​​Подивився "M3ган", ще в червні, але от щось не доходили руки написати про нього. Я взагалі люблю фільми про штучний інтелект, та і не дарма більше ніж десять років тому хотів писати дипломну по філософії ШІ. Тоді трохи не склалось, і тема всього диплому стала ширшою, а от філософії ШІ дістався останній розділ. Тим не менш декілька фільмів я там успішно згадав, як от того ж Блейдраннера, чи Термінатора. В кіно, правда, ШІ зображується зазвичай доволі однобоко. На один фільм "Вона" Спайка Джонза буде десять сюжетів про "і повстали машини із ядерного вогню". Але якісно прописати, чому і як це взагалі відбувається можна дуже зрідка зустріти. Ну і "М3ган" в цьому сенсі не виключення — робот-лялька магічним чином отримує свободу волі та починає нищити кривдників "своєї" дівчинки. І звісно стрічка в цьому абсолютно передбачувана, ну тобто зайспойлерити можна хіба що людині, яка взагалі не бачила фільмів про повстання машин. Рятує "М3ган" її відверто "бешна" суть, тобто, це такий горрор про ляльку для нового покоління. А М3ган стає своєрідною спадкоємицею Чакі, з поправкою на те, що тепер корень зла лежить не в магії та ритуалах вуду, а магії технологічній. Так, звісно, фільм і підв'язується до проблем цілком реальних, як от втрата близьких чи виховання дитини, але дивитись без посмішки це кіно складно, бо все тут занадто стереотипне. Якщо є буллі, то звісно такий, що автентично впишеться до половини творів Стівена Кінга. Якщо є корпоративні начальники, то звісно ж недалекі та жадібні. Якщо сусідка, то звісно ж надоїдлива та вперта. Ну і самоіронічність фільму закладена на поверхні, так що смішного в стрічці більше ніж страшного. Загалом, "М3ган" звісно зірок з неба не хапає, але у фільму взагалі немає таких амбіцій, це дійсно доволі непоганий приклад сучасного кіно категорії "Б" і не бачу сенсу його за це якось сварити.