Війна пише історію втратами. Нас покидають молоді, зрілі та дуже юні... Хтось свій останній бій приймає на передовій, хтось - у лікарняній палаті, бо війна " їсть" серце та страшенно підриває здоров'я захисників. Володимир Оліфер з с.Руда наче й пройшов зливу обстрілів і снарядів. Та, на жаль, не дочекав перемоги й мирних днів. Сьогодні його серце раптово зупинилося у львівському госпіталі. В 55-ть... З розповідей родини довідуємося, що Володимир Анатолійович Оліфер народився 2 травня 1969 року в с.Руда нашої громади. Закінчив Підгородську восьмирічну школу. Продовжив здобувати освіту в Рогатинському СПТУ N35, де отримав фах тракториста-машиніста третього класу та слюсаря другого розряду. Дуже добре знався на техніці. В селі чоловіка знали більше, як «Майстра», а не Оліфера. Хист до улюбленої справи проявлявся й на підприємствах краю, де працював земляк. Коли виникали складні несправності з обладнанням, то з Володимиром часто радились, казали, що має «золоті руки». Були у житті земляка й служба в армії та створення сім'ї , у якій виховав трьох доньок. Дочекався на світ чотирьох онуків. У дні повномасштабної війни Володимир Оліфер не чекав на повістку, сам пішов у військкомат та став на захист держави. Виконував обов’язки водія стрілецького відділення стрілецької роти. Проходив бойові завдання у Запорізькій області. Траурний кортеж рухатиметься до Рогатина зі Львова завтра, 18 жовтня. Орієнтовно об 11:00 год на площі Роксолани відбудеться панахида і прощання з воїном. Відтак кортеж попрямує до рідної оселі Володимира Оліфера у Руду. Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб живим коридором гідно зустріти нашого захисника. У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю нашого земляка. Нехай душа померлого Володимира Оліфера знайде спочинок у Царстві Небесному. Вічна пам’ять!🕯️🇺🇦
Син загиблого воїна Руслана Содоми з села Залужжя просить підписати петицію про надання батькові звання Героя УкраїниВідповідну петицію Роман зареєстрував на сайті президента 4 жовтня. Наразі вдалося зібрати 3457 підписів із потрібних 25 тисяч. А залишилось 87 днів.ℹ️ Зауважимо, що Руслан Содома приєднався до лав Збройних сил 12 липня 2022 р. Виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини. За час служби побував у найгарячіших напрямках, серед яких: Чернігівський, Бахмутський, Авдіївський. Останній бій воїна відбувся на околицях н.п. Терни Краматорського району, де й отримав поранення несумісні з життям. Загинув 02.03.2024р. Є ветераном бойових дій та має низку подяк від військової частини.«Основним бажанням тата - була перемога нашої держави України, яку, на жаль, так і не дочекався побачити. Загинув, захищаючи нашу країну», - згадує син.Не будьте байдужими. Авторизуйтесь та поставте свій підпис під петицією.https://petition.president.gov.ua/petition/235078?fbclid=IwY2xjawF0WCRleHRuA2FlbQIxMAABHf0gUz8TcyUT_AxGEFW6oYPjP3nyRtV5Jj9fyF13EWz3b9RlGvW0ZWx3sg_aem_S-O0z8Pydw1K9v_b2sAd0A
Коли більшу частину життя пліч-о-пліч. Коли водночас ви один одному друг, підтримка і весь всесвіт… Втрачаючи рідну людину, усвідомлюєш, що з нею втратив головне. Немає тебе колишнього, чорна вирва порожнечі у серці, а речі навколо більше не мають сенсу…Три жіночі постаті у чорних хустинах обіймають домовину із прапором. Дружина і доньки стрільця ІІІ стрілецького відділення стрілецького батальйону Сергія Запорожця. Ще нещодавно вони жили в очікуванні повідомлення з фронту, нині - віддали б найцінніше лиш би чоловік і батько вийшов на зв'язок… Воїн із села Потік нашої громади загинув під час бойового завдання 4 жовтня поблизу населеного пункту Торське на Донеччині. Сьогодні Рогатинська громада у скорботі провела Героя в останню дорогу. Віддати шану Сергію Запорожцю прийшли близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки.Скільки доброго і світлого могло бути у нього попереду, якби не війна...Рогатинська міська рада висловлює співчуття родині загиблого. Хай Бог загоїть душевні рани втрати і дасть сили знести страшне горе. Чин похорону розпочнеться завтра, 10 жовтня, об 11:00 год.Вічна пам'ять воїну Сергію Запорожцю!
