Рогатинська міська рада

🇺🇦🕯Життєвий шлях ще однієї родини продовжується БЕЗ СИНА І БРАТАНа годиннику далеко за північ. У відеозв’язку постать змученого, аж чорного від бруду воїна Івана. Скоро йому знову на позицію, але до останку він хоче поговорити з сестрою, ніби передчуває щось.Майже третя ночі. У месенджері Ірини з’являються ще два голосові повідомлення від брата. «Ніколи ж не відправляв голосових», – подумала схвильовано вона. Хіба могла тоді знати, що ті розмова й повідомлення від брата будуть останніми? А його фрази «Взимку мене тут не буде», «Сестро, я вмру молодим» – прозвучали як погляд у гірке майбутнє.Іван так і не встиг забрати посилку з дому, яку мав отримати через кілька днів після завершення завдання. Він також не написав традиційне: «Все добре» мамі.18 діб невідомості. 18 днів чекання і втрати ґрунту під ногами у рідних. Позиція на Куп’янському напрямку стала останньою для Івана Балацького. 23 січня наш земляк загинув внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Першотравневе.Іван Іванович Балацький народився 6 липня 1991 року в селі Бабухів. Там зростав енергійним і досить жвавим хлопцем. У 1998-2007 роках навчався в місцевій школі, після закінчення якої вступив до Бурштинського коледжу за спеціальністю "кулінарія".Сестра Ірина згадує, що брат дуже любив готувати: «Під час служби в Закарпатті часто був за старшого на кухні – готував хлопцям щось смачне».З 2010 року Іван проходив строкову службу у транспортних військах. А з 2012-го до повномасштабного вторгнення працював охоронцем на Рогатинській птахофабриці.Проте перші дні війни не залишили Івана осторонь. 25 березня 2022 року він добровільно вирушив за своєю повісткою. На вмовляння рідних відповідав: «Мушу там бути, маю військову підготовку. Хто піде? Треба мені».Зі слів близьких людей також дізнаємося, що Іван служив у штурмовій бригаді «Вовки», воював на важких напрямках – у Бахмуті та Соледарі. У розмові сестра згадує обстріляну автівку брата, рубці на його тілі від осколків і важку контузію, отриману під час бойових дій.У грудні 2024 року воїн знову повернувся в стрій. Виконував обов’язки стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону. Цього разу – на складному нині Куп’янському напрямку.«Брат заспокоював мене, казав: “Тут простіше. Бахмут набагато страшніший був. Не боюся куль. Не переживай за мене, сестричко, я ж Бахмут пройшов, я щасливчик… Пильнуй дітей і маму, бо вона в нас одна”», – розповідає пані Ірина.За зовнішністю непосидючого й завжди усміхненого хлопця ховалася чуйна душа.«Коли я передавала щось на фронт, Іван завжди казав: “Я все маю, нічого не треба. Не витрачай кошти, у тебе діти, їм щось купи ”. А до племінників звертався не інакше, як “мої діти”».Своєї сім’ї Іван Балацький створити, на жаль, не встиг.У ніч перед виходом на позицію воїн телефонував багатьом близьким, зокрема найріднішій сестрі. Мабуть, щось підказував йому серце.На завданні « Кубик» теж залишився довше, щоб підтримати своїх побратимів. А в останній день дуже радів дитячому оберегу, який отримав від волонтерів. З цим браслетиком на руці Іван Балацький пішов у свій останній бій.Плаче мама… Її сльози пронизують серце кожної матері України.На цій землі більше немає її сина. Він загинув за її спокій.Висловлюємо співчуття родині, близьким і побратимам Івана Балацького.Навчитися жити з наслідками війни можливо, але змиритися з втратою дитини і близької людини – ні. Нехай Бог дасть сили пережити це важке випробування.◾️Про час прощання з воїном наш сайт повідомить додатково.

Війна забирає надії і майбутнє цілого покоління. До неба раптово йдуть люди, які залишають багато світла у серцях близьких людей. Рогатинська громада знову запалює скорботну свічу, вшановуючи пам'ять свого земляка-воїна – Дмитра Саса з села Лучинці, який відійшов у вічність сьогодні. Це сталося дуже раптово, зранку, під час зборів на роботу. Земляку було лише 53 роки.Зі слів рідних дізнаємося, що наш воїн Дмитро Сас народився 26 вересня 1971 року в селі Бабухів. У 1978 році пішов до першого класу місцевої восьмирічної школи. Згодом вступив до Рогатинського СПТУ №35, де навчався до 1989 року.У 1989-1991 роках проходив службу в армії. Відтак розпочалися його перші робочі будні в колгоспі села Бабухів, де він працював водієм. Крім того, молодий хлопець заробляв на життя у МТ «Бурштин». Невдовзі Дмитро Сас зустрів свою долю й у 1998 році створив сім’ю.З дружиною Любою проживав у селі Лучинці. Тут народилися дві донечки – Мар’янка та Іринка, яких батько безмежно любив. Рідні згадують, що Дмитро був дуже турботливим батьком і чоловіком.Щоб забезпечити родині найкраще життя, спробував непростого заробітчанського життя, працював на ТзОВ СП «Галпласт», місцевому свинокомплексі, а також разом із молодшим братом - у ТОВ "СІТІ ЛІФТ" м. Львова.На початку повномасштабної війни, 28 березня 2022 року, наш земляк був мобілізований до лав Збройних сил України. Захищав батьківщину на складному Запорізькому напрямку, Оріхівський район. Обіймав посаду командира відділення з ремонту автомобільної техніки у військовій частині А-7013.Дуже радів, коли з дому повідомили, що став дідусем. Народилася онучка Емілія – найбільша радість у його житті. У ці непрості часи такі події, як одруження первістки донечки Мар’яни, а згодом народження онуки, були для Дмитра особливою потіхою, яка додавала жаги жити.Та радість тривала недовго. 25 березня 2024 року Дмитро отримав страшний дзвінок з дому: на Донецькому напрямку загинув його молодший брат Петро. Ця звістка глибоко вразила його та підірвала здоров’я.24 квітня цього ж року Дмитро демобілізувався, щоб піклуватися про стареньких батьків. Влаштувався на роботу до Рогатинської дільниці газового управління, де працював слюсарем-обхідником. Проте болючі спогади війни і втрата брата постійно ятрили його серце. Життя нашого земляка, справжнього патріота з неймовірно сміливим серцем, обірвалося раптово на рідній Рогатинщині. Не стало сина, чоловіка, батька, дідуся і брата…Висловлюємо щирі співчуття рідним нашого захисника. Нехай Бог загоїть ваші рани і допоможе пережити цю втрату.◾Зустріч воїна відбудеться у Рогатині завтра, 14 січня. Траурний кортеж рухатиметься до Рогатина з Івано-Франківська.Орієнтовно об 11:00 годині на площі Роксолани відбудеться панахида і прощання з воїном.Просимо громаду зібратися разом і достойно вшанувати пам'ять нашого Героя.Вічна пам’ять і вічна слава захиснику України!🕯️🇺🇦

Дорога Рогатинська громадо, завершується 2024-ий. Рік викликів, важливих рішень та спільної боротьби, який приніс нам безліч випробувань. Це був час, коли кожен з нас показав, наскільки сильними ми можемо бути. Водночас він був роком сміливості та єднання у боротьбі за нашу землю та свободу. Пам’ятаймо: немає жодного українця, який не брав би участі в сьогоднішньому іспиті. Кожен з нас – тримає свій пост, на якому повинен здійснювати власну християнську і громадянську місію. Ми підтримували Збройні Сили України, допомагали тим, хто цього потребував, боролися за демократичні цінності, працювали над майбутнім нашого міста, громади і країни.Тож, перегортаючи сторінку цього року, від імені Рогатинської громади дякую усім, хто сьогодні, а також всі ці нелегкі роки, тримає небо над нами, працює для Перемоги.З Божою допомогою та з зусиллями ЗСУ входимо у новий 2025-й . Попереду нові виклики, але також і нові можливості.Нехай же рік, в який ми ступаємо, пройде під знаком миру та добра, буде роком добрих справ та багатим на нові здобутки і приємні події. Бажаю кожному міцного здоров’я, віри в краще майбутнє нашої країни. Зичу кожній сім’ї Рогатинської громади воз’єднання з найдорожчими, здоров’я, витримки та віри. Сьогодні ми думками линемо до наших Захисників, які зустрічають Різдво на передовій, боронячи нашу країну. До всіх, хто сумує через втрату рідних чи близьких, хто страждає від поранень і тих, у кого рідні в полоні чи зникли безвісти. Об’єднаймо наші молитви за Україну, нехай вони звучать у кожній родині. Нехай 2025-й для всіх нас стане роком позитивних змін, а для України – роком Перемоги та відновлення.З Новим роком!З повагою – міський голова Сергій НАСАЛИК.

Він був надзвичайно скромним, старанним , відповідальним, чесним і дуже людяним. Мріяв працювати у державній службі, а для цього багато вчився. Бачив себе людиною нового покоління, яка будуватиме Україну. Однак війна змусила переглянути пріоритети. Відклавши кар’єру та особисте життя на потім, Тарас пішов захищати державу. 18 грудня, за два дні до такої жаданої відпустки, серце воїна зупинилося.Тарас Гайдей з Рогатина залишиться у пам’яті тих, хто знав його, світлою людиною. Вчителі та однокласники захисника згадують, що він відзначався працьовитістю, старанністю, наполегливістю. Мав надзвичайну жагу до знань. Склав ЗНО з історії України на 200 балів. Це відкрило йому шлях до омріяної професії.З розповідей рідних дізнаємося, що Тарас Гайдей народився 19 серпня 1994 року у м.Зіньків Полтавської області. Початкову освіту отримав у Рогатинському ліцеї №1, загальну середню освіту – у Рогатинській гімназії ім.Володимира Великого. Здобув багато перемог в районних та обласних олімпіадах, проводив наукову роботу в Малій академії наук. Нагороджений золотою медаллю «За високі досягнення в навчанні». Закінчив Львівський національний університет ім.І.Франка і отримав ступінь магістра за спеціальністю «Політологія». Після навчання став приватним підприємцем. Паралельно не припиняв самовдосконалюватись, проходячи різноманітні курси, підвищував рівень освіти у школі демократії у м.Львові. У свої 30-ть Тарас добре знав чого хоче і вперто прямував до своєї мети. І він обов’язково б її досягнув, якби не війна. 5 червня 2024-того Тарас Гайдей був мобілізований до лав Збройних Сил України. Виконував військовий обов’язок у складі першого зенітно-кулеметного відділення, четвертої зенітно-кулеметної роти. Раптова смерть не дозволила захисникові здійснити свої мрії. Він не встиг створити сім’ю, потішити батьків онуками. Цей передріздвяний грудень відтепер завжди буде овіяний смутком для мами, батька та сестри захисника. Висловлюємо щирі співчуття рідним від втрати дорогої людини. Нехай Бог допоможе Вам пережити це горе. Траурний кортеж з тілом воїна прибуде в Рогатин у суботу, 21 грудня о 13.00 годині. На площі Роксолани відбудеться панахида і прощання із захисником.Просимо усіх небайдужих прийти й вшанувати пам’ять молодого воїна.У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю нашого земляка.Вічна пам’ять захиснику України.

У бою зупинилося серце уродженця с. Григорів. Війна забирає надії і майбутнє цілого покоління… До неба йдуть кращі, які залишають багато світла у серцях. Рогатинська громада знову запалює скорботну свічу в пам'ять про свого земляка Василя Покровецького, який загинув на полі бою. Йому було тільки 52 роки.Василь Покровецький народився 4 січня 1971 року в с. Григорів на Рогатинщині. Закінчив місцеву школу, продовжив навчання у Рогатинському професійно-технічному училищі, а також виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, проходячи службу в армії.З 1999 до 2004 року працював у Підмихайлівській ОПЛ №2 слюсарем-сантехніком. Згодом доля закинула його на заробітки за кордон, у мирний час заробляв на життя також на різних підприємствах держави. Одружившись, Василь Покровецький став люблячим батьком двох дітей – Марії та Богдана. Проживав із сім’єю у с. Новичка Долинської громади.Коли ворог прийшов в Україну з повномасштабною війною, Василь не залишився осторонь. Понад рік служив у лавах Збройних сил України, захищаючи рідну землю як гранатометник 2 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти 2 механізованого батальйону в/ч А3715.Життя захисника обірвалося 30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання. Загинув від ворожого обстрілу в районі населеного пункту Веселе, Бахмутського району Донецької області.Рогатинська громада у глибокій скорботі. Василь Покровецький став одним із понад 70 Героїв нашого краю, які віддали своє життя заради майбутнього України.Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого. Схиляємо голови перед його мужністю, самопожертвою та незламністю.Вічна пам’ять і слава Герою!За інформацією Долинської громади, чин похорону Героя відбудеться 11 грудня, у с. Новичка.

🔔«Дзвін пам’яті»… Учора він пролунав в Івано-Франківську, згадуючи у молитві наших загиблих захисників, серед яких 26-річний Юрій Хіцяк з села Черче. ℹ️ Після смерті батька земляк був правою рукою мами, постійно піклувався про трьох своїх братів та чотирьох сестричок. Проте через війну родина втратила свою підтримку, люблячу та надзвичайно світлу людину. Старший солдат Юрій Хіцяк служив в 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс" навідником кулеметного відділення стрілецького батальйону. Його молоде життя зупинилися раптово, у важких боях... 14 лютого 2024-го неподалік Роздолівки Бахмутського району ворожий дрон скинув вибуховий боєприпас, який смертельно травмував захисника.🇺🇦За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нашого воїна-земляка Юрія Хіцяка було відзначено посмертною державною нагородою. Орден «За мужність» ІІІ ступеня отримала мама. На жаль, вона не зможе потішитись нагородою разом із сином, однак цей орден слугуватиме згадкою про важливий подвиг Юри.Нехай пам'ять про кожного з наших мужніх воїнів живе вічно у спогадах та молитвах! Сил рідним пережити страшну втрату.Вічна слава нашим полеглим Героям!🇺🇦🕯#Дзвін_памяті #ЗагибліГероїзРогатинщини #памятаємо Фото - з офіційної сторінки Івано-Франківської ОДА.

Війна пише історію втратами. Нас покидають молоді, зрілі та дуже юні... Хтось свій останній бій приймає на передовій, хтось - у лікарняній палаті, бо війна " їсть" серце та страшенно підриває здоров'я захисників. Володимир Оліфер з с.Руда наче й пройшов зливу обстрілів і снарядів. Та, на жаль, не дочекав перемоги й мирних днів. Сьогодні його серце раптово зупинилося у львівському госпіталі. В 55-ть... З розповідей родини довідуємося, що Володимир Анатолійович Оліфер народився 2 травня 1969 року в с.Руда нашої громади. Закінчив Підгородську восьмирічну школу. Продовжив здобувати освіту в Рогатинському СПТУ N35, де отримав фах тракториста-машиніста третього класу та слюсаря другого розряду. Дуже добре знався на техніці. В селі чоловіка знали більше, як «Майстра», а не Оліфера. Хист до улюбленої справи проявлявся й на підприємствах краю, де працював земляк. Коли виникали складні несправності з обладнанням, то з Володимиром часто радились, казали, що має «золоті руки». Були у житті земляка й служба в армії та створення сім'ї , у якій виховав трьох доньок. Дочекався на світ чотирьох онуків. У дні повномасштабної війни Володимир Оліфер не чекав на повістку, сам пішов у військкомат та став на захист держави. Виконував обов’язки водія стрілецького відділення стрілецької роти. Проходив бойові завдання у Запорізькій області. Траурний кортеж рухатиметься до Рогатина зі Львова завтра, 18 жовтня. Орієнтовно об 11:00 год на площі Роксолани відбудеться панахида і прощання з воїном. Відтак кортеж попрямує до рідної оселі Володимира Оліфера у Руду. Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб живим коридором гідно зустріти нашого захисника. У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю нашого земляка. Нехай душа померлого Володимира Оліфера знайде спочинок у Царстві Небесному. Вічна пам’ять!🕯️🇺🇦

