Підкорювач вершинКоли ще був дитиною, у мене був літак,Якого на галявині я в небо запускав.Була це просто іграшка із дерева, однак,Мені, чомусь, здавалася, що я тоді літав.І себе називаючи – підкорювач небесЗ великою надією я поглядав у вись.І вірив, що життя людини сповнене чудес,І мрія із реальністю зустрінеться колись!Однолітки сміялися: "Який з тебе пілот?Ти бідний і, крім того, народився у селі"..."Хлопчи́ні пересі́чному не бачити висот" –Не рідко й на уроках говорили вчителі.І в юності я скептиків не рідко зустрічав,Які не лінувалися лишати коментар.Упертий від народження, я віри не втрачав,Колись піднятись високо й літати вище хмар!Село моє лишилося незмінним за роки́,З полями та засівами, і безліччю робіт.Та дуже дивувалися місцеві парубкиКоли я вперше вирушив в омріяний політ.Життя людини зіткане з емоцій та подій,А сумніви й пересуди – це люті вороги.Та головне надіятись й тягнутися до мрій,Бо кожному, без винятку, вершини до снаги.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Ліки від депресіїПрогулянка природою на просіках зелених В скалічені війною місяці,Це ліки від депресії та клопотів щоденнихДля дівчини з букетом у руці.Відчула, як емоції наблизились до піка,І дівчина зайшла в "лісовину"...Вона чекає відстрочки від свого чоловіка,Який пішов далеко, на війну.Сьогодні вона згадує про дні свої медові:Весілля, привітання та фату.І тиждень з чоловіком, проведений у Львові!Й повістку, що дали на блок-посту...Відчути тої радості, вчорашня наречена,Не встигла за такий короткий час.Бо гро́мадський обов'язок та по́вістка вруче́наЗабрали чоловіка на Донбас.Вийти за військового вона не планувала,І він раніше в війську не служив,Та молодій сім'ї всі плани зруйнувалаВійна, яка внесла свій коректив.Допоки чоловік державу захищає,Його дружина не втрачає сил.Бо кожному бійцю найбільш допомагаєМолитва рідних та сімейний тил.Серце переконує, що чоловік вернеться,Бо він своїй коханій обіцяв.І на коротку мить, красуня посміхнеться,Яка стоїть серед казкових трав.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Зустріч у потязіВже вечоріло на пероні,І поруч десь ще грав скрипаль,А я тримав в своїй долоні,Квиток-перепустку у даль.А збоку гул десь наближався –Все менше чути скрипаля…Перон від важкості здригався:Це потяг їхав іздаля.Не довго довелось чекати,Сирену машиніст дає…Почав наш потяг вирушати,І я зайшов в купе своє.А там чистенько і охайно,Легеньке світло струменить.Чомусь спокійно й незвичайно,Мені так стало в тую мить!Приємна музика десь грала,І чай стояв біля вікна,А збоку, в захваті читала,Красива дівчина одна,Розмова легко почалася,Як ми залишились одні.Іще гарнішою здалася,Як посміхнулася мені.Коли знайомство відбулося,Із сумки я дістав вино,І нам обом в ту мить здалося,Що ми знайомі вже давно.П'янкий напій той куштували,Відкрилась в дівчини душа,Ми все сміялись, жартували,Я зачитав свого вірша…Щось геть близьке було між нами,Вона це знала, знав і я…А потяг мчався під зірками:У нього місія своя.Вже ось кінець і вже світає,Від сна прокинувся вагон,І провідник вже об'являє:«Кінцева станція. Перон».Взяли ми кави філіжанку…Дівчи́ну з вогником в очахВостаннє бачив того ранку,Проте я бачу її в снах.Як швидко ніч оця минула,Що в серці лишиться на вік!Вона з таксі мені моргнула,А я пішов у інший бік.Отак життя наше дивує,І хто це може пояснить,Людина раптом зачарує –Відразу ж зникне в іншу мить...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Моя ГолгофаУ кожного в житті своя Голгофа.Й хрести вже приготовлені стоять.Для когось – це страждання й катастрофа,Для інших – це дорога в благодать.Не вдасться обминути цю вершинуВ обхід через пустелі чи моря.І жертву, у призначену годину,Ми принесемо всі до вівтаря.Запаси золота, і ладану, і смирну,Що деякі з надією несуть,Як жертву, за відкуплення ймовірну,В людини на Голгофі не приймуть.Зіллються в натовпі убогі та вельможі,Володарі земні та простолюдПід наглядом небесної сторожіСвоєї участі чекаючи на суд.Заучені слова для оправданняНе вдасться положити на вівтар,Бо не перед усі наші діянняВже знає на вершині Воротар.А буде рахуватися в жертовність,Як грішник з покаяннями прийде.Й омитими сльозами за гріховністьЛюдина оправдання віднайде.Суддя на скелі вибере спочатку,Засмучених, смиренних та калік.А інших – закарбують у печатку,Яка уже не змиється повік.Допоки не зійдемо на Голгофу,Та судді не поставили печать,Не пізно відвернути катастрофуТа вибрати дорогу в благодать.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Безтурботне "вчора"Мені приснився сон, як мрія неозора,З яскравими картинами з минулого життя...Вернувся я на мить у безтурботне "вчора",Без вибухів гучних, сирен та укриття.У сні я бачив Крим і дівчину красиву, Була це юна мешканка тамтешнього села...Увагу я звернув на сукню особливу,Яку вона без остраху на себе одягла.Босоніж, навпростець, додому йшла Маруся.До мене посміхнулася, я посміхнувся їй.На сукні тій орнаменти їй вишила бабуся,Зізналася та дівчина на стежці польовій."Вам досі дозволяється носити вишиванку?Й навіщо в окупації ти сукню зберегла?" –В розмові я спитав здивовану кримчанку.Маруся ж солов'їною мені відповіла: "Яку ще окупація ти згадуєш, юначе?Я звуся українкою і це моя земля.З далекого майбутнього звалився ти неначе,А може із космічного якогось корабля?"…А далі, звук сирен... І сон мій обірвався...Спросоння я, за звичкою, заглянув в телефон.Це був ракетний залп, що зранку розпочався.Стріляє "іскандерами" це кримський гарнізон.Війна не буде вічною, а націю ворожуМи зможемо в майбутньому здолати, як "чуму".І хочеться надіятись, що відшукати зможуКрасуню з вишиванкою у вільному Криму.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Добродій і часУ місті жив один добродій,Своїм багатством дорожив.Щоб не украв ніякий злодій,Він ревно його сторожив.І мав маєток біля моря,Авто елітні, вертоліт…І все хотів не мати горя,Життя прожити сотню літ.Всього досяг він самостійно,Ніхто не бачив його мук.Трудивсь завзято і постійно,Не покладав ні сил, ні рук.І все казав: «Всього здобуду,Наповню чаші золоті,А потім спочивати буду:Біди не знатиму в житті».Мав охорону з автоматом,(Бійців міцних він брав лишень),А садівник, за його садом,Все піклувався кожен день.«Ось ти, добродію, все маєш», –Сказав якось той садівник,Своє багатство наповняєш,На це потратив цілий вік».«Не розумієш ти нічого, –Багач у відповідь сказав, –Багатство – це мені для того,Щоб потім я відпочивав».«Напевно, ти не розумієш, –Промовив садівник йому́,Ти над багатством своїм млієш,І не щасливий ти тому.Ти думаєш, тобі щастить?Багатства безліч в тебе є,Ось уяви, як в цюю мить,Життя закінчиться твоє...»Ніщо насправді ті розкоші,Омана справжня це для нас.Не найцінніші в житті гроші,А найдорожчий в житті час.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Дитинство у селіДитинство пам'ятаю у селі,І згадка ця в минуле повертає,Роки свої дитячі і малі…Крізь час в думках дорослого лунає.Як до бабусі я постійно приїздив,Її такі веселі, добрі очі,Стежина, що край лісу я ходив…Вона ще й зараз сниться серед ночі.Стару хатину, що стояла край села,Вишневий сад, що рясно так родив,І яблуню, що барвами цвіла,І півня, що нас піснею будив.Долину, що стояла у красі,Бо ранок окропив її сльозами…Як бігли і сміялись по росі,А сонце зранку ся́яло вогнями.І рибу на ставку ми все ловили,Коли туман стелився по воді,Багаття як увечері палили…Які були щасливі ми тоді!Ще пам'ятаю, як корівок ми пасли,Як верхи ми на конику катались,І ввечері до водопою як вели,І в теплому ставку самі купались.Яскравий світ ранкової зоріБудив батьків, а ті і нас будили,І ми малі старанні косаріОттаву молоду, на по́ранку, косили.І працю в полі я ще пам'ятаю,Як рвали з дідом зілля з будяками,А потім, всі разом ми їли скраю,Смачний обід немитими руками.Гуляли як босоніж цілий день,І цвіт кульбаб збивали ради сміху,І ввечері співали як пісень,Коли в сарай залазили під стріху.І спомин цей з дитинства все живе:В селі моїм проведені хвилини,А там ще досі все цікаве, все нове,Але тепер в моєї вже дитини.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
