Поезія України 🇺🇦 | Розмова з Богом Народилася людина,І прийшла в цей дивний світ,Так велі...

Розмова з Богом Народилася людина,І прийшла в цей дивний світ,Так велів Господь Всевишній,Дав Він їй життєвих літ.Створений же світ для того,Щоб людина в нім жила,Щоб любила все навколоІ щасливою була.Тут все довкола гармонійне:Ріки, поля, природа вся,Повітря чисте небом дане,Земля родюча для життя.Та людині цього мало,Всюди скаржаться вона,І якось у неї з БогомРозмова трапилась одна.Людина в Бога попросила,Щоб гординю Він забрав,Та Господь в цьому відмовив,Лиш тихо відповідь Він дав:«Гординю забирать не стану,Тай й в цьому складності нема,Людина мусить мати волюЙ відкинути цей гріх сама».Просила в Бога дать терпіння,Та в відповідь почула «ні»:«Цей дар приходить через іспит,Що ви проходите в ті дні,Коли найтяжче вам буває,Тому й не стану я дарить,Бо дар терпіння та смиренняПотрібно лише заслужить"Просила в Бога дать їй щастя,Та й цього разу не вдалось,Господь лиш дав благословенняІ в відповідь сказав їй щось...«Тобі пораду дам, Людино,Люби життя, люби Мене,А чи щасливою ти будеш,Це все залежить від тебе́».«Ти вбережи, Господь, від болю,Щоб легше нам в житті жилось» -Та Бог відмовив знов людині,І знов сказав тихенько щось..."Ти знай, Людино, я не хочу,Щоб ти страждала все життя,Відкинь ти світськії турботиІ зрозумієш ти буття...Страждання дане вам для того,Щоб ви забули суєту,Людські турботи щоб минули,До Мене йшли в хвилину ту."Просила в Бога знов людина,Щоб зріс її життєвий дух,І цього Бог не дав людині,А лиш сказав: "Послухай, друг...Прохань у тебе є багато,Та й цього Я тобі не дам,Потрібно в серці мудрість мати,Та й дух зрости лиш може сам."«Навчи, Господь, мене простому:Любить людей, відкинуть гріх,Навчи не мать у серці втоми,Любить, як любиш ти усіх».«Нарешті, – Бог сказав людині,Ти зрозуміла, що просить,У світі заздрості і болюВ любові лиш потрібно жить!»І тут задумалась людинаПро свою мову із Творцем,Згадала всі свої проханняПеред святим Його лицем.Згадала, як просила сили,Та Бог лиш дав випробуваньВсе для того́, щоб дух зміцнити,Загартувать – не дать страждань.Як мудрості просила в Бога,То він проблемам дав прийти,Не для того, щоб їй страждати,Хотів навчити думати.Як сильно мужності бажала,То Бог нещасних їй послав:Всіх тих, в кого душа ридала,Хто допомоги так жадав.Згадала, як просила блага,А Бог можливості їй дав,Щоб кожен мав чого так хоче,Щоб досягнув, чого бажав.Людина з Богом говорила,Розкрила задум серця свій,Не дав Він то́го, що хотіла,А лиш послав потрібне їй.В кінці Всевишній усміхнувся,"Людино, всього маєш ти,Тобі в житті лише потрібноПросто любити й вірити..."Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі