Безтурботне "вчора"Мені приснився сон, як мрія неозора,З яскравими картинами з минулого життя...Вернувся я на мить у безтурботне "вчора",Без вибухів гучних, сирен та укриття.У сні я бачив Крим і дівчину красиву, Була це юна мешканка тамтешнього села...Увагу я звернув на сукню особливу,Яку вона без остраху на себе одягла.Босоніж, навпростець, додому йшла Маруся.До мене посміхнулася, я посміхнувся їй.На сукні тій орнаменти їй вишила бабуся,Зізналася та дівчина на стежці польовій."Вам досі дозволяється носити вишиванку?Й навіщо в окупації ти сукню зберегла?" –В розмові я спитав здивовану кримчанку.Маруся ж солов'їною мені відповіла: "Яку ще окупація ти згадуєш, юначе?Я звуся українкою і це моя земля.З далекого майбутнього звалився ти неначе,А може із космічного якогось корабля?"…А далі, звук сирен... І сон мій обірвався...Спросоння я, за звичкою, заглянув в телефон.Це був ракетний залп, що зранку розпочався.Стріляє "іскандерами" це кримський гарнізон.Війна не буде вічною, а націю ворожуМи зможемо в майбутньому здолати, як "чуму".І хочеться надіятись, що відшукати зможуКрасуню з вишиванкою у вільному Криму.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі