ЗаздрістьМи всі прийшли на землю рівні,У кожного відкритий шлях.Можливості нам дані дивні,Де кожен вільний, наче птах.Відкрита в кожного дорога,І кожен може нею йти.І розум даний всім від Бога,Щоб своє щастя віднайти.Один успішний і багатий,А інший в скруті все життя.Один з життя все може взяти,А інший прагне співчуття.В одного все успішно діється,І здобуває всього він.А інший всім про все жаліється,І все чекає перемін.Як успіх бачить у чужого,То злість приходить у думки,Тай заздрість має він до того,«Чому ж не я?» – він невтямки.Разо́м сиділи, ра́зом вчились,Одного знає цілий світ,Друго́му успіхи лиш снились,Не скаже вдень ніхто «привіт».Та, заздрість серце роз’їдає,Живе життям він не своїм.Й любові в серці вже немає,Як бачить успіх у чужім.А ще бува, брехня так ллється,Що розповсюджується враз.Про тих, кому усе вдається,Хто йде до цілі повсякчас.Не знає заздрість та насправді,Який у успіху був шлях,Як все ставало на заваді,Як довелось бороти страх.Як тяжко падать від невдачі,Як тяжко сили віднайти,Думки від себе гнать ледачі,З колін піднятись – і іти.Ти не дивися на чужого:До свого щастя йшов він сам.Що маєш ти, радій від того,За те подякуй небесам.Життя у кожного своє.Старайся, вір, до цілі йди,Тоді лиш успіх настає,Коли повіриш в себе ти.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Учитель У кожного своя дорога,Якою він в житті іде,Її початок – від порога,Який знання в серця кладе.Цей дім пізнань і храм науки,Якого школою всі звуть,Де вчили ми слова і звуки…І ті знання в життя ведуть.І є у домі тім хранитель,Всіх знань секрети знає він,Його усі ми звемо Вчитель,І до землі йому уклін.Народжує дитину мати,Життя дає в відкритий світ.А вчитель має працювати,Щоб дать нови́х пізнань граніт.Ми дуже часто не цінуєм,Його великий вклад у нас,Слова подяки не даруєм,Не дякуєм за сили й час...... За сподівання нездійсненні,За віру в нас, за серця вклад,І за уроки всі буденні,За цінність вчителя порад. Дорога ж вчителя – тернова,Не кожен може нею йти.Та те, що дарить він – основа,Що з нею всі ідуть в світи.Хай будуть сили і натхнення,Усім, хто вчить для нас нове,І мрій простих вам всім здійснення,І віра в людство хай живе. Від вас походять всі студенти,Усі міністри, лікарі,Навчались в вас всі президенти,Хай Бог згадає вас вгорі...Хай поверне усім вам сили,За вашу працю непросту, Бо ви дорогу всім світили,І ми не йшли вже в темноту.Усі живем ми в час тривоги,У дні постійних перемін…За те, що знаєм всі дороги,Даруєм вчителю уклін.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
👇продовження вірша Про орлаА час іде… Ростуть орлята,Пора пізнать великий світ.В життя доросле їм посвята:Чекає перший їх політ.Батьки за крила не тягають,Ніхто польоту їх не вчить.Найперше пір'я викидаютьЙ дітей перестають кормить.І не тому, що їх не люблять,І не тому, що їм не жаль:Вони дітей своїх готують,Щоб крок змогли зробити в даль.Батьками створені умови.Не тільки вчать їх на словах,Що віра в себе, це основа!Це сила духу, а не страх!І не завжди таке буває,Що птах відразу полетить.Орел спіймати його має,Підтримати в тяжку ту мить.Тому орлиця вибирала,Достойного собі орла,Щоб віру в нього вона мала,Спокійна за дітей була.Такий закон дала природа.Орел – це найгідніший птах.І віра себе, це свобода,Це сила духу, а не страх! ***Батьки. І інші є закони.Щоб діти сильними були,Навчіть долать їх перепони,Щоб рішення приймать могли.А в час невдачі і терпіння,І на дорогах непростих,Коли здається вже падіння,Були підтримкою для них...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
12 братівРік для когось – це багато,А для когось наче мить.І життя для когось – свято,Що невпинно так летить.Проживаєм в кожнім роціМи цілісіньке життя.Непомітно дні проходять,Відлітають в небуття.Взимку ми весни чекаєм,Щоб настала швидше та.Влітку осінь ми гукаєм:В ній природа золота!Я баладу розповім вам,Про компанію одну,Про дванадцять дивних хлопців,Розповідь свою почну.Перший з них, то місяць Січень,В році тон він задає,Новорічними святамиЙ снігом білим радує. Другий хлопець Лютим зветься,Він найменший із братів,З ним зима іще береться,Та вже чуть весняний спів!Третій Березнем назвали,Цей веде до нас весну,Він пробуджує природуІ річки всі після сну.Красень хлопець – то є Квітень,Радість той приносить в світ,Він дарує нам натхненняІ садків пахучий цвіт.Місяць Травень – він вражає,Дивні творить він діла,Людям душу зігріває,З ним природа ожила.А коли приходить літо,Червень радує нас всіх:З ним найдовше сонце світить,Чути скрізь дитячий сміх.З Липнем – літа середина,Місяць теплих, гарних днів.Десь в похід іде родина,Десь луна веселий спів.Після нього хлопець Серпень,Проводжає літо він,Десь іде воно на південьСонця і тепла країн!Ну а Вересень даруєВсім достиглий свій врожай.З ним школяр разом крокує,В дім знання й науки край.З Жовтнем осінь золотаОдягне на гарний станЗолотий і десь багрянийРізнобарвний сарафан.Листопад осіннє листя,Розкида́є по землі,Йому радуються люди:І дорослі, і малі.А коли все засинає,Землю криє білий сніг,В володіння заступає,Грудень, старший серед них.Хоч брати усі ті хлопці,Та різницю бачим ми.Йдуть по черзі вони в році,Від зими і до зими.Кожен з різними дарами,В кожного характер свій,Зранку, вдень і вечорамиЗвеселяють настрій твій.Як прийдуть вони в свій час,Ви приймайте радо всіх:В них багато є прикрас,Особливий кожен з них.Як же всім нам зрозуміти,Свою думку поясню,Що потрібно лиш радіти,Року, місяцю і дню.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Послання молодятамУ різний час і різну пору,Любов основа на землі,І кожен раз дивившись вгору,Людина прагнула її.Вона дарована людині,Щоб кращими ми всі були,І не було у нас гордині,Добро творити щоб могли.А ще любов чим унікальна?Вона запалює серця,Людей єднає близьких духом,Підтвердження – ось пара ця.Я, молодята вас вітаю,Подружжям стали ви в цю мить,А ще надіюсь і бажаюУ парі вам життя прожить.Сьогодні книгу ви відкрили,Ще чисті сторінки її,Проте лиш вам на ній писати,Життя свого історії.Найбільше це від вас залежить,Який в тій книзі буде зміст,Бо ваша доля вам належить,І вам творить стосунків міст.Кохання чисте і відкрите,Впустили ви в життя своє,Воно теплом лиш оповите,Хай тішить вас і радує.Нажаль, не вдасться так прожити,Щоб без печалі, без тривог,Бажаю так сім'ю творити,Щоб труднощі долати вдвох.Разом усе ви подолайте,Разом ви будьте на віки.В любов ви віру не втрачайте,Бо їй ви разом завдяки.Для Неї став ти особливий,І пам'ятай це з року в рік,Бо статус маєш ти важливий,Тепер її ти чоловік.Для Нього ж будь ти оберегом,І тою лиш людиною,Яка у нього просто вірить –Ти є його дружиною!Хай не зламають вас печалі,В стосунках буде лиш весна,Хай буде так в вас і надалі,Що тіла два, душа одна.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Розмова з Богом Народилася людина,І прийшла в цей дивний світ,Так велів Господь Всевишній,Дав Він їй життєвих літ.Створений же світ для того,Щоб людина в нім жила,Щоб любила все навколоІ щасливою була.Тут все довкола гармонійне:Ріки, поля, природа вся,Повітря чисте небом дане,Земля родюча для життя.Та людині цього мало,Всюди скаржаться вона,І якось у неї з БогомРозмова трапилась одна.Людина в Бога попросила,Щоб гординю Він забрав,Та Господь в цьому відмовив,Лиш тихо відповідь Він дав:«Гординю забирать не стану,Тай й в цьому складності нема,Людина мусить мати волюЙ відкинути цей гріх сама».Просила в Бога дать терпіння,Та в відповідь почула «ні»:«Цей дар приходить через іспит,Що ви проходите в ті дні,Коли найтяжче вам буває,Тому й не стану я дарить,Бо дар терпіння та смиренняПотрібно лише заслужить"Просила в Бога дать їй щастя,Та й цього разу не вдалось,Господь лиш дав благословенняІ в відповідь сказав їй щось...«Тобі пораду дам, Людино,Люби життя, люби Мене,А чи щасливою ти будеш,Це все залежить від тебе́».«Ти вбережи, Господь, від болю,Щоб легше нам в житті жилось» -Та Бог відмовив знов людині,І знов сказав тихенько щось..."Ти знай, Людино, я не хочу,Щоб ти страждала все життя,Відкинь ти світськії турботиІ зрозумієш ти буття...Страждання дане вам для того,Щоб ви забули суєту,Людські турботи щоб минули,До Мене йшли в хвилину ту."Просила в Бога знов людина,Щоб зріс її життєвий дух,І цього Бог не дав людині,А лиш сказав: "Послухай, друг...Прохань у тебе є багато,Та й цього Я тобі не дам,Потрібно в серці мудрість мати,Та й дух зрости лиш може сам."«Навчи, Господь, мене простому:Любить людей, відкинуть гріх,Навчи не мать у серці втоми,Любить, як любиш ти усіх».«Нарешті, – Бог сказав людині,Ти зрозуміла, що просить,У світі заздрості і болюВ любові лиш потрібно жить!»І тут задумалась людинаПро свою мову із Творцем,Згадала всі свої проханняПеред святим Його лицем.Згадала, як просила сили,Та Бог лиш дав випробуваньВсе для того́, щоб дух зміцнити,Загартувать – не дать страждань.Як мудрості просила в Бога,То він проблемам дав прийти,Не для того, щоб їй страждати,Хотів навчити думати.Як сильно мужності бажала,То Бог нещасних їй послав:Всіх тих, в кого душа ридала,Хто допомоги так жадав.Згадала, як просила блага,А Бог можливості їй дав,Щоб кожен мав чого так хоче,Щоб досягнув, чого бажав.Людина з Богом говорила,Розкрила задум серця свій,Не дав Він то́го, що хотіла,А лиш послав потрібне їй.В кінці Всевишній усміхнувся,"Людино, всього маєш ти,Тобі в житті лише потрібноПросто любити й вірити..."Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Сторони гріха– Чи може грішний світ позбавитись гордині? –Звертаючись до Господа, спитав колись мудрець.– І як коріння зла, яке живе в людині,Наза́вжди та безболісно зрубати нанівець?А ще скажи, Господь, чи можеш Ти указомВсі помисли безбожників спинити на землі?Щоб люди цей указ виконували ра́зом:З малого до великого, і навіть королі.Чому немає опції, що зветься справедливість,І як нам захистися від підлої брехні,Коли нас переслідують за правду і за милість,А злочини безбожників лишаються в тіні?– Зі створення землі, – говорить Вседержитель –Людині при народженні Я волю дарував,Щоб кожен самостійно, як мудрий управитель,Дорогу у житті своєму власну обирав.Мудрість подаровану заповнила безодня,А серце непокірливе – гординя та пиха.Ви Мене не шануєте й обрали беззаконня,І стали необдумано на сторону гріха.Ви доньки та сини, що вийшли від Адама,Допоки ще не пізно, уникайте помилок.Для грішної душі закрита буде брамаДо вічного життя в Едемі на замок.