От часто задаю собі питання: якби я був київським русофілом, чи піднімав би я теж на прапор Булгакова? І кожен раз відповідаю собі: ні.Я підняв би на прапор Шульгіна - людину, яку попри його антиукраїнські настрої та білогвардійщину, я все одно вважаю трагічним персонажем. Персону, зіткану з протиріч не менш за нашого ТрампаМонархіст, що приймав зречення Миколи ІІ. Антисеміт, що намагався зупинити погроми. І так активно захищав Бейліса, що навіть на місяць сів до цюпи за образи прокурора. Для контрасту поцікавтеся ставленням до Бейліса у сімейки Булгакових.Іще: промовляючи "не введи нас у спокусу", я маю на увазі, аби мене не поставили перед вибором із кількох етично неприйнятних рішень (проблема вагонетки). Життя не раз підкидувало Шульгіну спокуси, які він примудрявся більш чи менш вдало обходити: його не спокусили ні смєновєховці, ні Гітлер. Навіть коли Шульгіна залапали большевики, у фільмі "Перед судом історії" він визнав Леніна історичною особою, погодився, що радянський народ став жити краще, але не відмовився від нічого, сказаного раніше, та й взагалі вужем прокрутився, аби лише не насрати у некролога.На відміну від одного обласканого Сталіним писаки, що дисидентсвував в тумбочку.Опонентів штибу Шульгіна мені хотілось би бачити значно більше, аніж нинішніх булгаколюбів, стурбованих долею пам'ятника Буратіні виправдальників убивства Ірина Фаріон. Більше того, за певних розкладів вони могли б стати не тільки опонентами, але і союзниками проти світового глобалізму. У певному академічному інституті, наприклад, мій св. пам. батько мав по-перше конфлікт з директором і, по-друге, імідж українофіла. А сусідній відділ очолював (нині вже здається академік) Ємельянов, що мав імідж русофіла і ностальгента зі імперією. Тоді директор з’єднав два відділи, розраховуючи, що ці два доктори загризуть одне одного з ідеологічних міркувань. Натомість отримав синергію, так як обоє об’єдналися в ненависті до комуняки-директора, та й прониклися симпатією одне до одного бо переконання обох були щирі і світолглядно-ненасильницькі. Проте ми маємо лише те, що маємо.
З одного боку я геть некомпетентний щодо фінансових справ підрозділу «Госпітальєри», тому намагаюся дистанціюватися від оцінок його діяльності. З іншого боку, оскільки усі заговорили про Яну Зінкевич, то вирішив поцікавитися, як там успіхи «медичного канабісу», який вона так активно лобіювала у Верховній Раді.Штучний інтелект, наприклад, запевняє, що за два роки зареєстровано лиш декілька препаратів на основі тетрагідроканабінолу, причому у продажу їх нема. Хоча я особисто чув в тому числі і від Зінкевич про міліони людей з ПТСР, що жить не можуть без канабіоїдів – тож по ідеї, зараз би подібні препарати мали б продаватися повсюдно на рівні аналгіну. Тим більше уже тоді говорилося, що справжні бенефіціари закону із модною європейською конопляною темою – продуценти коноплі що легалізували та розширили свій бізнес.Але звідки ця тема про цілющий канабіс з’явилася на Заході? Я гадаю, що причина тут – в сакралізації коноплі серед певних субкультур, особливо тих самих хіппі, що з них значною мірою ще донедавна була сформована західна політична еліта. Усі ці джа-растафарі, яким складав гімни білоруський трубадур Міхалок, створювали навколо коноплі квазірелігійний культ, приписуючи їй буквально чудеса. Тому версія, що конопля може правити за еліксир від різних болячок упала на добре підготований ґрунт – а може, планокури додумали ці властивості канабісу самі, а високочолі професори просто добавили цим уявленням легкого фльору науковості. Це взагалі характерно для постмодерну, коли научпоп почав диктувати свої норми академічній науці.Методу таких відкриттів я колись ілюстрував на прикладі поширення урінотерапії: свідомість маркує сечу та ліки одним ярликом «речі, неприємні на смак». І саме через це з часом виникає переконання, що сечу можна іноді використовувати замість ліків. Ту саму помилку робили наші пращури, лікуючи свого часу сифіліс миш’яком.І ще, аби два рази не писати: а ви помітили, що вчора відбулася демонстрація жінкинь проти чоловічого насилля, учасниці якої ні словом не згадали про Ірину Заруцьку.
Мені так видається, що безумними антитрампістами, що приходять не тільки сюди у коменти, а навіть вриваються із своїми особливо цінними думками у мій приватний месенджер, не стільки хочуть завербувати мене у свою віру, скільки бояться, що я вкраду їхню. Бо я, наприклад, настільки твердий у своїх переконаннях, що не маю потреби захищати їх у якихось срачах. Подібний феномен особливо добре було видно на прикладі каналу "Ньюзмакс Україна", який "Детектор медіа", Портніков та навіть Буткевич з компанією затаврували навіть раніше, ніж його менеджмент устиг дати першу прес-конференцію. Фактично ж ці люди точно не певні у тому, що український народ міцний у своїх атлантичних переконаннях і відверто побоюються, що у їх пастви "трампістський" канал вкраде її єврооптимістичні погляди."Але найдивовижнішим було те що не зважаючи на те що Гольдштейна усі знехтували та ненавиділи, незважаючи на те що це діялося щоденно і по тисячу разів на день на трибунах, з екранів телезахисту, у газетах та книгах, його теорії було спростовано, розчавлено та піднято на глум, постійно підтримувалася думка про те що ці теорії насправді жалюгідне сміття – незважаючи на все це, його вплив здавалося ніколи не меншав. Завжди знаходилися нові дурні, що чекали на те щоб він спокусив їх", - писав з цього приводу клясик.І от цікаво буде провести паралелі із таким рухом, як "чайлдфрі". По факту, це ж старі тітки, настільки бояться, визнати, що колись зробили помилку, що намагаються нормалізувати бездітність серед молодих своїх адептів - бо інакше хтось може прийти і вкрасти їх переконання. Іще є такий приклад, коли старі письменники, які пропили всі свої таланти так само споюють молодих письменників, доказуючи тим хибну істину, що алкоголь невіддільний від таланту.
Я часто думаю, що репресивну практику сталінського НКВС потрібно розглядати у контексті загально низького управлінського рівня всього Радянсього Союзу 30-х. Оскільки через кривавість, НКВС виглядає чимось особливим, абсолютно усі наркомати та відомства працювали за тим же шаблоном: непрофесійне керівництво, нереальні зобов'язання і туфта. Колись в музеї репресій я купив книгу "Сталінським курсом" про стан тогочасного українського сільсько господарства, як професійних буряководів витіснили та репресували як шкіндиків пройдисвіти, що вирощували буряки на болотах. В таких умовах буряк давав 200% збільшення урожаю о массі, але практично не містив цукор. Втім, система була заточена на валові показники, а не на якість (як і єжовське НКВС було заточене на кількість спійманих ворогів, а не на їх якість). В мережі нещодавно прочитав працю "Сповідь шкіднка", як за саботаж посадили професійних керівників рибницької галузі Союзу, натомість взяли "ударників", які на 20% збільшили валові показники риби, продаючи ту, яка раніше йшла без голів, з головами (цікаве порівняни з нинішньою практикою штринкфляції).Це я веду до того, що не буває так, що одне відомство працює ефективно, а сусіднє - ні. Професіоналізм управління є стандартний для всієї країни. Як висновок хочу сказати, що якщо ми виявили, що Галущенко та Гринчук - непрофесійні корупціонери, то можна припустить, що всі інші міністри так само непрофесійні корупціонери. А щодо ковідника Ляшка та плагіатора Лісового, то тут навряд чи у кого будуть сумніви
Успішність пропаганди в тому, що вона оперує неможливістю людини оцінити масштаб тієї чи іншої загрози, тому через ЗМІ у принципі можна переконати її у чому завгодно. Ми вже розбирали це на прикладі експеримента Еша. Можна сказати, що всіх уб’є озонова діра. Або що вірус стрибає на два метра від людини до людини. Чи що на клімат впливає пердіння корів. Що девіантна поведінка є нормальною. Люди не пристають на пропаганду, вони роблять корекцію сприйняття, включаючи в зону нормального те, що у інших обставинах було б сприйнято, як аномальне.Похідний висновок: коли вам кажуть про якийсь мільярдний пакет на підтримку України, оцінюйте повідомлення в ключі, а який це відсоток від необхідного для перемоги над Кремлем? Нагадаю, що на боротьбу з ковідкою Європа потрітича 4 трильйони.А ще мене дивує, як люди захоплюються словами німецького канцлера, що скоро Європа переозброїться і створить ядерну парасольку. Насправді, тре підходити до слів Мреця, виходячи із його рішучості передати нам «Тауруси». Набагато більш ймовірно, що одна його обіцянка буде так само невиконана, як і друга. В цьому і є принцип хелл-маннівської амнезії.
