Якою буде весна на фронті?Де саме на Донеччині можуть тиснути росіяни цього літа, який насправді масштаб наступальних дій Сил оборони на Олександрівському напрямку та навіщо росіяни захоплюють крихітні села на Сумщині та Харківщині? Читайте в матеріалі УП, а ми тезово перекажемо:1. Готовність української армії до весняної кампанії противника цього року видається на вищому рівні, ніж минулого. Принаймні так відгукуються щодо поїздки джерела УП в Силах оборони. Схожої думки про ліпшу готовність дотримується і командувач Угруповання об'єднаних сил Михайло Драпатий, який відповідає за північну частину фронту – Сумщину, Харківщину та частину Донеччини.2. Найбільш імовірно, як припускають співрозмовники УП, противник зосередиться на Лиманському напрямку або Краматорській агломерації – Костянтинівці, Дружківці, Краматорську та Слов'янську.3. За найоптимістичнішим для Сил оборони сценарієм, який чула УП, готуючи цей текст, росіяни цього літа не зможуть захопити навіть Костянтинівку, на околиці якої вони вже зайшли. За найпесимістичнішим – заволодіють Костянтинівкою і спробують підготувати умови для штурму Слов'янська та Краматорська.4. Донеччина. Ініціатива майже на всіх напрямках – за росіянами. Попереду важкі весна та літо. Повне захоплення Донецької області залишається як військовою, так і політичною ціллю росіян номер один. Саме тут вони сконцентрують свої сили цієї весни. Варіантів головного удару противника кілька: Лиманський напрямок, Слов'янський, Костянтинівський або Добропільський.5. Дніпропетровська та Запорізька області. Сили оборони зривають плани росіян на весняно-літню кампанію. Наприкінці 2025-го року штурмові підрозділи зайшли на Гуляйпільський напрямок, щоб завдати противнику підготовчого удару. Офіційно КДШВ заявляло, що метою наступальних дій української армії є звільнення Дніпропетровщини, куди противник просунувся ще влітку 2025-го. Однак є припущення, що задум може бути глобальнішим. Втім, поки що відкритим питанням є те, чи зможуть Сили оборони закріпитися на нових позиціях і втримати за собою ці села.6. Сумщина та Харківщина. Росіяни "відкушують" прикордонні села, щоб сформувати "буферну зону" в обох областях. Імовірно, варто посилити підрозділи, які стоять на кордоні. Попри постійну активність на кордоні, противник цієї весни – літа, ймовірно, не планує наступати на Суми чи Харків. Його задача – створити 20-тикілометрову "буферну зону" вздовж кордону в обох областях, пояснює УП командувач Угруповання об'єднаних сил Михайло Драпатий. Саме тому росіяни "відкушують" нові прикордонні села на Сумщині – зокрема в тих місцях, де навіть не проходить фронт. Після таких дій противника не слідує заїзд на важкій техніці, активні штурмові дії тощо.7. На що робить ставку російська армія? Цієї весни – літа російська армія, ймовірно, піде по накатаній схемі. По-перше, вона буде і надалі інфільтровуватися між українських позицій. По-друге, продовжить вибивати логістику Сил оборони дронами на глибині 10–15 км. По-третє, що найнебезпечніше, зазначають співрозмовники УП, масштабує свій козир – колись секретний військовий підрозділ "Рубікон".
Чи коли-небудь відновлять Дарницьку ТЕЦ?Хто, за який кошт та в які терміни планує відбудовувати станцію та чи варто мешканцям Дарницького та Дніпровського районів розраховувати на повернення тепла хоча б до наступної зими? Розповідаємо:1. Хто відповідальний? На відміну від "пʼятої" та "шостої" ТЕЦ, Дарницька ТЕЦ належить приватній ТОВ "Єврореконструкція", яку пов'язують із екснардепом Анатолієм Шкрібляком. За даними ЕП від джерел в енергетичній галузі, після обстрілу Шкрібляк "був не у захваті від ідеї фінансувати повну відбудову ТЕЦ власним коштом". Тим більше, з огляду на ризик повторних ударів. За словами іншого співрозмовника ЕП у Кабміні, компанія просто не має на це ресурсів. 2. Скільки може коштувати відбудова? Наразі у високих кабінетах звучали дві орієнтовні оцінки. Повноцінне відновлення станції нібито може обійтися приблизно у 4 млрд грн. Часткове відновлення окремих вузлів оцінюють приблизно у 140-150 млн грн. За даними ЕП, останню суму приватний власник готовий вкласти самостійно. Інвестиції ж у кілька мільярдів гривень для повної відбудови станції він називає непідйомними.3. Які є сценарії розвитку подій? З технічної точки зору відновити мінімально необхідну генерацію тепла до початку нового опалювального сезону можливо. На це є щонайменше 7–8 місяців. Утім, важливо якомога швидше ухвалити рішення про модель фінансування та вирішити, відповідальність повністю лягає на плечі акціонера ТЕЦ чи держава може частково допомогти з грошима або обладнанням. 4. Де брати кошти? Шмигаль неодноразово заявляв, що Україна найближчим часом повинна отримати обладнання шести європейських ТЕЦ та ТЕС. Утім, якщо обладнання передаватимуть із Європи, найімовірніше, воно оформлюватиметься на державу. Але юридичну конструкцію, як це інтегрувати в приватний актив, поки ніхто публічно не пояснив.5. Чи є альтернатива відновленню ТЕЦ? Частина фахівців вважає, що ставку потрібно робити на нову модель енергосистеми із розподіленою генерацією, когенераційними установками та локальними котельнями. Утім, навіть прихильники такого підходу визнають, що у короткій перспективі ці рішення не здатні повністю замінити великі теплові потужності.
Квартал без Єрмака. Як Зеленський керує урядом Свириденко?Як система влади пережила перший квартал без фізичної присутності Єрмака біля президента на Банковій? Розповідаємо: 1. Коли Єрмак перестав бути операційно залучений у систему управління, Свириденко досить швидко почала витискати окремих людей Єрмака з уряду. Наприклад, джерела УП розповідають про перманентне невдоволення прем'єрки віцепрем'єром з відновлення Олексієм Кулебою. Його прийнято вважати креатурою саме Єрмака. 2. Власне, саме Кулебу, як і главу ОВА на Одещині Олега Кіпера чи керівника Держфінмоніторингу Філіпа Проніна називали після відставки Єрмака маркерними фігурами. Їхня відставка означала б реальну втрату впливу Єрмаком і навпаки. Станом на зараз усі троє зберігають свої посади, що дає ґрунт для розмов про збереження тіньового впливу Андрія Борисовича.3. Проблема в тому, що в уряді постійно проводять багатогодинні наради, з ранку до вечора. Але це наради без рішень. "Люди зашугані, бояться брати хоч якусь відповідальність і самі щось робити. Краще нічого не зробити, і хай тобі влетить десь потім, ніж почати щось робити, потрапити на радари ОП і, не дай Бог, напартачити", – ділиться додатковими спостереженнями співрозмовник УП.4. Наочним свідченням кризи лідерства в уряді є ледь не щоденні енергетичні селектори. Зеленський вимушений сам постійно збирати всіх – від міністрів і депутатів до голів ОВА та дрібних регіональних чиновників, бо інакше навіть у такій важливій сфері добитися нормальної роботи не вдається. 5. Проблема в тому, що прем'єр звикла працювати як модератор між президентом, ОП, урядом та Радою. І ключові міністри теж модератори. "Кабмін Свириденко може спокійно проіснувати далі, але успішним він буде тільки тоді, коли умовних Михайлів Федорових, людей, які не бояться щось робити, у ньому буде хоч троє – четверо на ключових напрямках", – розмірковує один із колишніх урядовців, якому доводилося працювати зі Свириденко.6. Загалом багато хто з нинішніх міністрів – сильні менеджери, які були чудовими на рівні керівників департаментів або заступників міністра. Однак масштаб викликів, перед якими стоїть держава, та масштаб особистостей багатьох членів уряду просто неспівмірні. Але пере- чи дозавантаження уряду виглядає проблемним не лише через відсутність сильних менеджерів. Інша перепона – як провести призначення через парламент, ресурс якого майже вичерпаний.
