spoiler runner | ​​"Мікі 17" — доволі кострубате кіно, до якого чорт знає з якого боку ...

​​"Мікі 17" — доволі кострубате кіно, до якого чорт знає з якого боку підійти. Для серйозної наукової фантастики занадто вторинно і місцями анекдотично, для сатири пласко і невинахідливо, для серйозної критики сучасного світу — аж занадто в лоб. Пон Чжун Хо не вперший раз звертається до фантастики в перемішку з соціальною темою, але, якщо відверто, то і фанатом його "Снігобура" я ніколи не був, бо все, що мені не сподобалось в новому фільмі, було і там, хоч варто відзначити, що "Snowpiercer" був хоча б тонально ціліснішим. "Мікі 17" же розсипається як кіно. По-перше, фільм доволі паскудно написаний, хоч сценарій писався режисером рідною корейською мовою, після чого перекладався на англійську. Не знаю, чи то в процесі перекладу з діалогів геть пропало життя, чи то до корейця не прийшла муза, чи просто цього разу не вдалось, але діалоги в стрічці просто дерев'яні і примітивні. Інша, а можливо і головна проблема стрічки — тотальна непослідовність. То фільм потопає у флешбеках, то зловживає закадровим монологом героя Патінсона, то перестрибує на теми соціальної несправедливості, то раптом стає мелодрамою, то раптом згадує, що він наукова фантастика. Таке враження, що після виходу і успіху "Паразитів" Пон Чжун Хо вирішив зібрати в одному кіно все, що йому весь час боліло, але зробити з цього цілісну картину не вийшло. З хорошого в фільмі хіба що гра Патінсона, та і то таке враження, що він тут не сильно старається. А от хто старається занадто сильно це Марк Руффало, який настільки намагається скопіювати повадки Трампа, що перетворює свій перформанс на відверте кривляння. Мені здається навіть в SNL так не стараються мавпувати Донні. Ну і хоча б ця критика була б чимось новим, але ні це все вже було 8 років тому, коли почався перший строк Трампа. Але найбільший гріх "Мікі 17" мабуть саме в тому, що на кожну його грань можна знайти фільм цікавіший. Хочете класний сайфай, де досліджується тема клонування та її експлуатація? Дивіться "Місяць" Данкана Джонса. Цікавить дотепна сатира та боротьба з космічними жуками? То увімкніть "Зоряний Десант" Пола Верховена. Хочете серйозної розмови про космічний расизм, який насправді говорить про реальний? "Район №9" Ніла Блокампа вам в поміч. Хочеться подивитись кіно про те, як лиха система нагинає індивіда? Ну тут тільки в самих дев'яностих вибір величезний.