу, відволікаючи увагу Вашингтона від критичних зовнішньополітичних викликів.2. Окрім Трампа, найбільшого репутаційного удару в новому масиві файлів зазнала стара гвардія Демократичної партії. Центральною мішенню залишається Білл Клінтон, ситуація навколо якого загострилася через публікацію нових фотографій із приватних поїздок. Ще й випливла історія про "контакти" "Бубби" з російськими дівчатами, які могли в цей час ще й шпигувати за ключовим демократом. 3. Серед тих, по кому вдарив новий скандал – радник прем'єра Словаччини, колишній посол Великої Британії у США і навіть молодший брат короля Чарльза III. 4. Та найбільше серед європейських країн нова хвиля компромату вдарила по Норвегії. Документи викривають глибоку інфільтрацію мережі Епштейна у вищі ешелони влади Осло, центральною фігурою якої стала кронпринцеса Метте-Маріт. Файли також демонструють, як Епштейн використовував норвезьких топдипломатів як ключі до закритих дверей міжнародних інституцій.5. У документах зафіксовано понад 1000 згадок прізвища "Путін" та майже 10 тисяч згадок "Москви", що у поєднанні зі спадковими зв’язками подруги Епштейна Гіслейн Максвелл із радянськими спецслужбами (через її батька, медіамагната Роберта Максвелла) формує контури класичної шпигунської "медової пастки". 6. Особливої ваги набувають свідчення про підготовку особистої зустрічі Епштейна з Путіним у 2014 році, яка, згідно з листуванням, зірвалася лише через збиття Boeing MH17. Цей епізод прямо вказує на те, що Епштейн розглядався Кремлем не як випадковий знайомий, а як цінний актив. Або – як тіньовий посередник.7. Імперія Епштейна, ймовірно, слугувала хабом для збирання компромату. Файли Епштейна документально підтверджують, що російська стратегія десятиліттями базувалася на інвестиціях у моральну корозію західних еліт, щоб у момент прямої агресії мати можливість маніпулювати ключовими гравцями через страх викриття та шантаж.

Чому Трамп не відмовиться від Гренландії?У новому епізоді "Клятих питань" розбираємося, як Гренландія зненацька перетворилася на обʼєкт глобальної уваги, якими можуть бути сценарії розвитку подій та яким чином це вплине на Україну. Про все це – у відео, а для початку:1. Економічний аспект. Попередньо Гренландія сама по собі нікого не цікавила через відсутність судоходства, спричинену кригою. Але глобальне потепління зробило свою справу – і тепер морський торговий шлях в перспективі може бути відкритий. А це теоретично означає дуже короткий, логістично вигідний шлях для торгівлі з Північної Америки в Європу. 2. Військовий аспект. Росія практично контролює Північно-Льодовитий океан через наявність там своїх військових баз, портів і навіть точок ядерного впливу. Саме тому для американців завжди важливою була військова база «Пітуффік», з якої контролювалися всі потенційні виходи міжконтинентальних балістичних ракет. 3. Геополітика. Єдиний шлях і вихід всіх російських атомних підводних човнів з Північно-Льодовитого океану, тобто своїх північних баз, проходить саме через Фареро-Ісландський поріг. У випадку поглиблення ескалації, перекриття цього коридору може стати однією з найбільших складових успіху в потенційній арктичній війні.4. НАТО. Навіщо США потрібне виключне право користування Гренландією? Тому що Трамп, схоже, не бачить перспектив розвитку НАТО як Великого Північно-Атлантичного Альянсу, а схиляється до «доктрини Монро». 5. Копалини. Важливим аспектом є, звісно ж, розвідані в Гренландії корисні копалини, які широко використовуються на технологічних виробництвах. Раніше те саме намагався робити Китай – заходив до Гренландії з інвестиційними проектами. І тут теж є цікава деталь: чим агресивніше себе поводять США – тим лояльніше уряди держав північного сектору ставляться до можливої інвестиційної співпраці з Китаєм.

Буданов пожвавлює переговори, Німеччина відмовляє в Patriot та активізація на Добропіллі – головне про війну за тиждень Новий епізод “Клятих питань” на нашому YouTube каналі, а також на усіх подкаст-платформах. Говорили про: Що відбувається на перемовинах з РФ та як на переговорний процес вплинула поява нового очільника Офісу президента Кирила Буданова? Росіяни вже поміняли склад делегації, прибрали Мединського з його безкінечними уроками історії і додали у переговорну групу військових. Що відбувається з ППО, чому Німеччина не може передати додаткові комплекси «Patriot»? Якщо коротко, то проблема не в тому, що Німеччина не хоче давати нам додаткове ППО, а в тому, що Німеччині вже немає чого давати і зараз німці хочуть зосередитись в пошуку ракет для систем ППО. Чому Франція тисне на Великобританію, блокуючи замовлення Україні ракет Storm Shadow? Судячи з усього, Франція просто хоче, щоб Україна закуповувала замість британських Storm Shadow французські “Скальпи” Про те, яка ситуація на фронті та що відбувається у Мирнограді, Покровську, Добропіллі та що відбувається інших ділянках, слухайте в епізоді

Що нам розповів міністр закордонних справ Андрій Сибіга?Очільник МЗС України Андрій Сибіга не часто дає розлогі інтерв'ю, та й цю розмову "Європейська правда" планувала дуже давно. Утім, час, коли "ЄП" зустрілася з міністром, виявився максимально важливим, якщо говорити про перебіг міжнародних подій. Отже, тезово переповідаємо:Про зустрічі з російською делегацією: Перемовини дуже складні. Але ми можемо констатувати якісну зміну складу російської делегації. Це інші люди, і там вже не було цих псевдоісторичних лекцій. Розмови були дуже фокусовані. Окремий трек – перемовини між представниками військового блоку. Були предметні розмови щодо параметрів зупинення вогню чи перемир'я, щодо порядку моніторингу чи верифікації перемир'я, щодо визначення термінів – що кожна сторона вкладає в той чи інший термін.Про можливість підписання 20-пунктового мирного плану: Так – за умови, що він буде погоджений. Бо, як ви знаєте, досі залишаються непогодженими найбільш чутливі питання – питання територій та ЗАЕС. Саме для їхнього вирішення президент готовий зустрітися з Путіним і це обговорювати. Утім, перешкодою в мирному процесі і надалі лишається Росія.Про те, хто має стати підписантом плану: Це наразі документ двосторонній, який підписуватимуть США і Україна. Ну і з Росією – мають підписати США. Станом на зараз обговорюється саме така конструкція, але перемовини ще тривають, це процес. Утім, європейська сторона – з нами, вона присутня в мирному процесі і у домовленостях про безпекові гарантії. До речі, важливо, що уперше йдеться саме про термін "безпекові гарантії", а не "запевнення" чи щось подібне. Також принципово важливо, щоби фундаментальні речі мали юридично-зобов'язальний характер. Тому важливо, що є згода щодо потреби ратифікації гарантій – зокрема, їхньої ратифікації у Конгресі США.Про присутність іноземних військ: Американських не буде. Але деякі європейські партнери свій контингент підтверджують. Та безумовно, це може відбутися лише за умови американського "бекстопу". Це теж правда. Деталі щодо цієї домовленості ще в роботі, але це – важливий фактор і майбутньої інфраструктури безпеки, і економічного відновлення. Бо для майбутніх інвесторів саме присутність західних військ в Україні є гарантією безпечності інвестування. Тому ми будемо і далі відстоювати цю позицію, вона для нас принципова.Про пакет стримування Росії: Російський режим повинен чітко розуміти наслідки можливого порушення миру. Для цього Україні необхідна, зокрема, самодостатність у виробництві систем ППО і далекобійної зброї. І ще один фундаментальний для нас елемент – це те, що наше членство в ЄС є елементом безпекових гарантій.Про ідею вступу до ЄС у 2027 році: Перш за все, я бачу підтримку усіх ключових держав ЄС щодо членства України у принципі. ЄС має свої процедури, і ми є заручником консенсусного підходу в деяких моментах. Тому особисто я дуже обережний, і я не називаю жодної дати. Але я точно бачу реалістичні часові рамки нашого вступу. І ми вже працюємо не лише з кіпрським головуванням, а також з наступним ірландським головуванням, і з литовським. Ми дуже хочемо, щоб литовське головування в ЄС стало історичним – а воно, нагадаю, розпочинається в першій половині 2027 року.

