​​Хто давно підписаний на канал, знає, що я палкий шанувальник таланту Ніколаса Кейджа і без всякої іронії вважаю його одним з кращих акторів сучасності.От нещодавно подивився минулорічного «Серфера» — історію безіменного чоловіка, який понад усе хоче покататись на серфі в місці де він колись зростав. Але місцева банда серфінгістів із замашками сектантського культу стає йому завадою. І звісно герой Кейджа стає одержимим, що повільно зводить його з розуму.«Серфер» правда лише на поверхні є типовим фільмом, де Нік Кейдж is going mad. Режисер Лоркан Фіннеган пропонує не просто подорож одержимістю, але й досліджує природу спільнот як таких, ну і обгортає все кислотно-сонячний візуал. Так стрічка перетворюється у гру з глядачем, якому потрібно відстрілювати, що з показаного реальне, а що ні. Враховуючи те, що Кейдж неодноразово знімався в кіно зі схожим контекстом, то у «Серфера» навіть зʼявляється метаіронічний ореол. Правда це все одно далеко не найбожевільніший фільм з Кейджем, однак доволі гідний представник епохи «кейджессансу» який умовно почався від фільму «Менді» Паноса Косматоса.