На мріюОхайно та чисто в дитячій кімнаті,І́грашки, книги й забав розмаїть,Але найцінніший маленькій дівчаті,Дарунок від хресного збоку стоїть.Написана фраза коротка "На Мрію",На білій коробці для збору грошей.Юне дівча покладало надіюЗаповнити вщент подарунок оцей.Прагнуло серце дитяче придбатиТакий, як у мами браслет та кулон.Вже більше двох років старалась зібратиДекілька тисяч, а може й мільйон.Всі гроші свої кишенькові кида́лаПо́тайки в білу коробку вона.Наївна дитина терпляче чекалаКоли вже заповниться скринька сповна.В дівчинки часто світилися очі,Коли на руці уявляла браслет.Бувало, проснеться вона серед ночіЗ думками про свій особливий секрет.Одного недільного ранку дитинаГралася тихо в дворі, у піску,Й побачила, як незнайомий хлопчинаПоряд сидить в інваліднім візку.Юнак розповів, що не може ходити,А так би він грався також залюбки,Та що операцію треба робити,Але не вдається, бо бідні батьки.Скриньку розбивши наступного ранку,Дівчина гроші свої принесла,Мало знайомому хлопцю ІванкуМрію свою без жалю віддала.Мама дізналась про вчинок дитини,Всі справи відклала, пішла у салон,Та з самого ранку, наступної дниниКупила малечі браслет та кулон.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Життя дорожче за грошіЩасливими роблять багатство та гроші –Це кимось придумана підла брехня.Сумно мені, як прості перехожі,З народження вірять у неї щодня.Наприклад, знайшли ви у лісі торбину,Навколо нікого, в торбині – мільйон,Або уявіть – у сьогоднішню днинуВи стали багатими, як Соломон!Мати можливість півсвіту купити:Яхти, палаци, свої острови…Таке відчуття, що вдалося відкритиПершу сторінку нової глави!Що на душі? Мабу́ть, ейфорія.По́смішка щира, коли це збагнеш.Нарешті збулися бажання та мрія!Кожен такому зрадіє, авжеж.В руках опинилась щаслива підкова,Радій, веселись, але скажуть лишень:– Ти станеш багатим – єдина умова –Тобі для життя залишається день.Якщо не захочете взяти розко́шіВ дарунок собі після сказаних слів,Значить життя вам дорожче за грошіЙ коштує цінніше отих островів.Чому ж не радієте кожного ранку,Та мало цінуєте про́житі дні?За все нарікаєте безперестанку,Що доля тяжка, та живете сумні.Щастя немає у сріблі та златі,А гроші – лише папірці та товар.Допоки живемо – ми дійсно багаті,Бо наше життя – найкоштовніший дар!Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Світ перевернувсяЗ роками швидкоплинними лічити не встигаємоПройдені дистанції та зношене взуття.В погоні за багатствами, даремно витрачаємоДаровану енергію безцінного життя.Важко розібратися, де марне, де важливе,Як прожити правильно і витрачати час.У світі, як у матриці, довкола все фальшиве,Хотіли досконалого, але зробили фарс.«Ось так потрібно думати, ось так потрібно жити» –З екрана телевізора сказав якийсь «знаток»,А я з цим не погоджуюся. Прошу пояснити,Чому я маю слухатися лідерів думок?Ловлю себе за думкою, що світ перевернувся,Говорячи про цінності, навиворіт живе.А може від премудрості сучасної звихнувся?А може переслідує прокляття вікове?..Бажання справедливості, одвічні ідеали,Закладені природою у закутках душі,Сьогодні застарілими та хибними назвалиБазіки недосвідчені й чиновники-мужі.Злочинця виправдовують, а праведних карають,Ті судді, що отримали посади навмання.За слово переслідують, за віру – проклинають.Ніхто не розбирається де правда, де брехня.У світі лицемірному добра не відшукати.Бо злості переповнені озлоблені серцяУсі ми розучилися любити та прощатиІ діями розгнівали небесного Творця.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Господар власного світуНадіюсь, ніколи байдужим не стати, У гніві до ближніх – навчитись прощати, А ще, у великих гординях своїх,Набратися мужності, сил та натхнення,Долаючи сором, просити прощенняВ людини та Бога за вчинений Гріх!А ще, у майбутньому бачити хочуСвою Україну багату й співочу,Яка не ввійшла до чужих володінь!Дати освіту дорослому сину,Любити батьків, шанувати родину,Бути взірцем для нових поколінь!Мрію, з очей розв'язати пов'язку,Бо вже остогидло ховатись за маску,Скинути врешті безлику броню!Сліпо не бігти в житті за юрбою,А просто навчитися бути собоюТа ближньому менше казати брехню!Бути господарем власного часу,Вийти босо́ніж на чисту терасу,Весною, коли прилетять солов'ї!Взяти з собою наваристу каву,Зрання́ зачитатися в книгу цікаву!…а може, весь день приділити сім'ї.Як всі, не чекати постійно суботу,Мати улюблену чесну роботу,Та нею собі заробляти на хліб!Не стати таким, що з обману нажився,Владою чи багатством упився,Людей обікрав та мільйони загріб.Синицю не хочу – а вільну лелеку,Колись упіймаю я мрію далекуТа плани свої доведу до пуття!Не манить мене на високу орбіту –А бути господарем власного світу –Таким я малюю щасливе життя!Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Новий ЄрусалимПостійно пам'ятайте слова із Одкровення,Коли на цій землі закінчиться прогрес,Побачать люди о́знаку та явиться знамення –Величний златоград, що спуститься з небес.Те місто сонцесяйне, подібне до сапфіру,Що з'явиться зі славою під небом голубим.Для обраних людей, що мають щиру віру,Стане нагородою новий Єрусалим.Стіни там оздоблені з коштовного каміння,А вулиці – із золота прозорого, мов скло!Мешканці не бачитимуть сонячне проміння,А світло даруватиме вже інше Джерело.Неначе з кришталю, ріка у тому місті,У сяйві повноводному тече із боку в бік,Ніколи не забрудняться її заплави чисті,Ніколи, у майбутньому, не висохне потік!Багате цілорічно цілющими плодами,Для зцілення народів там дерево росте.З незвичною природою, зеленими садами,Постійно буде радувати мешкання святе.Немає там брехні, пригнічення, скорботи,Не сяде на престол якась багата знать,Не чути в ньому плач дитячий, а навпроти,У місті піднебесному панує благодать.Немало є охочих життя те розділити,З народів нерозкаяних, племен та поколінь,Та мало буде обраних у місті тому жити,У Книзі так написано, задумайтесь. Амінь!Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Радію…О люди землі, що живуть в благодаті,А думають лиш про пусту метушню,Ви різні: убогі і дуже багаті,Чому не радієте кожному дню?Як часто доводиться нам в сьогоденніБачити різні обличчя сумні,Яких затягнули клопо́ти буденні,І чути лише про проблеми одні.Дощ за вікном і чому тут радіти?..Настій не той, бо туманна пітьма,Набридло комусь на роботі сидіти,Чи скільки триватиме люта зима?Недобре, коли у весняному цвітіБагато комах і кусючих створінь,Літо жарке світить сонцем в зеніті –Кажуть: "Дістала проклята жарінь".Журиться бідний, що хліба немає,Багатий ¬– щоб статки свої зберегти,І перший і другий покою немає,Не можуть за цим благодать віднайти. ***В період осінньо-холодної днини,Якось я бабусю убогу зустрів,І на обличчі старої людиниРозгледіти по́смішку щиру зумів.Її запитав, як проходила поряд:Тримаючи квіти в старечій руці –"Від чого ви маєте радісний поглядІ посмішку гарну на свому лиці?"Сказала так щиро старенька бабуся:Мене здивували прості ті слова –"Життя я приймаю як дар і сміюся,Радію від того, що просто жива!..Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Два грішника Віку земного дійшовши до краю,Там, де Суддя в піднебесній межі,Біля воріт до прекрасного раю,Чекали на участь свою два мужі.Долі обох виріша́лись останні,Хто з них ввійде у небесні врата...Вели між собою розмову в чеканніІ перший сказав, крізь веселі уста:– Я не боюся Суддевого трону,Бог, це отець і його я дитя,Вірю в молитву і піст, і ікону,І те, що почуті мої каяття.Життя без гріха я прожити старався,На службу недільну до храму ходив,Пожертви давав і завжди́ сповідався,Нужденним добро, без утоми, робив.Від того добра не жалів десятину,Перелюб тілесний ніколи не мав,Словами лихими не ганив людину,Не крав, не обманював, не убивав.Чекаю тепер без жалю і тремтіння,Коли вже відкриються брами воріт,Бо я заслуговую вічне спасіння,І райських плодів і Господній "привіт".А інший стояв несміливо, позаду,І сльози свої витирав із повік,– Не гідний я цього прекрасного саду, –Промовив тихенько сумний чоловік.А ще, він сказав тоді, крізь зітхання:– Не можу я зватись "Господнє дитя",Нікчемне для Бога моє покаяння,Не гідний ввійти я у вічне життя.До храму святого, святої неділі,Зайти у гріховності просто не смів,Молитви були якісь зубожілі,Не міг підібрати розкаяних слів.Грішив я щодня у думках і у плоті,Камінь у серці, немов би носив,Із-за гріха потопав у болоті,Тому і спасіння я не заслужив.Смиренно прийму, що Господь приготує,І навіть, якщо це безславний кінець,Нехай справедливість на небі царює,І долю мою хай розсудить Творець".Променем світла і звуками громуВідкрилися раптом небесні врата,Голос почувся незвичний потому,І з тіні з'явилася постать Свята.– До царства мого і до світлого раю,Сьогодні із вас увійде лиш один,Бо душу його і всі наміри знаю,Це грішний, розкаяний, люблячий син.