УПЦ це МИ ☦️🙏🏻 Буковина

⚜️ Ікону, перед якою він молився, стали називати Ігорівською. Її прикрасили срібною позолоченою ризою, а знизу був викарбуваний напис, який вказував, що вона належала святому Ігорю. На іконі також був короткий опис його страждань.⚜️ Ікона мала славу чудотворної. До неї з молитвами приходили люди глибоко нещасні, які перебували у дуже скрутному становищі, в небезпеці або скорботі. І після щирих молитов та покаяння значні проблеми зі здоров’ям благополучно вирішувалися, до недужих приходило зцілення, знаходили примирення члени сім’ї, надовго розлучені жорстокими сварками або життєвими обставинами.⚜️ Майже до середини ХХ ст. ікона знаходилася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Після перетворення в радянський час монастиря на заповідник ікону зробили одним із експонатів давньоруського мистецтва. У 1924 році було прийняте рішення про реставрацію деяких історичних пам’яток, зокрема й Ігорівської ікони Богородиці. ⚜️ Під час реставрації виникли незгоди між монастирською громадою і науковцями. Громада просила залишити ікону як є – під пізнім замалюванням, у ризі, бо такою її звикли бачити віряни. У відповідь на це директор Музею культів Курінний закликав громаду «до розуміння серйозності наукового підходу до реставрації і бажання побачити свої святині відчищеними від бруду віків і убезпеченими від фізичного нищення».⚜️ Спочатку ікону сфотографували з обох боків. З кожного негатива зробили по три відбитки. Потім художниця Евенбах до 20 серпня 1924 року намалювала кольорову копію (на жаль, місцезнаходження її невідоме). Після цього реставратор Касперович почав розкриття ікони із-під суцільного (певно, олійного) нашарування. Розкриття провадилося до первісного оліфного покривного шару.⚜️ Православна церква вшановує Ігорівську ікону Божої Матері 18 червня, в той самий день, коли святкується перенесення мощей князя Ігоря у 1150 році із Києва до Чернігова.

⛪️ 17 червня - Святителя Митрофана, першого патріарха Константинопольського ⚜️ Святитель Митрофан, патріарх Константинопольський, був сучасником святого Константина Великого (306–337). Батько ж його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба (276–282). Зрозумівши хибність язичницької віри, Дометій увірував у Христа. ⚜️ Під час жорстоких переслідувань християн у Римі святий Дометій з двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, віддалився до міста Візантія, де став навчатися закону Господнього у єпископа Тита (242–272), мужа святого життя. Бачачи палке бажання Дометія потрудитися для Господа, єпископ Тит висвятив його на пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій (272–303), а згодом на нього були зведені його сини, Проб (303–315) і, в 316 році, Митрофан.⚜️ Прибуши одного разу до Візантія, імператор Константин Великий був захоплений красою і зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя й мудрість святого Митрофана, імператор взяв його з собою до Рима. ⬇️

⚜️ Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: «Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дано буде вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий» (Мк. 13:11). І Господь дав йому мужність і розуміння відкинути всі домагання нечестивців і твердо сповідувати себе християнином.⚜️ Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що все тіло його було розтерзане, і плоть під ударами розліталася шматками. Святий мученик молився, дякуючи Богові, Який удостоїв його пролити за Нього кров і омити свої гріхи. Потім святого закували в ланцюги і відволокли до темниці.⚜️ Вранці градоначальник велів знову привести святого. Мученик постав перед ним зі світлим і веселим обличчям. Від повторної пропозиції зректися Христа безстрашний мученик відмовився з колишньою твердістю, викривши правителя як знаряддя сатани. Тоді його знову побили палицями так, що всі нутрощі його оголилися. ⚜️ Присутній народ не витримав цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, який так нелюдяно катує беззахисну людину. Правитель, припинивши побиття, велів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягнути вулицями міста. Жителі єврейських кварталів особливо знущалися з мученика, кидали в нього камінням; кінець-кінцем, хтось схопив меч, наздогнав святого, якого тягнули, і відрубав йому голову.