Рогатинська міська рада

Двічі проходив навчання в АнгліїЩе один Великдень зі щемом втрати. Скільки найкращих синів вже не відвідають у це свято Світла своїх батьків, друзів, родину. Все більше Воїнів повертаються додому в домовинах, вкритих синьо-жовтим стягом… У часі цієї жорстокої війни просиш у Бога єдиного, щоб вберіг наші серця від темряви ненависті, яку породжує страшний біль.Сьогодні Рогатинську громаду оповила сумна звістка про загибель уродженця с. Зеленів Верхньолипицького старостинського округу Михайла Луца. А через кілька годин ми дізналися, що трагічним той Великдень буде у ще одній родині нашої Рогатинщини - Шолом-Дерев’янко зі с. Конюшки. 🕯 🇺🇦Перестало битися серце їхньої кровинки, надії й опори – люблячого, достойного сина, брата ДЕРЕВ’ЯНКА ВІТАЛІЯ ІГОРЬОВИЧА – нашого мужнього Захисника.Розвідник-навідник розвідувального відділення розвідувального взводу батальйону морської піхоти військової частини А0216 загинув під час виконання бойового завдання 12 квітня 2023 року. Його молоде серце перестало битися від отриманих ран поблизу населеного пункту Новобахмутівка Покровського району Донецької області.У невимовній зажурі рідні та земляки Віталія. Адже молодий Воїн був щирою людиною і світлою, надихав усіх до життя. Молодому патріоту України 27 лютого виповнилося лише 27.Як стало відомо, ВІТАЛІЙ ДЕРЕВ’ЯНКО народився 27 лютого 1996 року у м.П’ятихатки Дніпропетровської області. З 1998 — го його сім’я переїхала на проживання у м.Бурштин, а з 2006 - оселилися в с.Конюшки Рогатинської громади.Тут у 2011 році Захисник закінчив Конюшківську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. Згодом здобув професію агента з організації туризму, адміністратора в Бурштинському торговельно-економічному коледжі Київського національного торговельно-економічного університету.Як кожна молода людина Віталій старався забезпечити собі гідне майбутнє, створити молоду сім’ю…Та у світлі мрії свідомого та активного земляка втрутилась пекельна повномасштабна війна в Україні.Його історія боротьби розпочалась 29 червня 2022 року. Саме тоді Віталій Дерев’янко був призваний у зв’язку з мобілізацією. Матрос розвідувального відділення виконував бойові завдання у гарячих точках Сходу. Двічі проходив навчання в Англії, щоб досконало виконувати, покладену на нього місію захисту України.І раптом зв'язок з сином обірвався… Мовчав телефон, але мамине серце відчувало тугу і тривогу. Враз стукіт у двері й трагічне сповіщення: «Ваш син загинув під час виконання бойового завдання 12 квітня 2023 року».У молодого воїна залишились батьки, 2 братів, сестричка та кохана дівчина.Схиляю голову перед подвигом нашого Героя. Висловлюю щирі співчуття рідним, близьким та бойовим побратимам. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, проте світлі спогади про Героя України завжди будуть сильнішими за смерть.Підтримаємо родину загиблого Захисника у молитвах🙏.▪️ Про зустріч та Чин похорону Героя повідомимо додатково.Спочивай з Богом, український Воїне! 🇺🇦

🕯🕯 На Рогатинщині знову сумна звістка....Сьогодні Рогатинська громада очікувала траурного кортежу із загиблим Захисником Іваном Тичківським. А в цю мить страшне оповіщення про втрату вручили ще одній родині краю. Ще одна мама почула страшне: «Ваш син загинув на війні»…Ця трагічна звістка оповила родину Споловичів зі с. Пуків. 30 березня під час мінометного обстрілу обірвалося молоде життя їхнього Романа.Роман Степанович Сполович народився у селі Пуків 5 вересня 1986 р. Навчався у Пуківській ЗОШ, яку закінчив у 2004 році. Згодом продовжив здобувати освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі, де у 2006-му отримав професію «тракториста-машиніста».З 26 жовтня 2006 року до 17 жовтня 2007-го проходив військову службу у м.Запоріжжя, внутрішні війська. Вирішив пов’язати своє життя із захистом. Працював у службі охорони Рогатинського МВ УПО,як і кожна молода людина, будував життєві плани, які мріяв втілити. Проте у двері України раптово увірвалася війна…У другий тиждень повномасштабного вторгнення, 5 березня 2022 року, наш земляк був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині 1241 Західного ОТО. А 24 лютого 2023 року Романа, стрільця 3 відділення, 3 стрілецького взводу, 2 –ї стрілецької роти, спрямовують на Донеччину.Спілкуючись з рідними, які 24\7 молились та хвилювались за нього, Роман Сполович щоразу заспокоював: «Не переживайте і не плачте, я живучий, в мене все добре».Та 30 березня 2023 року зв'язок з сином обірвався. Під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Шипилівка Луганської області нашого Захисника не стало.Без найріднішої людини залишилися мама, брат, братова і похресниця.🕯 Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині загиблого Героя. Хай Господь дасть Вам сили пережити це невимовне горе.🇺🇦Вічна пам'ять ГЕРОЮ!Про чин похорону Захисника повідомимо невдовзі.

🕯 Він був покликаний захищатиУкраїна, 2022 рік, 24 лютого, ранок.Після масових ракетних ударів довжелезні колони людей у хаосі шукають захисту за рубежем…В той самий час наш земляк Іван Тичківський з с.Лучинці збирає валізу, щоб перетнути кордон і повернутися додому.Риторичне «Чому?» мовчки шукає відповідей у головоломці думок. Адже тут – його доньки, дружина, добра робота. Тут мирне і стабільне життя…Та, мабуть, було щось вище, сильніше за страх війни. У цей переломний момент серцем земляка керувала віра, яка діяла Любов’ю. Іван Любомирович десь підсвідомо розумів: він покликаний Небом захистити те, що стало любов’ю його земного буття - сім’ю, близьких і свій народ, який є великою родиною. Тож не чекав, аби війна постукала в оселі його рідних і знайомих.Минав емоційно важкий другий тиждень повномасштабної війни. Призваний у зв’язку з мобілізацією 4 березня 2022 року, Іван Тичківський вдягнув військову форму. З того часу він - в епіцентрі лиха, якого ніколи не бачив раніше, а за його спиною – щоденна молитва рідних людей.Відтоді навідник 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0910 солдат Іван Тичківський виконував бойові завдання у гарячих «точках» Донеччини.Саме там, поблизу населеного пункту Богданівка Донецької області, його земне життя обірвалося назавжди.28 березня не стало батька, чоловіка, сина, рідної або просто близької за духом людини. Рогатинщина втратила достойного земляка-Захисника.З власних джерел стало відомо, що Іван ТИЧКІВСЬКИЙ народився у селі Лучинці 11 листопада 1974 р. Навчався у Лучинецькій ЗОШ, згодом продовжив здобувати освіту в Івано-Франківській школі N22. Крім того, вступив у Львівську ветеринарну академію за спеціальністю «інженер».У 1992 році з дружиною Ольгою створили сім’ю. Виховали двох прекрасних доньок Іванну та Елізабет.У мирний час наш земляк працював на Арматурному заводі ( 1992-1995 рр.), а також монтажником сантехнічних систем на фірмі «ТЕК» у м. Києві (2008-2014 рр.). Бувши добрим фахівцем у цій справі, трохи згодом знайшов роботу і за кордоном, де разом дружиною перебували тривалий час.А згодом війна… Ти можеш навчитися миритися з усіма її негараздами, але найважче втрачати достойних… Найважче втрачати рідних та вчитися жити БЕЗ.Кажуть "страху немає в любові". Вона ж бо постійно в серці. Тож навіть смерть не здатна забрати із пам’яті тих, хто Любив світ своїми світлими вчинками. Серед цих неймовірних українців – Іван Любомирович Тичківський.🕯 Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.🇺🇦Вічна пам'ять ГЕРОЮ!Про чин похорону Захисника Івана Тичківського повідомимо невдовзі.