А далі отой, що "Сидячий на троні",Що владу від Бога найвищу прийняв,Волею духа, відкривши долоні,На того вказав, що позаду стояв.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Подвиг однієї людиниДалеко в горах, на скелястім поклоні,Знаходилось тихе маленьке село,Де мешкали люди, в глухому районі…І лікаря в тому селі не було.Жила там сім'я, що ростила дитину,В убогій хатині й потребах простих.І в літню погожу спекотливу днину,Якось занедужала донька у них.До лікаря в місто, в дорогу далеку,Запрягши стареньку конячку у віз,Минаючи скелі високі і спеку,Турботливий батько дитину повіз.Вела за горою в пологому схиліЄдина дорога десь миль тридцяти…Поки́ чоловік подолав оті милі,Дитину живою не встиг довезти.Скорботний період в родині настав,Не знала сім'я, як біду пережити.І рішення батько незвичне прийняв,В жадобі він подвиг задумав вчинити.Щоб в місто добратись могли напрямкиЙого односельці із рідних земель,Для світлої пам'яті тої донькиВін в скелі надумав зробити тунель.Минув не один за роботою рік,Коли він побачив нарешті кінець.Своїми руками старий чоловік,Дорогу зробив у горі навпростець.Від тої події, із тої пори,Жителі того гірського села,Ходили до міста в підніжжі гори,А дальня дорога ота заросла.У всякої дії є різні причини,Які спонукають до різних робітІ кожен учинок простої людини,Може змінити навколишній світ.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Розбите корито Можливо, хтось казку дитячу не знає,Про бідного діда, що в море ходив,Та кожен із вас рибака пам'ятає,Що рибку казкову у сіті зловив.Історія та про жадобу до влади,Про вбогу сім'ю і пожитки старі,Про пишні хороми і царські принади,І ще про розбите корито в дворі.Про те, як у діда рятунку просилаРибка чарі́вна, цариця морів,І те, як у сітях вона голосила,Щоб він її душу губити не смів.Просилась у воду словами благанняТа рибка, в якої луска золота,Казала, що може здійснити бажанняДля нього лиш помахом свого хвоста.Як баба стара про подію пізнала,Що дід тую рибку «за так» відпустив,Подумала хитро, а потім сказала,Щоб він за бажанням для неї сходив.Ще дідові вслід проказала сердито:«Для мене проси у цариці морів,Без дірки, охайне, новеньке корито.І це лиш початок майбутніх дарів».На другий же день попросила стара:«Я жити вже хочу в будинку ново́му,Мені остогидла оцяя нора», –Й махнула рукою вбік їхнього дому.А потім схотіла в кареті кататись,Дивитись на люд по дорозі з вікон,Який ще здаля буде низько схилятисьДо неї смиренно завжди у поклон.За тім, побажала царицею бутиІ мати багатства, доволі всього,І щоб поскоріше злидарство забутиЩе й вигнала діда старого свого́.Ходив дід на море до рибки щоденно,Для баби своєї уклінно просив,І рибка дари всі давала смиренно,Що він лиш сердешний, в житті не тужив.А потім в жадобі стара попросила,Щоб їй царювати на морі самій,Щоб рибка чарівна у неї служила,У водному світі, в країні морській.Вернувся старий і побачив картину,Що ті побажання в цей раз не збулись:І бабу в дворі, і стареньку хатину –Що стало усе, як і бу́ло колись. ***Хай вдячною буде людинонька кожна,А заздрісний також, нарешті, збагне,Що замість багатства отримати можна,Натомість, розбите корито одне.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Місто на захід кордонуУ місті старому, на захід кордону,Що Львовом сьогодні велично зовуть,Де жи́ли князі, що носили корону,Там мешканці добрі і щирі живуть.Розкинулись вулички там старовинні,Між замків камінних, що досі стоять,Усіх зустрічають «кафешки» гостинні,Що запахом кави туристів манять.Та є серед них, що по праву займаєБез всяких, здається, на то «привілей»,Дворик маленький, що радо приймаєЙ зветься улюбленим місцем гостей.Подалі від центру і колій трамвайних,Охайне, привітне, але не нове,Де тихо, не чути сигналів вокзальних,Знаходиться гарне, маленьке кафе.Там, на вітрині, смачні експонати,Свіжі щодня і цікаві, до речі,Доносяться здалеку ще ароматиВипічки різної з справжньої печі.Під дубом могутнім, у жа́ркі хвилини,Відклавши щоденні турботи і справи,Де посуд незвичний із білої глини,Можна спочити, за чашкою кави.Гостей зустрічають з двора молодиціЗвучать української мови пісні,Вода самото́ком тече, із криниціУ тому кафе, де нема метушні.А повар вусатий, завзятий мастак,Показує витвори власних ідей,У залі малому, надівши ковпак,Частує привітно найкращих гостей.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
