💠 Волею-неволею їй довелося повернутися до рідного селища. Але вдома нічого не змінилося, жити там їй було нестерпно, і в 1896 році Домна прийшла до школи для дівчаток-сиріт при Свято-Успенському жіночому Олешківському монастирі. Там вона навчилася читати і писати, а школу безперервної молитви Домна почала проходити ще в Києві, у кладовищенському склепі, коли по ночах, тремтячи від холоду і страху, безупинно повторювала Іісусову молитву. Після закінчення навчання вона була прийнята до обителі послушницею з ім’ям Домніка.💠 Люблячи на самоті віддаватися богомисленню і молитві, Домніка випросила собі важкий послух пастуха монастирського стада. Тут вона почала проходити наступний клас богословської освіти. Кращі богослови сучасності саме таким чином і здобували свої духовні дипломи. Преподобний Клеопа Румунський точно так само високо в горах, серед телят і корів, отримав атестат з відзнакою з богослов’я, читаючи святих отців і творячи за чотками невпинну молитву. Домніка теж серед монастирських тварин отримала від Бога відмінну оцінку з богослов’я, за що була нагороджена даром прозорливості і пророцтва. Так здобувають вчені ступені справжні богослови.💠 Деякі люди в той час бачили дивну картину: Домніка вголос читає Псалтир, а телята збираються біля неї і уважно, розчепіривши вуха, слухають. Ми не знаємо, як добре вони розуміли те, що читала послушниця, але коли після читання вона віддавала їм команду «ідіть пасіться» або «ходімо на водопій», то вони слухали її, наче добре навчені солдати свого начальника.💠 Коли над небом країни ще тільки починали збиратися грозові революційні хмари, Домніка вже знала, яким дощем з градом та блискавками закінчиться ця буря. Сховавшись в кукурудзяному полі, вона молилася в гущі рослин з піднятими руками: «О Матір Божа, що ж з нами тепер буде?»💠 Після 1917 року, коли червоні богоборці, вже стали підбиратися до Олешок, Домніка стала роздавати черницям монастиря якісь дивні речі. Комусь шматочок ганчірки, комусь недогарки свічок, комусь камінчики, а комусь розсаду.💠 Всі пророцтва і передбачення, які блаженна Домніка відкривала своїм відвідувачам, незмінно збувалися.💠 Революційні активісти монастир швидко закрили, а черниць розігнали. Кожна із них виживала в світі, як могла. Але ось що цікаво. Ті, хто отримав від Домніки ганчірочку, влаштувалися працювати на фабрику; хто камінчик — на будівництво, хто розсаду — у колгоспі, а хто огарки свічок — у свічній лавці при храмі. На місці монастиря спочатку був культрадгосп, потім трудова артіль, а пізніше дитяча колонія «Червоні паростки».💠 Після закриття монастиря Домніка жила у благочестивих людей у Каховці, а в 1928 році повернулася до Олешок і прожила до кінця своїх днів у будинку Наталії Іщенко. Цей будинок зберігся до цих пір. Домніка передбачила Наталії довге життя, але попередила про те, що її чоловік і син загинуть у прийдешній війні, що згодом і сталося.💠 Дивна поведінка і пророцтва Домночки (як її ласкаво називали люди) стали отримувати все більшу і більшу популярність. Якимось дивним і таємничим чином вона допомагала голодуючим і стражденним від холоду й зубожіння людям. У страшний голод 1933 року до багатодітного будинку, який втратив годувальника, вона принесла хліб, котрий, здавалося, отримала просто з неба (хліба в той час ніде не було). В інший двір кинула очерет і сказала «будуйте», і там через деякий час з’явилися кошти для того, щоб відбудувати зруйнований будинок. Тим, хто мерз від холоду, Домночка кидала у двір деревинку, і через якийсь час благодійник привозив їм дрова.💠 Таких свідчень із життя Домніки зібралося безліч, і всі вони потім свідчили про можливість канонізації цієї юродивої, адже чудеса за її молитвами відбувалися дуже часто.💠 Зовнішнім виглядом вона особливо не виділялася серед інших мешканців Цюрупинська (так тоді перейменували Олешки). Була вона, як свідчать очевидці, «невисока на зріст, сутула, з грубуватим голосом, зовні нічим особливим не вирізнялася. Говорила мало, а давала предмети, і потрібно було здогадатися, що цим вона пророкувала». ⬇️