🕯 На Рогатинщині знову сумна звісткаНе кожному з українських воїнів судилося подолати важкий, зрошений кров’ю, шлях до Перемоги. Війна забирає здоров’я, а когось … назавжди вписує у наших пам’яті й серцях.Таку тернисту дорогу долав і наш земляк – Іван Федорович ГОРИН із с.Обельниця. Пройшовши фронт, складне поранення 6 червня 2022 року на Донеччині, 16 складних операцій... він продовжував боротьбу, щоправда, цього разу вже за своє Життя.Знову смуток і біль. Знову тужлива "Пливе кача..." над містом, а церковні дзвони холодять душу, як зима, що повернулася в Опільський край зі сумною звісткою.Сьогодні, 28 березня, Рогатинська громада, стоячи на колінах, живим коридором проведе в останню дорогу Захисника – Івана ГОРИНА. 15 липня, він святкував би своїх 52 … Але доля мала інші плани.Що таке війна з росією та які жахливі наслідки вона несе із собою старшина знав не зі слів. З 21 травня 2020 року підписав контракт, брав безпосередню участь в Операції Об’єднаних Сил на території східних областей. Залишився вірним своєму обов’язку й у дні повномасштабного вторгнення. Захищав Україну у найгарячіших точках фронту.З власних джерел стало відомо, що Іван ГОРИН народився у селі Обельниця 15 липня 1971 р. Навчався у Конюшківській ЗОШ. Відтак здобув освіту в Івано-Франківському СПТУ №13. У мирний час, з жовтня 1995 року, працював на Бурштинській ТЕС. У 1992 році з дружиною Олександрою створили сім’ю. Разом виховали дочку Іванну.У лавах ЗСУ служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого (м. Володимир-Волинський). Під час боїв на Донецькому напрямку отримав поранення. Певний час перебував на лікуванні в Луцьку. Після тяжких 16 операцій— його серце перестало битися у лікарняній палаті 25 березня 2023 року.Не стало батька, чоловіка і друга ... Не стало нашого Захисника.▪️ Сьогодні, 28 березня, о 12:00 год наша громада проведе головного сержанта Івана ГОРИНА у дорозі до вічного спочинку.▪️ Спершу траурний кортеж прибуде у Рогатин, де відбудеться панахида та прощання. Згодом траурний кортеж відправиться в с.Обельниця, де одразу після прибуття буде відслужено Чин парастасу.▪️ Поховають Захисника в його рідній Обельниці, на сільському кладовищі, у середу, 29 березня. Чин похорону розпочнеться о 12:00 годині.Ніякі слова не зменшать біль утрати рідних. У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю загиблого. Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам військовослужбовця.Вічна пам'ять, Український Воїне! 🇺🇦

Люди, які роблять свою роботу, всупереч ситуації та погоді за вікном. Люди, які вдень і вночі клопочуться над комфортом у наших домівках, підтримують благоустрій, забезпечують життєдіяльність Рогатинської громади...Люди, яким не завжди дякують за важку щоденну працю.Але це завдяки Вам, працівники житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення, в наших домівках тепло та затишно, є вода у кранах, працює каналізація, а на вулицях - прибрано. Поки наші Захисники на передовій роблять надможливе, аби стримати ворога, Ви працюєте на комунальному фронті. Саме Ви з перших днів вторгнення та тривалих блекаутів дбаєте, аби критична інфраструктура громади працювала безперебійно. Долучаєтесь до підтримки Збройних сил, працюєте задля Перемоги.Дякую за Вашу важку працю! Щиро бажаю кожному з Вас міцного здоров'я, Божої опіки та успіхів у нелегкій, але такій потрібній роботі! З Днем працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення!З повагою - міський голова Сергій Насалик.Фото з архіву Рогатинської міської ради.

➡️ Мали нагоду стати учасниками зустрічі Програми «BURSHTYN+». Захід проходив сьогодні в Бурштинській громаді серед представників територіальних громад Івано-Франківської області, Прикарпатського еко-енергетичного кластера, Київського хай-тек кластера, ГО «Агенція сталого розвитку «АСТАР» та БА «Дністер 206». У ході зустрічі присутні детально ознайомилися з ініціативою «BURSHTYN+». Крім того, було представлено різні варіанти спільних проєктів для громад, можливі джерела фінансування Програми та її переваги. ✒️А ключовим моментом події стало підписанням Меморандуму про співпрацю. Це - стартовий крок у плані реалізації Програми «BURSHTYN+», втілення спільних проєктів у сфері енергоефективності, а також налагодження міжнародних зв’язків з партнерами Польщі, Словаччини, Німеччини тощо.📌Варто зазначити, що метою Програми«BURSHTYN+» є моделювання європейського «зеленого» переходу у галузі енергетики на Прикарпатті. Відповідно визначені стратегічні й оперативні цілі, географія та етапи її реалізації. За словами організаторів, в результаті впровадження ініціативи громади зможуть отримати:▪️ енергетичну незалежність,▪️ розвиток локального підприємництва та створення нових робочих місць,▪️ зростання надходжень у місцевий бюджет,▪️ екологічний ефект.

🏠Заклад, що став для них домомУчора відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання у с.Данильче для людей похилого віку та осіб з інвалідністю приймало гостей. Заклад мав для цього вагому нагоду – адже 3 березня відзначив 25-річний ювілей своєї діяльності.25-ть … Здається, небагато, коли говориш про вік людини. Водночас – це суттєво, коли розумієш, що саме стільки років ці стіни є місцем підтримки, затишної старості, опіки… справжнім ДОМОМ для самотніх людей на схилі літ.Сьогодні у відділенні, розрахованому на 30-ть осіб, проживає 29 людей похилого віку та інвалідністю. Є серед них також тимчасово переселена українка, яка знайшла тут прихисток від війни.Наче про рідних дбають про своїх підопічних 16 працівників закладу та його завідувач Галина Мазурик. І не лише вони, але й чимало благодійників докладають максимум зусиль, щоб ці люди мали надійну старість.З нагоди урочистої події колектив та жителів відділення стаціонарного догляду привітали директор КУ «Центр соціальних служб Рогатинської міської ради» Людмила Било та її заступник Лариса Дзюбата, які пригадали перші дні відкриття закладу, його цікаві сторінки за 25-річчя діяльності.Відбулася цікава святкова програма, що за традицією розпочалась із молитви. Звучало чимало добрих слів від колективу й меценатів закладу. Відтак він приймав подарунки. За дорученням міського голови Сергія Насалика – заступник міського голови Іван Красійчук передав відділенню телевізор.🎥А про те, чим живе цей заклад сьогодні, як вшановував свій ювілей та про людей, для яких став домом вже 25 років – невдовзі розповімо у нашому відеосюжеті.

Український народ проходить кривавий шлях на Голгофу. Лише за те, що прагне лише бути собою, за подарований Богом дар - мати «свободу волі»… Ця дорога дуже терниста, вмита кров’ю, сльозами, болем і знущанням російських катів... Не одна українська родина втрачає на ній найцінніше - життя близької людини. Сьогодні перший день Великого посту. Небо над нашою громадою знову затьмарене скорботою – рідне село Бабухів та вся Рогатинщина прощається з Героєм Ігорем ІВАСЬКЕВИЧЕМ🕯21 лютого наш земляк трагічно загинув поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області. У результаті ворожих штурмових дій отримав поранення несумісні з життям.Захиснику було лише 47-м. Це так мало, коли згадуєш обличчя юних дітей, які потребують ще мудрої татової поради. Коли бачиш обличчя молодої вдови, яка через цю кляту війну втратила доброго чоловіка…Мовчить головна площа Рогатина, в сльозах прощаючись з Героєм...▪️ Сьогодні у рідній домівці Захисника в с.Бабухів о 18:00 год – буде відслужено парастас.▪️ Чин похорону проходитиме завтра, 28 лютого, о 13:00 год.❗️ Рогатинською міською радою буде організовано автобус для жителів громади, які хочуть долучитися до церемонії прощання з Героєм. Транспорт відправлятиметься від адмінбудинку о 12:30 год 28 лютого.📍Ігор Іваськевич народився 18 квітня 1976 року у с. Бабухів Рогатинської громади. Навчався у школі в рідному селі, згодом здобув фахову освіту в Івано-Франківському художньому професійному училищі №3. Здавна любив працювати з деревом, тож старався досконало навчитися столярної майстерності, розвинути рідкісний талант, подарований йому Богом.Після закінчення училища наш земляк проходить службу в армії, працював у комбінаті комунальних підприємств м. Рогатина. Трішки згодом у нього з другом визріла ідея розпочати свою справу. Вони зважуються на створення власної майстерні з виготовлення дерев’яних виробів.У 2005 році Захисник створює сім’ю. З дружиною Іванною стараються дати гарне майбутнє сину Ростиславу та донечці Яринці, яких у любові до Бога виховують достойними людьми. Наш Захисник також був добрим братом, колегою, односельчанином і другом.У дні війни підприємець Ігор Іваськевич відкладає роботу у своєму столярному цеху й бере у руки зброю. 3 червня у зв’язку з мобілізацією призваний на військову службу.Згодом були довгі дні і ночі в очікуванні та молитві. Родина вірила, проте 21 лютого стрілець 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти Ігор Іваськевич не вийшов на зв’язок з рідними. Його життя трагічно обірвалося поблизу Павлівки Донецької області. Висловлюємо співчуття рідним і близьким Героя. Хай Всемилостивий Господь дасть сили і терпіння пережити це невимовно тяжке горе.Вічна пам'ять Захиснику!🇺🇦

