Рогатинська міська рада

З нагоди Міжнародного дня музеїв та до Дня вишиванки анонсуємо дві унікальні для Рогатинської громади й не лише події, що відбудуться 21 травня 2026 року у м. Рогатин: 📌АНГЕЛ ГОСПОДСТВА. Повернення додому.Виставка ікони XVIII ст., яка повертається у стіни рідного Святодухівського храму через 40 років. 📍Локація: церква Зішестя Святого Духа вул. Роксолани, 10. м. Рогатин🕑: 14:00_______________________________________________📌 УЗОРИ ЧАСУ. Виставка вишивки, подарованої музею Катериною Андрусів. 📍Локація: музей Миколи Угрина-Безгрішного вул. М. Угрина-Безгрішного, 14. м. Рогатин🕒: 15:00 Матимемо виняткову нагоду торкнутись серцем наших скарбів, почути неймовірні історії реставрації і збереження музейних предметів та побачити наживо багатство української вишивки. Заходи, ініційовані Міжнародною радою музеїв (ICOM), реалізуються під цьогорічним гаслом "Музеї об'єднують розділений світ", яке підкреслює важливість збереження історії та культури...насамперед - своєї!!!Церква Зішестя Святого Духа

Живемо в тривожний час, коли розпочинаємо й закінчуємо день з думкою про новини з фронту, рахуємо втрати й так хочемо перемоги. Наші рани, кровлять щодня, щогодини...Сьогодні серед імен наших земляків, які забрала ця війна, — ще одне. 🕯🙏🇺🇦Іван Романович Цимбалістий з села Вербилівці. 💔Зі слів рідних дізнаємось, що народився Іван 21 липня 1987 року у селі Вербилівці. В родині було троє синів Ярослав, Михайло та Іван. Він був наймолодшим серед братів — добрим, щирим, працьовитим. Закінчив Рогатинську школу №2, продовжив навчання у будівельному коледжі. Працював на різних підприємствах краю, серед них ТРК «Захід», ТОВ «Голд Дроп-Україна», Черченська спеціальна школа та інші. Іван мав добре серце й золоті руки. Любив музику, захоплювався технікою, чудово розумівся на електроніці, умів знаходити рішення там, де інші опускали руки.31 жовтня 2024 року чоловік добровольцем пішов у ЗСУ. Старший солдат Іван Цимбалістий ніс службу старшим навідником 3 мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону та з честю захищав Україну. Солдатські будні пройшли на Донецькому, Луганському напрямках, Краматорську. Які вони для солдатів - ми можемо лише здогадуватись. Вже навесні Іван Цимбалістий на Харківському напрямку. На жаль, війна і смерть одвічні супутниці. Днями з військового госпіталю рідним прийшло сповіщення - 12 травня 2026 року серце солдата зупинилось. 🕯🇺🇦Прощання відбудеться в понеділок, 18 травня об 11:00 год. на площі Роксолани в Рогатині. Після цього кортеж вирушить до рідного села Вербилівці.Це ще одна втрата для громади й ще одне нагадування про ціну, яку платять звичайні люди за право жити на своїй землі.Прийдімо разом, щоб гідно провести захисника, віддати шану й подякувати за життя, віддане за Україну.Рогатинська міська рада висловлює найщиріші співчуття родині, друзям і побратимам. Хай Господь обійме вас у скорботі й дасть сили витримати біль, що не має ліку.Іван Цимбалістий - назавжди в строю. Назавжди в пам’яті громади.💙💛🇺🇦

Два роки невідомості. Два роки, в яких кожен дзвінок міг стати дивом…💔«Я так довго його шукала, тепер не знаю, як маю пройти це все. Але знайшла. Руслан повертається додому», — каже рідна сестра.І в цих словах — уся війна, з її її жорстокістю. Світ продовжує рахувати втрати, а в цю мить траурний кортеж прямує в Долиняни.🕯🙏15 лютого 2023 року наш земляк Руслан Сапіга став у стрій. Спершу — протиповітряна оборона на Київщині у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Потім — такий важкий Покровський напрямок.12 квітня 2024 року старший солдат Руслан Сапіга вийшов на бойове завдання в районі Очеретиного Покровського району. Тепер це місце береже у пам’яті його останні хвилини життя. 💔І тільки через два роки пошуків, болю, надії та безсонних ночей, захисник повертається на рідну Рогатинщину.⌚️🔷Траурний кортеж із тілом військового прибуде на центральну площу нашого міста орієнтовно об 12:00 год. Тут відбудеться панахида і прощання.Все, що ми можемо зробити для воїна та його рідних людей сьогодні – гідно зустріти і спільною молитвою провести Героя в останню дорогу.🧎‍♂️‍➡️🧎‍♀️‍➡️Станьмо живим коридором на вулицях міста й сіл. Схилімо голови перед пам’яттю військового, тому що перед нами — ціна нашого ранку, нашого дому, нашого стяга.Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям і бойовим побратимам Руслана Сапіги.🙏🇺🇦Вічна пам’ять і слава Українському Воїну.🇺🇦Герої не зникають без сліду. Вони повертаються додому — у сльозах людей, у молитві, у пам’яті, яка сильніша за смерть.

Ігри Ветеранів 2026: Відкрито реєстрацію на відбіркові змагання зі стрільби з луку, настільного тенісу та кросфіту🔹Відсьогодні відкрито реєстрацію на відбірковий етап Всеукраїнських спортивних змагань “Ігри Ветеранів 2026”. Захід об’єднає ветеранів й ветеранок з різних куточків країни, де вони зможуть продемонструвати свою силу і витривалість, а також відчути потужну підтримку побратимів та посестер.📍Місто проведення: Черкаси📆Дати:22 травня — стрільба з луку та настільний теніс23 травня — кросфітЗапрошуємо до участі військовослужбовців, ветеранів і ветеранок, а також звільнених зі служби Захисників та Захисниць, які отримали поранення, травми чи захворювання під час виконання службових обов’язків.📝Для реєстрації заповніть форму:🏹 Стрільба з лукуhttps://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScaYvMOV7qTuQ-bfgOvLFdlTK4PeEl-Cn_qvpHfRkPu68k-bQ/viewform🏓 Настільний теніс:https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeUj6-qJbOJ0gUyTL3FXrEgLvR3ZYpQ4rtfKxwAclpF8lSOmg/viewform🏋️‍♀️ Кросфітhttps://docs.google.com/forms/d/1aD6gWBMinmVRQzQr0etLrGYYz3Mo8dFyLkkPwuUty4U/viewform?edit_requested=true❗Реєстрація відкрита до 17 травня (включно). Тож не зволікайте й долучайтеся! За результатами участі в етапах цих змагань будуть визначені учасники збірної команди Фіналу “Ігри Ветеранів 2026” та формування національної збірної на Міжнародні ветеранські змагання VETERANS GAMES UA в місті Валенсії (Королівство Іспанія) у вересні 2026 року.ℹ Змагання “Ігри Ветеранів 2026” відбуватимуться у рамках проєкту Міністерства у справах ветеранів України “Розвиток спорту для ветеранів” на виконання Стратегії ветеранської політики та реалізації Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олена Зеленська #ПолітикаГероїв #поважай_та_дій

📚👏Освітяни Рогатинської громади — серед найкращих у конкурсі «Учитель року – 2026».В Івано-Франківську відбулося урочисте нагородження переможців та учасників першого туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року - 2026». Ця подія стала справжнім святом професійності, таланту та відданості педагогічній справі.Цьогорічний конкурс став майданчиком для професійного зростання 43 педагогів нашої області. У чотирьох номінаціях — «Англійська мова», «Громадянська освіта», «Математика» та «Початкова освіта» — педагоги успішно продемонстрували свій професіоналізм, педагогічну майстерність та впровадження інноваційних методик.Освітянська спільнота Рогатинської громади вкотре підтвердила свій високий рівень, адже наші педагоги гідно представили громаду на престижному всеукраїнському конкурсі.🏆🥇За результатами конкурсних випробувань у номінації «Англійська мова» І місце здобула Ірина БУРКОВСЬКА, учителька англійської мови Рогатинського ліцею №1.🏅Лауреатом фінального етапу І туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2026» стала Оксана БИРИЧ, учителька англійської мови Рогатинського ліцею імені Братів Рогатинців у номінації «Англійська мова».🏅Дипломом учасника першого туру нагороджено Галину СОБКО, учительку початкових класів Рогатинського ліцею імені Братів Рогатинців.💃Варто відмітити, що учні Рогатинської дитячої школи мистецтв імені Бориса Кудрика мали честь представити нашу громаду на такому важливому заході. Вокально - хореографічна композиція «Я - Україна» (керівник – Кісіль Марія) стала щирим проявом любові до Батьківщини, української культури та незламного духу нашого народу.Участь і перемоги наших педагогів у конкурсі такого рівня — це не лише особистий успіх, а й вагоме визнання якості освіти Рогатинської громади.Щиро вітаємо освітян із заслуженими нагородами!Пишаємося вами!❤️🇺🇦

🇺🇦🕯️Завтра Рогатинщина востаннє зустріне свого ЗахисникаМолодший сержант Андрій Камінь повертається додому — не у коротку відпустку і не до мирного життя, яке так і не встиг побачити після війни. Він повертається на щиті.ℹ️Війна прийшла у цю родину задовго до останнього бою Андрія. Ще у 2014 році на захист України став його брат Іван. Із початком повномасштабного вторгнення до війська долучився й Микола, який пережив поранення та полон, але 23 листопада 2025 року його життя обірвалося.У січні 2026 року до лав Збройних Сил України став також Андрій Камінь. Він пройшов військове навчання у Німеччині. Служив старшим стрільцем-вогнеметником 1 десантно-штурмового відділення, 2 десантно-штурмового взводу, 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону.30 квітня поблизу населеного пункту Вишневе на Дніпропетровщині Андрій загинув у бою.Тепер його ім’я — у пам’яті цієї війни. У пам’яті, що складається з тиші в оселях, чорних стрічок на світлинах і болю, який неможливо виміряти словами.◾Завтра, 10 травня, орієнтовно о 13:30 год, Рогатинська громада востаннє зустріне Героя. На площі Роксолани відбудеться панахида та прощання. Далі — остання дорога додому, у Верхню Липицю. Того ж дня там відбудеться чин похорону. У цей час просимо громаду просто бути поруч із родиною, яка втратила найдорожче. Вийти на вулиці міста й сіл і гідно зустріти нашого Захисника. Зі сльозами, які не потрібно ховати. Із молитвою та вдячністю, яку неможливо виміряти.Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Андрія Каменя. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі разом із вами. Нехай Господь дасть сили пережити цю важку втрату, а світла пам’ять про Захисника назавжди залишиться у серцях людей.Наш Захисник повертається додому.

У залі Рогатинської дитячої школи мистецтв імені Бориса Кудрика стояла тиша. Не урочиста — важка, жива, така, що має вагу людського болю: осідає на плечах, стискає горло й не дає промовити нічого. У цій тиші сиділи матері. Наші краянки, які народили синів для життя — а віддали війні.Зустріч-пошанування «Матері, які народжують Героїв» не була звичною подією до Дня матері. Це була "спроба" Рогатинської громади бодай на мить стати поруч із жінками, у яких війна забрала найдорожче. Не формально «вшанувати» чи «віддати шану» кількома правильними словами, а вистояти поруч із болем, що не стихає ні вдень, ні вночі.І, мабуть, найточніше про цей біль сказав декан Рогатинський УГКЦ отець Дмитро Бігун. Він розповів історію, яка, здається, залишиться у серці кожного, хто її почув сьогодні.Якось о.Дмитро довго говорив із матір’ю, яка втратила сина. Хотів знайти слова, які могли б хоч трохи полегшити її страждання. Питав, що зробити, аби біль відступив. І тоді жінка підняла на нього очі й тихо сказала: «Отче, я не хочу, щоб хтось забирав у мене той біль. Бо він – це те, що показує мені: мій син далі є живим. Цей біль дає мені сили рухатися вперед».Отець Дмитро зізнався: після тієї розмови кілька днів мовчки думав над її словами. А потім війна увійшла вже у його власний дім — на Запорізькому напрямку загинув брат, син священника, який шість років боронив Україну. І тоді ті слова повернулися до декана вже не як чужа історія, а як правда, яку довелося прожити самому.Війна, на жаль, не має слова «кінець». Вона не завершується після похорону. Не стихає після останнього залпу. Вона продовжується у порожніх кімнатах, у телефонних номерах, на які більше ніхто не відповість, у матерях, які прокидаються серед ночі від звички дослухатися до кроків сина.«Ми вдячні за ваших дітей, — звернувся отець Дмитро до матерів. — І хочеться тільки одного: щоб Господь обійняв ваш біль. Щоб не дав вам іти цією дорогою наодинці. І щоб пам’ять про ваших синів жила не лише у прапорах чи пам’ятниках, а в наших серцях і молитвах».Того дня до матерів зверталися також секретар міської ради Христина Сорока, молодший сержант Лариса Гнатюк — представниця відділення ЦВС 4 відділу Івано-Франківського РТЦК та СП м. Рогатин, завідувачка ветеранського простору «Серце ветерана» Юлія Кононова. Їхні слова були щирими й справжніми, бо звучали для зранених сердець. Вони говорили про вдячність, пам’ять і силу матерів, які після страшних звісток знаходять у собі мужність жити далі.Наприкінці зустрічі мами понесли додому чашки живих квітів. І в цьому було щось боляче символічне. Бо квіти — живі, їх треба берегти, поливати, тримати на світлі. Пам’ять про наших загиблих Героїв є саме такою. Вона не може бути холодним каменем чи датою на меморіальній плиті. Вона мусить жити у молитвах, наших вчинках, у дітях, які виростуть, знаючи, якою ціною стоїть їхня країна.Матері несли ті квіти обережно, пригортаючи до себе, ніби щось дуже крихке й дороге. Так само вони несуть у серці своїх загиблих синів.