ТИ ПОТРІБЕН ДЕРЖАВІ !СТАНЬ ПРИКОРДОННИКОМ!✅ Чернівецький прикордонний загін запрошує вмотивованих, цілеспрямованих чоловіків для комплектування вакантних посад в підрозділах охорони кордонуКандидати на посади будуть мати можливість проходження служби в м. Чернівці, м. Сокиряни, м. Кельменці, с. Мамалига, м. Герца, с. Тереблече, м. Красноїльськ, с. Фальків, с. Селятин Чернівецької області та м. Івано-Франківськ, с.Шибене Івано-Франківської області.✅ Окремо здійснюється добір операторів БПЛА до бойових підрозділів розвідувальних ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБАК).✅ Запрошуємо на військову службу за контрактом або за призовом під час мобілізації✅ Держава гарантує достойне стабільне грошове забезпечення, повний соціальний пакет, можливість навчання та підвищення кваліфікації✅ Якщо ти готовий приєднатися до сильних, мужніх, справжніх професіоналів та хочеш стати частиною потужної команди охоронців державного кордону України, контактуй з нами✅ Детальні умови прийому на військову службу до Чернівецького прикордонного загону можна дізнатися в наших підрозділах комплектування або перейшовши за QR-кодом.
Квадрик, «рій» дронів та «БУМБОКСИ»: чергова партія допомоги дісталася фронту Уявіть собі захисний купол, що не дає дістатися великій біді до вашої сім’ї. Насправді вже десять років цивільна Україна живе під таким куполом. Створюють його наші військові. І щоб він продовжував «працювати», роками захисники відкладають власні мрії, можливість бачити як ростуть діти чи просто мати сім’ю … Втрачають здоров’я і, що найболючіше – життя.Втім, цей купол має й другу сторону. Про неї дбаємо ми, цивільні. Наскільки сильною вона буде для військових залежить від простішого – чи не збайдужіємо серцем знову і чи продовжимо активно тримати фронт підтримки.Останнім часом із запитів військових частин постійно чуємо про «необхідність великої кількості дронів та РЕБів у бою». Тож зосереджуємо свої сили, власне, на закупівлі саме такого технічного обладнання.2 вересня представники Рогатинської громади спільно з міським головою Сергієм Насаликом вкотре здійснили поїздку на східний та південний напрямки. Для неї за 2 298 740 грн з місцевого бюджету було закуплено та доставлено на фронт необхідну техніку. Допомогли у мандрівці й наші небайдужі краяни. 🌐Деталі за посиланням - https://rmtg.gov.ua/ua/novyny/44/5634
Військовому медику було лише 48На жаль, знову жахлива новина. Учора Україна втратила лікаря-інфекціоніста від Бога, який віддав порятунку хворих понад 20 років, а у пік ковіду врятував десятки життів. Себе ж, на жаль, не вберіг... Серце старшого лейтенанта Тараса Залипки раптово перестало битися у лікарняній палаті.З розповідей батька дізнаємося, що Тарас Ярославович Залипка народився 18 травня 1976 року в Івано-Франківську, де здобували освіту його мама й тато.Із золотою медаллю закінчив Рогатинську ЗОШ №2. У стінах альма-матер Тараса пам’ятають, як дуже здібного, розумного, «світила» випуску, який вирізнявся зацікавленістю до точних наук.Після закінчення школи продовжив здобувати освіту в Запорізькому медичному університеті на лікувальному факультеті.Відтак робить свої перші професійні кроки лікаря-інфекціоніста у медичному закладі м.Каховки. Як і в школі, працює з великою відповідальністю, тому запам’ятався колегам-медикам неймовірною фаховістю. А за ці непрості роки був і завідувачем поліклініки, і завідувачем ковідного відділення … Та у дні окупації 2022-го не полишав пацієнтів. Переїхавши на Рогатинщину, тривалий час проводив онлайн-консультації для хворих.Водночас Тарас Залипка був добрим батьком для свого сина Владислава, люблячим сином і дбайливим чоловіком. А ще, як згадують рідні та друзі, - великим патріотом. Живучи багато років у Каховці, наш земляк говорив виключно українською. Ставши до лав Збройних Сил України 17 червня 2024 року, обрав псевдо свого дідуся, учасника УПА, «Ліщина». Бо це ім’я і подвиг близької людини давали Тарасу сили та стійкості у непрості дні.При формуванні медичної роти, старший лейтенант Тарас Залипка готувався до бойових завдань. Втім, його життя обірвалося дуже раптово – 27 серпня.Тривалі місяці в окупації, недоспані ночі на медичному «посту», важка робота, переживання за ситуацію в державі, на жаль, не дали нашому земляку зустріти сиву старість.Військовому медику було лише 48.Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині у зв'язку зі смертю близької людини. Жодні слова не можуть загоїти важку рану втрати. Нехай Бог дає Вам сили пережити це горе. А добрий і світлий спомин про покійного залишиться нетлінним у пам’яті найближчих.◾️Зустріч зі старшим лейтенантом Тарасом Залипкою відбудеться завтра, 29 серпня, о 16:00 год.