ВетеранНе молодий (не ті вже сили!)Стоїть в фуражці і мундирі,Старий дідусь біля могили,Схилив додолу очі щирі.В день Перемоги, на честь свята,Прийшов з букетом у руціДо безіменного солдата –Й сльоза побігла по щоці.Закрив свої старечі очі,І думка хлинула ота:Згадав землянку серед ночі,При свічці як писав листа.І зізнаваючись в коханні,Писав він дівчині своїй,У тім листі слова останніБули, що завтра йде у бій.І друг постав перед очима,А серце зжали відчуття:Згадав дідусь про побратима,Що врятував йому життя.Згадав поранення в снігах,Як молоденька медсестра,На ніжних, стомлених плечах,Тягнула берегом Дніпра.А ще було, що в лютий холод,Він спав в окопі цілу ніч,Що кілька днів долавши голод,Він згадував домашню піч.Згадав дідусь свій взвод й здригнувся:Як йшли у бій за горизонт…І тих хто з бою не вернувся,Яких забрав навіки фронт.Була жорстокою війна,Мільйони згинуло народу,Яка висока та ціна,Яку відда́ли за свободу!Стоїть в медалях ветеран,Поклав на камінь гарні квіти,Колись зазнав багато ран,Щоб вільними родились діти.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Шахи Про гру завзяту і цікавуІ буде розповідь оця,І як здобути більшу славу,Найкращого у грі бійця.Напевно, кожен має знати,Як зветься гра цікава та.Але не всі уміють грати,Бо гра та зовсім не проста.Про шахи йдеться в цім сказанні,Де є фігура не одна.І тим фігурам ролі дані,Яка ж із них є головна?Є поле битви і солдати,Дві армії, що бій ведуть,Чужого короля здолати –Така ігри цієї суть.Один з бійців у тім змаганні,Звання військове має «кінь»,Не рівно ходить в полюванні,А боком, наче справжня тінь.А є боєць, що скрізь прорветься,Ще й «офіцером» зветься він,Без бою зовсім не здається,І атакує зі сторін.Солдат, що прямо атакує,Його назвати вже пора,По полю впевнено крокує,Фігура шахова – «тура».А є фігура особлива,Від неї вбік усі ідуть,Бо дуже сильна і важлива,Що «королевою» всі звуть.Найважливішим є на полі,Величний шаховий «король»,І ходить полем він поволі,Та головну тут граю роль.На перший погляд не помітний,Що ходить прямо лиш юнак,Слабкий, найменший і не спритний,Солдат у війську – це «пішак».Проте, цей воїн не здається:Як ціле поле він пройде,В бою́ не ляже, не спіткнеться,То справжню славу віднайде.Пішак – найслабший є гравець,Як буде ціль він справжню мати,Дійде і стане на кінець,То ким завгодно зможе стати.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
Недільний ранокВ недільний ранок біля паркуСидів із книгою юнак.На небі чистім видно хмарку,Та не було дощу однак.Хлопчині тому геть не спалось.Та як же спати в цій порі?Дививсь, як сонце прокидалось,На зміну місяцю й зорі.Любив юнак просто читати,Коли ранкова тиші мить,І дні свої так починати,Поки ще місто вранці спить.Та не оця лише причина,Будила хлопця на світанку,А гарна молода дівчи́на,Яка гуляла там щоранку.Дівчи́на з гарними очимаНосила фотоапарат,Її енергія незримаЗбудила в юнаку азарт.І фотографії робила,Як парк прокинувся від сну.Ногами босими ходила,Росу знімаючи рясну.Манливе щось було в дівчині,Можливо, витончений стан,Як йшла легенько по стежині,Повз ранішній, легкий туман.Її чарівні ясні очіСіяли, наче ті вогні,Що відпочили після ночі,Щось гарне бачивши у сні.Юнак той був сором'язливий,Та мав палкий, завзятий дух,Він знав, що перший крок важливий,Щоб до мети зробити рух.Поклав хлопчина книгу збоку,І блиснув поряд сонця світНа незнайомку яснооку,І він промовив їй «привіт»...І посміхнулася дівчи́на,І блиск засяяв у очах…Його вже бачив той хлопчина,Від зір, що світять по ночах.В житті ти менше сумнівайся,І щоб дістати до зірок,На свої сили сподівайся,Зумій зробити перший крок...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі
