Estadísticas de telegram channel - @so_medieval

один чернець (як розповідає салімбене з парми, францисканець із хііі століття) славив собі бога, сидячи у вбиральні з природної потреби. і поки він так собі випорожнювався й молився, з вічка виліз демон і спитав: «якого біса? нужник — то взагалі не те місце, звідки доречно й гідно звертатися до бога». а чернець йому й відповів: «я так звик співати славу господові, що не можу припинити. у біблії я прочитав, що бог перебуває повсюди; отже, і славити його доречно всюди. то я не бачу проблеми в тому, щоб молитися, спорожнюючи кишки».через три століття після салімбене меланхтон переповідає схожу історію про святого бернарда. одного разу той сидів собі у вбиральні зі вбиральняними справами, аж тут йому явився диявол і теж спитав, як можна молитися на лятрині. і почув у відповідь: «те, що виходить вгору з мого рота, я віддаю богові; а те, що падає донизу з мого черева, — тобі жерти!»тобто якщо у вас колись виникали сумніви щодо того, чи можна молитися під час туалетних процесів, то ось і католицька, і реформаторська відповіді: чом би й ні. а якщо якийсь біс вилізе з каналізації розпитувати, чому це ви не шануєте ідей абеляра про те, що бог не перебуває в брудних місцях, просто скажіть йому жувати лайно. та й по теологічній дискусії.(майже все, що знаю про середньовічне ставлення до екскрементів, — зокрема й ці історії — я дізналася з книжки марти байлесс «гріх і бруд у середньовічній культурі. диявол у нужнику». і навіть мініатюру з «декамерона» в неї підгледіла. фантастичне дослідження, дуже раджу).#їхнізвичаї