Добродій і часУ місті жив один добродій,Своїм багатством дорожив.Щоб не украв ніякий злодій,Він ревно його сторожив.І мав маєток біля моря,Авто елітні, вертоліт…І все хотів не мати горя,Життя прожити сотню літ.Всього досяг він самостійно,Ніхто не бачив його мук.Трудивсь завзято і постійно,Не покладав ні сил, ні рук.І все казав: «Всього здобуду,Наповню чаші золоті,А потім спочивати буду:Біди не знатиму в житті».Мав охорону з автоматом,(Бійців міцних він брав лишень),А садівник, за його садом,Все піклувався кожен день.«Ось ти, добродію, все маєш», –Сказав якось той садівник,Своє багатство наповняєш,На це потратив цілий вік».«Не розумієш ти нічого, –Багач у відповідь сказав, –Багатство – це мені для того,Щоб потім я відпочивав».«Напевно, ти не розумієш, –Промовив садівник йому́,Ти над багатством своїм млієш,І не щасливий ти тому.Ти думаєш, тобі щастить?Багатства безліч в тебе є,Ось уяви, як в цюю мить,Життя закінчиться твоє...»Ніщо насправді ті розкоші,Омана справжня це для нас.Не найцінніші в житті гроші,А найдорожчий в житті час.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі