Дружба чи ЛюбовІсторія оця, про дружбу чи любов?Це вам, шановні, про оте судити,Що вищим є серед усіх основ?І краще що, любити чи дружити?Жили колись в однім селіДва справжніх друга й побратима,Здружились, як були малі,І дружба їх не розділима.В селі тім дівчинка була,Русяву косу вона мала,І близько друзів тих жила,З дитинства з друзями гуляла.А час ішов, і діти підросли.Змужніли браві побратими,Постійно разом ті були,Й красуня дівчина із ними.У теплий вечір, на весні,Коли лиш місяць прокидався,Один із друзів у ті дні,В коханні дівчині зізнався.«Любов моя, то на віки́,Що з юних літ ще зігрівала»…Він в неї попросив руки,Дівчи́на «так» йому сказала.«Я буду вірна лиш тобі,Проте вдягну весільне плаття,Як зробиш так, щоб на горі,Горіло цілу ніч багаття».І хлопець з думкою пішов:Чому, навіщо, що робити?Сухого хмизу він знайшов,На ніч, багаття щоб палити.А місяць світить вздовж полів,Додому йде ота дівчи́на…І інший друг її зустрів,А в його є своя причина.«Яка сьогодні гарна ти,Хвилюєш ме́не ти красою,Гарнішу в світі не знайти,Ти будь наві́ки лиш зі мною».«Твоєю буду я в ту мить,Як зможеш для мене́ зробити…Там, на горі, вогонь горить,Ти мусиш його погасити».І другу бу́ло невтямки,Піднявсь на гору ту високу,Бентежили його думки,В кінці спинився на пів кроку.А на горі горів «костер»,Там друг його дрімав без сили,І зрозумів він все тепер:Що двоє їх одну любили. Один із друзів, між зірок,Заснув, не маючи поняття,А інший друг, зробивши крок,Підкинув хмиз в його багаття… ***Історія оця, про щирую любов,А ще ця повість про велику дружбу,І що не можна рушити основ,Щоб підлу, для себе, зробити службу.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Правда і БрехняЗустрілися якось одного дня(Та мало хто цю зустріч пам'ятає)Колишні друзі, Правда і Брехня,Відтоді їх нічого не єднає.«Який сьогодні гарний день!» –Брехня сказала радісна й привітна,А Правда вгору глянула лишень:Що дійсно гарна височінь блакитна.Були разо́м вони короткий час,Дійшли до невеликої криниці,Брехня води торкнулася ураз,І зупинилися дві гарні молодиці.«Яка приємна й тепла ця вода!»,Брехня сказала: «Можем покупатись».І посміхнулась Правда молода:«Чому б і ні, ми можем тут зостатись».Короткий час поплавали дівчата,Поніжились у теплій тій воді,Та раптом вийшла із води Брехня та,Вдяглась у одяг Правди й зникла геть тоді.Здивована й засмучена цим вчинком,Та Правда гола вийшла із води,Шукала скрізь: на площі, перед ринком,Хотіла швидше одяг віднайти.В чужу одежу Правда не вдягнулась,Від неї ж відсахнулися всі вбік,Тож до колодязя, соромлячись вернулась,І там вона сховалася навік.З тих пір Брехня живе і має владу,У сукню істини одягнена вона,А світ з тих пір не любить голу Правду:Вважають всі, що Правда є брудна.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Втрачене дитинствоЗабрали в них дитинство та усмішки,Украли й безтурботність юних літ.Під вибухи, як атомні завбільшки,Вони вивчають цей жорстокий світ.Невинні, та страждають непомірноСьогодні українські дітлахи.У школу йдуть, сприймаючи покірно,Війни незрозумілої страхи.Тяжкі часи, що випали на долю,Зруйновані міста та ріки сліз,Народу, що змагається за волю,Ворог нерозсудливий приніс.Майданчики під вікнами пустують,Де гралися дівчатка, юнаки,Сьогодні їх ракетами руйнують.Ворожі, з трикольором літаки.Сирени не вщухають після злету.Будинок під уламками горить...А той пілот, що випустив ракету,Напевно, безтурботно вдома спить.Він перед сном укутав вдома сина,Посмакував вечерею та кисіль.А "подвигом" пишалася дружина,Що влучила ракета прямо в ціль.На ранок та будівля догоріла.Сирени стихли. Зупинився плач.Дитина ще одна осиротіла,А десь далеко мирно спить "палач".Це люди? Достеменно я не знаю. Та вірю, як закінчиться війна, Невинних забиратимуть до раю.А злодіям – геє́на вогняна...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Балада про годинникЯкось в кінці свого́ життя,Отець покликав сина,З'явилось в нього відчуття:Прийшла його година.«В дарунок, сину, тобі дамГодинник старовинний.Повір простим моїм словам,Що скарб це дійсно цінний.Йому вже більше двісті літ, –Промовив сину тато, –Це мого батька заповіт,Храни його завзято.Та перед тим момент один,Щоб дар оцей дістати,Піди в найближчий магазинУ майстра з’ясувати... ...яку ціну тобі назве,Чи згоден гроші дати?Чи цінить лише він нове?Захоче скарб прийняти?Пішов з дарунком син, відразуСпитав ціну в часівника.«П'ять доларів, – той кинув фразу,Ціна цього годинника».Зайшов в кафе син після того,«Купили б ви годинник мій?»«Не вартий зовсім він нічого, –Сказали там, – бо він старий».Засмучений ішов додому…Невже не вартий він грошей?Як батькові сказать старому?Та ось, побачив він музей.Зайшов туди, його зустріли.В музеї розкіш лиш одна…Годинник? Глянули, зраділи…Мільйон – така йому ціна.Зрадівши син, назад вернувся,І батькові все розповів.А той лиш тихо посміхнувсяІ тихо мову він завів:«Отак, синок, в житті буває,Це все навмисне я зробив,Людина кращого шукає,Тому й просив, щоб ти сходив.Ти зрозумій, моя дитино,Тебе не скрізь вітатимуть.А ти шукай тих місць невпинно,Де радісно прийматимуть.Не будь із тим, хто відвернеться,Не будь ти там, де зле тобі.Шукай нове – нове й почнеться,Долай ти труднощі в собі. Шукай людей і будь із тими,Що тебе цінять й бережуть. Знайшов своїх і будь із ними,Така проста стосунків суть...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
ПравдаОдна людина все життяХотіла Правду віднайти.І щоб здобуть це відкриття,Вона пройшла усі світи.Вона пройшла безліч земельІ східних, й західних країн.Чимало бачила осель,Але це все не да́ло змін.Так трапилось одного дня:В дорозі по густим лісам,Ідучи шляхом навмання,Натрапила на давній храм.І був у тому храмі жрець,Що рясою вкривається.Промовив тихо той мудрець,Що Правда в них ховається.Та сумнів серце обійняв(Він завжди на заваді).А жрець завзято запевняв,Що так і є насправді.І показав мудрець людині,Де статуя стояла.Закрита, в чорні скатертині,І ріст великий мала.«Ось Правда, що ти так шукав», –Сказав він в ту хвилинуІ темне полотно зірвав,Відкинув скатертину.Бридкий у Правди образ був –Людина та хитнулась,І страх все серце огорнув –Й людина відвернулась.«І що це, дійсно Правда та?Що я шукав повсюди?Її шукав ці всі літа?Її так прагнуть люди?»В ту мить сказала ста́туя:«Повір мені, людина,Бо дійсно звуся Правда я,Це істина єдина».І запитав шукач її:«Чому така бридка ти?І риси всі страшні твої?Від тебе що чекати?Як людям я всім розкажу,Що ти така насправді?Як світу тебе покажу,І хто повірить правді?»А ти їм правду не кажи,Якщо на це спроможен.А лиш нахабно всім збреши,Й тобі повірить кожен».Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Гарні новиниЦе був звичайний будній день,Коли прокинувся я зранку.Весняне сонечко лишеньЗ'явилось на світанку.І на душі було якосьТак легко і зати́шно.І день пройде оцей, здалось,Спокійно і успішно.Хотів послухать я новин,Почуть прогноз погоди…В них не було лихих картин,І не було незгоди.Ведучий тих новин сказав,Що світ увесь змінився,Порядок скрізь новий настав,Добро і мир лишився. А зло, незгоди та печаль –У тінь все відійшло.Брехня і біль пішли у даль,Неначе й не було.Ніхто не знав причин тих змінЗ людьми всіма, що сталось,Бо замість зла, любов взамінВ серцях людей зосталась.У світі не було війни,І не було військових…Не гинули на ній сини,Від зброї видів нових.Ніхто не мав уже смартфон,Що всіх загнав в окови,А лиш простий був телефон,І тільки для розмови.У світі більш ніхто не крав,Бо тії дні минули,Ніхто нікого не вбивав,Бо зло усі забули.І молодь мала у серцяхДо старших всіх повагу.Були привітні у словах,А в добрих діл - наснагу.У світі мови не булоПро заздрощі і гроші,Бо це в минуле відійшло,Новини лиш хороші.Це був звичайний будній день,Як в світі все змінилось…А може сон це був лишень,Й мені це все наснилось?...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