⚜️ Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто із християн не наважувався взяти його. Вночі над ним було видно стовп, що світився, і безліч палаючих лампад; три світлоносних мужі звершували над тілом святого спів псалмів і кадіння. Один із євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів пустити в них стрілу, але, зв’язаний невидимою силою Божою, став нерухомий. ⚜️ З настанням ранку видіння зникло, а стрілець продовжував стояти нерухомо. Розповівши присутнім жителям міста про нічне видіння і Божу кару, яка спіткала його, він звільнився від невидимих уз. Дізнавшись про те, що сталося, градоначальник дозволив поховати останки великомученика. Тіло було поховано при місцевій церкві. Це сталося між 1330 і 1340 роками.⚜️ Капітан, який віддав святого Іоанна на муки, розкаявся і вирішив таємно вивезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, явившись уві сні пресвітеру храму, перешкодив цьому. Через сімдесят років мощі було перенесено до столиці Молдо-Влахійського князівства Сучави і покладено в соборній церкві.⚜️ Святий Великомученик Іоанн Новий Сучавський вважається покровителем Буковини. Його мощі були перенесені до Сучави у 1402 році за сприяння єпископа Йосипа з Білгорода-Дністровського. До 1630 року буковинські землі належали до Сучавської митрополії. ⚜️ Святий Іоанн Новий (Сучавський) шанується як покровитель Буковини, і його ім'я часто згадується у зв'язку з нашим регіоном. Його мощі були перенесені до Сучави, яка в той час була важливим релігійним центром, що включав у себе і буковинські землі. Таким чином, святий Іоанн Новий (Сучавський) є історично та духовно пов'язаний з Буковиною як її покровитель.

💠 Один з таких хворих був принесений до Печерського монастиря; вірменин привів його в розпач, передбачивши йому через вісім днів смерть. Але преподобний Агапіт дав йому зілля, і той зцілився. 💠 Вірменин почав заздрити преподобному і надіслав до нього засудженого на смерть, якому наказав дати отруту, щоб він випив її перед Агапітом і помер. Блаженний же, бачачи його вмираючим, дав йому такого зілля, яке він сам їв, творячи за нього молитву, і так позбавив від смерті засудженого на смерть. З тих пір іновірний вірменин ще більше того розлютився на преподобного. І навчив одновірців своїх подати йому самому випити смертного зілля. Блаженний же випив і залишився неушкодженим.💠 Після цього захворів у Чернігові князь Володимир Всеволодович Мономах, якого старанно, але безуспішно, лікував вірменин. Князь, вже перебуваючи при смерті, послав до Печерського ігумена, просячи прислати до нього в Чернігів блаженного Агапіта. Закликавши його, ігумен передав йому прохання князя. Преподобний, який ніколи не залишав стіни обителі, передав для князя зілля, після чого той видужав.💠 Тоді князь Володимир Мономах прийшов сам до Печерського монастиря, щоб побачити того, через кого Господь дарував йому здоров’я: він ніколи не бачив блаженного і хотів вшанувати його подарунком. Але Агапіт, не бажаючи бути прославленим на землі, зник, і принесене йому золото князь віддав ігумену. 💠 Князь ще раз послав свого боярина до Агапіта з подарунками, але той не хотів брати, а коли через смирення взяв принесене золото, як би для того, щоб заховати, виніс його з келії, кинув, а сам побіг і зник. Боярин же, що вийшов незабаром, побачив усі дари кинутими перед воротами. Він підібрав їх і віддав ігуменові Іоану.💠 Повернувшись до князя, він розповів йому про блаженного все, що бачив і чув, і всі зрозуміли, що він істинний раб Божий, який очікує нагороди тільки від Нього одного, а не від людей. І князь, не наважуючись не послухатися святого, став щедро роздавати майно своє вбогим.💠 Після багатьох трудів і богоугодних подвигів захворів сам безкорисливий лікар. Дізнавшись це, лікар-вірменин прийшов відвідати його і завів з ним розмову про лікарське мистецтво, питаючи його, яким зіллям лікується така недуга. 💠 Відповідав блаженний: «Тим, яким Сам Господь, як Лікар душі і тіла, подасть здоров’я». Вірменин зрозумів, що він не розуміє в лікуванні і сказав: «Нічого не вміє ця людина в нашому мистецтві». Потім, взявши його за руку, сказав: «Правду кажу я: на третій день він помре. Якщо ж зміниться моє слово, тоді я зміню своє життя і стану сам таким же ченцем». 