📌 Із 5 липня 2025 року подання статистичної та фінансової звітності знову є обов’язковим для всіх підприємств, установ, організацій та підприємців, які залучені до державних статистичних спостережень. Подавати звіти можна за допомогою обраного Вами програмного забезпечення або скористатися безкоштовним онлайн-сервісом «Кабінет респондента».
📌 Якщо ви не подавали звітність за минулі періоди (у 2022–2025 роках) – тепер її необхідно подати протягом трьох місяців – до 5 жовтня 2025 року. Перевірити, які форми потрібно подати, можна у сервісі «Пошук за кодом ЄДРПОУ» (потрібен КЕП).
📌 Відновлено дію граничних термінів подання звітності за поточні періоди 2025 року, необхідно дотримуватись термінів подання звітності відповідно до Календаря.Дякуємо за співпрацю з органами державної статистики – за ваші витримку, відповідальність і партнерство навіть у найскладніші часи.Інформаційна підтримка респондентів: Головне управління статистики в Івано-Франківській області(098) 3780126, (099) 4715531, (0342) 79 20 03, (0342) 79 20 22, (0342) 79 20 35,
[email protected] Відділ систем електронної звітності Державної служби статистики України
[email protected]
У заплаканому і захмареному війною небі над Україною щодня з’являються нові зірки – це душі українських воїнів. 💙💙💙💙💙💙💙💙🕯🕯Мар’ян і Василь Легети – два брати, найстарші у багатодітній родині. Два захисники і одна на двох нелегка доля. Обидва призвані до лав Збройних Сил України у червні 2024-того року. На рік старший від Василя Мар’ян пропав безвісти у вересні того ж таки 2024-того. І ось днями страшна звістка сколихнула Рогатинську громаду. 25 липня 2025-того року поблизу населеного пункту Переїзне Донецької області внаслідок удару ворожим дроном загинув Василь Легета. Воїну було всього 27 років. Василь Миронович Легета народився 12 лютого 1998 року у с.Добринів на Рогатинщині. Закінчив Добринівську початкову школу. Згодом навчався у державних інтернатних закладах та Богородчанському професійному будівельному ліцеї. Був веселим, життєрадісним, мріяв мати справжню родину. Та жодній з його мрій вже не судилося здійснитися. Більше року відважний воїн виконував обов’язки кулеметника штурмового спеціального відділення штурмового спеціального взводу штурмової спеціальної роти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Герой повертається додому, де, можливо, не завжди було солодко, але де у тиші важких дитячих буднів розмовляла з Богом його зранена душа. Просимо жителів громади достойно віддати останню шану полеглому.🙏Вічна пам’ять Герою, який віддав Україні своє життя!🇺🇦
Завдяки спільній ініціативі ветеранського простору «Серце ветерана», що функціонує при КУ «Центр соціальних служб Рогатинської міської ради» та БФ «МХП – Громаді» в межах програми «МХП ПОРУЧ» відбулася зустріч ветеранів з психологом під відкритим небом в парку ім. Шухевича. ☔️ Перед початком заходу розпочався рясний дощ, але він не став на заваді. Навпаки — ніщо не змогло зупинити спільну ініціативу та бажання бути разом.🌸 Ще до початку спілкування тон зустрічі задав Ігор Дума з Фраги, який, пересуваючись на кріслі колісному особисто вручив квіти представникам компанії МХП — Лесі Лотиш, Ірині Губаревій та Олені Левчишиній, а також фахівцям з супроводу Галині Микитюк, Вірі Луцишин та Ірині Партиці. Цей щирий жест вдячності став зворушливим початком події.