💠 Святий Завулон був відомий як хоробрий полководець, про нього в житії сказано, що він «прибув… до римського царя», ставши одним із римських полководців, «у той час, коли Георгій Каппадокійський був замучений за Христа…» Він узяв участь у поході проти «бранджів» (за одним із припущень, франків), які загрожували Риму.💠 У битві «на полі Піталанському» (битва між римлянами і галлами на Каталаунських полях у 273 році) Завулон, виявивши дива хоробрості, взяв у полон царя «бранджів» і його вельмож. Римський імператор наказав стратити їх, але «бранджі» благали Завулона про заступництво, щоб їм було дозволено до страти прийняти його віру.💠 Святий клопотав перед імператором та Римським єпископом, і полонені, хрещеним яких він сам і став, були хрещені. Наступного дня вони вбралися в похоронний одяг і вийшли до місця страти зі співом молитов.💠 На прохання Завулона римський імператор помилував «бранджів», відпустивши їх геть із багатими дарами, але ті, вражені милосердям і щедрістю християн, не захотіли піти і почали просити імператора і Завулона «вирушити разом з ними до їхньої країни, щоб дати віру Христа і хрестити водою весь їхній народ».💠 Біля «великої річки Гдамари» царську свиту зустріли люди 10 «бранджських… князівств: Холамай, Хозабай, Хлачай, Хенешагі, Тімгарагі, Закай, Гзай, Заргай, Зармай і Тмонігоні». Цар розділив народ надвоє вздовж берегів річки, священики освятили воду і хрестили людей, а святий Завулон «покладав на всіх руки протягом десяти днів.💠 У розбитих тут наметах священники служили обідню і причастили народ Святих Таїн Христових». Влаштувавши «всі справи християнства і благословивши їх (бранджів)», святий повернувся до Риму. Так, завдяки заслугам батька святої Ніни, майже всі франки навернулися до християнства.💠 Грузинський гімнограф Х століття, звеличуючи святу Ніну, пише: «Батько — Завулон — навернув франків мечем, а дочка — блаженна Ніна — навернула грузинів Животворящим Хрестом».💠 Потім святий Завулон вирушив до Єрусалима поклонитися великим святиням християнським. Там він роздав бідним і нужденним майже все своє майно; там же він зблизився з архієпископом Єрусалимським Ювеналієм і його сестрою Сосанною, які також були родом із Каппадокії. (Сосанна й архієпископ Іувеналій виїхали до Єрусалима після смерті батьків.💠 Патріархові сподобався благочестивий Завулон, і він одружив його зі своєю сестрою Сосанною. Після одруження молоде подружжя вирушило до Каппадокії, де народилася їхня єдина дочка — рівноапостольна Ніна. Мати виховала дівчинку «під піклуванням своїм у безперестанному служінні жебракам і вдень і вночі».💠 Коли дівчинці виповнилося дванадцять років, батьки її знову переселилися до Єрусалима, де роздали жебракам усі заощадження від продажу майна. А незабаром, взявши благословення у Єрусалимського архієпископа, Завулон попрощався з дружиною, наставив доньку на шлях служіння Богові і пішов до відлюдників. Точне місце молитовного подвигу святого Завулона відомо тільки Богу.💠 Сосанна ж з дочкою залишилися в Єрусалимі. Святу Сосанну патріарх благословив на служіння немічним і жебракам; її поставили дияконисою при храмі Гробу Господнього. Виховання святої Ніни було доручено благочестивій стариці Ніанфорі.💠 Точний час кончини святого подружжя Завулона і Сосанни невідомий.
🌿 У Церкві Христовій, яка «народилася» в цей день через зішестя Святого Духа на апостолів, з'єднуються всі народи. У Церкві відновлюється втрачений людьми після гріхопадіння зв'язок з Богом і один з одним.🌿 Свято П'ятидесятниці називають також Днем Святої Трійці, тому що в цей день всьому людству відкрилася таємниця, що Бог Один, але в Трьох Особах - Отець, Син і Святий Дух. Поклоніння і сповідування Пресвятої Трійці як Триєдиного Бога є основоположним догматом християнської віри.🌿 На Трійцю храми зазвичай прикрашають гілками берези, а підлогу застеляють травою. Ця традиція пов'язана з тим, що під час зішестя Святого Духа іудеї згадували дарування Закону на горі Синай.🌿 Після літургії в храмах звершується велика вечірня, на якій співаються стихири, що прославляють Святого Духа, а в кінці читаються три коліноприклонні молитви: про Церкву, про спасіння всіх, хто молиться і за упокій душ усіх спочилих. Під час читання цих молитов всі стоять на колінах.🌿 На всеношній вперше після пасхального періоду співається знаменита стихира шостого гласу «Царю Небесний». З цього дня і протягом усього року з цієї стихири починаються всі богослужіння і домашні молитви.
☦️ П’ятидесятниця — це день, коли на апостолів зійшов Святий Дух, і благодать Божа, мов полум’я любові, охопила всіх — живих і спочилих. Саме тому в ці дні ми з особливою теплотою згадуємо тих, хто завершив земний шлях, — з вірою, що наша молитва сягає навіть найглибших темниць душевного страждання.☦️ Молитва, звершена з любов’ю, — сильна. Благодіяння в ім’я покійних — спасительне. Відомо, що навіть ті, хто опинився в пекельній скорботі, можуть отримати полегшення через молитви Церкви.☦️ Саме в день Святої Трійці читаються особливі уклінні молитви — древні й глибокі, в яких ми благаємо милості для всіх спочилих, навіть «у пеклі триманих».☦️ Проте слід пам’ятати: разом із Церквою ми молимося лише за хрещених, за тих, хто був і лишається її чадом. За нехрещених, самогубців або тих, хто свідомо відвернувся від Бога, Церква не молиться прилюдно, але кожен із нас може і повинен молитися приватно — з надією, любов’ю і тихою вірою у безмежну Божу милість.☦️ Хай ця Троїцька субота стане для кожного з нас не лише днем пам’яті, а й днем надії, прощення і духовного єднання — через молитву, яку чує Бог.
💠 Десятки вірян засвідчили благодатну поміч Божої Матері від Її ікони «Знамення». Рішенням Волинської Духовної Консисторії 26 березня 1891 року ікона була урочисто перенесена до місцевого храму великомучениці Параскеви П’ятниці. 💠 «Є запис про чудесне спасіння жителів Вілії у воєнні часи, коли фашисти хотіли спалити людей і зігнали їх у храм, закрили, — пояснив священник. — За спогадами, люди натхненно молилися біля ікони “Знамення” і сталося диво! Невідомо чому, німці не підпалили церкву і покинули село».💠 Місцеві жителі також зберігають у пам’яті безліч історій, пов’язаних з допомогою Матінки Божої в одужанні. Так, працівниця музею у Вілії Світлана Шовкун розповіла про свою співробітницю, котра стала свідком зцілення сестри біля чудотворного образу.💠 «Марії Ткач було всього дев’ять років, коли її старша сестра Віра захворіла на водянку, — поділилася історією жінка. — Лікарі розводили руками, і сім’я була змушена забрати дочку додому. Виносили хвору під грушу, тому що вона ходити не могла, тіло розпухло від рідини. 💠 І ось хворій дівчинці сниться сон, в якому її сивобородий дідусь пропонує відвідати каплицю з іконою “Знамення”. Вранці сім’я ледве дотягла немічну до ікони, там молилися і плакали, а на наступний день всі здивувалися — вода зійшла, і Віра Ткач ще довго прожила до старості після чудодійного зцілення».💠 Рішенням Священного Синоду УПЦ день пам’яті чудотворної Вілійської ікони Божої Матері «Знамення» встановлено в четвер перед Трійцею. Саме в цей день 130 років тому, за свідченнями, невелика мідна ікона чудесним чином вийшла із-під землі в підлозі сім’ї Остапчуків.
⚜️ Святий Іоанн був одним із тих, кого ув'язнили.Молодий румун був красивим і розумним, глибоко віруючим. Турки розділили між собою в’язнів. Іоанн потрапив до рук одного жорстокого воїна. Крім важкої дороги, голоду та втоми, полонені зазнавали побиття і всякого роду наруги.⚜️ Примушуваний турком до содомського гріха, блаженний Іоанн чинив опір, сповідуючи, що є християнином і ненавидить нечисті похоті язичників. Сповнившись ненависті, турок хотів застосувати насильство, проте молодий християнин, утверджений ревністю у Христі, вдарив нечестивця, який негайно помер.⚜️ Соратники вбитого, схопивши Іоанна, одягнули на нього залізні кайдани, в яких Іоанну довелося добиратися до Константинополя кілька місяців.⚜️ У Константинополі турки віддали юного сповідника в рабство дружині вбитого ним воїна. Ця жінка, зачарувавшись красою Іоанна, спокушала його і схиляла до прийняття ісламу, переконуючи зректися віри в Христа.⚜️ Тоді блаженний Іоанн, помолившись зі сльозами Спасителю і Його Пречистій Матері, відповів:— Я вірую в істинного Бога і бажаю віддати своє життя за Христа більше, ніж прийняти вашу оману і одружитися з тобою!Святого кинули до в’язниці, де багато днів піддавали жахливим катуванням і численним тортурам. ⚜️ Бачачи, що зусилля марні, турки попросили візира засудити святого Іоанна на смерть. Їхнє прохання було задоволене. Його повісили біля критого ринку в Пармаку Капі. Це сталося 1662 року. Святому на той момент не виповнилося й вісімнадцяти років.⚜️ Святий Іоанн був канонізований Константинопольською Православною Церквою, яка зарахувала його до новомучеників, які постраждали в епоху османського панування.
⚜ Через деякий час, святий Костянтин прийшов до свого брата на Олімп, проводячи час в безперервній молитві і читанні творінь святих отців.⚜ Незабаром імператор викликав обох святих братів з монастиря і відправив їх до хазарів для євангельської проповіді.⚜ Незабаром прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов'ян мовою. Імператор викликав святого Костянтина.⚜ Зі своїм братом Мефодієм він склав слов'янську абетку і переклав на слов'янську мову книги, без яких не могло відбуватися Богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир та вибрані служби.⚜ Після завершення перекладу брати відправилися в Моравію, де були прийняті з великою честю, і стали вчити богослужіння слов'янською мовою. Німецькі єпископи, які перебували в Моравському царстві, через заздрощі до успіхів святих Кирила і Мефодія звернулися в Рим.⚜ Святі брати були покликані до Риму для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Костянтин і Мефодій відправилися в Рим. Дізнавшись про те, що святі брати несуть з собою святі мощі, папа Адріан із кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа Римський затвердив богослужіння слов'янською мовою.⚜ У Римі святий Костянтин занедужав і невдовзі прийняв схиму з ім'ям Кирил. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирил помер у віці 42 років.⚜ Папа Римський наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де стали відбуватися чудеса. Після кончини святого Кирила папа Римський, слідуючи прохання слов'янського князя Коцела, послав святого Мефодія в Паннонію, рукоположив його в архієпископа Моравії і Паннонії.⚜ В Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував поширювати богослужіння, писемність і книги слов'янською мовою.⚜ Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Святитель був похований в соборній церкві Велеграда.
💠 Ця єресь почала поширюватися дуже швидко, бо в ті часи Римську імперію населяли переважно язичники, а серед християн було багато новонавернених язичників. Відповідно до їхнього розуміння було багато богів на небі і на землі, які, за їхніми уявленнями, управляли зорями, вітрами, силами природи, рослинами, тваринами.💠 Арій говорив: “Так, ми прославляємо Іісуса Христа, так, ми перед ним схиляємося, ми даємо Йому ім’я Бога. Але це не означає, що Той, Хто жив на землі, як людина, страждаючи, радіючи, сумуючи, втомлюючись в дорозі, несучи на Собі всі немочі, крім гріха, — є Той самий верховний Творець, Який все сотворив. Він є, ніби нижчий Бог, другий за рангом, створений”.💠 Міркуючи так, Арій поширював свою думку, і людям це лжевчення здавалося зрозумілим та доступним. І коли б святі отці того часу не звернули увагу на те, яку небезпеку несе аріанство, тобто це вчення, то було б докорінно спотворене християнське вчення.💠 На цей Собор, що відбувся в місті Нікеї, прибули триста вісімнадцять єпископів і багато священників. Святі отці Церкви урочисто ухвалили й виголосили Символ віри, із якого виразно виходить, що хоча Христос прийшов у Божий світ як Людина, але Він водночас не перестав бути Богом.💠 А в тому, що ні ангел, ні якась інша Божа істота, а Сам Господь Бог применшився, щоб бути рівним з нами. Сам Господь віддав Себе, щоб людина долучилася до Його Божественного життя. Апостол Павло вчить нас, що ніяка небесна істота, ніяка сила, а саме Всюдисущий Бог воплотився на землі заради нашого спасіння. Він і є Той, Хто любить людський рід, і кожну душу зокрема, і всіх нас загалом.💠 І от святитель Афанасій, святитель Миколай та інші великі отці Церкви того часу, відстоюючи цю істину перед аріанством, захищали найдорожче для нас — те, без чого не може існувати християнська віра, а саме Божество Іісуса Христа.💠 І ось, в ці дні, коли ми відзначаємо пам’ять святих отців, у Церкві читаються слова Спасителя Іісуса Христа із Його першосвященницької молитви, і вона дає нам чітке уявлення про те, що Сам Господь, а ніхто інший, прийшов у світ: “Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа” (Ін. 17:3); “Отче Святий! збережи їх в ім’я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми” (Ін. 17:11).💠 Єдині, як і Ми! Це говорить Христос — Людина і Боголюдина, смертний і безсмертний, звертаючись до Отця Небесного, з Яким Він єдиний. Це і є єдність Отця і Сина.💠 Все, що відкриває нам Свята Церква, все, що є в Святому Письмі, — всі ці великі тайни стосуються нашого життя. Тож намагаймося вникати в них, намагаймося збагнути їх своїм розумом і серцем, щоб бути стійкими і непохитними в нашій вірі.💠 І хай будуть нашими постійними наставниками святі отці Церкви, котрі утвердили нашу Православну віру на соборах і передали її нам незмінно від Христа. Любімо свою Церкву, додержуймося її заповідей і настанов, відвідуймо її від молодшого до старшого, бо в ній нас пригорне, в ній нас полюбить сам Спаситель і Сотворитель світу Іісус Христос! Амінь.
⚜️ У будинку священника він оселився разом з худобою, харчувався з тваринами й вважав себе гіршим за всяку тварину. Отримавши від священника відпущення своїх гріхів, Варвар пішов до лісу і прожив там 12 років без одягу, голий, терплячи холод і спеку, від чого все тіло його почорніло. ⚜️ Нарешті святий Варвар отримав сповіщення згори, що гріхи його прощені і що він помре мученицькою смертю. ⚜️ Одного разу місцями, де подвизався святий Варвар, проходили купці. У густій траві перед ними щось зарухалося. Думаючи, що це звір, вони пустили туди кілька стріл із луків. Підійшовши ближче, вони жахнулися, побачивши, що смертельно поранили людину. Але святий Варвар просив їх не сумувати, розповів їм про себе і попросив повідомити про те, що сталося, священнику, в будинку якого він раніше жив. Після цього святий Варвар віддав дух свій Богу. ⚜️ Пресвітер, який прийняв покаяння колишнього розбійника, знайшов тіло його, осяяне небесним світлом. Пресвітер поховав тіло святого Варвара на тому місці, де його було вбито. Згодом від гробу святого почало витікати цілюще миро, яке зцілювало різні хвороби. Мощі його перебувають у монастирі Келлій у Фессалії, поблизу міста Ларісси.
💠 Якось уранці сестра Макарія працювала на монастирському подвір’ї, і раптом у голову їй прийшла наполеглива думка: «Копай землю на цьому місці — і знайдеш те, що шукаєш». Минуло ще трохи часу, і знову та сама думка відвідала її. Вона звернулася до молодого працівника, який прийшов у монастир дещо полагодити, але їй чомусь незручним здалося пояснювати йому справжню ціль пошуків, і вона попросила його копати на тому місці нібито з наміром відшукати стародавній монастирський колодязь. Він відмовився, заперечивши, що воду можна швидше знайти не тут, а в інших місцях, і протягом кількох годин марно копав у різних місцях, там, де вважав за потрібне. Наприкінці дня він повернувся туди, де просила копати сестра Макарія.💠 Дуже скоро вони відкопали вогнище, три маленькі віконця і напівзруйновану стіну, — ознаки того, що тут колись була чернеча келія. Розчищаючи каміння, працівник діяв так енергійно, що їй доводилося просити його не поспішати. Він не слухався, поки вона не сказала: «Можливо, тут хтось похований, і ти ризикуєш вдарити лопатою по його останках. Благаю тебе бути обережнішим». Він глянув на неї з подивом і сказав: «Ти справді вважаєш, що ми знайдемо тут чиїсь останки?» Сестра Макарія згадує:💠 «Я була майже впевнена, я майже бачила цього ченця своїм внутрішнім поглядом. Ми продовжували благословенну працю, і ось на глибині ста сімдесяти сантиметрів побачили голову цієї людини Божої. Коли її повністю відкопали, нас оточили найтонші пахощі. Працівник був блідий, він навіть не міг говорити. Я попросила його залишити мене на самоті, і він пішов. Я приклалася до мощів святого з великою пошаною і всім єством відчула, що йому довелося зазнати страждань. Мене наповнювала свята радість, ніби я знайшла небесний скарб.💠 Я чомусь заздалегідь знала, що він чернець. Обережно зчистивши пісок, побачила добре збережену облямівку його ряси. Чиста тканина була майстерно підшита по-старовинному, нитками понад міліметр завтовшки. Земля навколо його рук та ніг була твердою, і на ній збереглися відбитки… Я спробувала зчистити землю з його пальців, але вони виявилися такими крихкими, що почали кришитися. Пішов дощ, могилка швидко намокла, і я вирішила залишити мощі лежати під дощем. Дощ струмував м’якими срібними крапельками, очищаючи могилу і тіло святого.💠 Увечері, читаючи всенічну службу, цілком сама в цьому святому місці, я раптом почула звук кроків. Хтось ішов зі двору, де була могилка, до храму. Я вже знала, що це він, той невідомий святий. Його кроки відлунням віддавалися в мене у вухах, я була страшенно налякана. Кров кинулася мені в голову, я застигла, навіть не в змозі обернутися. Раптово ззаду пролунав спокійний голос: «Скільки ж ти збираєшся тримати мене там, зовні?» Я обернулася і побачила його. Високий, темноволосий, очі круглі, з важкими повіками. Чорна кучерява борода повністю закривала шию. У лівій руці він тримав якийсь світильник, правою благословляв мене.💠 Після цих його слів мій страх миттєво зник, змінившись незвичайною радістю, ніби я зустрілася з давнім добрим знайомим. Я сказала: «Пробач мені, завтра на світанку я подбаю про твої святі мощі». Він розчинився в повітрі, а я продовжила читання вечірньої служби…💠 Вранці я з благоговінням зчистила з мощей землю, обмила їх і, поклавши їх у храмі, запалила поруч негасиму лампаду. Тієї ночі мені наснилося, що цей чернець прийшов знову. Він стояв біля храму, тримаючи в руках велику, майстерно зроблену срібну ікону. Поруч з іконою був свічник, і я запалила воскову свічку. Потім він вимовив: «Велике тобі спасибі. Я — Єфрем». ⬇️
💠 Стали розпитувати у сліпонародженого, як він прозрів. Він відповідав: “Чоловік, якого звати Іісусом, зробив грязиво, помазав мені очі і велів вмитися в купальні Силоамській; я вмився, і ось я бачу”.💠 Повели його до фарисеїв. На розпитування фарисеїв юнак, що прозрів, знову розповів про дивовижне зцілення своє. Тоді між фарисеями спалахнула суперечка про Іісуса.💠 Звершилося велике чудо, і все населення міста прийшло в розгублення. Адже, чудо це було звершене Іісусом Христом у суботу, порушення котрої за фарисейськими законами було недопустимо. Вони мали намір відлучити від синагоги того, хто визнає в Ньому Христа. Тому книжники і фарисеї вигнали сліпородженого, відкинувши такий явний вияв на ньому сили Божої.💠 Ще в Старому Завіті Бог дав настанову шанувати сьомий день, віддати належне святковим дням. Святковий день віруюча людина повинна віддати Богу, без Котрого не може робити нічого. Хоча б раз в тиждень в людині повинне пробуджуватись почуття вишнього, Божественного, повинна проявлятися потреба молитви глибокої, свідомої і смиренної, подібної до митаревої: “Боже! будь милостивий до мене, грішника!”.💠 В святкові дні ми збираємося у святих храмах, щоб тут єдиними устами і єдиним серцем славити Бога, відчути радість спілкування з Ним. Нещасні ті люди, які твердять, що не обов’язково християнину ходити до церкви, що Господь, мовляв, на кожному місці і Йому можна молитися скрізь. Господь дійсно на всякому місці, хвалити і славити Його можна й потрібно завжди і скрізь. Але ми знаємо, як важко серед щоденних турбот віддати належне Богові, бути у молитовному єднанні з Ним, постійно мати Його у своєму серці.💠 В суботу Господь дав зір сліпому від народження. Цим він не порушив суботи, а освятив її, бо празник дається людині, щоб вона подумала не тільки про себе, але й про подібних собі.💠 Тодішні духовні провідники не могли побачити величі справ Спасителя. Вони сприймали світ викривлено, через призму придуманого ними ж закону. Перед їх очима здійснювалися величні чудеса, але фарисеї бачили тільки порушення суботи. У сучасному житті люди також часто бачать лише те, що хочуть побачити, або те, що збігається з їх точкою зору.
