🙏 Припустимо, наш ближній був за життя гнівливим, любив злословити, пиячив, був жадібним. Значить, ми повинні навчитися утримуватися від гніву, утримувати свою мову від злих речей, дотримуватися постів, роздавати милостиню. Простіше кажучи, потрібно самому почати жити по-християнськи і тим самим отримати можливість ділитися цим життям з нашими покійними через любов до них і молитву.🙏 Нам – живим – у поминальну суботу, день пам’яті наших близьких і рідних, треба по можливості провести в молитві. Мотив усіх молитов за упокій – прощення гріхів. Мертві вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо докласти всіх зусиль і молити Бога про милість для них. І завдяки цьому Господь може змінити долю померлої людини.🙏 Тож у цю поминальну суботу Великого посту, не забуваймо відвідати храм, подавати милостиню нужденним, робити добрі справи в пам’ять про тих, кого любимо. Бо кожен вчинок добра, зроблений із любов’ю, є молитвою, що доходить до Неба.🙏Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, і осели їх там, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безкінечне. 🙏🙏 Нехай Боже благословіння буде з усіма нами!!! 🙏
⛪️10 березня - День пам'яті Святителя Тарасія, патріарха Константинопольського.⚜️Святитель Тарасій, патріарх Константинопольський, походив із знатного роду. Він народився і був вихований в Константинополі, де здобув гарну освіту. Тарасій швидко висунувся при дворі імператора Константина VI (780–797) та його матері, святої цариці Ірини (797–802; пам’ять 7 серпня), і досягнув звання сенатора.⚜️У ті часи Церкву збурювали іконоборчі смути. Святий патріарх Павло (780–784; пам’ять 30 серпня), який у душі не співчував іконоборству, через слабкість характеру не міг рішуче боротися з єрессю. Тому він віддалився в монастир, де прийняв схиму.⚜️Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель Павло оголосив їм, що гідним його наступником може бути лише святий Тарасій (на той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе достойним такого високого сану. Але згодом він підкорився загальному бажанню, з умовою, що буде скликано Вселенський Собор для засудження іконоборчої єресі.
⚜️ У єретика був могутній покровитель в особі Хрисафія, наближеного до імператора євнуха. Хрисафій інтригами схилив на бік Євтихія Діоскора, єпископа Александрійського, і домігся від імператора дозволу на скликання в Ефесі собору, що отримав згодом назву розбійницького. ⚜️ На розбійницькому соборі головував Діоскор, який домігся погрозами і силою виправдання єретика Євтихія та засудження святого патріарха Флавіана. Святий Флавіан на засіданні собору був жорстоко побитий зухвалими ченцями під проводом якогось Варсуми. Навіть сам нечестивий голова розбійницького собору єретик Діоскор взяв участь у цьому побитті. ⚜️ Після цього на святителя Флавіана було покладено важкі вериги, і він засуджений був на вигнання до Ефеса. Однак Господь припинив його подальші страждання, пославши йому смерть († у серпні 449 або 459). Благовірна цариця Пульхерія пішла з палацу. ⚜️ Незабаром відкрилися інтриги Хрисафія. Імператор його усунув, а свою сестру святу Пульхерію знову наблизив. Її стараннями мощі святителя патріарха Флавіана були з честю перенесені з Ефеса до Константинополя.
⛪️24 лютого - День пам'яті Праведної Феодори, цариці Грецької, яка відновила шанування святих ікон (близько 867).⚜️ Праведна цариця Феодора була дружиною грецького царя Феофіла-іконоборця (829-842), але не поділяла єресі чоловіка і таємно шанувала святі ікони. Після його смерті, коли свята Феодора керувала державою замість малолітнього сина Михаїла, вона відновила іконошанування, повернула позбавленого влади святого патріарха Мефодія і скликала Собор, на якому іконоборці були прокляті. ⚜️ Нею встановлено святкування цієї події — Торжество Православ’я, яке щорічно звершується в першу неділю Великого посту. Праведна Феодора багато зробила для Святої Церкви й тим, що виховала в сині Михаїлі тверду відданість Православ’ю.⚜️ Коли Михаїл виріс, її відсторонили від управління і, провівши 8 років в обителі святої Єфросинії в подвигах і читанні Божественних книг (відомо Євангеліє, писане її рукою), мирно померла близько 867 року. Мощі її 1460 року були віддані турками жителям міста Керкіра (суч. Корфу).
Авторство молитви належить великому християнському подвижнику, святому преподобному Єфрему Сиріну.Свого часу Єфрем був покликаний до служіння Богові особливим втручанням згори — надприродним одкровенням.До цього він вів досить легковажне, в моральному відношенні, вільне життя. Якось його посадили в в’язницю за хибним обвинуваченням у співучасті в крадіжці худоби, яку, насправді, розкрали дикі вовки.Тут його відвідав таємничий чоловік, який засвідчив, що хоча зараз він, Єфрем, утримується в камері незаслужено, проте найвища справедливість у цьому все таки є.Чоловік порадив йому замислитись і освіжити пам’ять, після чого в’язень – Єфрем, наслідуючи пораду, згадав, як одного разу, він, заради безшабашної забави та юнацької витівки, випустив із загону корову, що належала біднякові. В результаті корову наздогнав хижий звір, через що і без того важке, скорботне життя бідняка наповнилося додатковими труднощами та стражданнями. Тоді винуватець був не покараний.Потім Єфремові було обіцяно тим самим чоловіком, що справедливість щодо тієї справи, за якою він звинувачений, переможе, що й сталося. Справжнього злочинця було виявлено та покарано (ним виявився пастух, який не встежив за стадом), а Єфрем був відпущений на волю.Після цього випадку він став інакше дивитись і на своє особисте життя, і на Божественний Промисел, а потім, відрікшись від суєти світу, звернувся до подвижництва.Тема глибокого покаяння і вдячності Богові за всі Його милості переживала у серці святого все його подальше життя.Особливий смиренний, покаяний настрій, характерний для істинного послідовника Христового, виражений ним і в молитві, відомій під його ім’ям.Ця молитва хоч і коротко, але разом з тим глибоко і виразно відображає одне з найважливіших прохань, з якими віруючі, які усвідомлюють свою духовну бідність, прагнуть подолати пристрасті і пороки.У дні посту її доречно читати тому, що в цей період християнин повинен докладати особливих зусиль для перетворення свого життя. Але це можна досягти лише за сприяння Божого.Тому ми молимо Його про прощення, просимо допомоги в тих, зокрема, проханнях, які окреслені текстом молитви святого Єфрема.
⚜️ Великий піст триватиме сім тижнів, або 48 днів. Перші шість тижнів – це Свята Чотиридесятниця, а сьомий тиждень, останній перед Великоднем, зветься Страсним (Страсною седмицею). Тож у нинішньому році Чотиридесятниця триватиме з 23 лютого по 3 квітня, а Страсний тиждень – з 6 по 11 квітня.⚜️ Кожен із шести тижнів Чотиридесятниці в Місяцеслові називається за порядковим номером і завершується Неділею: • 1-ша неділя Великого посту. Торжество Православ’я;• 2-га неділя Великого посту. Святителя Григорія Палами; • 3-тя неділя Великого посту, Хрестопоклонна;• 4-та неділя Великого посту. Преподобного Іоана Ліствичника;• 5-та неділя Великого посту. Преподобної Марії Єгипетської;• 6-та неділя Великого посту, ваїй, цвітоносна, вербна.⚜️Три суботи Великого посту є поминальними (друга, третя і четверта).⚜️ Після Святої Чотиридесятниці розпочинається останній тиждень перед Великоднем – Страсний тиждень. Страсний – бо згадуємо страсті Христові (з церковнослов’янської «страсті» – це страждання). Богослужбова і змістовна унікальність цього постового тижня настільки велика, що кожен його день в церковній традиції називається святим та великим: Великий понеділок, Великий вівторок, Велика середа, Великий четвер, Велика п’ятниця, Велика субота. Ці шість днів напередодні Великодня – найбільш суворі дні посту.⛪️12 квітня – Великдень, Світле Христове Воскресіння, Пасха – свято, яке шанується Церквою як свято над святами, як торжество над торжествами. 🙏Нехай Господь благословить нас тілесними і духовним силами гідно пройти цей шлях посиленої молитви, жертовності та зміцнення, допоможе оновити в собі сили й надалі боротися зі злом та рухатись вперед, бо тільки з Богом ми переможемо!
⚜️ Братія, яка проживала в Феофанії, в ігумені Воніфатії бачила зразкового ченця, всім єством своїм відданого Богу і Святій Церкві Христовій. За словами ієромонаха Леоніда, колишнього келійника преподобного, келійне життя отця Воніфатія було постійним подвигом молитви і богомислення. Щодня вичитував він у себе в келії належне правило. Також святий постійно читав акафісти Спасителю і Божій Матері, ранкову і вечірню служби за молитвословом. Окрім цього, протягом тижня він обов’язково прочитував двох євангелістів.⚜️ За рік до смерті отець Воніфатій відчув крайню знемогу сил тілесних, але духом був бадьорий. Зі своєї келії, відокремленої лише дерев’яною перегородкою від храму, він уже не міг виходити і слухав через стіни церковний спів. Звичайне своє правило він звершував не стоячи прямо, а, одягнувшись в мантію, падав на коліна. Тут же поряд стояла лавка, яка і слугувала подвижнику ложем, а для відвідувачів місцем сидіння.⚜️ За місяць до смерті преподобний Воніфатій ліг на своє убоге ложе і більше не вставав. О 10 годині ранку 27 грудня 1871 року ігумен Воніфатій, причастившись Святих Таїн, з миром віддав душу свою Богу. Він помер на вісімдесят п’ятому році свого богоугодного життя.⚜️ Преподобний Воніфатій Феофаніївський був похований за вівтарною стіною церкви на честь Всіх святих.⚜️ 23 грудня 2010 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви ігумен Воніфатій був причислений до лику місцевошанованих святих Київської єпархії. 2012 року Священний Синод УПЦ вніс ім’я преподобного до Собору Київських святих.⚜️ 2017 року було встановлено загальноцерковне шанування преподобного Воніфатія.
⛪️17 лютого - День пам'яті Преподобного Ісидора Пелусіотського.🌿 Преподобний Ісидор Пелусіотський жив у IV-V століттях. Родом із Александрії. Виріс у середовищі благочестивих християн. Він був у родинних стосунках із Феофілом, архієпископом Александрійським, і його наступником святим Кирилом. 🌿 Ще юнаком він залишив світ і пішов до Єгипту на Пелусіотську гору, яка стала місцем його чернечих подвигів. Духовна мудрість і суворий аскетизм преподобного Ісидора в поєднанні з широкою освіченістю і природним знанням людської душі дали йому змогу за короткий час здобути повагу і любов ченців. 🌿 Вони обрали його своїм настоятелем і возвели в сан пресвітера. Наслідуючи приклад святителя Іоанна Златоуста, якого йому довелося бачити й чути під час подорожі до Константинополя, преподобний Ісидор присвятив себе переважно християнській проповіді, тій “практичній філософії”, що, за його власними словами, є “основою будівлі та самою будівлею”, в той час як логіка “є її прикрасою”, а “споглядання – вінцем”.
💠 Як тільки термін закінчувався, мати повинна була принести в Храм очистительну жертву. У неї входили однорічне ягня і голубка. Якщо сім’я була бідною, замість ягняти теж приносили голубку, виходило дві горлиці або два пташеняти голубиних.💠 По-друге, якщо в сім’ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим в Храм – для обряду посвячення Богу. Це була не просто традиція, а закон Моісеїв: його іудеї встановили в пам’ять виходу євреїв з Єгипту – визволення від чотиривікового рабства.💠 І ось, Марія і Йосип прибули з Віфлеєму в столицю Ізраїля Єрусалим. З сорокаденним Богонемовлям на руках вони ступили на поріг Храму. Сім’я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали два голуби. Пречиста Діва вирішила принести жертву із смирення і поваги перед іудейським законом, незважаючи на те, що Іісус з’явився на світ в результаті непорочного зачаття.💠 Після здійснення обряду Святе Сімейство вже прямувало до виходу з Храму, але тут до них підійшов дуже старий чоловік, мабуть, найстаріша людина в Єрусалимі. Його звали Симеон. У перекладі з староєврейської «šim’on» означає «слухання». Праведник узяв Немовля на руки і радісно вигукнув: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля».💠 За переказами, на момент зустрічі з Христом Симеону було більше 300 років. Він був шанованою людиною, одним із сімдесяти двох вчених, яким доручили здійснити переклад Святого Письма з єврейської на грецьку. Переклад Септуагінти був зроблений на прохання єгипетського царя Птолемея II Філадельфа (285-247 до н.е.).💠 Цієї суботи старець з"явився в Храмі невипадково – Святий Дух привів його. Багато років тому Симеон здійснював переклад книги пророка Ісаї і побачив загадкові слова: «Се Діва в утробі зачне, і родить Сина». Як діва, тобто незаймана, може народити? Вчений засумнівався і хотів виправити «Діва» на «Жінка». Але йому з’явився Ангел і не просто заборонив змінювати слово, але сказав, що Симеон не помре, поки особисто не переконається, що пророцтво істинно.💠 І ось, цей день настав. Здійснилося те, що учений муж чекав все своє непосильно довге життя. Симеон узяв на руки Немовля, народженого від Діви, – а значить, пророцтво Ангела здійснилося. Старець міг спокійно померти. «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…» Церква назвала його Симеоном Богоприїмцем і прославила як святого.💠 Прийнявши з рук Пречистої Діви Немовля, старець Симеон звернувся до Неї зі словами: «Ось, із-за Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, а інші загинуть. І Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець».💠 Спори в народі – це переслідування, які були уготовані Спасителю. Відкриття помислів – Суд Божий. Що за зброя простромить серце Богородиці? Це було пророцтвом про Розп’яття, яке чекало Її Сина. Адже цвяхи і спис, від яких прийняв смерть Спаситель, пройшли нестерпним болем і через Її материнське серце. Є ікона Богородиці – яскрава ілюстрація цього пророцтва. Вона називається «Пом’якшення злих сердець». Іконописці зображають Богоматір, Яка стоїть на хмарі з сімома увіткненими в серце мечами. 💠 У день Стрітення в Єрусалимському храмі відбулася ще одна зустріч. До Богоматері підійшла 84-річна вдова, «дочка Фануїлова». Городяни називали її Анна-пророчиця за натхненні промови про Бога. Вона багато років жила і працювала при Храмі, як пише євангеліст Лука, «постом і молитвою служачи Богові день і ніч».💠 Анна-пророчиця вклонилася новонародженому Христу і вийшла з Храму, несучи городянам звістку про пришестя Месії, рятівника Ізраїлю. А Святе Сімейство повернулося в Назарет, так як виконало все, що заповідував закон Мойсея.
⚜️ Дорогою до академії сталася одна знакова подія. У морі піднявся небачений шторм. Мандрівника, який стійко переносив жах стихії, найбільше лякала не смерть: він боявся піти зі світу, не прийнявши Святого Хрещення (у той час Хрещення відкладалося до досягнення зрілого віку). Двадцять днів і ночей тривала буря, і весь цей час майбутній святитель палко молив Господа зберегти йому життя. У момент страшної небезпеки він приніс обітницю цілком присвятити себе Творцю і за своєю обітницею був врятований.⚜️ В академії святий Григорій занурився у вивчення християнського вчення, філософії та інших словесних наук (пізніше він сам стане викладачем риторики). Тут же він знову зустрівся зі святителем Василієм Великим, і знайомство двох святих переросло в міцний духовний союз.⚜️ 358 року майбутній святитель повернувся із Афін на батьківщину і прийняв Хрещення. Всією душею прагнучи до усамітнення, він, тим не менш, на прохання батька взяв на себе управління маєтком, хоча на деякий час усе ж віддалився в Понтійську пустелю, де подвизався тоді святий Василій Великий. Духовні брати вели аскетичне життя, займалися складанням духовних текстів. Так, святитель Григорій Богослов допомагав святому Василію укладати аскетичні правила, які надалі відіграють значну роль в історії чернецтва Сходу.⚜️ Із пустелі святий Григорій повернувся до Назіанза, де батько поклав на нього нове служіння.⚜️ Усе життя святитель Григорій Назіанзин прагнув до усамітнення, але зовнішні обставини й обов’язки постійно повертали його у світ. Батько, який потребував помічника, висвятив сина на священника. “Страшною бурею” назвав небажану хіротонію майбутній святитель. Він знову поїхав до святого Василія Великого за духовною підтримкою. Брат у Христі укріпив дух святителя Григорія, і той повернувся до Назіанза.⚜️ Усі свої сили святий Григорій спрямував на захист християнства і догматів I Вселенського Собору від аріанської єресі. Згубне вчення, що відкидало Святу Трійцю, пустило глибоке коріння. Окрім того, час його служіння припав на царювання імператора Юліана Відступника, який вирішив повернути язичництву статус державної релігії. Дії імператора святитель Григорій різко викрив у двох своїх творах.⚜️ Не раз святому Григорію довелося відчути розчарування в близьких людях. І, звичайно, найбільшою драмою для нього став розрив зі святителем Василієм Великим.⚜️ 364 року до влади прийшов імператор Валент, прихильник аріан. У зв’язку з цим єпископ Євсевій попросив святого Василія Великого приїхати до Кесарії і керувати єпархією. Коли Євсевій помер, святитель Василій став митрополитом Каппадокійським і продовжив боротьбу з аріанською єрессю. Після відкритого зіткнення зі святителем Василієм Великим імператор Валент поділив Каппадокію на дві частини. Самовладним митрополитом на відокремленій території став аріанський єпископ Анфим. Але Василій Великий не опустив рук і висував на ключові єпископські кафедри своїх надійних соратників, зокрема й Григорія Богослова.⚜️ Дорогою до визначеного йому міста святий Григорій зустрів опір: аріанські воїни перегородили йому шлях. Тоді святитель сприйняв своє призначення як політичну інтригу в боротьбі за владу. Розчарування й образа не дали йому побачити за діями Василія Великого бажання захистити християнство на цих землях, залишаючи їх під своїм впливом. Святитель Григорій повернув назад і віддалився в пустелю. Лише після смерті святого Василія йому стануть зрозумілі причини вчинку свого друга. ⬇️