⚔️ Офіційна частина зустрічі розпочалася хвилиною мовчання у пам’ять про полеглих побратимів. Після цього учасники наживо заспівали Гімн України — символ єдності, поваги та незламного духу.💬 Спілкування було теплим, відкритим і місцями емоційним. Психолог по роботі з демобілізованими компанії МХП Олена Левчишина створила атмосферу довіри, у якій кожен міг поділитися своїм досвідом, переживаннями та думками. Це була перша подібна зустріч у громаді, і вже на ній присутні дійшли до висновку — такий формат необхідний для подальшої роботи з ветеранами. 25 учасників бойових дій взяли у ній участь.Координаторка із взаємодії з військовими та ветеранами Леся Лотиш підтримала ініціативу на майбутнє систематично організовувати такий формат зустрічей, бо це є одним із важливих аспектів у їх реінтеграції та адаптації ветеранів після повернення у громаду.🍲 Завершенням заходу стала «смачна частина» — ветеран Євген Сташків (позивний «Діджей») приготував майже 20 літрів бограчу, який розлетівся на «ура». Справжній смак спільності, тепла і вдячності!🤝 Ми щиро сподіваємось, що ця зустріч — лише початок доброї традиції у громаді. Попереду — нові заходи, нове спілкування, плідна співпраця та ще більше підтримки для наших захисників.📢 Важливо пам’ятати — не варто боятися участі в таких зустрічах. Це безпечний простір, де кожен може бути почутим, знайти розуміння та відчути, що він не сам. Спілкування побратимів — це сила, що зцілює.💙 Велика подяка всім, хто долучився до організації та фінансової підтримки — ваша участь зробила цю зустріч живою, щирою і незабутньою.
Вони могли жити зовсім інакше… Хтось мріяв стати підприємцем, інший — подорожувати, відкривати нові країни та горизонти. А хтось міг просто знайти себе в спорті, жити, сміятися, бігти...Але замість тихих буднів вони обрали боротьбу. І війна, на жаль, написала для них інші сценарії — трагічні, героїчні, незабутні.Сьогодні кожен загиблий захисник — не просто ім’я на меморіальній дошці. Це ПРИКЛАД. ОРІЄНТИР. ТОЙ, за кого ми живемо, творимо, змінюємось.29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.І вже 30 серпня Рогатинська громада традиційно, втретє, збирається разом, аби згадати їх у русі, в єдності сердець і кроків — на патріотичному забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України».📍 Стартуємо з площі Роксолани.Біжимо не за результатом.Біжимо з пам’яттю.Біжимо за тих, хто більше не може зробити цього сам.Як долучитись? Все просто, як ранкова пробіжка (ну майже):🔵 Крок 1: Зареєструватись за посиланням: https://docs.google.com/.../1FAIpQLSeVMdUkN.../viewform...(У формі вкажіть: ПІБ, ім’я Героя, за якого біжите (можна й "за всіх Героїв"), контактний номер телефону та місце проживання)⚠️ Анкета — анонімна. Ваш біг скаже більше, ніж слова.🔵Крок 2: Оберіть "форму бігуна з пам’яттю":• футболка білого або світлого кольору (темне — для серйозних понеділків, а ми ж про світло пам’яті);• темні шорти чи штани;• зручні кросівки (ті самі, які бережете для "особливих випадків");• за бажанням — головний убір , якщо сонце вирішить бути з нами цього дня.🔵Крок 3: Прийдіть 30 серпня на площу Роксолани в Рогатині. Прийдіть із серцем. І з пам’яттю. Бо пам’ять — не лише мовчання. Це — дія. Зберімось разом. Пробіжімо цю дистанцію за Героїв.Бо їхній шлях — вічний. А наш — ще триває.💙💛 Чекаємо на кожного охочого. І на тебе також.
ДО УВАГИ МЕШКАНЦІВ ГРОМАДИ!З метою:· дотримання відповідальності та відкритості перед місцевими жителями;· виконання положень нормативно-правових документів, що регулюють використання пестицидів у сільськогосподарській діяльності;· запобігання небажаному контактуванню населення із обробленими масивами с/г культур;· запобігання небажаному впливу засобів захисту рослин на стан бджілкомпанія «ТОВ Захід-Агро МХП» інформує вас про проведення технологічних операцій з обприскування сільськогосподарських культур на своїх полях.❗️ВАЖЛИВО: Компанія в якості засобів захисту рослин використовує лише ліцензійні препарати, дозволені на території України, у нормах та за умов, які зареєстровані і діють згідно чинного законодавства, зокрема – згідно ст. 21 ЗУ «Про захист рослин», ст. 11 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати» та ст. 30, 37-40 ЗУ «Про бджільництво».У випадку виникнення несприятливих погодних умов вказані дати можуть бути перенесені на найближчий можливий термін проведення технологічних операцій.З повагою,«ТОВ Захід-Агро МХП»📌ГРАФІК ОПРИСКУВАННЯ тут :👇https://rmtg.gov.ua/ua/advertisement/40/7049
Скорботна звістка…🇺🇦🕯Війна знову принесла біль та невимовну втрату…23 лютого у бою зупинилося серце Левочка Андрія Романовича – навідника десантно-штурмового відділення 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону.Його життя обірвалося на полі бою, далеко від дому – у районі населеного пункту Гончаровка Суджанського району Курської області рф. За нашу свободу та майбутнє військовий віддав найдорожче – життя.Бути воїном – це не лише про зброю чи форму. Це про вибір. Про силу духу, яка змушує йти вперед, навіть коли страшно. Про серце, яке б’ється не лише за себе, а за побратимів, цивільних українців. Андрій зробив свій вибір – захищати. Він знав, що шлях воїна важкий, свобода не дається легко, за неї доводиться платити високу ціну. Та він не відступив.Захисник Андрій народився на Тернопільщині, але довгий час був частиною Рогатинської громади, жив у селі Добринів. Він став не просто солдатом , а людиною честі, яка поклала своє життя на вівтар свободи.Тепер захиснику навіки 42-а…Земний шлях Андрія Левочка завершився там, де він народився: тіло воїна поховали у рідному Тернополі, віддавши йому останню шану як справжньому синові України.Рогатинська громада у глибокій скорботі. Андрій став частиною вічного строю тих, хто бореться за Україну навіть після смерті – у нашій пам’яті, у наших молитвах, у нашій вдячності.Схиляємо голови перед його мужністю, самопожертвою та незламністю.Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого.Вічна пам’ять і слава Андрію Левочку!🇺🇦
20 лютого – не просто дата. Це рана в серці України, яка досі кровоточить. У цей день ми схиляємо голови в скорботі, згадуючи масові розстріли протестувальників на Майдані у Києві. Тих, хто став першими захисниками України цього століття – Героїв Небесної Сотні. Вони виходили під кулі не зі зброєю, а з вірою. Вірою у Правду, у наше майбутнє. І загинули за нього.Пригадую розповідь нашого земляка, який у ті страшні дні рятував поранених у Михайлівському соборі. Його слова болісно відгукуються й у сьогоднішніх подіях:"Ми рятували хлопця, зовсім молодого. Я так молився, щоб він вижив… Тоді, у храмі між поранених, я зрозумів, як сильно люблю людей України. Тому робив усе, що було в моїх силах, щоб вони жили, щоб мали майбутнє…"Минуло більш ніж десятиліття, але відчуття незавершеності Революції Гідності не зникає. Вона триває – у наших вчинках, у єдності, у прагненні, щоб Істина перемогла. Майдан – тепер вся країна.Багато з тих, хто тоді стояв на барикадах, пішли на війну у 2014-му. У 2022-му – знову повернулися на фронт або вперше одягли військову форму. Інші стали волонтерами, підтримують армію, рятують цивільних. Вони не зламалися – і продовжують передавати силу єдності наступному поколінню.Сьогодні воюють також і ті, хто зростав на історіях Майдану. Хто ще дитиною бачив ті події на екрані телевізора й відтоді знав: Україна – це боротьба. Свобода ніколи не дається легко.Наша громада вшановує подвиг Героїв Небесної Сотні не лише словами. Ми діємо щодня, бо кожна дія - це пам’ять про Героїв, яка живе в наших серцях і перетворюється на силу. Ми разом. Ми вистоїмо. Ми нескорені.Прошу кожного з вас у цю мить зупинитися й у хвилині мовчання згадати тих, хто віддав життя за Україну. Майданівцям. Захисникам. Добровольцям. Волонтерам. Усім, хто пішов у безсмертя заради нашого майбутнього.Дякую кожному воїну, який сьогодні тримає стрій. Ваші небайдужість, відданість і сила духу – це продовження того шляху, що почався на Майдані.Схиляємо голови перед пам’яттю загиблих. Дякуємо й підтримуємо тих, хто продовжує бій.Слава Україні!Сергій Насалик, міський голова.
🇺🇦🕯️Сьогодні зустрінемо Героя…7 лютого Рогатинська громада зустрічає свого захисника – головного сержанта Андрія Макогіна.ℹ️Воїн, батько, син, побратим. Йому було лише 26…На третій день повномасштабної війни Андрій Макогін повернувся з-за кордону, щоб стати до лав захисників. Спершу тероборона, потім штурмові бригади, передова і бої на найгарячіших напрямках – Покровському, Донецькому, Запорізькому. Завжди підтримував побратимів, рятував інших, не раз отримував поранення, але продовжував боротьбу.Але днями тяжке поранення забрало його життя. П’ять днів за «Ареса» боролися у госпіталі медики… Серце, що билося так сильно, зупинилося.Все, що ми можемо зробити для Андрія та його рідних людей сьогодні – це гідно зустріти і спільною молитвою провести Героя в останню дорогу.◾ Траурний кортеж із тілом захисника прибуде до Рогатина орієнтовно об 11:00 год. на центральній площі міста відбудеться панахида і прощання.◾Чин парастасу буде відслужено після прибуття у с.Верхня Липиця, звідки походив воїн.Станьмо живим коридором на вулицях міста й сіл. Схилімо голови перед пам’яттю Воїна. Висловлюємо співчуття рідними, друзями та бойовими побратимами Андрія Макогона.Вічна пам’ять і слава, Український Воїне!
Громада зустріла свого Героя, якого війна забрала надто рано🕯🇺🇦 Багатолюдна площа. Пливе домовина, вкрита стягом... Мамине: "Ди-тии-но...Як я без тебе?.." зриває хвилю гірких сліз.Відранку місто вкрите сірим туманом зажури… Воно, разом з усією нашою громадою, разом із родиною, друзями та побратимами, оплакує молодого воїна, Захисника України — Івана Балацького із села Бабухів.Війна забрала молодого земляка надто рано… Лише 33. Навіть не пів життєвого шляху пройдено…Молодий воїн загинув 23 січня під час ворожого обстрілу в районі населеного пункту Першотравневе Куп’янського району. Його серце перестало битися, але Іван Балацький залишився жити у пам’яті тих, хто його знав, хто разом із ним пройшов крізь важкі випробування війни.Наш земляк не чекав повістки, не вагався — 25 березня 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Його шлях проліг через пекло запеклих боїв Донеччини. Бахмут, Соледар — місця, де кожен день міг стати останнім, де земля здригалася від пострілів, але наші військові тримали оборону, щоб ми мали завтрашній день.З грудня 2024 року Іван Балацький був стрільцем 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону. Ніс службу на складному Куп’янському напрямку, де ворог не припиняє атак. Саме там військовий виконував свій обов’язок до останнього удару стерця…Попрощатися із земляком вийшли сотні рогатинців. Згорьовані обличчя близьких загиблого, встелені квітами вулиці та живий коридор із місцевих мешканців — так сьогодні зустрічали Героя, який назавжди повернувся додому.Поховали військового у рідному селі Бабухів, де він народився і мешкав усе життя.Низько схиляємо голови в скорботі разом із рідними Івана Балацького, його друзями та бойовими побратимами. Ім’я Захисника навічно вписане в історію нашої громади, у серце нашої землі, за яку він поклав своє життя.Вічна пам’ять і слава!🕯🇺🇦
Вони - жива пам’ять у наших серцях: у Рогатині відкрили меморіальні дошки ще двом захисникам На фасаді Рогатинського ліцею Братів Рогатинців під синьо-жовтими прапорами з’явилися ще дві меморіальні дошки. Це мовчазні "сторожі" пам’яті, які щодня нагадуватимуть перехожим про подвиг наших воїнів-земляків – Сергія Олійчука та Тараса Залипки. У цих стінах, де колись лунав їхній дитячий сміх, сьогодні котяться сльози, згадуючи імена захисників. Адже їхні життя стали свідченням великої любові до рідної землі.🇺🇦Молодший сержант Сергій Олійчук виконував обов’язки командира відділення 132-го окремого розвідувального батальйону десантно-штурмових військ. Це був воїн із відкритим серцем, сповненим любові до донечки Ані, рідних і життя. Він мріяв про день, коли над Україною запанує мир, І саме тому під час повномасштабного вторгнення ворога, не маючи військової підготовки, взяв до рук зброю. На жаль, захиснику не судилося побачити день перемоги. Сергій загинув від ворожого FPV-дрона у свої 44 роки. Це сталося 7 вересня 2024 року під час важких боїв поблизу села Лисівка, Покровської громади на Донеччині. З поля бою тіло воїна виніс побратим.🇺🇦Старший лейтенант Тарас Залипка був лікарем-інфекціоністом від Бога. Понад 20 років свого життя присвятив порятунку хворих, особливо в пік пандемії COVID-19, коли очолював ковідне відділення у місті Каховка.До лав Збройних Сил України Тарас долучився 17 червня 2024 року, працював над формуванням медичної роти в Рівному. Обравши псевдо свого дідуся-упівця «Ліщина», він хотів продовжити родинну традицію боротьби за Українську Свободу. Його життя обірвалося раптово – 27 серпня минулого року в лікарняній палаті, куди військового доправили з полігону. Але пам’ять про Тараса Залипку пульсує у серцях громади Рогатина та Каховки й досі.Сьогодні до ліцею Братів Рогатинців зійшлися десятки людей: близькі Героїв, їхні побратими, школярі, педагоги, представники влади й духовенство. Смуток застиг на кожному обличчі, але найбільше болю було в очах близьких, особливо батьків.«Я мама, яка не вберегла сина… Віддала його війні. Він загинув, захищаючи Україну», - ці слова найріднішої людини загиблого Героя б’ють у самісіньке серце. Вкотре усвідомлюєш, що ціна твого сьогоднішнього дня, чиясь втрачена доля, чиєсь розбите серце…Поволі спадає полотнище. Право відкрити меморіальні дошки надали найближчим людям воїнів-земляків. Чин освячення провели місцеві декани – о. Дмитро Бігун та о. Володимир Гривнак. До родин загиблих звернулися міський голова Сергій Насалик і директор ліцею Світлана Даниляк.Тепер ці меморіальні дошки – символ світла, яке Сергій і Тарас несли у своєму житті навіть там, де вирувала війна. Це голоси, що ніби шепочуть: «Слава Україні!» – і ці слова є не лише закликом до пам’яті, а й мотивом любити, боротися та продовжувати справу наших Героїв.Відтепер цей куточок ліцею – святе місце, де оживають спогади про юні роки Сергія й Тараса, їхню сміливість і віру в перемогу України.І нехай кожен, хто проходитиме повз ці дошки, зупиниться хоча б на мить, щоб сказати: «Дякуємо вам. Ви назавжди з нами».Пам’ятаймо наших Героїв і підтримуймо тих, хто нині боронить Україну. Це – наш шлях до перемоги.
TGLIST.COM.UA
