Слухайте, ну «Хижак: Вбивця вбивць» вийшов прям добротним, а перехід з лайвекшену до анімації режисеру Дену Трахтенбергу здається тільки допоміг.Новий фільм з франшизи про космічних мисливців є антологією з трьох різних історій. І на перший погляд це виглядає вигадкою пацана який тишком нишком подивився на мишу оригінального «Хижака» і потім почав вигадувати свої власні версії. Типу, а прикиньте якби Хижак бився з ніндзя, або з вікінгами, а або з пілотами Другої Світової війни, і так далі. Ну а Ден Трахтенберг взяв і таку фантазію втілив до реальності. Чи погано це? Ну з однієї сторони все це попахує фанфікшеном. А з іншого боку ним займались всі кому не лінь від стародавніх греків до Шекспіра, не кажучи про наші дні. «Енеїда» Котляревського — це теж фанфік так то. Проблема більшості фанфіків в тому, що вони просто погано написані або зняті. Ну і Трахтенберг з цим фільмом опинився десь посередині – він не намагається вигадати франшизу наново і робить рівно те, що очікуєш від фільму про Хижака, але й не повторює один в один оригінал. Натомість «Вбивця вбивць» розширює лор і дарує декілька дійсно крутих сцен. І при цьому не руйнує попередні фільми, пропонуючи щось свіже, нехай воно різниться тільки декораціями.Слабка частина фільму це дешо нудні передісторії — наче в кожній додають персональні ставки, але все одно головні герої програють будь кому з героїв оригіналу в плані цікавості. От власне через це дивитись початок цих історій не цікаво. І навіть коли зʼявляється Хижак це ситуацію не рятує. Але все рятує фінальна арка в антології і, чесно кажучи, краще б увесь фільм був про неї. Шкода що Трахтенберг все ще не досягнув глибини оригінального фільму – і, так, це зовсім не черговий бойовичок з вісімдесятих, але франшизу він любить і видно що шукає щось нове, та і потроху вчиться. Ну і мені як мінімум цікаво подивитись, що буде далі. Дозволю собі помріяти про Хижака проти наших козаків. Ну чи Хижака в нинішній війні де йому розвалять морду евпівіхой.
"Мікі 17" — доволі кострубате кіно, до якого чорт знає з якого боку підійти. Для серйозної наукової фантастики занадто вторинно і місцями анекдотично, для сатири пласко і невинахідливо, для серйозної критики сучасного світу — аж занадто в лоб. Пон Чжун Хо не вперший раз звертається до фантастики в перемішку з соціальною темою, але, якщо відверто, то і фанатом його "Снігобура" я ніколи не був, бо все, що мені не сподобалось в новому фільмі, було і там, хоч варто відзначити, що "Snowpiercer" був хоча б тонально ціліснішим. "Мікі 17" же розсипається як кіно. По-перше, фільм доволі паскудно написаний, хоч сценарій писався режисером рідною корейською мовою, після чого перекладався на англійську. Не знаю, чи то в процесі перекладу з діалогів геть пропало життя, чи то до корейця не прийшла муза, чи просто цього разу не вдалось, але діалоги в стрічці просто дерев'яні і примітивні. Інша, а можливо і головна проблема стрічки — тотальна непослідовність. То фільм потопає у флешбеках, то зловживає закадровим монологом героя Патінсона, то перестрибує на теми соціальної несправедливості, то раптом стає мелодрамою, то раптом згадує, що він наукова фантастика. Таке враження, що після виходу і успіху "Паразитів" Пон Чжун Хо вирішив зібрати в одному кіно все, що йому весь час боліло, але зробити з цього цілісну картину не вийшло. З хорошого в фільмі хіба що гра Патінсона, та і то таке враження, що він тут не сильно старається. А от хто старається занадто сильно це Марк Руффало, який настільки намагається скопіювати повадки Трампа, що перетворює свій перформанс на відверте кривляння. Мені здається навіть в SNL так не стараються мавпувати Донні. Ну і хоча б ця критика була б чимось новим, але ні це все вже було 8 років тому, коли почався перший строк Трампа. Але найбільший гріх "Мікі 17" мабуть саме в тому, що на кожну його грань можна знайти фільм цікавіший. Хочете класний сайфай, де досліджується тема клонування та її експлуатація? Дивіться "Місяць" Данкана Джонса. Цікавить дотепна сатира та боротьба з космічними жуками? То увімкніть "Зоряний Десант" Пола Верховена. Хочете серйозної розмови про космічний расизм, який насправді говорить про реальний? "Район №9" Ніла Блокампа вам в поміч. Хочеться подивитись кіно про те, як лиха система нагинає індивіда? Ну тут тільки в самих дев'яностих вибір величезний.
Подивився вчора латвійську анімаційну стрічку "Straume", або ж "Flow", або ж "Потік" чи "Течія" — і це явний переможець в неіснуючій номінації неіснуючої премії "Милота року". Фільм показує дуже просту історію як чорний котик намагається вижити в якомусь фантастичному світі, який час від часу уходить під воду від колосальної повені. На а на шляху спасіння він зустрічаю доброзичливого лабрадора, рішучу капібару та лемура-клептомана. Разом цій четвірці доведеться пережити карколомну пригоду та завести справжню дружбу одне з одним. Попри всю простоту "Течія" це кіно яке моментально затягує та включає емпатію, попри те, що тварини тут позбавлені якихось антропоморфних рис, тобто тварини тут ведуть себе суто як тварини. Наприклад, лабрадор одразу ж хоче дружити з усіма, котик грається з хвостом лемура, а капібара стрімко валиться на бік спати. Але події стрічки відбуваються у дійсно загадковому фентезійному світі — тут, вочевидь, мали б існувати люди, на що вказують будівлі та міста, монументи, різноманітне начиння та, звісно, човни на яких тварини рятуються. Однак самих людей в кадрі немає зовсім, і що з ними трапилось теж незрозуміло. І чим далі дивишся "Течію" тим більше наростає питання: а що тут блін взагалі відбувається? Окрім цього, у стрічки дуже гарна та незвична анімація, а також дуже детально пропрацьовані рухи тварин, при цьому режисер каже, що це все намальовано аніматорами вручну, тобто для фільму не використовувалась технологія захоплення руху, і це ще більше вражає при перегляді. Однозначно рекомендую для перегляду, бо це правда дуже талановита робота, абсолютна доступна для сприйняття для людини будь-якого віку, а оскільки тут немає озвучки, то і носію будь-якої мови, бо історію тут розповідається за допомогою мови тіла. Тож бажаю стрічці пробитись в шортліст Оскару і забрати заслужену нагороду за найкращу анімацію року.
Подивився сьогодні вдруге "Реал" Олега Сенцова на прем'єрному показі в Будинку Кіно і зовсім по-іншому подивився на це кіно.Проте зараз хочеться написати саме про показ, що буває зрідка. На показі було дуже багато військових, був Віктор Ющенко, були різні медійні персони, був і сам Сенцов. Але найголовніше, що режисер запросив тих людей, які показані в фільмі, яких в фільмі можна почути, і ті, хто взагалі опинився за кадром. Після сеансу Олег запросив їх усіх на сцену, а зал стоячи довго їм аплодував (не засікав скільки, але довго). А після них Сенцов запросив на сцену родини загиблих, які воювали разом з Олегом. Фільм і без того вибиває землю з під ніг в фіналі, коли з'являються титри, однак такий жест від режисера та команди фільму особисто для мене став дуже важливим і символічним, і безумовно розчулив. Хотілося б, щоб кожен фільм про нашу війну мав таку увагу до українських військових, до ветеранів, і тих хто поклав своє життя за Україну. А про фільм одразу ж скажу одну просту річ — ідіть його дивитись на великому екрані, бо мій перший перегляд був на маленькому, і це зовсім різний досвід. Це кіно яке варто прожити в темному залі півтори години разом із Олегом Сенцовим з якісним звуком і без перерв. Залишу це текст без фото, бо я просто завтичив щось сфотографувати.
Подивився вчора латвійську анімаційну стрічку "Straume", або ж "Flow", або ж "Потік" чи "Течія" — і це явний переможець в неіснуючій номінації неіснуючої премії "Милота року". Фільм показує дуже просту історію як чорний котик намагається вижити в якомусь фантастичному світі, який час від часу уходить під воду від колосальної повені. На а на шляху спасіння він зустрічаю доброзичливого лабрадора, рішучу капібару та лемура-клептомана. Разом цій четвірці доведеться пережити карколомну пригоду та завести справжню дружбу одне з одним. Попри всю простоту "Течія" це кіно яке моментально затягує та включає емпатію, попри те, що тварини тут позбавлені якихось антропоморфних рис, тобто тварини тут ведуть себе суто як тварини. Наприклад, лабрадор одразу ж хоче дружити з усіма, котик грається з хвостом лемура, а капібара стрімко валиться на бік спати. Але події стрічки відбуваються у дійсно загадковому фентезійному світі — тут, вочевидь, мали б існувати люди, на що вказують будівлі та міста, монументи, різноманітне начиння та, звісно, човни на яких тварини рятуються. Однак самих людей в кадрі немає зовсім, і що з ними трапилось теж незрозуміло. І чим далі дивишся "Течію" тим більше наростає питання: а що тут блін взагалі відбувається? Окрім цього, у стрічки дуже гарна та незвична анімація, а також дуже детально пропрацьовані рухи тварин, при цьому режисер каже, що це все намальовано аніматорами вручну, тобто для фільму не використовувалась технологія захоплення руху, і це ще більше вражає при перегляді. Однозначно рекомендую для перегляду, бо це правда дуже талановита робота, абсолютна доступна для сприйняття для людини будь-якого віку, а оскільки тут немає озвучки, то і носію будь-якої мови, бо історію тут розповідається за допомогою мови тіла. Тож бажаю стрічці пробитись в шортліст Оскару і забрати заслужену нагороду за найкращу анімацію року.
Але Томати та ІМДБ роблять так, що кінокритики ототожнюються, стають стихією чи якимось органом, бо зводять всі рецензії до циферок, до рейтингів, а не до текстів. Можна любити або не любити ту ж Вікіпедію, але там, в розділі про критику якогось фільму, в першу чергу виносяться не рейтинги, а саме цитати критиків з їх рецензій, що дає хоч якесь уявлення про думки цих людей. Власне саме тому, я особисто не люблю сам ставити оцінки в рецензіях та інших текстах (за винятком Леттербоксда але там це більше для себе), бо зведення все до чисел, зірочок, рейтингів призводить лише до дегуманізації самого кіно, людей які над ним працюють та людей, які про нього пишуть.Тут звісно можна ще згадати про такі історії, коли ці сервіси продаються великим корпораціям, обнуляють глядацькі рейтинги виправдовуючись тим, що так вони захищаються від рев'ю-бомбінгу , і багато чого іншого, як от той факт, що коли я вперше побачив IMDB, то одразу ж подумав, що в цього сайту просто кончений інтерфейс, і в 2025 році нічого не змінилось. Але це вже дрібниці, головний гріх таких сайтів все ж таки в переведенні фокусу глядачів з самого кіно та текстів про нього, на довбані циферки та рейтинги.
Ну і продовжу. От Ріплі з оригінального "Чужого" є прикладом крутої героїні, яку зараз боготворять усілякі противники феміністичного кіно. І Ріплі дійсно крута, але не в першому фільмі, а в другому. В першому фільмі вона просто найбільш раціональна, розумна і скептична людина з усього екіпажу Ностромо. А її персонаж в оригінальному сценарії взагалі писався як чоловічий (чому це змінили це окрема історія). Так от в "Ромулусі" дуже сильно відчувається, що головна героїня Рейн Каррадайн (довелось загуглити), є блідою копіркою Ріплі, яку навіть не один раз пропустили крізь копірувальну машину. Тому що Ріплі можна якось характеризувати — вона розумна, вона скептик, вона дотримується правил. Рейн же типова риба, що пливе за течією, і єдине, чим вона виділяється, це відносинами з "братом"-андроїдом. Алевона хоч і головна героїня, і є абсолютно нецікавою, на відміну від тої ж Ріплі, все, що можна сказати про неї, абсолютно теж саме вірне про решту касту. Тому, скажу відверто, я б краще глянув продовження приквельної трилогії Скотта з Фасбендерами та сопілками, ніж дивитись все те, що я і так вже бачив.