Що нам розповів Герой України Сергій Волинський? Це – перше повноцінне інтерв'ю легендарного командира, майора морської піхоти з моменту звільнення з полону. Про зраду присяги і мовчання командирів, про рішення, які коштували сотень і тисяч життів, про системні провали держави у ставленні до морської піхоти – від 2014 року до сьогодні. Повну версію розмови можна і подивитися, і почитати, а ми лише зацитуємо кілька важливих моментів:Про те, чи одразу зрозуміли всю складність ситуації в Маріуполі: Напевно, що ні. З 2014 року мій особистий підрозділ виконував завдання тільки на Маріупольському напрямку. І там всі позиції, місто, всі комунікації були нам знайомі і звичні. І нам здавалося, що нашого досвіду і бойового потенціалу вистачить для того, щоб відбити якісь атаки і намагання противника. Про те, що пішло не так: (…) Думаю, що цього не сталося через переважаючі сили противника. І перше, що – ми дуже довго програвали в повітрі. У нас абсолютно була відсутня протиповітряна оборона, в нас не було наших Повітряних сил.Про розмову комбрига Баранюка з Залужним: Було два варіанти розвитку подій: один – прориватися в напрямку Запоріжжя, а інший – іти на "Азовсталь". Від Валерія Федоровича ми отримали вказівку іти на "Азовсталь". Але Баранюк з цим був різко не згоден. Він не бачив у цьому сенсу і, можливо, навіть не вбачав такої можливості. Тому що "Азовсталь" знаходиться в глибині міста, яке оточене. До Запоріжжя далеко, але це, на його думку, мало якісь шанси. Про спроби піти на Запоріжжя: Бувобраний варіант піти на Запоріжжя. Він провалилася двічі. Перший раз, коли зник Баранюк з управлінням, а потім коли наступники діяли тим самим маршрутом. Унаслідок цього загинуло дуже багато людей.Про те, скільки людей потрапило в полон разом із Баранюком: Точні цифри ніхто не знає. У нас була бригада, яка, безумовно, несла санітарні і бойові втрати, але я думаю, що 70% бригади залишалися живими. Зі мною на "Азовсталі" вийшло дві сотні людей морпіхів і десь 40 людей з інших підрозділів. Наскільки мені відомо, Баранюк зараз знаходиться в Донецьку, в дуже тяжкому стані. Готують суд над ним про геноцид…Про прорив на Азовсталь: Самев той день росіяни розтягнули техніку, якою блокували міст. Я зрозумів, що це буде ефект несподіванки, якщо ми підемо саме тим маршрутом, яким нас ніхто не чекає. Ризик потрапити в полон був максимальний. Ми нанесли собі Z-тки і V-шки на машини і прямо через центральний вихід комбінату по центральних дорогах міста на вимкнених фарах проїхали. Не зупинялися на блокпостах. Кулеметник з позивним "Батя" крикнув їм: "Свои!" – і так загалом до 250 людей проїхали на "Азовсталь".Про уроки, винесені після Маріуполя: У нас є відповідні органи, які мають розслідувати цю всю історію. Наскільки мені відомо, є відкриті кримінальні провадження. Але ніхто нічого не зробив. Як держава ми не винесли уроки після Іловайська, після Дебальцевого – з'явився Маріуполь. Якщо ми і в цей раз не скажемо, що тут ми були праві, а тут ми були неправі, і не визначимо, як треба було вчиняти на тому чи іншому етапі, то такі епізоди будуть повторюватися в нашій історії.Про те, в чому був головний прорахунок операції на Кринках: У відсутності об'єктивних розвідданих. Вже так повелося, що у нас приймаються рішення, спираючись на таланти полководців. А якби ми спиралися на об'єктивні розвіддані, і керівники й начальники розвідок давали об'єктивну ситуацію і розвиток подій, мені здається, що таких ситуацій не виникало б. Я впевнений, що всім стало зрозуміло, коли на тактичному рівні ми не досягли успіхів, які мали досягти на першому етапі цієї операції. Якщо ми цього не зробили, навіщо було продовжувати цей весь спектакль?

Плани Федорова, удар "Циркону" по Вінниці та тиск РФ на Сумщині – головне про війну за тижденьВипустили новий епізод “Клятих питань” де обговорили останні новини війни. Будемо вдячні за перегляди, лайки, поширення, тут кілька ключових тез з епізоду: Про ціль – 50 тисяч знищених росіян. Для того, щоб зменшити потенціал росіян, треба вибивати їх більше, ніж їх призивають. Давно говорять про те, що 30 тисяч – це та середня кількість, яку вони можуть собі дозволити в цих умовах мобілізовувати щомісяця. Про карт-бланш Федорову. Міноборони буде вивчати, командирів, ефективність підрозділів для того, щоб робити краще, для того, щоб якось реструктурувати саму армію. Є певний ризик, що цивільний міністр трошки залазить на територію безпосередньо Генштабу. І важливо уникнути конфлікту між Генштабом та Міноборони. Про спроби росіян тиснути на прикордонні ділянки. Росіяни в декількох точках і на Сумщині, і на Харківщині пробували зайти. Це схоже і на те, що вони хочуть відкрити новий сектор, або вони розтягують наші резерви, яких і так не дуже багато. Але варто придивитись, особливо до Сумщини, де вони активізувались недалеко від лісового масиву. Про Мирноград. Там ситуація максимально важка, бо унеможливлений вхід-вихід. І попри це треба очікувати новин про вихід з Мирнограду тих частин, які там знаходяться. Зараз там немає сталого контролю. Про Гуляйполе. Росіяни змогли взяти під контроль центр міста, але не західну частину міста, бо їм заважає річка Гайчур. Але зараз для взяти Гуляйполе – це першочергова задача, перед тим як вони будуть пробувати рухатись на Оріхів.Про Степногірськ. Південна частина цього смт. вже контролюється росіянами. Також відбувається інфільтрація в інші населені пункти поблизу. Враховуючи безпосередню близькість до Запоріжжя, зараз має бути зосереджена максимальна увага до цієї ділянки.

