💠 Один з таких хворих був принесений до Печерського монастиря; вірменин привів його в розпач, передбачивши йому через вісім днів смерть. Але преподобний Агапіт дав йому зілля, і той зцілився. 💠 Вірменин почав заздрити преподобному і надіслав до нього засудженого на смерть, якому наказав дати отруту, щоб він випив її перед Агапітом і помер. Блаженний же, бачачи його вмираючим, дав йому такого зілля, яке він сам їв, творячи за нього молитву, і так позбавив від смерті засудженого на смерть. З тих пір іновірний вірменин ще більше того розлютився на преподобного. І навчив одновірців своїх подати йому самому випити смертного зілля. Блаженний же випив і залишився неушкодженим.💠 Після цього захворів у Чернігові князь Володимир Всеволодович Мономах, якого старанно, але безуспішно, лікував вірменин. Князь, вже перебуваючи при смерті, послав до Печерського ігумена, просячи прислати до нього в Чернігів блаженного Агапіта. Закликавши його, ігумен передав йому прохання князя. Преподобний, який ніколи не залишав стіни обителі, передав для князя зілля, після чого той видужав.💠 Тоді князь Володимир Мономах прийшов сам до Печерського монастиря, щоб побачити того, через кого Господь дарував йому здоров’я: він ніколи не бачив блаженного і хотів вшанувати його подарунком. Але Агапіт, не бажаючи бути прославленим на землі, зник, і принесене йому золото князь віддав ігумену. 💠 Князь ще раз послав свого боярина до Агапіта з подарунками, але той не хотів брати, а коли через смирення взяв принесене золото, як би для того, щоб заховати, виніс його з келії, кинув, а сам побіг і зник. Боярин же, що вийшов незабаром, побачив усі дари кинутими перед воротами. Він підібрав їх і віддав ігуменові Іоану.💠 Повернувшись до князя, він розповів йому про блаженного все, що бачив і чув, і всі зрозуміли, що він істинний раб Божий, який очікує нагороди тільки від Нього одного, а не від людей. І князь, не наважуючись не послухатися святого, став щедро роздавати майно своє вбогим.💠 Після багатьох трудів і богоугодних подвигів захворів сам безкорисливий лікар. Дізнавшись це, лікар-вірменин прийшов відвідати його і завів з ним розмову про лікарське мистецтво, питаючи його, яким зіллям лікується така недуга. 💠 Відповідав блаженний: «Тим, яким Сам Господь, як Лікар душі і тіла, подасть здоров’я». Вірменин зрозумів, що він не розуміє в лікуванні і сказав: «Нічого не вміє ця людина в нашому мистецтві». Потім, взявши його за руку, сказав: «Правду кажу я: на третій день він помре. Якщо ж зміниться моє слово, тоді я зміню своє життя і стану сам таким же ченцем». 💠 Блаженний же з гнівом сказав: «Чи такий спосіб твого лікування, що більше говориш ти про смерть, ніж про допомогу. Якщо ти вправний – дай мені життя. Якщо ж це не в твоїй владі, що докучаєш мені, примовляючи мене до смерті через три дні. Бог сповістив мене, що я відійду до Нього після закінчення трьох місяців». Вірменин знову сказав: «Ти вже весь змінився; такі, як ти, не живуть ніколи довше третього дня». 💠 Старець так знесилився, що вже сам по собі не міг рухатися.В цей час до преподобного Агапіта принесли ще одного хворого для зцілення, і він дивом встав, наче б не хворів, і, взявши своє звичайне зілля, показав вірменину зі словами: «Ось зілля, яке служить мені ліками. Дивись і розумій». І хворий зцілився. 💠 Преподобний і вірменину запропонував скуштувати зілля, так як більше в келії у нього не було нічого їстівного. Але вірменин відмовився, і з’ясувалося, що він іншої віри. Зберігаючи переказ засновників монастиря триматися Православної віри, преподобний Агапіт праведним гнівом вигнав його зі своєї келії і, як сам і передбачав, прожив ще три місяці і, трохи похворівши, відійшов до Господа. Вірменин після його смерті прийшов до ігумена і, відрікшись від вірменської єресі, прийняв постриг у святій обителі.💠 Преподобний Агапіт похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Канонізований православною церквою як преподобний.💠 Перед образом Агапіта Печерського моляться про зцілення фізичних і душевних хвороб, просять довгих років життя.