Хвилина мовчання на Рогатинщині сьогодні має ще одне ім’я — Ігор Хомин. Його оплакує громада. Сумує Руда — село, яке пам’ятає його кроки, працю, просте життя…Ігор Степанович Хомин народився далеко від цих полів та лісів — у Казахстані 20 березня 1971 року. Та доля повернула його в наш край — у бабусине село Руда, що стало для нього не просто місцем, а корінням. Навчався у Рогатинському ПТУ, проходив армійську службу, почав будувати доросле життя.У 1991 році Ігор Хомин одружився. Відтоді його будні минали в турботі про дітей, у праці, у втомлених руках, які ніколи не опускалися. Він працював слюсарем у Рогатинській центральній районній лікарні, згодом — у сільському господарстві, на фермерських господарствах краю. До повномасштабної війни…4 липня 2024 року Ігоря мобілізували. Солдат служив оператором відділення протитанкових ракетних комплексів у складі 2-го механізованого батальйону. Це була непроста робота для людини, яка раніше лагодила механізми й будувала мирне життя. Але війна швидко вчить нових мов — мов страху, витримки й обов’язку…20 січня 2025 року під час виконання бойового завдання зв’язок із воїном обірвався. Це сталося поблизу населеного пункту Дар’їно Курської області — там, де земля не зберігає пам’яті, бо її постійно розривають снаряди. Там, де людина стає рядком у сповіщенні: «зник безвісти під час виконання бойового завдання».Лише наприкінці квітня 2026 року прийшла правда — рідні отримали підтвердження: Ігор Хомин загинув.Сьогодні він повертається додому — на вічний спочинок.🙏🕯Прощання відбудеться 4 травня о 14:00 на площі Роксолани в Рогатині. Після цього кортеж вирушить до рідного села Руда.Це ще одна втрата для громади й ще одне нагадування про ціну, яку платять звичайні люди за право жити на своїй землі.Сьогодні наш земляк — у кожному схиленому прапорі, у кожному кроці назустріч кортежу,у світлі лампадок, що горять на шляху…Прийдімо разом, щоб гідно провести захисника, віддати шану й подякувати за життя, віддане за Україну.Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям і побратимам. Хай Господь обійме вас у скорботі й дасть сили витримати біль, що не має ліку.Назавжди в строю. Назавжди в пам’яті громади.

Сьогодні громада зустрічає Захисника🕯🇺🇦Ігор Цимбалістий мав інше життя - просте, людське, тепле. У ньому найважливішими були родина, дім і дитячі долоні, що тягнуться назустріч.У 2024 році у нашого земляка народився довгоочікуваний син Тимофійко. Маленький початок великої любові. Світ, який щойно відкрився перед ним. А потім прийшла реальність, що не залишає вибору...У липні того ж року Ігор покинув звичне життя і став тим, ким ніколи не планував бути — воїном. Не тому, що мріяв про форму чи зброю, а через відповідальність. Бо є речі, які не можна віддати ворогу: майбутнє свого сина, тишу, в якій той має рости.Оператор БПЛА. Молодший сержант. 4-й батальйон ТрО, 102-га бригада. Херсонський напрямок — край, де кожен день тримається на тонкій межі між життям і смертю. Він був там, де складно навіть уявити. Але тримався. Робив свою справу тихо, вперто, по-справжньому. Відзнака «За оборону України» — лише відлуння того, що наш Герой насправді зробив для своєї держави.17 квітня 2026-го ворожий дрон наздогнав його в небі, яке він захищав для інших. Ігор Цимбалістий загинув, залишивши після себе більше, ніж спогади. Він залишив приклад — тихий, гідний, справжній.А його рідні віддали Україні серце — живе, любляче, необхідне.◾️Сьогодні, 23 квітня, орієнтовно о 12:00 год Рогатин зустріне Героя востаннє. На площі Роксолани відбудеться панахида та прощання. Далі — дорога додому в Путятинці.У цей час просимо громаду просто бути поруч із родиною, яка втратила найдорожче. Вийти на вулиці міста й сіл і гідно зустріти нашого Захисника. Зі сльозами, які не потрібно ховати. Із молитвою та вдячністю, яку неможливо виміряти.Наш воїн повертається додому.Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття близьким, друзям і побратимам Героя, розділяючи з Вами біль цієї непоправної втрати.

«Опільчанка» - лауреат І ступеня у відбірковому турі конкурсу «Весняні зустрічі» Цієї весни сталося щось більше, ніж мистецький успіх. Це був тихий, але впевнений крок у глибину власного коріння. Народний художній колектив ансамблю танцю «Опільчанка» під чуйним керівництвом Лілії Горинь здобув перемогу у відбірковому турі конкурсу «Весняні зустрічі» та отримав диплом І ступеня, водночас відкривши двері до простору, де традиція перестає бути минулим і стає живою присутністю.Участь у гала-концерті етномистецького проєкту «Великдень межи горами», що відбувся 19 квітня в Івано-Франківській обласній філармонії імені Іри Маланюк, стала не просто виступом, а місцем зустрічі поколінь, голосів і сенсів. Автор проєкту Олександр Заставний створив не подію, радше простір відродження: тут музика не лише звучить, а й промовляє, а танець не просто рухається — він пам’ятає. ℹ️«Великдень межи горами» — не про реконструкцію. Це про повернення. Про те, як крізь пісню, слово і ритм пробуджується щось глибоко закорінене, майже забуте, але незнищенне. Великодня обрядовість Карпатського регіону постала перед глядачем не як етнографічний експонат, швидше як жива енергія світла, віри й духовної сили.У залі зійшлися голоси, що несуть традицію з гідністю та знанням: кандидатка мистецтвознавства Оксана Карпаш-Сливка, заслужена артистка України Галина Баранкевич, заслужена артистка України Олеся Пасічняк. До проєкту долучився також заслужений журналіст України Богдан Кучер. Кожен із них — мов окрема лінія в орнаменті великої культурної тканини.✨Програма заходу об’єднала кращі мистецькі колективи України, які продемонстрували багатство етнічної культури, силу традицій і красу народного мистецтва:▪️Ансамбль «Полуничка» (Львів)▪️Ансамбль «Молодість» (Шептицький)▪️Студія танцю «UDS» (Івано-Франківськ)▪️«Art Dance» (Брацлав)▪️Ансамбль «Радість» (Івано-Франківськ)▪️Колектив «Коралі» (Яремче)▪️«Галицька веселка» (Івано-Франківськ)▪️Студія «Оксамит» (Рава-Руська)▪️Ансамбль «Вихор» (Бурштин)▪️Ансамбль «Неогалактика» (Чернівці)Солісти:▪️Анна Анкалюк▪️Софія Фітільта багато інших учасників.📍Серед них — НХК ансамбль танцю «Опільчанка» з номером «Ой ти, весно-веснице». Танок, що відтворює весну та народжує її тут і тепер. У кожному русі — відлуння предків, у кожному кроці — впевненість у тому, що традиція має майбутнє.Цей проєкт став ще одним важливим свідченням: українська культура не потребує збереження як щось крихке. Вона потребує проживання — через сцену, голос і молодь, яка несе її далі як внутрішню правду.Формування національної ідентичності починається не з гучних декларацій. Воно починається з миті, коли ти впізнаєш себе у пісні, русі, слові — і розумієш: ти є продовженням.Тож перемога "Опільчанки" — не тільки нагорода. Це знак, що наша молодь на правильному шляху. Що культура жива. І що між горами, у серці України, знову звучить те, що робить нас українцями.#ВеликденьМежиГорами #УкраїнськаКультура #Традиції #Етно #Україна