День Державного Прапора України - не просто святковий день в календарі. Це нагадування про високу ціну свободи, яку виборювали і виборюють сьогодні тисячі справжніх українців.Дві горизонтальні блакитно-жовті смуги нині не тільки головний символ України, а й - оберіг, мужність та повага у всьому світі. Тепер синьо-жовтий прапор – символ вільної країни, яка захищає своє майбутнє.Сьогодні він майорить по всій планеті, займає почесне місце на головних площах європейських міст. З ним виходять на мітинги підтримки британці, його беруть на протести грузини, ним вкутують плечі американці, перед ним схиляють голову японці….Українці рятують його під час окупації росіянами, підіймають в звільнених містах і селах. Часом він обірваний, брудний, в крові наших захисників….А стяг з підписами воїнів з передової, який передають наші земляки – це дорогий подарунок, який нас надихає і мотивує.Наш Державний Прапор - це незламний дух народу, наша історія звитяг й становлення, рідні земля, мова і родина, які так важко відстоюємо у цій кривавій війні. Часто ціною дуже гірких втрат…Дякуємо нашим Збройним силам України, які боронять нашу країну від російських варварів. Вічна пам’ять кожному, хто віддав своє життя за нашу незалежність.З Днем Державного Прапора України! Шануймо те, що нас об’єднує!Слава Україні!З повагою – міський голова Сергій НАСАЛИК.
ЛОТ НАШОГО АУКЦІОНУ - Бойовий тризуб «Лиса»У його руках «танцює» наждачний папір, підготовляючи гладеньку основу під майбутній шедевр. Поряд - бензопила, яку відправила на фронт дружина, і стандартний набір: молоток, цвяхи, десятки гільз. Здавалося б, не такий набір «пасував» би для майстрування сувенірів. Втім, річ тут далеко не в інструментах, радше – в історії, вмілих руках та локації, де виготовляють тризуби.А з’являються вони на світ в найгарячіших «точках» війни. Саме там наш земляк - військовий з позивним «Лис» після важких бойових завдань творить красу з дерева та патронів, що невдовзі стане лотом благодійного аукціону "Народжені вільними" з нагоди 840-річниці Рогатина. Зауважимо, війна для старшого сержанта «Лиса» розпочалась ще задовго до повномасштабного вторгнення. Дев’ять років житель Рогатинської громади захищає нашу незалежність від окупанта. Нині у складі 10 –ої ОГШБ «Едельвейс» виконує бойові завдання на Донеччині.Про свої роботи захисник розповідає: «На війні важливо знайти собі справу для душі, яка б розвантажувала емоційно. Для мене це – свого роду відпочинок, бо робота з деревом дуже заспокоює, відновлює внутрішньо. Звісно, якби були спеціальні інструменти, то зробив би ще серйозніші речі, а так назбирав гільз, дерево і вийшла непогана подяка для людей, які щоразу підтримують нас».У розмові з нами воїн зауважує, що до російсько-української війни у 2014-му завжди любив майструвати руками та вирощувати щось на землі. Певний час займався облаштуванням дахів. А ось ідея тризубів з гільз виникла у нього раптово. Перший свій сувенір виготовив на Сході для волонтерів, як подяку за техніку, інші потрібні речі. На час розмови з нами з рук «Лиса» вже пішло у світ 15 чудових тризубів. Кожен з них вже історія, бо використані у сувенірі патрони - з поля важких боїв, які проходять «Едельвейси» на сході.А лот, який демонструють на благодійному аукціоні, - військовий з позивним «Лис» подарував міському голові Сергію Насалику під час поїздки на фронт 7 лютого 2024. Це була його вдячність рідній Рогатинській громаді за підтримку.Дізнавшись, що сувенір послужить ще й в корисній справі, воїн «Лис» дуже зрадів. Пообіцяв, додому привезе за добру справу ще один, не менш гарний.#Благодійний_аукціон_ЗСУ_Рогатин #благодійнийаукціон #Рогатин