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Жити, як принцесаЗ трояндою в руці, самотня, одинока,Рока́ми молода, не більше тридцяти,Приваблива за вродою, броваста, чорноока,Коханням розчарована, не хоче вже цвісти.Ця жінка вже не раз собі купує квіти,Сьогодні за компанію – шампанське та фужер,З думками розмовляючи, не може зрозуміти,Чому пішов до іншої черговий кавалер…У по́смішці прихована душевна істерія.Під музику, та з келихом ігристого вина,На дру́зки розбивається її жіноча мрія.Не може усвідомити, чому вона одна…Щодня красива зачіска, фарбовані зіниці,На публіці з'являлася у модному вбранні.Красуня, з репутацією світської левиці,Шукала "неіснуючого" принца на коні.Хотіла ідеального, що заздрили подру́ги,Веселого й багатого, що має лімузин,З маєтками, квартирами та безліччю прислуги,Такі були критерії у виборі мужчин.Не бути господинею, а жити, як принцесаТаке було у дівчини бажання основне.Щоб нею зацікавились фотографи та преса,Канали телебачення й агентство видатне.Це мрії. А в реальності – ні слави, ні мужчини.Не сталося історії "красивого кіна"…Сидить вона спустошена, шукаючи причини,З трояндою та келихом ігристого вина.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Лист в минулеПишу тобі листа, мій юний, любий друже,Якщо колись читатимеш написані рядки._Цінуй ти кожну мить, не проживай байдуже_ –До себе я звертаюся, в минуле, крізь роки.Безпечний, молодий, послухайся поради,Проживши стільки літ я з досвіду скажу, –Жорстоким не ставай у прагненні до влади,Надміру не збирай земного багажу.Учись на помилка́х, щоб більше не робити,Вони в житті твоїм – найкращі вчителі.На інших не дивись, старайся чесно жити,Хоча таких людей не люблять на землі.Як вдасться, уникай завидющого ока,І сам не потопай у заздрості лихій.Дорога перспектив й можливостей широка,А інструмент досягнення у кожного є свій.Байдужим не ставай, як просять допомогу,Товариша свого підтримай у біді,За кожен новий день подякуй щиро Богу,Цим себе захистиш на "страшному суді".У горі та у радості шануй свою дружину,Коли ви повінчаєтеся з нею на віки.Не словом, але вчинками показуй приклад синуІ будь зразковим батьком для рідної доньки́.Новітні технології й сучасні поштоматиНе здатні перекинути з майбутнього листи.Як шкода, що написане не зможеш прочитати.Ти сам повинен мудрості цієї досягти.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Країна нескоренихНа захід України берези та тополіСобі обмилували співучі солов'ї,А в східній Україні стоять дерева голі,Де мало піснеспівів, бо точаться бої.Щаслива безтурботність лишилася позаду,Країну розділила непрохана війна,Десь воїн засинає під вибухи снаряду,А інший не вдоволений сиренами з вікна.Хтось віддає останнє, хоч пенсія мізерна,На благо батьківщини тихенько раз у раз.А дехто наживається, та й поміч їх химерна,При цьому вихваляється в мере́жі напоказ.Живемо у країні, де діти при дорозіЗбирають по копійці на фронт захисникам:Під зливою, у спеку, на лютому морозі –А люди ним говорять, нахабно так, "не дам".Пірнули з головою в буденність та турботи,Стараються наповнити живіт та гаманець,У поглядах змагаються диванні патріоти,Забулися напевно – війні ще не кінець.В братерстві проявилася велика наша сила,Як ворог несподівано підняв на нас меча,Державу Україну орда не захопила,Бо люди об'єднались – плечима до плеча.Країною нескорених ми хочемо лишатись,Чи сірою державою, яка пішла у тінь?На захист батьківщини повинні об'єднатись,Як приклад для наслідування нових поколінь.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
