Йому виповнився лише тридцять один. Війна забрала чоловіка у дружини, сина — у батьків, батька — у маленького хлопчика, який ще довго чекатиме знайомих кроків за дверима. Вона забрала його голос із дому. Та є речі, які війні не під силу знищити. Українські герої не «вимірюються» датами народження і смерті. Вони вимірюються тим, скільки світла залишили після себе. Володимир був людиною, для якої добра справа означала більше, ніж обіцянка. Людина честі. Людина дії. Для нього не існувало невирішуваних проблем — лише ті, що потребують часу і зусилля. А таких мало!І поки над Україною сходить сонце, поки в маленьких містах і селах прокидаються діти, які не знають, що таке окупація, — у кожному такому світанку є частка його неба. Неба Володимира Гунчака. Батька. Чоловіка. Захисника.Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і побратимам Героя. Немає слів, які могли б умістити цей біль. Є лише тиша, що стає важкою, як камінь, і пам’ять, яка не дозволяє забути. Разом із Вами схиляємо голови в скорботі. Нехай Господь огорне Ваші серця тихою силою, дасть витримку пережити найтяжчі дні й збереже в душі теплий спомин про Володимира. Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою.◾️Про дату та час прощання з нашим Захисником буде повідомлено додатково.
🤝Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає необхідність ухвалення документа, що є головним в організації самоуправління. Таким документом є Статут громади, проєкт якого пропонується для громадського обговорення.🔷Наша громада це велика родина і, щоб у ній панували лад, справедливість і комфорт, потрібні правила, зрозумілі та обов’язкові для всіх. Статут територіальної громади — це і є такі правила. Це, по суті, головний документ нашої громади, наша власна “конституція”.✔️Запрошуємо до обговорення. 🔷Ознайомитись з проєктом Статуту Рогатинської міської територіальної громади можна на сайті Рогатинської міської ради у рубриці Консультації з громадськістю:👇https://rmtg.gov.ua/.../konsultatsiji-z.../184/8590🔻Свої думки та пропозиції можна подавати: - в електронному варіанті на електронну пошту: [email protected] за адресою: місто Рогатин, вул. Галицька, 65🔷Шановні мешканці громади, ви маєте можливість дізнатися про формування дієвих механізмів участі жителів у розв'язанні питань місцевого значення та здійснення громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Чим більше людей знатиме про свої можливості, тим сильнішою та згуртованішою стане наша громада у своїх рішеннях та майбутньому розвитку.
🇺🇦🕯️16 лютого громада зустріне кортеж із тілом Героя — Тараса Льовкіна Війна мовчала рік і чотири місяці — у домі, де чекали на дзвінок. У телефоні, який більше не світився ім’ям «Тарас». У словах «зниклий безвісти», що не давали ні попрощатися, ні втратити надію до кінця.7 жовтня 2024 року 32-річний воїн Тарас Льовкін, стрілець відділення стрілецької роти, востаннє сказав: «Я повернувся з позиції».Це були прості слова. Вони не звучали як прощання…А далі — війна залишила порожнечу. І родина жила в цій тиші — між надією та висновками ДНК-експертизи, між молитвою і дзвінком з невідомого номера.Днями тіло захисника повернули додому після репатріації. Стало відомо: Луганщина, район Сватового. Поблизу Новоселівського він прийняв свій останній бій — там, де лінія фронту майже нерухома, але земля щодня приймає нові імена.Це не те повернення, про яке мріяли мати, брат і бабуся…Ми не можемо змінити того, що сталося поблизу Новоселівського.Та можемо бути поруч із родиною в найтяжчий час. Мовчки. Зі сльозами. З квітами. З молитвою. У скорботі й вдячності — на вулицях міста і сіл, якими проїде колона з воїном «на щиті».ℹ️Траурний кортеж із тілом Героя прибуде до Рогатина у понеділок,16 лютого, орієнтовно об 11:00 год.На центральній площі відбудеться панахида та прощання.Далі — дорога до рідного з дитинства села Загір’я. Тут звершать чин парастасу та віддадуть останні земні почесті.Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям і побратимам.Хай Господь обійме вас у скорботі й дасть сили витримати біль, що не має ліку.
В Івано-Франківській області запроваджено спеціальний режим роботи фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осібУ зв’язку з тривалими відключеннями електропостачання, наслідками масованих ракетних обстрілів та очікуваним погіршенням погодних умов в області запроваджено спеціальний режим організації роботи фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. На Прикарпатті працюють 103 фахівці із супроводу ветеранів, які перебувають на постійному контакті та готові оперативно реагувати на звернення.❗️Визначено відповідальну особу від обласної військової адміністрації для координації роботи в цілодобовому режимі:в.о. начальника відділу програм та соціальної підтримки ветеранів управління з питань ветеранської політики Івано-Франківської ОДА - Олена Возна093 756 76 38Нижче додаємо перелік фахівців із супроводу ветеранів та їх контактні телефони.❗️Якщо ви знаєте ветерана війни або членів його родини, які через складні погодні умови чи відключення електроенергії потребують невідкладної допомоги — просимо невідкладно звертатися до фахівців або обласного координатора.Просимо поширити цю інформацію, щоб вона якнайшвидше дійшла до тих, хто може потребувати підтримки. Працюємо, щоб кожен ветеран і його родина були не сам на сам із викликами.Перелік фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб в Рогатинська ТГ :Микитюк Галина Богданівна 0965599553, 0980317069Луцишин Віра Володимирівна 0679140187, 0980317069Партика Ірина Федорівна 0985270157, 0980317069
🕯️🇺🇦 Сьогодні громада зустріне кортеж із тілом ГерояМісто оговтується від тривалої повітряної тривоги. Ніби виходить із темряви — повільно, обережно, боляче й свідомо…На рідну Рогатинщину з місць, де повітряні тривоги й обстріли лунають постійно, прямує траурний кортеж. Ця дорога — не просто шлях. Це межа між війною і домом, між «там» і «тут», між життям, яке було, і пам’яттю, яка залишиться.Сьогодні, 7 лютого, Рогатинська громада на колінах зустріне свого Героя — Олега Череватого із села Путятинці.ℹ️ 2 березня 2022 року старший солдат із позивним «Трак» став до лав ТрО. Кулеметник, згодом — водій взводу матеріально-технічного забезпечення. Служив на Запорізькому напрямку. Був поранений, але продовжував захищати Україну.1 лютого поблизу Веселого Гаю на Запоріжжі під час ворожого обстрілу війна назавжди зупинила серце воїна.▪️ О 15:30 на площі Роксолани в Рогатині відбудеться панахида та прощання з військовим. Згодом тіло воїна вирушить до рідного дому в Путятинцях — туди, куди завжди повертався серцем наш Захисник.Сьогодні він — у кожному схиленому прапорі.У кожному кроці назустріч кортежу.У світлі лампадок, що горять на шляху…Прийдімо разом, щоб гідно провести Героя, віддати шану й подякувати за життя, віддане за Україну.Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям і побратимам. Хай Господь обійме вас у скорботі й дасть сили витримати біль, що не має ліку.#ГероїНеВмирають #ВічнаПамʼять #ОлегЧереватий#РогатинськаГромада #НаКолінах #ТраурнийКортеж #Війна #ЗапорізькийНапрямок #Памʼятаємо
Загинув унаслідок ворожого обстрілуНа війні побратими називали його «Трак». У цьому позивному — найбільше захоплення в житті Олега Череватого. Бо техніка для нього ніколи не була просто металом. Вона мала характер, настрій. Він чув її, розумів, де «болить», де «втомилася», дбав, щоб усе працювало справно. «Батько міг від ранку до вечора крутитися в гаражі. Один із двох своїх тракторів склав сам», — згадує донька Наталія.І жодна весна чи осінь у рідному селі не обходилися без Олега та його «бойових коней».Та чотири роки тому його трактори стали в гаражі. Вперше — надовго. 2 березня 2022 року наш земляк відклав інструменти — не тому, що закінчив роботу, а тому, що почалася інша. Важливіша. Олег Череватий добровільно взяв до рук зброю, щоб захищати Україну.🇺🇦🕯️Днями в Рогатинську громаду надійшла страшна звістка: старший солдат Олег Череватий загинув унаслідок ворожого обстрілу.Зі слів рідних довідуємося, що Олег Іванович Череватий народився 15 серпня 1973 року в селі Путятинці. Після закінчення місцевої школи навчався у Рогатинському СПТУ № 35, де здобув фах за покликанням.У 1991 році проходив строкову військову службу прикордонником на кордоні з Придністров’ям. У 1997 році створив сім’ю. Разом із дружиною у родинному дереві виплекали три молоді гілочки — доньок Наталію, Софію та сина Павла. Дочекався маленького онука. Працював на підприємствах краю. У 2006 році обраний депутатом Путятинської сільської ради. Господарював на власній техніці, жив працею. Був добрим господарем: якщо хотів щось мати біля дому, то обов’язково досягав цього. Але війна змушує земляка відкласти цивільне життя, щоб зберегти людське. Олег Череватий без вагань прийняв для себе важливе рішення — стати до лав ТрО. Перші роки виконував обов’язки кулеметника, згодом — водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення. І там, на війні, його знову рятувала техніка. Свої знання і вміння використовував на користь підрозділу й побратимів.Товариші по зброї згадують, що «після виходу з оточення, чергового поранення і контузії воїн підлікувався у Запоріжжі й повернувся в Гуляйполе, щоб і далі захищати свою країну». За добру службу й оборону Гуляйполя отримав численні відзнаки. 1 лютого серце захисника зупинила ворожа «машина війни» неподалік населеного пункту Веселий Гай Запорізької області.…У домашньому гаражі Олега Череватого стоїть техніка. Чекає. Наче й досі вірить, що господар знову зайде, прислухається до двигуна, усміхнеться і скаже: «Зараз подивимось».Але не зайде. Не повернеться додому - до старенької мами та рідних людей… Він пішов туди, де вічний спокій.Рогатинська міська рада висловлює щирі співчуття родині, друзям та побратимам загиблого захисника. Розділяємо Ваш смуток і горе. Молимося разом з Вами. Нехай Бог полегшить біль утрати.Назавжди в строю. Вічна пам’ять Герою.🇺🇦◾️ Про дату та час прощання з Захисником наш сайт повідомить додатково.
🕯🙏Стало відомо про ще одну втрату. У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю Степана Малецького з Рогатина. 🇺🇦Вже 3 березня 2022 року Степан стає добровольцем ЗСУ - снайпер відділення роти вогневої підтримки. Два роки – Запорізький напрямок, Гуляйполе. Два роки - непрості будні солдата. Поранення, контузії. Після важкої хвороби матері – звільнення, щоб її доглядати. Вчора серце воїна не витримало.💔Зі слів рідних дізнаємось, що Степан Малецький народився 11 серпня 1988 у місті Рогатині. Закінчив ЗОШ №1, здобув професію механіка у Рогатинському аграрному коледжі. Пройшов строкову службу. У 2013 році створює сім’ю, через два роки народжується донечка Настя. Вона стає для нього промінчиком світла, для якої хочеться прихилити світ. Працював на різних підприємствах краю. Спокійний, завжди приходив на допомогу – таким він запам’ятається друзям. У скорботі залишилася родина. Жодні слова не можуть загоїти рану у серцях рідних. Нехай Бог дає Вам сили пережити утрату. А добрий і світлий спомин про покійного захисника залишиться у пам’яті родини та друзів. Вічна слава українському воїну, який захищав Батьківщину. Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття рідним та друзям Степана Малецького.🙏🙏🇺🇦📌Парастас відбудеться, сьогодні: 25 січня об 19:00 год у місті Рогатині, вул. Валова.📌Чин похорону: 26 січня об 11:00 год.