Небо над нашою громадою затьмарене скорботою – завтра рідне село Бабухів та вся Рогатинщина прощатиметься з Героєм – Ігорем ІВАСЬКЕВИЧЕМ🕯Наш захисник виконував бойові завдання у складі 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти з червня 2022 року. Зокрема, від 29 листопада 2022 року разом з побратимами тримав оборону в Донецькому напрямку. 21 лютого воїн не зателефонував з «нуля» рідним - в результаті ворожих штурмових дій отримав поранення несумісні з життям поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області.◾️Завтра, 27 лютого, об 11:00 год на головній площі Рогатина відбудеться прощання з Героєм.▪️ Після церемонії траурна колона вирушить у рідне село Бабухів , де о 18:00 год - відбудеться парастас.▪️ Чин похорону буде відслужено наступного дня, 28 лютого, о 13:00 год.❗️ Рогатинською міською буде організовано автобус для жителів громади, які хочуть долучитися до церемонії прощання з Героєм. Транспорт відправлятиметься від адмінбудинку о 12:30 год 28 лютого.Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб створити живий коридор й гідно зустріти загиблого Захисника України.📍Довідково: Ігор Іваськевич народився 18 квітня 1976 року у с. Бабухів Рогатинської громади. Навчався у школі в рідному селі, згодом здобув фахову освіту в Івано-Франківському художньому професійному училищі №3. Здавна любив працювати з деревом, тож старався досконало навчитися столярної майстерності, розвинути рідкісний талант, подарований йому Богом.Після закінчення училища наш земляк проходить службу в армії, працює у комбінаті комунальних підприємств м. Рогатина. Трішки згодом у нього з другом визріла ідея розпочати свою справу. Вони зважуються на створення власної майстерні з виготовлення дерев’яних виробів.У 2005 році Захисник створює сім’ю. З дружиною Іванною стараються дати гарне майбутнє сину Ростиславу та донечці Яринці, яких у любові до Бога виховують достойними людьми. Наш земляк також добрий брат, колега, односельчанин і друг.У дні війни підприємець Ігор Іваськевич відкладає роботу у своєму столярному цеху й бере у руки зброю. 3 червня у зв’язку з мобілізацією призваний на військову службу.Згодом були довгі дні і ночі в очікуванні та молитві. Родина вірила, проте 21 лютого стрілець 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти Ігор Іваськевич не вийшов на зв’язок з рідними. Його життя трагічно обірвалося поблизу Павлівки Донецької області.У нашого Захисника залишилися дружина,двоє дітей, сестра.Висловлюємо співчуття рідним і близьким Героя. Хай Всемилостивий Господь дасть Вам сили і терпіння пережити це невимовно тяжке горе.Вічна пам'ять Захиснику!🇺🇦

▪️ 24 лютого. З 4:00 на 5:00 ранку … З цього часу розпочався зовсім інший відлік – Україна живе в умовах повномасштабної війни. Дуже ЛЮТИЙ лютий триває для нас 365 днів.▪️ Години, дні, тижні, місяці … Усі вони збилися в один нескінченний день 24 лютого, який залишив глибокі рубці на серці, об’єднав нашу державу, зробив неймовірно витривалою і сильною.▪️ Весь цей час ница росія інтенсивно обстрілює нашу державу, нищить міста, історію, святині, цілиться у цивільне населення. Українці втрачають те, над чим старалися все життя, але найстрашніше - оплакують людей, яких люблять.🕯 За дванадцять місяців лютого Рогатинська громада провела в останню путь вже 18 захисників - Героїв Назарія Гладкого, Ігоря Паливоду, Ярослава Федьківа, Володимира Кізана, Михайла Раба, Романа Бандуру, Юрія Мокрійчука, Віктора Осяцкого, Андрія Відоцького, Василя Мочернюка, Володимира Бекіша, Андрія Герулу, Юрія Іванціва, Богдана Кручака, Тараса Луцишина, Богдана Романчука, Ярослава Залипку, Ігоря Іваськевича.▪️ Сьогодні вшануймо пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну й українців не лише 24 лютого, але й за ці дев’ять років війни…▪️ 24 лютого — день, який змушує озирнутися на пережите, вкотре дякувати ЗСУ та зібратися з силами.Війна триває. З вірою у Бога та ЗСУ ми продовжуємо боротися. Сьогодні ми об'єднані і сміливі як ніколи.🇺🇦Міський голова Сергій Насалик.