Кінець ісламському режиму? Що відбувається в Ірані – пояснює Ігор СемиволосУ новому епізоді подкасту "Кляті питання" ми говоримо з Ігорем Семиволосом — директором Центру близькосхідних досліджень та співзасновником Української миротворчої школи про Близький схід. Ми тут тезово перекажемо, але наполегливо радимо дивитися епізод повністю. Отже:Про те, чому США наважились на цю операцію саме зараз: Для Трампа іранське питання є ідеєю фікс. У 2018 році США вийшли з угоди, яку самі ініціювали у 2015 році, і, власне, з того моменту ця спіраль ескалацій розкручувалась. США зробили ставку в форматі "все або нічого". І в їхньому розумінні все – це не просто ядерна угода, це – практично розброєння Ірану. І було зрозуміло, що Ірану це не підійде жодним чином, тому що це суперечить його стратегічній культурі, суперечить його баченню про глибину стратегічної оборони тощо.Про прорахунки США: Розрахунок був на те, що ця міць, яка збирається навколо Ірану, змусить Іран підписати угоду, яка вигідна США. І для мене, наприклад, першим сигналом про те, що все пішло не так, став виступ Віткоффа за 3-4 дні до початку війни, де він каже, що, от, мовляв, ми зосередили таку армаду, такі сили, а іранці не готові до підписання угоди. Про те, чому режим встояв після вбивства Хаменеї: Поки вони відчувають, що сама вертикаль існує, структура існує, є якесь управління, бодай мінімальне, бодай теоретичне – вони будуть діяти відповідно до попередніх інструкцій. Невідомо, скільки ця фрагментована система може існувати ефективно. Тобто зараз вони намагаються максимально швидко створити такі складні умови для всіх, щоб всі заволали від жаху. І і ось з цим пов'язано блокування Ормузької протоки, удари по країнах Перської затоки і тому подібне.Про іранську опозицію: Є більш-менш верифікована інформація, що там на заході Ірану в курських провінціях ідуть бої між повстанцями і військами корпусу. Тобто є, як мінімум, такі от групи, які демонструють якусь суб'єктність. В цілому, якщо ми говоримо про революційну ситуацію, то були, в принципі, 20 відсотків активного населення, які хочуть змінити владу. Чи можна в цих умовах шляхом народного повстання зламати режим? Станом на зараз, мені здається, поки немає такої можливості. Тобто, протестний потенціал високий, але небезпека бути застреленим, вбитим – величезна.Про Росію: Я думаю, що в самому Ірані було багато людей, які дуже не любили Росію і які постійно наголошували, що Росія – ворог, Росія зрадить. Іран звернувся до росіян, росіяни сказали: "Ми співчуваємо, але знаєте, ось тут є один нюанс. В нашій угоді немає чіткого формулювання, що ми обов'язково маємо вступати за вас". І тут вони до певної міри праві. Коли вони її підписували, іранці так подумали, що якщо вони підпишуться під цим, то цілком можливо, що їхні солдати опиняться на фронті в Україні. Тому там не було цього моменту такої обов'язковості.
Чому напад США не змінив режим в Ірані, попри вимоги Трампа? Що означає рішення Трампа атакувати Іран, і до чого це може призвести? Публікуємо декілька тез зі статті американського дипломата та аналітика Річарда Хааса:1. Ця війна – превентивна, "профілактична". Іран не становив безпосередньої загрози життєво важливим інтересам США. Іран не стояв на порозі перетворення на ядерну державу. Іран не був на межі використання проти США тієї зброї, яку він вже має. Щонайбільше, загроза з боку Ірану була накопичувальною. Ця особливість – важлива.2. Світ, у якому країни вважали би своїм правом завдавати превентивних ударів по тих країнах, кого вони сприймають як (потенційну) загрозу – перетворився би на світ постійних воєнних конфліктів.3. Важливо, що Трамп проголосив мету – зміну режиму в Ірані, – яка є політичною, а не військовою. Використання армії саме по собі не призводить до зміни або розвалу режиму. І навіть якщо релігійна верхівка втратить владу, то найкращі шанси зайняти це місце мають представники чинного режиму. Зрештою, використання тактики "обезголовлювання" як засобу ініціювання зміни режиму навряд чи матиме успіх в Ірані, де майже за пів століття при владі режим інституціоналізувався.4. Зміна режиму силовим шляхом потребує фізичної присутності у країні, владу якої прагнуть змінити. Виходить, що адміністрація Трампа вирішила досягти найамбітніших зовнішньополітичних цілей обмеженими засобами. Адже не йдеться про війну з більш вузькими, суто військовими цілями (як-от послаблення іранського ядерного або ракетного потенціалу), щоб США могли достовірно стверджувати, що досягли цих цілей авіаударами.5. На додаток, адміністрація Трампа знову взяла на себе вагомі стратегічні зобов'язання на Близькому Сході. Та й американське суспільство не готове до цієї війни. Війна розхитає ринки, спричинить стрибок цін на енергоносії. Союзники Америки у регіоні також незадоволені. Іран вже обстрілює сусідні країни, а подальша війна може завдати ще більшої шкоди їхнім економікам.6. Крім того, якщо для початку війни достатньо лише однієї сторони, то для її завершення без капітуляції – потрібні дві. Тому Іран тепер матиме право голосу в тому, наскільки масштабним стане цей конфлікт і як довго він триватиме.