🇺🇦💔«Тілами кращих ми зшиваєм тріщину землі»…. Знову невимовно болюча рана душі, біль серця родини, друзів, знайомих, побратимів. Як підібрати слова, щоб описати горе рідних, чия любов тепер живе у спогадах і молитвах. Сьогодні Рогатинська громада знову у глибокій скорботі схилила голови, зустріла, щоб провести в останню земну дорогу Героя — Захисника України Юрія Підгайного. Юрій — воїн, син, брат, друг, мужній оборонець рідної землі, житель села Заланів. Народився 6 травня 1991 року. 1 червня 2024 року стає на захист України. Молодший сержант проходить військову службу в 152 окремій єгерській бригаді: 2 рота, батальйон безпілотних систем. Служив на Покровському напрямку. 8 листопада 2025 року командир екіпажу безпілотних літальних комплексів – командир відділення Юрій прийняв свій останній бій. Загинув, виконуючи бойове завдання, внаслідок удару ворожого дрона на Покровському напрямку. Донедавна вважався зниклим безвісти.Юрій був не просто захисником, він був осердям світла та добра навіть на війні. Де здається немає цьому місця. Як сказали його побратими: «таких світлих людей на війні майже не має». В його особистості поєдналися неймовірна внутрішня сила, яку живила глибока віра в Бога, та безмежна людяність. Він завжди був взірцем доброти, мудрості та чистоти помислів, а молитва давала йому натхнення і стійкість боротися за правду.Пам’ять про Захисника – це не кінець дороги, а відповідальність жити так, щоб любов на померла разом з ним. Поки б’ються наші серця – є заради кого жити. Навіть у час розпуки. Бог не завжди дає відповіді. Він іноді просто стоїть поруч і мовчить разом з нами.Нехай добрій Душі Юрія буде затишно в Божих обіймах.🙏Після поминальної панахиди траурна колона вирушила до рідного дому Героя в с. Заланів.🕯Чин похорону 14 січня, о 13:00 год.
🕯🙏🇺🇦Сніжний зимовий час - коли ми вшановуємо народження, хрещення Ісуса Христа, який вказав нам шлях любові й служіння, шлях активної життєвої позиції, шлях протиставлення злу. Шлях Лицаря… Саме таким Лицарем був наш земляк - Юрій Підгайний з села Заланів. У день Артистратига Михаїла, 8 листопада 2025 року, небесне військо поповнилось ще одним воїном Світла – Юрієм Підгайним. Того дня командир екіпажу безпілотних літальних комплексів – командир відділення Юрій прийняв свій останній бій. Загинув, виконуючи бойове завдання, внаслідок удару ворожого дрона на Покровському напрямку. Донедавна вважався зниклилим безвісти. Дотепер натягнута струна невідомості, болючого очікування для рідних обірвалася: Юрій повертається до рідного села. Зі слів найрідніших дізнаємося, що Юрій Миколайович Підгайний народився 6 травня 1991 року в с. Заланів. З 1 вересня 1997 року до 2006 року навчався в Заланівській загальноосвітній школі І - ІІ ступенів. Ще з дитинства хлопець вирізнявся з-поміж однолітків: ріс цікавим, допитливим, надзвичайно спостережливим, його світ був повен відкриттів. Завдяки доброті та щирості характеру, Юрчик (так називали його) мав багато друзів, які згадують його надійність, відповідальність та готовність прийти на допомогу. Освіту здобув у Бурштинському енергетичному фаховому коледжі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. З 2014 року працював у Києві на підприємстві з виготовлення меблів. Понад усе любив та цінував свою сім’ю — батьків та сестру. Він був їхньою опорою, помічником у всіх справах і завжди ставив їхні потреби вище за власні. Любов до рідних була його найсильнішим оберегом. Практикуючий християнин – який рішення приймав у молитві, в любові до Бога, родини й своєї Батьківщини. «Золоті руки» – кажуть про таких людей. Талановитий столяр, який перетворював звичайне дерево на витвори мистецтва. У нього були руки майстра-творця, кожен виріб якого ніс у собі тепло душі та бездоганну якість, стаючи його маленьким рукотворним спадком. На роботі його цінували й поважали за професіоналізм, чесність та неперевершену майстерність. А ще серце Юрія належало землі, його пристрастю був сад. Він обожнював доглядати за рослинами, найбільше за деревами, даруючи життя та красу всьому, що навколо. 