ОчіВ вірша́х, пісня́х й оповіданняхПро Очі чули ми не раз,І автори́ в своїх сказанняхСкладали безліч гарних фраз.І про дівочі очі гарні,Я також коротко скажу.Як небеса вони безхмарні.В вірші́ красу їх покажу.Дивують нас вони вогнями,І погляд ніжний в тих очах.Бувають дуже гарні днями,І особливі – по ночах.Це в душу дівчини віконцеЧерез її красивий взір.Неначе світиться в них сонце,Створив їх справжній Ювелір.Ще в погляді є таємниця,Її секрети знає той,Хто душу може роздивиться,І може, це її герой?Ще очі можуть розказати,Про те, що серце відчува,І почуття всі показати,Ще краще, ніж прості слова.Сіяють радістю живою,І світиться в них благодать.Як серце сповнене любов'ю,Лиш очі можуть передать.А як тривоги і печалі,Приходять у тяжкії дні,Як часом миті є невдалі –Покажуть очі ті сумні.Вони насправді всі відмінні,А спільним лише є одне:Що, для «мужчин» вони безцінні,І це ніколи не мине.Поглянь на очі у дівчи́ни –І зрозумієш ти тоді,Які в душі її перлини,Красиві й за́вжди молоді.Вони без меж, вони без краю,І не сказати на словах,Любов хай буде в них. Бажаю,Іскринку щастя у очах.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
ТанецьЄ особлива форма мови,Якою мовить чоловік:Прості у мови тій основи,І вчитись їм не треба вік.Ту мову жінка розуміє,Вона ще більший фахівець.І краще нею володіє,І часто мови тій взірець!Вона без слів – це мова тіла,І двоє знають мови суть:Коли мелодія ожи́ла,Розмову в танці ті ведуть.Не так важливі в танці кроки,Майстерність теж не головне,І не важливі в танці ро́ки,А пристрасть тіла – основне!Як він візьме її за руки,Вона торкнеться до плечей,То чути лиш мелодій звуки,І видно поруч блиск очей.Він гарно неї обіймає,І в русі талію веде.Вона партнеру довіряє,І плавно в такт за ним іде.Слова у танці не потрібні,Їх заміня́є рух двох тіл.А ще, як два серця подібні,Не видно в танці їх розділ.Партнери в танці відчуваютьНе тільки тих мелодій звук –Ще й душу парі відкривають,А ритм дає лиш серця стук.Не важко цього зрозуміти,Бо це відчує кожен сам…Не треба мову танця вчити,А лиш віддатись почуттям!Бо танець – гарна форма мови,Як Він за талію веде,Без слів ведуть вони розмови,І в такт за ним Вона іде...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Частини цілогоЖінка створена ТворцемДля гармонії й краси,І любові є взірцем,Дар життя у всі часи.Чоловік – синонім сили,В домі – то є захисник.Небеса ж постановили,Разом бути їм повік.Жінка більшу має ніжність,В серці більша доброта,І присутня в ній чарівність,І цнотлива чистота.Ще, як осінь та, мінлива,Бо ж характер змінний в ній:В мить – вона така щаслива,Часом – сильний буревій.В домі лад вона тримає,Оберіг це у сім'ї.А як любить – серце грає,Очі так горять її.Чоловік – то інша справа,Інші помисли й думки.У крові́ – козацька слава,І дається це в знаки.А як справжню мужність має –Від проблем він не втече,Завжди істину шукає,І для жінки це плече.Почуття свої ховає,Не покаже він душі.Суєти він уникає,Часто ходить на межі.Різні в нас душа та тіло,Погляд різний на життя.Нам усім це зрозуміло,Різні навіть почуття.Попри все, жіночі крила,Йому потрібні у житті,А їй потрібна його сила,Їм разом легше на путі.Ми всього лиш половина,Річ одна єднає нас,Ціло́го ми лише частина,А разом ми, то є баланс.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Дорога до щастя…А хтось біжить, а хтось чекає,Для цього тратить все життя.Насправді щастя він шукає,Приємне серцю відчуття.А правда й істина дивує,Щоб ми щасливими були.Найкращих митей не існує,Якщо не зараз, то коли?Буває, декому здається:Ось-ось настане такий день,Життя справжнісіньке почнеться…Ти зачекай його лишень.Та день нови́й, нова проблема,І якось за́вжди на шляхуВажлива справа, борг, дилема –І знов живем ми у страху.І дуже часто нам здається,Що ті проблеми – без кінця…І власне з них воно й складеться,Єдине наше те життя.І знову істина дивує,І правда в тих простих словах:Доріг до щастя не існує:Насправді щастя – це є шлях.Не жди, щоб школа закінчи́лась,Не жди, як скажуть: «Вже студент»І щоб робота вже з'явилась,А кожен, ти цінуй момент.Народження дітей чекаєм,Як ті підуть у перший клас,Як їх весілля відгуляєм –В чеканні тратим цінний час.Ждемо́, як рік новий почнеться,Коли настане вже веснаЧи літнє сонце усміхнеться,Чи осінь вже пройде сумна.Чекаєм п'ятниці й суботи,Коли ж на стануть вихідні,Як буде менше вже роботи…Отак й проходять наші дні.Не треба щастя нам чекати,Воно живе в наши́х серцях.За крила його не спіймати,Бо, дійсно, щастя – це є шлях.І кожен день ви так живіть,Щоб його було не забуть,Якщо ж любити – так любіть,Вогонь у серці щоб відчуть.Ти будь відкритим у словах,Танцюй ти так, неначе сам,І чистим будь ти у думках.Любові й щастя, друзі, вам!Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