Як Міноборони хоче шукати зниклих безвісти і полонених та чому їхні родичі проти?Новий пілотний проєкт МОУ передбачає, що зниклих безвісти і полонених виключатимуть із "рідних" частин та зараховуватимуть до чотирьох новостворених центрів. При цьому штат кожного центру – не більше 40 співробітників. Тоді як зниклих безвісти за офіційною статистикою наразі більше 90 тисяч (більшість з них – воїни), і ще орієнтовно 7 тисяч перебувають у російському полоні. Навіщо ж Міноборони створює нову структуру і чому родичі виступають проти? Пояснюємо: 1. Дотепер за цих бійців були відповідальними підрозділи цивільно-військового співробітництва і служби супроводу безпосередньо в бригадах. За словами співрозмовника УП у Генштабі, наразі ніхто не планує розформовувати ці служби. Однак чим вони займатимуться, якщо регіональні центри запрацюють на повну потужність, невідомо.2. У служб супроводу в частинах об'єктивно більше спроможностей "вести" своїх полонених і зниклих безвісти. Співробітники регіональних центрів не матимуть інформації про весь бойовий шлях цієї категорії бійців. Вони зберігатимуть "сухий" перелік документів: особова справа, службове розслідування.3. Навіщо тоді створювати нові структури? У листі до військових частин представники Міноборони запевняють, що реалізація пілотного проєкту зменшить навантаження на військові частини, мінімізує прямі звернення рідних до підрозділів, удосконалить роботу з обліку полонених і зниклих безвісти бійців.4. Співрозмовники УП серед членів родин військових стверджують, що не отримали відповідей на більшість своїх запитань. Наприклад, не вдалося дізнатися, чи зможуть бійці після полону повертатися у свої військові частини. А також, хто проводитиме службове розслідування, якщо з'ясується, що зниклий безвісти загинув, а його справу вже передали в регіональний центр.5. Не підтримують створення регіональних центрів і керівники служб супроводу військових частин, з якими поспілкувалася УП. Наприклад, очільниця патронатної служби "Янголи" Третього армійського корпусу Олена Толкачова. На її думку, родини все одно звертатимуться до бригад із проханням поділитися деталями службового розслідування або забрати особисті речі своїх воїнів. Грубо кажучи, просто з'явиться посередник між родинами і військовою частиною.6. Але основна проблема створення таких центрів – втрата зв'язку між підрозділом і бійцями та їхніми родинами. Крім того, після переведення військові втратять свою посаду. "В нашій бригаді 70% хлопців після полону залишаються воювати. Тепер вони не матимуть такої можливості", – каже координаторка спільноти родин зниклих безвісти і полонених 57-ої окремої механізованої бригади Юлія Подару.
"Європа твердо стоїть на підтримці України": звернення послів Франції, Німеччини та Великої Британії Публікуємо звернення послів європейських країн-партнерів з нагоди четвертої річниці повномасштабного вторгнення. А ось – ключові тези: 1. Європа твердо стоїть на боці України. Аж ніяк не розділена чи слабка, Європа діє. В цілому вона є основним джерелом підтримки України, особливо у фінансовому плані. Історичний кредит від ЄС у розмірі 90 млрд євро покриє військові та бюджетні потреби України у 2026 та 2027 роках. Це сильний сигнал Росії: не розраховуйте на ослаблення нашої підтримки.2. ЄС та Велика Британія також скоординовано ввели жорсткі санкції проти Росії та посилили боротьбу з російським тіньовим флотом: про це яскраво свідчить збільшення кількості операцій з інспекції суден упродовж останніх тижнів. 3. Не має бути жодних сумнівів: саме Росія, а не Україна, заважає успіху переговорів своєю максималістською позицією та вимогами, які зводяться до капітуляції України. Наші країни продовжуватимуть підтримувати Україну та її законні прагнення в цих переговорах.4. Але ми, європейці, маємо зробити ще більше. Ми маємо продовжувати надавати Україні фінансову, військову, гуманітарну й енергетичну підтримку. Ми повинні завершити підготовку Коаліції охочих. Ми повинні ще більше посилити наші санкції проти Росії. І ми повинні підтримувати Україну на її шляху вступу до ЄС. Україна однозначно обрала Європу, і наша позиція є чіткою: її майбутнє – в ЄС. З цією метою ми заохочуємо український уряд і владу продовжувати свої зусилля та реформи, необхідні для євроінтеграції країни.5. Навіть після закінчення цієї війни Росія залишиться загрозою. Як нещодавно підкреслили наші лідери в Мюнхені, економічна вага Європи вдесятеро перевищує вагу Росії: настав час повністю перетворити цю економічну потужність на військову силу. Європа повинна прийняти нову геополітичну реальність і посилити свою "hard power" перед країнами, які поважають лише силу.
Контратака на Півдні, Мюнхенська конференція і глухий кут у переговорах – головне про війну за тиждень Новий епізод “Клятих питань” вже на нашому ютуб-каналі та на подкаст-платформах. В кількох реченнях переповідаємо, про що говорили: Сили оборони змогли вибити росіян з більше ніж десятка населених пунктів, в районі дороги М-15 і Покровського, Гуляйполя та Степногірська. Відбулось вирівнювання фронту. Збройні сили зібрали сили і змогли зачистити ті позиції, куди росіяни зайшли і які не були стабільними. В росіян зараз великі проблеми зі зв'язком, в тому числі і через проблеми зі Старлінком. На ньому було зав'язано багато якихось ланок контролю зв'язку, і перелаштувати їх достатньо складно, через що росіяни, не мають постійного зв'язку. Плюс, їхнє бажання сконцентруватися на купеченні резервів для того, щоб переходити до весняно-літньої кампанії. От на цьому етапі сили оборони, по суті, їх зловили. Це не означає, що Сили оборони контролюють ці позиції. Власне, ці позиції стали певною сірою зоною, тому що тепер їх не контролює ніхто. Тому, коли ми говоримо про ці населенні пункти, що їх багато, що контратаки сил оборони справді успішні, не можна говорити про якийсь оперативно-тактичний рівень контролю. Росіяни максимально концентруються в в Костянтинівці. І точка того епіцентру, який був у Покровську, буде переміщатись на Костянтинівку.Але наразі найбільша кількість бойових вилазок росіян зараз на Гуляйпільському напрямку, бо росіяни також намагаються контратакувати у відповідь.Про результати перемовин в Женеві, наслідки Мюнхенської конференції та підготовку РФ до нових обстрілів – слухайте у епізоді.
Про що говорили на головній безпековій конференції світу?Редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко відвідав Мюнхенську безпекову конференцію, на якій Україні цьогоріч присвятили безпрецедентну увагу, і поділився враженнями у цьому тексті. А ми – коротко переповідаємо:1. США і Європа. Марк Рубіо кілька разів підкреслив, що США хочуть бути разом з Європою, вважають себе і Європу "єдиною західною цивілізацією" і цінують спільне минуле. Водночас очільник американської дипломатії запропонував Європі визнати, що досі вона вела помилкову політику і помилково сповідувала ліберальні цінності. По суті, вимоги США до Європи не змінилися.2. Гренландія. У офіційну версію, що Трамп робив усе це, аби посилити арктичну безпеку, серед європейських політиків не вірить ніхто. А Метте Фредеріксен на запитання, чи прагне Трамп анексувати острів, відповіла: "На жаль, бажання лишилося тим самим. Але є речі, щодо яких поступки з нашого боку неможливі", – заявила вона.3. Посилення обороноздатності. Про потребу якомога швидше наростити оборонний потенціал говорив буквально кожен лідер. Причому дуже чітко визнаючи, що головна військова загроза – це Росія, до боротьби з якою Європа зараз не готова. Але досягти цієї готовності можливо, переконаний Фрідріх Мерц. Одночасно Європа буде посилювати розвідувальні спроможності (це – одна зі сфер, де Європа досі покладається на США). І навіть посилення європейських засобів ядерного стримування він вважає цілком нормальною задачею. 4. Україна і ЄС. Єврокомісарка Марта Кос на "українському ланчі" відверто заявила, що вступ України в ЄС у 2027 році не можна виключати. Кілька джерел "ЄП" у кулуарах мюнхенської зустрічі підтвердили: процес пішов. Та й кілька європейських лідерів обережно, але публічно висловилися на підтримку такої можливості.5. Промова Макрона. Президент Франції визначив питання України "екзистенційним" для Європи. Макрон наполягає, що у будь-якому мирному врегулюванні Європа має грати безпосередню роль – більшу, ніж зараз це уявляє собі Трамп. Саме ці міркування, пояснив Макрон, змушують його відновити переговорний трек з Путіним – але він стверджує, що усе буде погоджено і з Україною, і з Європою. Втім, навіть примушення Росії до миру не вирішить проблем. Макрон наголосив, що Європа має озброюватися і після того.
Що відбувається із силовими відомствами після гучних відставок?Після того, як спроєктований Єрмаком картковий будинок посипався, перестановки в силових відомствах, які тривалий час відкладали через волю "Другого", стали не просто бажаними, а необхідними. Що зараз являє собою українська силова вертикаль? Розповідаємо: 1. СБУ. Керівник "Альфи" і за сумісництвом в.о. глави СБУ Євгеній Хмара – класичний спецназівець, бойовий командир. Як розповідають співрозмовники УП в Службі безпеки, Хмара намагається заглибитися в роботу спецслужби. За словами співрозмовників УП, поки що призначення глави СБУ не буде. Той же Василь Малюк був в.о. майже 7 місяців. Схоже, зараз ця практика може повторитися.2. Служба зовнішньої розвідки після відмови Василя Малюка очолювати її так і залишається без повноцінного керівника. Місяць пішов у президента Зеленського, щоб врешті покласти функції в.о. керівника на першого заступника глави СЗР Олега Луговського. Кандидатури ж на призначення глави зовнішньої розвідки на Банковій, за даними УП, поки немає.3. ГУР. Буданов вибудував всередині загального силового контуру власну замкнуту структуру, яка трималась на особистій лояльності і повазі. Тому колишньому керівнику СЗР Олегу Іващенку доводилось стикатись зі спротивом всередині органу. Але в армійській структурі керівник має набагато більше можливостей "переконувати", ніж у цивільних службах. "Сьогодні ти бунтуєш, а завтра твої підлеглі уже виконують якусь операцію в тилу ворога. І їхні втрати – на совісті твоєї гордині чи ще чогось", – пояснює логіку військового менеджменту один зі співрозмовників УП в керівництві силового блоку.4. ДБР. Поки що робота в Держбюро іде звичним ходом. Єдине, що тривожно нависає над відомством, то це обіцянка президента Зеленського про перезапуск роботи ДБР і підготовку відповідного законопроєкту. У чинного глави Держбюро Сухачова наприкінці року закінчується строк контракту. Тож навіть без нового закону досить скоро потрібно буде формувати конкурсну комісію, щоб обрати наступного главу ДБР.5. МВС. З усіх структур МВС у рамках великої силової ротації лише Прикордонна служба втратила свого керівника – генерала Сергія Дейнека. Одразу після звільнення в нього почалися проблеми з НАБУ через справу про контрабанду цигарок. Всі інші структури МВС і сам міністр Ігор Клименко спокійно працюють і, за даними УП, ніяких кадрових ротацій найближчим часом там не очікується.
TGLIST.COM.UA