1 червня 2024 року стає на захист України, починає нову сторінку свого життя у боротьбі із загарбниками. Молодший сержант проходить військову службу в 152 окремій єгерській бригаді: 2 рота, батальйон безпілотних систем. Служив на Покровському напрямку, де у вересні 2024 року отримав перше поранення. Згодом 2025 року виконував свій військовий обов’язок на Курському напрямку. Там, у лютому 2025 року був поранений вдруге. Госпіталі, реабілітація. Повернення знову на Покровський напрямок. На жаль, життя молодого чоловіка, який так і не встиг створити сім’ю, мало б ще багато років дарувати добро та радість, трагічно обірвав ворожий дрон. Юрій був не просто захисником, він був осердям світла та добра навіть на війні. Де здається немає цьому місця. Як сказали його побратими: «таких світлих людей на війні майже не має». В його особистості поєдналися неймовірна внутрішня сила, яку живила глибока віра в Бога, та безмежна людяність. Він завжди був взірцем доброти, мудрості та чистоти помислів, а молитва давала йому натхнення і стійкість боротися за правду. Воїн Христовий, котрий виконуючи заповіт Спасителя «себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій» і йде Його шляхом. Зректися себе й віддати себе Богові – це справа не для слабких, а дорога для тих, хто хоче виконати Божий промисел щодо свого життя.🙏Шановна родино, Рогатинська міська рада поділяє ваше горе. Це непоправна втрата для батьків, сестри, родичів та односельців. Щирі співчуття родині та побратимам Героя. … Нехай Господь полегшить тягар болю.🙏💔🇺🇦📌Про прибуття траурного кортежу із загиблим воїном Юрієм Підгайним до міста Рогатина буде повідомлено згодом.🇺🇦
🕯🙏🇺🇦Знову розверзлося небо над нами – дві сумні звістки надійшли у нашу громаду з війни цього тижня, одна за одною. Несподіване горе прийшло у сім’ю Ігоря Скороходи із села Конюшки. Він повертається до рідної хати «на щиті».Ми дуже добре знаємо ціну нашої свободи. Бо не залишилось, напевно, родин в кого хтось не служить у війську. Ми добре знаємо - війна ранить, калічить, вбиває, ламає дужих і мужніх чоловіків. З квітня 2022 року Ігор Скорохода захищає рубежі України у складі 65 окремої механізованої бригади на Запорізькому напрямку. Вже у серпні того ж 2022 року за відвагу, самовіддану службу та вірність присязі нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Солдатські будні довгі: обстріли, очікування, чергування, виїзди, розриви снарядів та мін, загибель побратимів… Сіра щоденщина, брудна робота. Копати, стріляти, ремонтувати, ховатись від осколків. Тримати оборону. Ігор мало розповідав про будні, щоб не хвилювати рідних. Відчував постійно підтримку сина, дружини, сестер.Минулого, 2025 року, після перенесеної операції його переводять у взвод ремонтно-відновлювального батальйону в евакуаційне відділення. Де він продовжує службу. Та, на жаль, у день Надвечір'я Богоявлення – 5 січня, серце захисника зупинилося. Солдат Ігор Скорохода став воїном Небесного війська.Від близьких дізнаємось, що наш захисник народився 3 квітня 1968 року у селі Конюшки. У семирічному віці помирає батько. Мати змушена була давати раду дітям сама. Тож Ігор змалечку добре зрозумів, що таке відповідальність, праця. Закінчує Конюшківську середню школу, здобуває професію водія. Починає працювати на різних підприємствах краю. Після закінчення військової строкової служби одружується із землячкою Діною. У молодої сім’ї народжується син Тарас. Ігор був життєлюбом і оптимістом, доброзичливим та працьовитим. Майже ніколи не бачили його пригніченим, усі завжди відчували його позитив. «Добряк» - так про нього відгукуються земляки. А як обожнював двох онучок – душі не чув… Його загибель обізвалася болем у багатьох серцях. Не тільки рідні, а й друзів та всіх, хто його знав. Незабаром ми зустрічаємо того, хто не дожив до перемоги, бо сам стане її частиною. Того хто не дочекався кінця війни, але своєю жертвою - смертю наближує нашу перемогу. До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим. З нею йде частинка нашої душі. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце рідної людини, проте світлі спогади про неї завжди будуть сильнішими за смерть… Світлий, добрий спомин про звитяжного бійця залишиться у наших серцях та спогадах бойових побратимів, родичів і земляків! Шановна родино, Рогатинська міська рада поділяє ваше горе. Висловлює щирі співчуття родині та побратимам Захисника. Нехай Господь полегшить тягар цієї непоправної втрати.🇺🇦💔🙏Про прибуття траурного кортежу із загиблим до міста Рогатина буде повідомлено згодом.