Один мій учитель про походження релігії казав, що люди, спостерігаючи сили природи, приписували їх, зрозуміло, чорту. Бог з’явився пізніше, як сила, що протистоїть і бореться із ним. Власне кажучи, християнство протягом майже всього свого існування було релігією двобожною: де весь поступ історії пояснювався боротьбою Саваота-бога добра із Сатаною-богом зла. Це все вражаюче нагадує концепцію зороастризму, що пояснює еволюцію всесвіту вічною битвою бога добра Ахура Мазда (Ормузд) із богом зла Анґра-Майнью (Аріманом). В маніхействі, як я пам’ятаю теж присутнє щось подібне.Таким чином він також відзначав старозавітного Ісайю (до чого тут Тарас Григорович Шевченко), як пророка вищого навіть за Ісуса, просто не осмисленого вповні його сучасниками. Заслуга Ісайї у тому, що він (на відміну від інших релігій, що сповідували ідею останніх часів «калі-юги») не тільки постулював перемогу хорошого над злим, але і переніс поняття раю з минулого у майбутнє. І в цьому була запорука такої живучості юдео-християнської цивілізації.Тобто, ми в принципі даремно сміємося з муджахеддина, який підриває себе з вірою у сімдесят гурій найближчим часом. Саме віра у наближення раю добрими вчинками допомогла європейській цивілізації досягти небачених висот у науці, техніці та державному устрої. Оці всі ковбої з пістолетом в одній кишені та євангелієм в іншій зробили для утвердження добробуту значно більше за представників генерації сніжинок, що зверхньо сміється над «реднеками», чий креатив зводиться до знищення створеного попередниками.Релігійна ж причина цього полягає у тому, що, перефразовуючи Ніцше, наука убила чорта. Страшні явища стали або зрозумілими і усунутими, а якщо їх і не вдається усунути, то, будучи науково поясненими, вони уже й не такі страшні. Проблема полягає у тому, що слідом за знищенням чорта пропала потреба і в богові, а разом із тим і потреба слідувати приписуваним йому моральним канонам (якщо бога нема, все дозволено)Це все я написав для того, щоб проілюструвати думку, з якою прокинувся: сутність сучасного українського деїзму полягає у тому, що Бог визнається у якості творця, але заперечується у якості судді. Як я бачу по колу моїх контактів, ними не заперечується Бог, як творець Всесвіту, але він не сприймається, як сила, що керує ним. Також повністю ігнорується страшний суд і кара за гріхи, що виключає таку важливу складову релігійності як богобоязненість, на зміну якій приходить обрядовість – і чим більш спрощена, тим краща. Взагалі, подібна гностична(?) космогонія з богом, який не втручається в події на землі, таки дійсно ближче до маніхейства, ніж до класичного християнства, тільки хіба що імена богів інші.
Чомусь мені здається, що аравійські монархії насправді дуже вразливі перед суспільними катаклізмами. Вони продовжують ускладнюватись, коли весь світ тяжіє до спрощення (деякі політологи називають цю тенденцію "консерватизмом"). Та й не може буть, щоб на тлі світової стагнації країни, що живуть з екпорту нафти продовжували будувати свій футуристичний світ. Вони або спробують вирішити внутрішні проблеми, понападавши одна на одну, або ж там до влади прийдуть якісь зовсім печерні сили, діяльність яких зараз непомітна.Узагалі, щоб зрозуміти близькість цих агарян із москалями, достатньо подивитися статтю про найбільші у світі яхти в Вікіпедії, відзначивши абсолютно непропорційне домінування там арабів з росіянами. Це — ознака скоробагатька, коли ти учора зліз з верблюда, чи крутив наперстки, як Ахметов, а сьогодні ти нафтовий шейх, і не знаєш, куди дівати гроші.Системи, що так швидко піднялись на нафті, я б порівняв із володазом, що піднімається угору без декомпресії, воно все закінчиться кесонною хворобою.