Тож, як і обіцяв, розповідаю про "Хижий ліс" трохи детальніше. За сюжетом безіменна Мати (Геллі Беррі) живе з двома синами в будинку розташованому в загадковому лісі, де живе якесь Зло. І вберегти від цього Зла може лише їх будинок, куди Зло не може сунутись. Щоб вийти в ліс, головним героям обов'язково треба обмотуватись мотузкою — так захист передається від будинку, і Зло не може торкнутись персонажів. Бо якщо торкається, то проникає в них.На папері все це звучить звісно максимально кумедно, але якщо закрити очі на ці умовності, то фільм легко може сприйматись як сучасна страшна казка. Власне й сприймати це кіно потрібно, як казку чи притчу, бо по-іншому під'єднатися до фільму не вийде. За формою все ж, це доволі типовий горор з класичними (і бісячими мене) джампскейрами. Але фільм, як і будь-який добротний горор, має друге дно, і розповідає більше про токсичні материнські стосунки. Власне, чому я так обурювався через переклад назви, бо в неї ця двоякість теж закладена, чого не скажеш про "Хижий ліс". А ще фільм певною мірою навіть переказує міф про Платонівську печеру, що нечасто можна побачити в типовому жахастику.І так, "Хижий ліс" прям декілька разів мене дуже приємно здивував саме з точки зору сценарію. Режисер Александр Ажа доволі вдало маніпулює сприйняттям глядача, де ти в якийсь момент, як і головні герої, вже не знаєш де реальність, а де ілюзія, що в свою чергу створює хороший саспенс. В фільмі, наприклад, є одна сцена на якій реально виникає бажання піти з залу (і люди виходили), однак завершується вона взагалі не так, як очікуєш. Загалом, мені зайшло, можливо, не в останню чергу тому що йшов на фільм з доволі низькими очікуваннями.
Давненько на каналі не було конспірології, тож сьогодні видам порцію про сиквел "Джокера". Після того, як фільм вийшов в широкий прокат та провалився в ньому, в інтернеті почали з'являтись думки, що фільм навмисне погано зроблений. Але чому він погано зроблений? От тут думки різняться і нижче як раз їх перерахую.1) Тодд Філліпс не хотів знімати сиквел.Тут все просто, Філліпс не хотів знімати другу частину Джокера, але студія його вмовила чи чимось пригрозила, а він у відповідь на це зробив погане кіно. Чесно кажучи дуже сумнівна теорія, бо зараз не часи Золотого віку Голлівуду із жорстокою студійною системою та кабальними контрактами, тож Філліпс при небажанні знімати сиквел, міг би просто його не знімати. 2) Тодд Філліпс сиквелом відповів на критику першого фільму.От тут вже цікавіше. Перший "Джокер" у свій час звинувачували в потуранні культурі інцелів. Мол фільм викликає аж занадто багато симпатії Артура Флека, який з ізгоя перетворюється на вбивцю. І от в новому фільм Філліпс розвінчує фантазію про "Джокера" для глядачів, особливо для тих, хто героя Гоакіна Фенікса зробив кумиром.3) "Божевілля на двох" — політична агітка проти Трампа? Тут теж доволі просто. Робимо розумову вправу: Артур Флек = Дональд Трамп, і от ви вже отримуєте фільм, який атакує кандидата в президенти, і, ну так вже склалось, що виходить в прокат аккурат перед виборами в Штатах. Ці теорії, правда, не виправдовують слабкий сценарій стрічки та кульгавий темпоритм.
Глянув на вихідних новий серіал про Темного Лицаря — "Бетмен: Хрестоносець в плащі". І враження від нього дуже суперечливі.З одного боку автором шоу виступив Брюс Тімм — один з творців культового "Batman: The Animated Series", тож нове шоу зберегло візуальний стиль "дарк-деко" з попереднього серіалу. І це безумовно плюс. З іншої сторони, в серіалі, в якому є назва "Бетмен", самого Темного Лицаря відсунули на другий план. Натомість шоу займається модним соціальним коментарем. Наприклад, Освальд Коплбот ака Пінгвін стає Освальдою Коплбот з двома синами. Або ж комісар Гордон з донькою Барбарою стають чорношкірими. Не те, щоб такі рішення є чимось новим, просто факт. Проте слабкість шоу в першу чергу пов'язана зі сценарієм — більшість серій просто нецікаво написані, особливо в порівнянні з "BTAS", який вийшов 32 роки тому. Тому, як на мене, серіал доволі прохідний, і недивно, що HBO від нього відмовилось. Amazon його підібрав і навіть вже продовжив на новий сезон, але я не впевнений, що шоу того варте.