Син загиблого воїна Руслана Содоми з села Залужжя просить підписати петицію про надання батькові звання Героя УкраїниВідповідну петицію Роман зареєстрував на сайті президента 4 жовтня. Наразі вдалося зібрати 3457 підписів із потрібних 25 тисяч. А залишилось 87 днів.ℹ️ Зауважимо, що Руслан Содома приєднався до лав Збройних сил 12 липня 2022 р. Виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини. За час служби побував у найгарячіших напрямках, серед яких: Чернігівський, Бахмутський, Авдіївський. Останній бій воїна відбувся на околицях н.п. Терни Краматорського району, де й отримав поранення несумісні з життям. Загинув 02.03.2024р. Є ветераном бойових дій та має низку подяк від військової частини.«Основним бажанням тата - була перемога нашої держави України, яку, на жаль, так і не дочекався побачити. Загинув, захищаючи нашу країну», - згадує син.Не будьте байдужими. Авторизуйтесь та поставте свій підпис під петицією.https://petition.president.gov.ua/petition/235078?fbclid=IwY2xjawF0WCRleHRuA2FlbQIxMAABHf0gUz8TcyUT_AxGEFW6oYPjP3nyRtV5Jj9fyF13EWz3b9RlGvW0ZWx3sg_aem_S-O0z8Pydw1K9v_b2sAd0A

Коли більшу частину життя пліч-о-пліч. Коли водночас ви один одному друг, підтримка і весь всесвіт… Втрачаючи рідну людину, усвідомлюєш, що з нею втратив головне. Немає тебе колишнього, чорна вирва порожнечі у серці, а речі навколо більше не мають сенсу…Три жіночі постаті у чорних хустинах обіймають домовину із прапором. Дружина і доньки стрільця ІІІ стрілецького відділення стрілецького батальйону Сергія Запорожця. Ще нещодавно вони жили в очікуванні повідомлення з фронту, нині - віддали б найцінніше лиш би чоловік і батько вийшов на зв'язок… Воїн із села Потік нашої громади загинув під час бойового завдання 4 жовтня поблизу населеного пункту Торське на Донеччині. Сьогодні Рогатинська громада у скорботі провела Героя в останню дорогу. Віддати шану Сергію Запорожцю прийшли близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки.Скільки доброго і світлого могло бути у нього попереду, якби не війна...Рогатинська міська рада висловлює співчуття родині загиблого. Хай Бог загоїть душевні рани втрати і дасть сили знести страшне горе. Чин похорону розпочнеться завтра, 10 жовтня, об 11:00 год.Вічна пам'ять воїну Сергію Запорожцю!

ТИ ПОТРІБЕН ДЕРЖАВІ !СТАНЬ ПРИКОРДОННИКОМ!✅ Чернівецький прикордонний загін запрошує вмотивованих, цілеспрямованих чоловіків для комплектування вакантних посад в підрозділах охорони кордонуКандидати на посади будуть мати можливість проходження служби в м. Чернівці, м. Сокиряни, м. Кельменці, с. Мамалига, м. Герца, с. Тереблече, м. Красноїльськ, с. Фальків, с. Селятин Чернівецької області та м. Івано-Франківськ, с.Шибене Івано-Франківської області.✅ Окремо здійснюється добір операторів БПЛА до бойових підрозділів розвідувальних ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБАК).✅ Запрошуємо на військову службу за контрактом або за призовом під час мобілізації✅ Держава гарантує достойне стабільне грошове забезпечення, повний соціальний пакет, можливість навчання та підвищення кваліфікації✅ Якщо ти готовий приєднатися до сильних, мужніх, справжніх професіоналів та хочеш стати частиною потужної команди охоронців державного кордону України, контактуй з нами✅ Детальні умови прийому на військову службу до Чернівецького прикордонного загону можна дізнатися в наших підрозділах комплектування або перейшовши за QR-кодом.