💠 Блаженний же з гнівом сказав: «Чи такий спосіб твого лікування, що більше говориш ти про смерть, ніж про допомогу. Якщо ти вправний – дай мені життя. Якщо ж це не в твоїй владі, що докучаєш мені, примовляючи мене до смерті через три дні. Бог сповістив мене, що я відійду до Нього після закінчення трьох місяців». Вірменин знову сказав: «Ти вже весь змінився; такі, як ти, не живуть ніколи довше третього дня». 💠 Старець так знесилився, що вже сам по собі не міг рухатися.В цей час до преподобного Агапіта принесли ще одного хворого для зцілення, і він дивом встав, наче б не хворів, і, взявши своє звичайне зілля, показав вірменину зі словами: «Ось зілля, яке служить мені ліками. Дивись і розумій». І хворий зцілився. 💠 Преподобний і вірменину запропонував скуштувати зілля, так як більше в келії у нього не було нічого їстівного. Але вірменин відмовився, і з’ясувалося, що він іншої віри. Зберігаючи переказ засновників монастиря триматися Православної віри, преподобний Агапіт праведним гнівом вигнав його зі своєї келії і, як сам і передбачав, прожив ще три місяці і, трохи похворівши, відійшов до Господа. Вірменин після його смерті прийшов до ігумена і, відрікшись від вірменської єресі, прийняв постриг у святій обителі.💠 Преподобний Агапіт похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Канонізований православною церквою як преподобний.💠 Перед образом Агапіта Печерського моляться про зцілення фізичних і душевних хвороб, просять довгих років життя.

💠 А у здійсненні сказаних ним слів після багатьох років кожен може переконатися. «Місто було і залишиться Луганськом. Ім’я ж цього бандита зітреться зі сторінок історії як ім’я героя. І люди його забудуть. А хто буде образ явлення Божої Матері іменувати його ім’ям, у тих на язиках шишки повиростають».💠 Зображення, яке знаходилося у старця в келії, було написане одним невідомим художником і передавало все явлення Божої Матері в подробицях. Старець Филип часто говорив, що ті, хто не знав його, хто житиме пізніше, прославлять Луганську ікону Божої Матері, але не ту, яка перебувала в нього та відображала все явлення, а буде написано нову ікону на спогад цієї події. Також говорив: «Пройдуть з іконою хрестоподібно через усе місто. Приїдуть чужинці й поклоняться. А ви будете слідом іти, співати й радіти».💠 Так і сталося. Після смерті диякона Филипа зображення, яке перебувало в нього, пропало. І тільки за архієпископа Луганського і Старобєльського Іоанникія, з його благословення і на прохання віруючого народу, під час Великого посту в 1992 році ченцем-подвижником Псково-Печерського монастиря була написана Луганська ікона Божої Матері. Святий образ виконаний у візантійській іконописній традиції, не маючи аналогів у зображенні в усьому Православному світі.💠 21 грудня 2017 року Священний Синод Української Православної Церкви благословив прославлення для загальноцерковного вшанування Луганської ікони Божої Матері. Дата святкування для вшанування святині встановлена 13 червня. Ікона перебуває у Свято-Петропавлівському кафедральному соборі міста Луганська.

💠 Пізніше ікону вклали в срібний кіот з самостійним зображенням: на хмарах ангели, які стоять перед чудотворним образом, підтримують святиню, над якою в оточенні херувимів Господь Саваоф, Який благословляє. 💠 У сучасній іконографії наявність на іконах Різдва Богородиці зображення Бога Саваофа слугує ознакою приналежності до Глинського варіанта, незалежно від того, чи відокремлені зображені постаті обрисами арки, чи ні. Проте в Глинській пустині знаходиться древній список ікони без зображення Бога Отця.💠 На жаль, 1922 року після закриття Глинської пустині більшовиками першообраз було втрачено. Останнє повідомлення про ікону пов’язане з селом Шалигіним Путивльського повіту. Можливо, Пресвята Богородиця явить її знову десь у потрібний час.💠 Водночас зберігся древній шанований список ікони, який перебуває у відродженій обителі в соборі Різдва Пресвятої Богородиці. Глинська пустинь, яка в 1994 році була повернута Церкві після десятиліть забуття і розрухи, знаходиться в селі Соснівка Глухівського району Сумської області.💠 Перед цим святим образом моляться про:Зцілення від різних хвороб та фізичних недуг;Захист від ворогів та лиха;Збереження миру, злагоди та добробуту в родині;Душевний спокій та розраду у скорботах.

💠 Волею-неволею їй довелося повернутися до рідного селища. Але вдома нічого не змінилося, жити там їй було нестерпно, і в 1896 році Домна прийшла до школи для дівчаток-сиріт при Свято-Успенському жіночому Олешківському монастирі. Там вона навчилася читати і писати, а школу безперервної молитви Домна почала проходити ще в Києві, у кладовищенському склепі, коли по ночах, тремтячи від холоду і страху, безупинно повторювала Іісусову молитву. Після закінчення навчання вона була прийнята до обителі послушницею з ім’ям Домніка.💠 Люблячи на самоті віддаватися богомисленню і молитві, Домніка випросила собі важкий послух пастуха монастирського стада. Тут вона почала проходити наступний клас богословської освіти. Кращі богослови сучасності саме таким чином і здобували свої духовні дипломи. Преподобний Клеопа Румунський точно так само високо в горах, серед телят і корів, отримав атестат з відзнакою з богослов’я, читаючи святих отців і творячи за чотками невпинну молитву. Домніка теж серед монастирських тварин отримала від Бога відмінну оцінку з богослов’я, за що була нагороджена даром прозорливості і пророцтва. Так здобувають вчені ступені справжні богослови.💠 Деякі люди в той час бачили дивну картину: Домніка вголос читає Псалтир, а телята збираються біля неї і уважно, розчепіривши вуха, слухають. Ми не знаємо, як добре вони розуміли те, що читала послушниця, але коли після читання вона віддавала їм команду «ідіть пасіться» або «ходімо на водопій», то вони слухали її, наче добре навчені солдати свого начальника.💠 Коли над небом країни ще тільки починали збиратися грозові революційні хмари, Домніка вже знала, яким дощем з градом та блискавками закінчиться ця буря. Сховавшись в кукурудзяному полі, вона молилася в гущі рослин з піднятими руками: «О Матір Божа, що ж з нами тепер буде?»💠 Після 1917 року, коли червоні богоборці, вже стали підбиратися до Олешок, Домніка стала роздавати черницям монастиря якісь дивні речі. Комусь шматочок ганчірки, комусь недогарки свічок, комусь камінчики, а комусь розсаду.💠 Всі пророцтва і передбачення, які блаженна Домніка відкривала своїм відвідувачам, незмінно збувалися.💠 Революційні активісти монастир швидко закрили, а черниць розігнали. Кожна із них виживала в світі, як могла. Але ось що цікаво. Ті, хто отримав від Домніки ганчірочку, влаштувалися працювати на фабрику; хто камінчик — на будівництво, хто розсаду — у колгоспі, а хто огарки свічок — у свічній лавці при храмі. На місці монастиря спочатку був культрадгосп, потім трудова артіль, а пізніше дитяча колонія «Червоні паростки».💠 Після закриття монастиря Домніка жила у благочестивих людей у Каховці, а в 1928 році повернулася до Олешок і прожила до кінця своїх днів у будинку Наталії Іщенко. Цей будинок зберігся до цих пір. Домніка передбачила Наталії довге життя, але попередила про те, що її чоловік і син загинуть у прийдешній війні, що згодом і сталося.💠 Дивна поведінка і пророцтва Домночки (як її ласкаво називали люди) стали отримувати все більшу і більшу популярність. Якимось дивним і таємничим чином вона допомагала голодуючим і стражденним від холоду й зубожіння людям. У страшний голод 1933 року до багатодітного будинку, який втратив годувальника, вона принесла хліб, котрий, здавалося, отримала просто з неба (хліба в той час ніде не було). В інший двір кинула очерет і сказала «будуйте», і там через деякий час з’явилися кошти для того, щоб відбудувати зруйнований будинок. Тим, хто мерз від холоду, Домночка кидала у двір деревинку, і через якийсь час благодійник привозив їм дрова.💠 Таких свідчень із життя Домніки зібралося безліч, і всі вони потім свідчили про можливість канонізації цієї юродивої, адже чудеса за її молитвами відбувалися дуже часто.💠 Зовнішнім виглядом вона особливо не виділялася серед інших мешканців Цюрупинська (так тоді перейменували Олешки). Була вона, як свідчать очевидці, «невисока на зріст, сутула, з грубуватим голосом, зовні нічим особливим не вирізнялася. Говорила мало, а давала предмети, і потрібно було здогадатися, що цим вона пророкувала». ⬇️

⚜️ Згідно з переданням, ікона ця була наприкінці XVI століття привезена із Трансильванії сербом, який оселився в Ольвіопольському повіті Херсонської губернії. Переходячи від батьків до дітей, 1809 року святий образ став власністю поміщиці Касперової, яка мешкала в Ольвіопольському повіті, в маєтку Ново-Іванівці. Ікона була стара, і живопис до того потемнів, що важко було розібрати риси Божої Матері та Спасителя.⚜️ У лютому 1840 року, переживаючи великі прикрощі, Касперова якось вночі довго молилася перед іконою. Під час молитви вона помітила, що лики Богоматері та Немовляти просвітліли і ікона чудесним чином оновилася.⚜️ Від святої ікони Пресвятої Богородиці, що перебувала в будинку поміщиці, згодом відбулося безліч чудес і зцілень, після дослідження яких ікона була визнана Святішим Синодом чудотворною. До неї стало постійно приходити багато прочан, і 1844 року Касперова, вважаючи за неможливе утримувати чудотворний образ у своєму будинку, віднесла ікону до місцевого Микільського храму.⚜️ 1852 року жителі Херсона клопотали про дозвіл щорічно у свято Вознесіння Господнього хресним ходом приносити до них чудотворну ікону. А з 1853 року і жителі міста Миколаєва отримали можливість з 1 липня до 1 серпня поклонятися Касперівській іконі Божої Матері у своїх храмах.⚜️ Під час Кримської війни 1853–1855 років Одеса, обложена ворожим флотом, переживала важкі часи. У серпні 1854 року святий чудотворний образ хресним ходом був урочисто перенесений до міського кафедрального собору, де перебував до 20 травня 1856 року.⚜️ 1855 року, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, після того як одеський архієпископ Інокентій за великого скупчення вірян відслужив молебень перед Касперівською іконою, ворог відступив, місто залишилося неушкодженим. За загальним віруванням Одеса була врятована благодаттю чудотворного образу. Було вирішено «на повчання нащадкам зробити цю подію незабутньою, і день 1 жовтня — святом священним».⚜️ Головним місцем перебування чудотворної ікони продовжує вважатися село Касперівка, але образ перебуває там недовго. Щороку до 1 жовтня його приносять із Касперівки до Одеси і він залишається там до середи Пасхальної седмиці, розміщений біля південної стіни передньої частини кафедрального собору. ⚜️ Іншу частину Світлої седмиці і найближчі тижні ікона перебуває в Касперівці, а на свято Вознесіння переноситься до Херсона, де перебуває до 29 червня. Потім до 1 серпня їй поклоняються жителі Миколаєва. У всіх місцях перебування ікони щопʼятниці перед нею читається акафіст.

⚜️ До річки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння і хрещення на відпущення гріхів. ⚜️ Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж отримати зовнішнє обмивання, люди повинні морально очиститися, і таким чином приготувати себе до прийняття Євангелія. ⚜️ Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив і ніби закарбував своє пророче служіння. Він безбоязно і суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. За це він скоро постраждав.⚜️ Цар Ірод Антипа (син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоанна до в'язниці за викриття його у відмові від своєї законної дружини (дочки аравійського царя Арефи) і за незаконне співжиття з Іродіадою. Іродіада до цього була одружена з рідним братом Ірода, Філіпом, вона від ненависті та злоби хитрістю домоглася, щоб цар Ірод усік главу пророка мечем. ⚜️ Іродіада, поглумившись над відсіченою святою главою пророка, кинула її в брудне місце. Учні Іоанна Хрестителя поховали його тіло в Самарянському місті Севастії. За своє злодіяння Ірод отримав відплату - його війська були розбиті Арефою, який виступив проти нього за безчестя дочки, яку він залишив заради Іродіади, а наступного року римський імператор Калігула заслав Ірода в ув'язнення.⚜️ Як оповідає переказ, Євангеліст Лука, обходячи з проповіддю Христовою різні міста і селища, з Севастії взяв до Антіохії частку мощей великого пророка - його праву руку.⚜️ Святу ж главу Іоанна Хрестителя знайшла благочестива Іоанна і поховала в посудині на Оливній горі. Пізніше один благочестивий подвижник, копаючи рів для заснування храму, знайшов цей скарб і зберігав його в себе, а перед смертю, побоюючись наруги над святинею невіруючими, сховав її в землі в тому ж місці, де знайшов. ⚜️ За царювання Костянтина Великого, двоє ченців приходили в Єрусалим поклонитися Гробу Господньому, і одному з них з'явився Іоанн Предтеча і вказав, де закопана його глава. З цього часу християни стали святкувати Перше обрітення глави Іоанна Предтечі.⚜️ Третє обрітення чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна було близько 850 року. Під час заворушень у Константинополі у зв'язку з засланням святителя Іоанна Златоуста главу святого Іоанна Предтечі забрали до міста Емесу. Звідти під час набігів сарацинів її було перенесено (близько 810 - 820 рр.) до Команів і там, у період іконоборчих гонінь, вона була прихована в землі.⚜️ Коли іконошанування було відновлено, патріархові Ігнатію під час нічної молитви було вказано у видіннях місце, де схована глава святого Іоанна Предтечі.⚜️ Першосвятитель повідомив про це імператору, який послав посольство в Комани, і там главу було втретє віднайдено, у зазначеному патріархом місці, близько 850 року. ⚜️ Пізніше главу знову було перенесено до Константинополя і тут 7червня покладено в придворній церкві, частина святої глави перебуває на Афоні.⚜️ Про пророка Іоанна Хрестителя Господь Іісус Христос сказав: «з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя» (Мф. 11:11). Іоанн Хреститель прославляється Церквою як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і свічник, і друг Христовий, і печать пророків, і ходатай старої і нової благодаті, і серед народжених найшанованіший, і світлий Слова глас».⚜️ Іоанну Хрестителю моляться про здоров'я для себе і для близьких, зцілення від душевних тривог і мук, заспокоєння душі загиблих, допомогу в прийнятті правильного рішення, гарний урожай, прощення гріхів і щастя дітей.

⚜️ Усіх, хто приходив до нього, він перехрещував у «смерть Христа», відкидаючи Хрещення в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа, заповідане Самим Спасителем.⚜️ Третя єресь народилася із вчення Валента й Урсакія на Аримонському Соборі. Вони намагалися обдурити православних єпископів, проголосивши, що Син Божий від Бога і подібний до Бога Отця, а не є творінням, як вчать аріани. Але під тим приводом, що слово «сутність» не міститься у Святому Письмі, єретики пропонували не вживати поняття «єдиносущний» стосовно Сина до Отця. ⚜️ Крім цих трьох основних єресей, було багато й інших лжевчень. Єретик Аполлінарій говорив: «Плоть Спасителя, взята з Неба із лона Отця, не мала людської душі та розуму; відсутність душі заповнювало Слово Боже; Божество залишалося мертвим протягом трьох днів».⚜️ Для викриття єресіархів святий цар Феодосій Великий (379–395) скликав у Константинополі Вселенський Собор, на якому були присутні сто п’ятдесят єпископів. На розгляд святих отців було запропоновано затверджене на Римському Соборі сповідання віри, яке святий папа Дамас надіслав єпископу Антіохійському Павлину. ⚜️ Прочитавши сувій, святі отці, відкидаючи лжевчення Македонія, однодушно затвердили апостольське вчення, що Дух Святий є не службова істота, а Господь Животворящий, Який ісходить від Отця, Якому з Отцем і Сином спільне поклоніння і спільна слава. Для спростування інших єресей: євноміан, аріан і напіваріан — святі отці підтвердили Нікейський Символ Православної віри.⚜️ У Символі, ухваленому I Вселенським Собором, не йшлося про Божественну гідність Святого Духа, бо духоборчої єресі тоді не було. Тому святі отці II Вселенського Собору додали до Нікейського Символу 8-й, 9-й, 10-й, 11-й і 12-й члени, тобто остаточно сформулювали й затвердили Нікео-Царгородський Символ віри, який сповідується і нині всією Православною Церквою.⚜️ Другий Вселенський Собор, крім того, встановив форми церковного суду, визначив приймати в спілкування через таїнство Миропомазання єретиків, які розкаялися і хрестилися в Ім’я Святої Трійці, а тих, хто хрестився одноразовим зануренням, приймати, як язичників.