Не можу втямити, що сенсаційного знайшли у тому, що Єрмак час від часу звертався до фахівців з чорної магії? У нас, гадаю, переважна більшість політико-бізнесового бомонду має персональних астрологів та гадалок, і це дуже непоганий бізнес. В Росії подібна практика досягла уже небачених висот, достатньо почитати, як олігарх Риболовлєв консультується у виборі яхти з шаманами Мішею-Магнітом та Колею-с-бубєнцамі, які у нього перед чим взяли 600 тиє євро за наведення порчі на дружину. Не кажучи про те, що і їхній партріарх Кірілл теж брав спіритичні уроки у екстрасенски Джуни. На цьому тлі смішно спостерігати, що на людях усі ці персонажі один поперед одного намагаються виставити себе якомога більш православними: і поклони земні б’ють, і зі свічками стоять, і на церкви жертвують – як це буває в релігіях уже фактично мертвих, де з усіх сил підтримується обрядовість при повній утраті віри. Це і про Україну можна сказати, бо я не вірю, що той же Епіфаній чи Драбинко вірять у Бога більше, ніж Леонід Кравчук вірив у комунізм. На жаль українське православ’я чомусь вирішило змагатися з російським не у вірі (як то пропонував проект Філарета), а в одержавленні, що навряд чи є розумною тактикою на перспективу.І ті світові процеси, які ми бачимо, теж примушують задатися питанням, чи християнська цивілізація – це назавжди? Чи ми стоїмо зараз перед відродженням поганства, що проростає зараз крізь зогнилі дошки того, що колись було джерелом прогресу? Якщо так, то ми цілком у світових трендах.
Подумалося, що нинішні блекаути - чудова нагода згадати поетичну спадщину Павла Чучки, зокрема твір "Ниє світла":Ой темно са, мамо! Світла ниє!Не видно са никус. До чого йдеме? В потемку са стратили варош, село,заводи, коргази, школи, метро,фабрики стоять, хліб не печуть,телевізор умер, новинки не несуть.Пролиґнула нуч маґазини, хижі,рекет са докус сховав в темноті.Румуни в Діброві не стаючипаленку ллють як урваті вночи:начорно роблять, начорно ллють,начорно люди по-чорному п'ють.В потемку са стратив нанашко Дюрьо:пушов на роботу у варош - и всьо!Й жона його тиждень як дома не спить -чув'им, казали, же в ліфті сидить...Сночи дітину чужу из садкамоя Марґіта дому привела.Ниє елетрики - ниє и житя:сліпому - и тому треба огня.У хижі лем вітор студений зузнитьКо заспить — замерзне, ко мерзне — не спить!Не смійтеся, люди — на носі зимаДва теплі міста знам: то пекло й тюрма.Ци довго так буде? Ци скоро кониць?Ци зийде на зимлю Всевишній Отиць?Ни Джуна, ни Ванга, ни Глоба, ни пупне видят в потемку спасительну путь.Не видять і того, котрий нас веде.та й як буде видно, кидь світла ниє.
Той факт, що навіть Володимира Петрова можна виставити українським державником, свідчить, наскільки здатне до масштабування людське мислення, у машини ніколи не вийде так.Ось тут ми вже писали про роль масштабування мислення в експерименті Еша, коли групове підсилення може настільки масштабувати поняття «білого», що до нього буде включено і «чорний».Це також до вчорашньої згадки щодо практик «чженьмін» в ключі того, що перед початком дискусії потрібно чітко визначитись з поняттями, інакше ми просто скотимося в маніпуляцію словами.Ще дію масштабування ми можемо побачити на прикладі тренсгендерної істерії, хвилі якої накочуються на нашу Ойкумену з боку Орієнту. Мені ж іще на природничо-географічному факультеті розповідали, що явище ядерного трансгендеризму вкрай рідке і випадає одне на сотні тисяч, тим більше цілком лікується корекційною терапією. Тому, гадаю, що 99,99% нинішніх трансгендерів – це виключно жертви масивної пропагандистської обробки мізків, які розширили поняття тарнсгендеризму так широко, що самі у себе знайшли його ознаки. Той факт, що в деяких країнах навіть психологічна допомога таким людям криміналізована, дозволяє цій масовій істерії ширитися практично безборонно. Інакше б всі ці персонажі «вини/їх» вимерли б дуже швидко, як квадробери.Те саме стосується, до речі, і ковідки, в яку перехворіли усі, хто вірить у бацилу, і не перехворіли ті, хто не вірить. Те саме стосується і усіляких маніяків – як тільки подробиці про чергового неадеквата починають випльоскуватися у пресу, дуже часто знаходиться якийсь оригінал, що починає вважати себе тим самим маніяком, і йде творити злочини по його лекалам.Певною мірою, таким є маляр Миколка із «Злочину і кари» Достоєвського, хто читав. НБ. До слова, як виникають громадянські конфлікти: часина суспільства під впливом демагогів починає сприймати як «своїх» адептів тези про Петрова-націоналіста і як «чужих» - заперечників згаданої тези. Оскільки агресивний інстинкт вимагає вигнати чужих а межі кормової ділянки, ніякі логічні заперечення сприйматися не будуть – так як мова йде про ідентичність, їх просто витіснять когнітивні дисонанси.
