Шарварок | Хочу навести іще такий приклад на підтвердження тези, що поняття «пере...

Хочу навести іще такий приклад на підтвердження тези, що поняття «переконання» - це частина іденичності, а не неупередженого аналізу. Дуже характерна у цьому плані реакція 1, 2, 3, 4 на скептицизм очільника Rheinmetall з боку українських лідерів громадської думки, які одразу почали доказувати, що наші дрони – найкращі у світі. Хоча більш логічною була б широка дискусія на тему, а що якщо він дійсно правий? У чому ми можемо програти москалям, або де ми відстаємо від світових тенденцій. Це ж чисто когнітивний дисонанс: через дискомфортні висловлювання Армін Паппергер був ними одразу ж потрактований як «чужий» і мережева громадськість взялася витісняти його за межі власної інформаційної бульки. Приблизно так само, як зграї феміністок нещодавно шастали мережею, аби лише захейтити будь-які припущення, що Талашко – не ґвалтівник.Щиро признаюся, що я не експерт з дронів, ба більше не виключаю, що герр Папегер може спонукатися конкуренцією з боку Бровді та Стерненка, або й узагалі бути купленим Москвою – німецькому істеблішментови це взагалі притаманно. Тобто, що він упереджений. Але про те, що українська промисловість не ідеал я може судити із непрямих свідчень: маючи загальне уявлення про фаховість наукових кадрів, рівень технічної бази, бюрократизм та корумпованість управлінського в тому числі військового керівництва. Та і хіба самі адепти «найкращих у світі українських дронів» самі не так давно не говорили про тотальну корумпованість Міноборони з «яйцями по 17-ть»?Але, припустімо, що який-небудь більш втикнутий за мене Шульга зауважить, що «в Англії дрони на кухнях не клепають» - чи це означатиме, що суспільство так само легко відкине розумні пропозиції, аби лише у нього не віднімали святу віру у те, що краще українських дронів нічого у світі бути не може? Подібні думки зустрічаю тут і тут, але це явно не мейнстрімНеважко помітити, що схожим чином суспільство реагувало на відомі слова Жи Ди Венса, що в України «немає карт». Під впливом когнітивних дисонансів політикум уперто побіг доказувати, що в нього карти є, замість того, щоб просто подивитися на гральний стіл та тверезо оцінить свої шанси.