У часи Трампа світ має припинити прикидатися | Історична промова прем'єра Канади20 січня у Давосі виступив із промовою прем'єр Канади Марк Карні. Його виступ багато хто вже називає історичним або епохальним, бо він змальовує обриси нового світового порядку. "Європейська правда" переклала промову Карні на українську, а ми тезово переказуємо:1. У 1978 році Вацлав Гавел написав есей "Сила безсилих", в якому поставив просте запитання: як комуністична система підтримувала сама себе? Відповідь на нього почалася з прикладу продавця овочів, який щоранку вивішує у своїй вітрині табличку: "Пролетарії усіх країн, єднайтеся!". Він не вірить у те, що там написано. І ніхто навколо не вірить. Але він все одно щодня вивішує табличку, щоб уникнути неприємностей, щоб сигналізувати про згоду з правилами, щоб ужитися з реальністю. Але оскільки кожен власник крамнички робить те саме – система зберігається.2. Сила системи походить не від правди, а від готовності кожного поводитися так, ніби це правда.Але й крихкість системи походить з того ж джерела. Коли хоча б одна людина перестає грати цю роль, коли продавець овочів знімає свою вивіску – ілюзія потужності системи починає давати тріщини. Друзі, настав час для країн зняти свої "фальшиві вивіски".3. Десятиліттями такі держави, як Канада, процвітали в умовах того, що ми називали міжнародним порядком, заснованим на правилах. (…) Хоча ми знали, що розповідь про "міжнародний порядок, заснований на правилах" була частково неправдивою. Що найсильніші держави можуть звільняти себе від зобов'язань, коли їм це зручно. Що правила торгівлі застосовуються асиметрично. І ми знали, що міжнародне право застосовується з різною суворістю залежно від особи обвинуваченого чи жертви.4. Це була фікція, але ця фікція була корисною. Зокрема, американська гегемонія допомагала забезпечувати суспільні блага, відкриті морські шляхи, стабільну фінансову систему, колективну безпеку і підтримку рамкових механізмів вирішення суперечок. Отже, ми розмістили цю вивіску у вікні. Ми брали участь у ритуалах і здебільшого уникали говорити про розриви між риторикою та реальністю.5. Ця угода більше не працює.Скажу прямо: ми перебуваємо посеред розлому системи, а не переходимо на її зміни. Вже зо два десятиліття низка криз у сфері фінансів, охорони здоров'я, енергетики та геополітики оголюють ризики надмірної глобальної інтеграції. 6. А віднедавна великі держави почали використовувати економічну інтеграцію як зброю, тарифи – як важелі впливу, фінансову інфраструктуру – як примус, а інтегрованість виробництві у ланцюги постачань – як вразливі місця, які можна використати. Не можна жити у брехні про взаємну вигоду від інтеграції, коли за її допомогою вас підпорядковують. 7. Багатосторонні інституції, на які покладалися "середні держави", такі як СОТ або ООН, – тобто архітектура колективного вирішення проблем – під загрозою. Як наслідок, багато країн доходять висновків, що вони мають розвивати більшу стратегічну автономію. Цей поклик зрозумілий. Країна, не здатна себе прогодувати, забезпечити паливом чи захистити, має небагато варіантів у цій реальності. Коли правила більше не захищають вас, ви повинні захищати себе самі.8. Але треба чітко усвідомити, до чого це призводить. "Світ фортець", де кожна держава за себе, буде біднішим, крихкішим і менш стійким. І є ще одна правда: якщо великі держави відмовляться навіть від позірного дотримання правил і цінностей заради вільного втілення своєї сили та інтересів – їм буде дедалі важче отримувати вигоди від "транзакціонізму" [міжнародної політики, побудованої на обміні, а не на принципах; цей термін вживають для позначення політики Трампа. – ЄП].