УПЦ це МИ ☦️🙏🏻 Буковина

⚜️ Відтоді Агафія стала мовчазною і особливо молитовною. Біля її ліжка, до якого вона була прикута хворобою, завжди можна було побачити безліч нещасних і зневірених людей. Всіх їх Агафія втішала словами, а хтось по її молитвам одержував від Всемилосивого Господа зцілення від недугів.⚜️ За переданням, у 1831 році їй явилася Божа Матір, благословивши перейти до найбіднішого монастиря в Бессарабії — Кушеловського. Після приїзду туди Агафії обитель пережила високий духовний підйом, сюди приходили багато дівчат, які бажали цілком присвятити себе Богові.⚜️ У Кушеловському монастирі послушниця Агафія подвизалася дванадцять років. Весь цей час вона не вставала з ліжка. Померла свята 22 червня 1843 року.⚜️ Минуло понад сто років від її смерті, і 1996 року, під час реконструкції старого кладовища, могила Агафії була ненавмисно пошкоджена. Так виявилося, що в похованні лежить нетлінне тіло Агафії, яке видає пахучий запах. Мощі поклали в Успенському храмі Кушеловського монастиря, а безліч вірян стали відвідувати обитель, щоб вшанувати її пам’ять. З’явилися свідчення про зцілення від недугів по її молитвам.⚜️ 15 липня 2016 року преподобна Агафія була причислена до лику святих для місцевого шанування в Православній Церкві в Молдові. 24 вересня 2016 року урочисте прославлення святої Агафії в Кушеловському Успенському жіночому монастирі очолив митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир.

💠 До липня 2008 року лик Собору був значно поповнений і включав двадцять вісім імен святих. У виданні «Собор святих землі Галицької» 2010 року до Собору були також додані імена святителів Арсенія Еласонського і Досифея Молдавського. Водночас в списках 2008 і 2010 років були відсутні спочатку включені синодальним рішенням імена святителів Іоанна Тобольського і Інокентія Іркутського.💠 З урахуванням останніх двох святителів, нині до Собору входять:Мученик Парфеній Жовківський (Римський) (+ 250, пам’ять 19 травня)Рівноапостольні Мефодій і Кирил, учителі Словенські (+ 869 і + 885, пам’ять 11 травня)Рівноапостольний великий князь Володимир (+ 1015, пам’ять 15 липня)Благовірний Ярополк Ізяславович, князь Волинський і Галицький (+ 1086, пам’ять 22 листопада)Преподобний Стефан, ігумен Печерський, єпископ Володимир-Волинський (+ 1094, пам’ять 27 квітня)Святитель Амфілохій, єпископ Володимир-Волинський (+ 1122, пам’ять 10 жовтня)Благовірний Мстислав Удалий, князь Галицький (+ 1228)Святитель Петро, Митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець (+ 1326, пам’ять 24 серпня, 21 грудня)Святий великомученик Іоанн Новий, Сучавський (+ 1330, пам’ять 2 червня)Святитель Феогност, Митрополит Київський і всієї Русі (+ 1353, пам’ять 14 березня)Святитель Кіпріан, Митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець (+ 1406, пам’ять 27 травня, 16 вересня)Святитель Фотій, Митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець (+ 1431, пам’ять 27 травня, 2 липня)Священномученик архідиякон Никифор (Кантакузен), Екзарх патріарза Константинопольського (+ 1599)Святитель Мелетій (Пігас), Патріарх Александрійський (+ 1601, пам’ять 13 жовтня)Преподобний Іов Княгиницький (+ 1621, пам’ять 29 грудня)Святитель Арсеній (Еласонський), архієпископ Суздальський і Таруський (+ 1625, пам’ять 29 квітня)Преподобний Феодосій, ігумен Манявський (+ +1629, пам’ять 24 вересня)Святитель Петро (Могила), Митрополит Київський і Галицький (+ 1646, пам’ять 31 грудня)Преподобний Іов, ігумен Почаївський (+ 1651, пам’ять 6 травня, 28 серпня, 28 жовтня)Святитель Досифей, Митрополит Молдавський (+ 1701, пам’ять 13 грудня)Святитель Іоанн (Максимович), митрополит Тобольський (+ 1715, пам’ять 10 червня)Святитель Інокентій (Кульчицький), єпископ Іркутський (+ 1731, пам’ять 9 лютого, 26 листопада)Святитель Павло (Конюшкевич), Митрополит Тобольський і Сибірський (+ 1770, пам’ять 4 листопада)Святий праведний Олексій Товт (+ 1909, пам’ять 24 квітня)Священномученик Максим Сандович (+ 1914, пам’ять 24 серпня)Священномученик Іоанн (Поммер), Архієпископ Ризький і Латвійський (+ 1934, пам’ять 29 вересня)Священномученик Олександр Хотовицький (+ 1937, пам’ять 7 серпня)Священномученик Павло Швайко та мучениця Іоанна (+ 1943)Преподобний Кукша Одеський (+ 1964, пам’ять 16 вересня, 11 грудня)Преподобний Амфілохій Почаївський (+ 1970, пам’ять 29 квітня).

⚜️ Замість імені Валерія у Пролозі першої половини 14 століття (у його перекладі) зустрічається ім'я Калерія, тому свята мучениця Валерія та Калерія – це одна й та сама особа.⚜️ Валерія, Кіріакія та Марія жили в Кесарії Палестинській наприкінці 2 – на початку 3 століть. Місто знаходилося на березі Середземного моря і було головним портом Палестини. Після падіння Єрусалима Кесарія стала її столицею, громадсько-політичним центром країни. Тут мешкали римські прокуратори.⚜️ В історії християнства Кесарію прославили святі апостоли, святі мученики за віру Христову. Апостол Петро хрестив полководця Корнилія і показав язичникам переваги переходу в нову віру, тут заарештували та відправили до Риму апостола Павла. ⚜️ До пожежі (6 століття) у місцевій бібліотеці зберігалося раннє рукописне видання Біблії кількома мовами («Гекзали Орігена») і, за відомостями Єроніма Стридонського, оригінал Євангелія від Матвія.⚜️ У 4 столітті в Кесарії мешкав церковний історіограф, богослов єпископ Кесарійський Євсевій Памфіл, автор «Церковної історії», який описав історію християнства від виникнення до 324 року.⚜️ Валерія, Кіріакія та Марія прийняли християнство від послідовника Іісуса Христа. Вони хрестилися і стали жити в відокремленому скромному житлі. Дні дівчат проходили в пості, мовчанні та молитві про торжество Христової віри над ідолопоклонством, про припинення переслідувань християн. Вони жили своїми працями, допомагали нужденним, а всіх, хто відвідував їх, наставляли на праведний шлях своєї віри.⚜️ У той час при владі був імператор Діоклетіан, правління якого вважають в історії найжорстокішим періодом гонінь, увірувавших в Христа. Зумівши відновити світ усередині країни і зміцнити кордони Римської імперії, Діоклетіан не зміг впоратися зі зростаючим впливом християнства. Під тиском свого співправителя Галерія імператор видав 4 закони про заборону нового віровчення.⚜️ Наслідуючи едикти, закривали храми, спалювали християнські книги, вимагали зречення віри під страхом смерті та втрати посад, а незгодних засуджували до страти.⚜️ Свята Валерія разом із подругами продовжувала жити за християнськими заповідями. Язичники донесли про заняття правителям. Дівчат схопили, змушували принести жертви ідолам. Першою відмовилася це зробити Валерія, а за нею і сестри у Христі. Засуджених до смерті їх довго катували, але святі не відмовилися від своїх переконань, смиренно прийнявши мученицьку смерть.⚜️ Свята Валерія (Калерія) Кесарійська (Палестинська) допомагає жінкам. До неї звертаються за допомогою у скрутних ситуаціях та при вирішенні спірних питань.У християнських храмах дуже рідко, але можна знайти ікону цієї святої. Якщо ж її немає, то мучениці Валерії моляться перед іконою Усіх Святих, яка є в кожному храмі.

⚜️ Ікону, перед якою він молився, стали називати Ігорівською. Її прикрасили срібною позолоченою ризою, а знизу був викарбуваний напис, який вказував, що вона належала святому Ігорю. На іконі також був короткий опис його страждань.⚜️ Ікона мала славу чудотворної. До неї з молитвами приходили люди глибоко нещасні, які перебували у дуже скрутному становищі, в небезпеці або скорботі. І після щирих молитов та покаяння значні проблеми зі здоров’ям благополучно вирішувалися, до недужих приходило зцілення, знаходили примирення члени сім’ї, надовго розлучені жорстокими сварками або життєвими обставинами.⚜️ Майже до середини ХХ ст. ікона знаходилася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Після перетворення в радянський час монастиря на заповідник ікону зробили одним із експонатів давньоруського мистецтва. У 1924 році було прийняте рішення про реставрацію деяких історичних пам’яток, зокрема й Ігорівської ікони Богородиці. ⚜️ Під час реставрації виникли незгоди між монастирською громадою і науковцями. Громада просила залишити ікону як є – під пізнім замалюванням, у ризі, бо такою її звикли бачити віряни. У відповідь на це директор Музею культів Курінний закликав громаду «до розуміння серйозності наукового підходу до реставрації і бажання побачити свої святині відчищеними від бруду віків і убезпеченими від фізичного нищення».⚜️ Спочатку ікону сфотографували з обох боків. З кожного негатива зробили по три відбитки. Потім художниця Евенбах до 20 серпня 1924 року намалювала кольорову копію (на жаль, місцезнаходження її невідоме). Після цього реставратор Касперович почав розкриття ікони із-під суцільного (певно, олійного) нашарування. Розкриття провадилося до первісного оліфного покривного шару.⚜️ Православна церква вшановує Ігорівську ікону Божої Матері 18 червня, в той самий день, коли святкується перенесення мощей князя Ігоря у 1150 році із Києва до Чернігова.

⛪️ 17 червня - Святителя Митрофана, першого патріарха Константинопольського ⚜️ Святитель Митрофан, патріарх Константинопольський, був сучасником святого Константина Великого (306–337). Батько ж його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба (276–282). Зрозумівши хибність язичницької віри, Дометій увірував у Христа. ⚜️ Під час жорстоких переслідувань християн у Римі святий Дометій з двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, віддалився до міста Візантія, де став навчатися закону Господнього у єпископа Тита (242–272), мужа святого життя. Бачачи палке бажання Дометія потрудитися для Господа, єпископ Тит висвятив його на пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій (272–303), а згодом на нього були зведені його сини, Проб (303–315) і, в 316 році, Митрофан.⚜️ Прибуши одного разу до Візантія, імператор Константин Великий був захоплений красою і зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя й мудрість святого Митрофана, імператор взяв його з собою до Рима. ⬇️

⚜️ Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: «Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дано буде вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий» (Мк. 13:11). І Господь дав йому мужність і розуміння відкинути всі домагання нечестивців і твердо сповідувати себе християнином.⚜️ Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що все тіло його було розтерзане, і плоть під ударами розліталася шматками. Святий мученик молився, дякуючи Богові, Який удостоїв його пролити за Нього кров і омити свої гріхи. Потім святого закували в ланцюги і відволокли до темниці.⚜️ Вранці градоначальник велів знову привести святого. Мученик постав перед ним зі світлим і веселим обличчям. Від повторної пропозиції зректися Христа безстрашний мученик відмовився з колишньою твердістю, викривши правителя як знаряддя сатани. Тоді його знову побили палицями так, що всі нутрощі його оголилися. ⚜️ Присутній народ не витримав цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, який так нелюдяно катує беззахисну людину. Правитель, припинивши побиття, велів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягнути вулицями міста. Жителі єврейських кварталів особливо знущалися з мученика, кидали в нього камінням; кінець-кінцем, хтось схопив меч, наздогнав святого, якого тягнули, і відрубав йому голову.⚜️ Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто із християн не наважувався взяти його. Вночі над ним було видно стовп, що світився, і безліч палаючих лампад; три світлоносних мужі звершували над тілом святого спів псалмів і кадіння. Один із євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів пустити в них стрілу, але, зв’язаний невидимою силою Божою, став нерухомий. ⚜️ З настанням ранку видіння зникло, а стрілець продовжував стояти нерухомо. Розповівши присутнім жителям міста про нічне видіння і Божу кару, яка спіткала його, він звільнився від невидимих уз. Дізнавшись про те, що сталося, градоначальник дозволив поховати останки великомученика. Тіло було поховано при місцевій церкві. Це сталося між 1330 і 1340 роками.⚜️ Капітан, який віддав святого Іоанна на муки, розкаявся і вирішив таємно вивезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, явившись уві сні пресвітеру храму, перешкодив цьому. Через сімдесят років мощі було перенесено до столиці Молдо-Влахійського князівства Сучави і покладено в соборній церкві.⚜️ Святий Великомученик Іоанн Новий Сучавський вважається покровителем Буковини. Його мощі були перенесені до Сучави у 1402 році за сприяння єпископа Йосипа з Білгорода-Дністровського. До 1630 року буковинські землі належали до Сучавської митрополії. ⚜️ Святий Іоанн Новий (Сучавський) шанується як покровитель Буковини, і його ім'я часто згадується у зв'язку з нашим регіоном. Його мощі були перенесені до Сучави, яка в той час була важливим релігійним центром, що включав у себе і буковинські землі. Таким чином, святий Іоанн Новий (Сучавський) є історично та духовно пов'язаний з Буковиною як її покровитель.