Сьогодні, 5 серпня, громада зустріне нашого воїна "на щиті" .ℹ️ Захисник мобілізований до лав ЗСУ 2 березня 2022 року. Головний сержант-командир Михайло Кушнір зі своїми побратимами 1 першого стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти бригади провів багато виснажливих битв. Стримували наступ ворога на Запорізькому напрямку. 1 серпня 2024-го воїн вийшов на чергове бойове завдання. Того трагічного дня він не повернувся "на базу", не зателефонував рідним, бо на околицях населеного пункту Гуляйполя Запорізької області артилерійський обстріл забрав його світле життя. Не стало нашого захисника, та, перш за все, чудового сім'янина, люблячого тата і дідуся, людини слова і діла.Все, що ми зараз можемо зробити для загиблого захисника - вшанувати пам'ять молитвою та підтримати його засмучену родину у горі.◾Траурний кортеж з тілом загиблого воїна Михайла рухатиметься до Рогатина з Івано-Франківська сьогодні, 5 серпня.◾Орієнтовно о 14:00 год на площі Роксолани відбудеться панахида і прощання з захисником.Відтак кортеж попрямує до рідної оселі Героя.◾Церемонія прощання та похорон розпочнуться 6 серпня о 14:00 год у с.Верхня Липиця.🚌Для тих, хто хоче провести військового до місця останнього спочинку, буде організовано автобус. Він відправиться від Рогатинської міської ради о 13:00 год.Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб живим коридором гідно зустріти нашого Героя.У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю Михайла Кушніра.Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам військовослужбовця.Вічна пам'ять, Український Воїне!🇺🇦🕯️
Артобстріл забрав неймовірну ЛюдинуКоли Михайло повертався у рідне село з поля бою, майже на кожному кроці його зустрічали верхівки затишних будинків. Їх - майстрував власноруч. У Верхній Липиці та на околицях до «великої війни» знали чоловіка, як столяра від Бога, бо любив деревообробну справу і до кожного замовлення підходив з душею, по-господарськи.Повномасштабна війна заставила земляка відставити свій робочий інструмент і взяти до рук зброю. Служив у морфлоті, мав відповідну військову підготовку, думалось у ті страшні дні лютого, тому не вагаючись, пішов у ТрО…Невдовзі Михайло Кушнір мав знову повернутися у відпустку додому. Уявляв як ітиме рідним селом, притулить своїх маленьких Вікторію та Анну, побачить посмішку Надії. Але… 1 серпня. На околицях Гуляйполя Запорізької області продовжуються запеклі бої. Один з артилерійських обстрілів став фатальним, бо приніс у Верхню Липицю нашої громади чергову страшну звістку: «Загинув старший сержант Михайло Кушнір». Люблячий тато, чоловік, дідусь. Людина слова і діла.З розповідей рідних дізнаємося, що Кушнір Михайло Миколайович народився 26 липня 1972 року у с.Верхня Липиця на Рогатинщині. Закінчив школу у рідному селі, а з 1987- го продовжив здобувати освіту в Перемишлянському середньому профтехучилищі №61. Отримав спеціальність столяра-паркетника.З 1990 до 1992 року проходить службу в морському флоті у Севастополі. Відтак робить свої перші професійні кроки на ТОВ «Підвисоцький завод будматеріалів». Згодом чоловік збирає команду фахових людей і займається покрівлею дахів.Але найбільшим досягненням для Михайла Кушніра було щось більше – його сім’я з коханою дружиною Надією. З 1995-го саме вона стала місцем душевної сили. Подружжя подарувало світу нове світле покоління – двох доньок Марію та Христину. Для них батько з усіх сил старався дати найкраще. Як же тішився наш захисник, коли став дідусем. Це сталося у дні повномасштабної війни. Звістки про народження онучок Вікторії і Анни – були найбільшим щастям, яке тримало духовно на полі бою, не давало зневіритися.На захист України воїн став 2 березня 2022-го, вступив до лав Сил ТрО.Далі, вже немолодий за віком, старший сержант, головний сержант-командир Михайло Кушнір зі своїми побратимами 1 першого стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти старався відбити нескінченні напливи ворожих військ на запорізькому напрямку. «Боцман», саме так називали його друзі-військові, робив все, щоб рідні залишалися в безпеці. І таким люблячим, дбайливим чоловік та батько запам’ятався сім’ї назавжди. Та найперше - чудовим сім’янином, другом, побратимом, людиною, яка несла у цей світ тільки світло.Пишеш біографічні рядки Михайла Кушніра і розумієш, скільки у них ще могло бути добрих подій. Планів життєлюбний Воїн мав так багато. Але ця клята війна написала свою страшну історію.Продовжувати жити без рідної людини неймовірно тяжко, бо найбільша мука цього світу - втратити того, кого любиш…Хай добрий спомин про Захисника Михайла стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам'яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів.Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині з приводу непоправної втрати.Дякуємо Воїну за захист!🇺🇦Царство Небесне нашому Герою!🕯◾️ Про час зустрічі загиблого Захисника та чин поховання наш сайт повідомить додатково.