💠 Один з таких хворих був принесений до Печерського монастиря; вірменин привів його в розпач, передбачивши йому через вісім днів смерть. Але преподобний Агапіт дав йому зілля, і той зцілився. 💠 Вірменин почав заздрити преподобному і надіслав до нього засудженого на смерть, якому наказав дати отруту, щоб він випив її перед Агапітом і помер. Блаженний же, бачачи його вмираючим, дав йому такого зілля, яке він сам їв, творячи за нього молитву, і так позбавив від смерті засудженого на смерть. З тих пір іновірний вірменин ще більше того розлютився на преподобного. І навчив одновірців своїх подати йому самому випити смертного зілля. Блаженний же випив і залишився неушкодженим.💠 Після цього захворів у Чернігові князь Володимир Всеволодович Мономах, якого старанно, але безуспішно, лікував вірменин. Князь, вже перебуваючи при смерті, послав до Печерського ігумена, просячи прислати до нього в Чернігів блаженного Агапіта. Закликавши його, ігумен передав йому прохання князя. Преподобний, який ніколи не залишав стіни обителі, передав для князя зілля, після чого той видужав.💠 Тоді князь Володимир Мономах прийшов сам до Печерського монастиря, щоб побачити того, через кого Господь дарував йому здоров’я: він ніколи не бачив блаженного і хотів вшанувати його подарунком. Але Агапіт, не бажаючи бути прославленим на землі, зник, і принесене йому золото князь віддав ігумену. 💠 Князь ще раз послав свого боярина до Агапіта з подарунками, але той не хотів брати, а коли через смирення взяв принесене золото, як би для того, щоб заховати, виніс його з келії, кинув, а сам побіг і зник. Боярин же, що вийшов незабаром, побачив усі дари кинутими перед воротами. Він підібрав їх і віддав ігуменові Іоану.💠 Повернувшись до князя, він розповів йому про блаженного все, що бачив і чув, і всі зрозуміли, що він істинний раб Божий, який очікує нагороди тільки від Нього одного, а не від людей. І князь, не наважуючись не послухатися святого, став щедро роздавати майно своє вбогим.💠 Після багатьох трудів і богоугодних подвигів захворів сам безкорисливий лікар. Дізнавшись це, лікар-вірменин прийшов відвідати його і завів з ним розмову про лікарське мистецтво, питаючи його, яким зіллям лікується така недуга. 💠 Відповідав блаженний: «Тим, яким Сам Господь, як Лікар душі і тіла, подасть здоров’я». Вірменин зрозумів, що він не розуміє в лікуванні і сказав: «Нічого не вміє ця людина в нашому мистецтві». Потім, взявши його за руку, сказав: «Правду кажу я: на третій день він помре. Якщо ж зміниться моє слово, тоді я зміню своє життя і стану сам таким же ченцем». 💠 Блаженний же з гнівом сказав: «Чи такий спосіб твого лікування, що більше говориш ти про смерть, ніж про допомогу. Якщо ти вправний – дай мені життя. Якщо ж це не в твоїй владі, що докучаєш мені, примовляючи мене до смерті через три дні. Бог сповістив мене, що я відійду до Нього після закінчення трьох місяців». Вірменин знову сказав: «Ти вже весь змінився; такі, як ти, не живуть ніколи довше третього дня». 💠 Старець так знесилився, що вже сам по собі не міг рухатися.В цей час до преподобного Агапіта принесли ще одного хворого для зцілення, і він дивом встав, наче б не хворів, і, взявши своє звичайне зілля, показав вірменину зі словами: «Ось зілля, яке служить мені ліками. Дивись і розумій». І хворий зцілився. 💠 Преподобний і вірменину запропонував скуштувати зілля, так як більше в келії у нього не було нічого їстівного. Але вірменин відмовився, і з’ясувалося, що він іншої віри. Зберігаючи переказ засновників монастиря триматися Православної віри, преподобний Агапіт праведним гнівом вигнав його зі своєї келії і, як сам і передбачав, прожив ще три місяці і, трохи похворівши, відійшов до Господа. Вірменин після його смерті прийшов до ігумена і, відрікшись від вірменської єресі, прийняв постриг у святій обителі.💠 Преподобний Агапіт похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Канонізований православною церквою як преподобний.💠 Перед образом Агапіта Печерського моляться про зцілення фізичних і душевних хвороб, просять довгих років життя.

💠 А у здійсненні сказаних ним слів після багатьох років кожен може переконатися. «Місто було і залишиться Луганськом. Ім’я ж цього бандита зітреться зі сторінок історії як ім’я героя. І люди його забудуть. А хто буде образ явлення Божої Матері іменувати його ім’ям, у тих на язиках шишки повиростають».💠 Зображення, яке знаходилося у старця в келії, було написане одним невідомим художником і передавало все явлення Божої Матері в подробицях. Старець Филип часто говорив, що ті, хто не знав його, хто житиме пізніше, прославлять Луганську ікону Божої Матері, але не ту, яка перебувала в нього та відображала все явлення, а буде написано нову ікону на спогад цієї події. Також говорив: «Пройдуть з іконою хрестоподібно через усе місто. Приїдуть чужинці й поклоняться. А ви будете слідом іти, співати й радіти».💠 Так і сталося. Після смерті диякона Филипа зображення, яке перебувало в нього, пропало. І тільки за архієпископа Луганського і Старобєльського Іоанникія, з його благословення і на прохання віруючого народу, під час Великого посту в 1992 році ченцем-подвижником Псково-Печерського монастиря була написана Луганська ікона Божої Матері. Святий образ виконаний у візантійській іконописній традиції, не маючи аналогів у зображенні в усьому Православному світі.💠 21 грудня 2017 року Священний Синод Української Православної Церкви благословив прославлення для загальноцерковного вшанування Луганської ікони Божої Матері. Дата святкування для вшанування святині встановлена 13 червня. Ікона перебуває у Свято-Петропавлівському кафедральному соборі міста Луганська.

💠 Пізніше ікону вклали в срібний кіот з самостійним зображенням: на хмарах ангели, які стоять перед чудотворним образом, підтримують святиню, над якою в оточенні херувимів Господь Саваоф, Який благословляє. 💠 У сучасній іконографії наявність на іконах Різдва Богородиці зображення Бога Саваофа слугує ознакою приналежності до Глинського варіанта, незалежно від того, чи відокремлені зображені постаті обрисами арки, чи ні. Проте в Глинській пустині знаходиться древній список ікони без зображення Бога Отця.💠 На жаль, 1922 року після закриття Глинської пустині більшовиками першообраз було втрачено. Останнє повідомлення про ікону пов’язане з селом Шалигіним Путивльського повіту. Можливо, Пресвята Богородиця явить її знову десь у потрібний час.💠 Водночас зберігся древній шанований список ікони, який перебуває у відродженій обителі в соборі Різдва Пресвятої Богородиці. Глинська пустинь, яка в 1994 році була повернута Церкві після десятиліть забуття і розрухи, знаходиться в селі Соснівка Глухівського району Сумської області.💠 Перед цим святим образом моляться про:Зцілення від різних хвороб та фізичних недуг;Захист від ворогів та лиха;Збереження миру, злагоди та добробуту в родині;Душевний спокій та розраду у скорботах.

💠 Волею-неволею їй довелося повернутися до рідного селища. Але вдома нічого не змінилося, жити там їй було нестерпно, і в 1896 році Домна прийшла до школи для дівчаток-сиріт при Свято-Успенському жіночому Олешківському монастирі. Там вона навчилася читати і писати, а школу безперервної молитви Домна почала проходити ще в Києві, у кладовищенському склепі, коли по ночах, тремтячи від холоду і страху, безупинно повторювала Іісусову молитву. Після закінчення навчання вона була прийнята до обителі послушницею з ім’ям Домніка.💠 Люблячи на самоті віддаватися богомисленню і молитві, Домніка випросила собі важкий послух пастуха монастирського стада. Тут вона почала проходити наступний клас богословської освіти. Кращі богослови сучасності саме таким чином і здобували свої духовні дипломи. Преподобний Клеопа Румунський точно так само високо в горах, серед телят і корів, отримав атестат з відзнакою з богослов’я, читаючи святих отців і творячи за чотками невпинну молитву. Домніка теж серед монастирських тварин отримала від Бога відмінну оцінку з богослов’я, за що була нагороджена даром прозорливості і пророцтва. Так здобувають вчені ступені справжні богослови.💠 Деякі люди в той час бачили дивну картину: Домніка вголос читає Псалтир, а телята збираються біля неї і уважно, розчепіривши вуха, слухають. Ми не знаємо, як добре вони розуміли те, що читала послушниця, але коли після читання вона віддавала їм команду «ідіть пасіться» або «ходімо на водопій», то вони слухали її, наче добре навчені солдати свого начальника.💠 Коли над небом країни ще тільки починали збиратися грозові революційні хмари, Домніка вже знала, яким дощем з градом та блискавками закінчиться ця буря. Сховавшись в кукурудзяному полі, вона молилася в гущі рослин з піднятими руками: «О Матір Божа, що ж з нами тепер буде?»💠 Після 1917 року, коли червоні богоборці, вже стали підбиратися до Олешок, Домніка стала роздавати черницям монастиря якісь дивні речі. Комусь шматочок ганчірки, комусь недогарки свічок, комусь камінчики, а комусь розсаду.💠 Всі пророцтва і передбачення, які блаженна Домніка відкривала своїм відвідувачам, незмінно збувалися.💠 Революційні активісти монастир швидко закрили, а черниць розігнали. Кожна із них виживала в світі, як могла. Але ось що цікаво. Ті, хто отримав від Домніки ганчірочку, влаштувалися працювати на фабрику; хто камінчик — на будівництво, хто розсаду — у колгоспі, а хто огарки свічок — у свічній лавці при храмі. На місці монастиря спочатку був культрадгосп, потім трудова артіль, а пізніше дитяча колонія «Червоні паростки».💠 Після закриття монастиря Домніка жила у благочестивих людей у Каховці, а в 1928 році повернулася до Олешок і прожила до кінця своїх днів у будинку Наталії Іщенко. Цей будинок зберігся до цих пір. Домніка передбачила Наталії довге життя, але попередила про те, що її чоловік і син загинуть у прийдешній війні, що згодом і сталося.💠 Дивна поведінка і пророцтва Домночки (як її ласкаво називали люди) стали отримувати все більшу і більшу популярність. Якимось дивним і таємничим чином вона допомагала голодуючим і стражденним від холоду й зубожіння людям. У страшний голод 1933 року до багатодітного будинку, який втратив годувальника, вона принесла хліб, котрий, здавалося, отримала просто з неба (хліба в той час ніде не було). В інший двір кинула очерет і сказала «будуйте», і там через деякий час з’явилися кошти для того, щоб відбудувати зруйнований будинок. Тим, хто мерз від холоду, Домночка кидала у двір деревинку, і через якийсь час благодійник привозив їм дрова.💠 Таких свідчень із життя Домніки зібралося безліч, і всі вони потім свідчили про можливість канонізації цієї юродивої, адже чудеса за її молитвами відбувалися дуже часто.💠 Зовнішнім виглядом вона особливо не виділялася серед інших мешканців Цюрупинська (так тоді перейменували Олешки). Була вона, як свідчать очевидці, «невисока на зріст, сутула, з грубуватим голосом, зовні нічим особливим не вирізнялася. Говорила мало, а давала предмети, і потрібно було здогадатися, що цим вона пророкувала». ⬇️