Місто на захід кордону

У місті старому, на захід кордону,Що Львовом сьогодні велично зовуть,Де жи́ли князі, що носили корону,Там мешканці добрі і щирі живуть. Розкинулись вулички там старовинні,Між замків камінних, що досі стоять,Усіх зустрічають «кафешки» гостинні,Що запахом кави туристів манять. Та є серед них, що по праву займаєБез всяких, здається, на то «привілей»,Дворик маленький, що радо приймаєЙ зветься улюбленим місцем гостей. Подалі від центру і колій трамвайних,Охайне, привітне, але не нове,Де тихо, не чути сигналів вокзальних,Знаходиться гарне, маленьке кафе. Там, на вітрині, смачні експонати,Свіжі щодня і цікаві, до речі,Доносяться здалеку ще ароматиВипічки різної з справжньої печі. Під дубом могутнім, у жа́ркі хвилини,Відклавши щоденні турботи і справи,Де посуд незвичний із білої глини,Можна спочити, за чашкою кави. Гостей зустрічають з двора молодиціЗвучать української мови пісні,Вода самото́ком тече, із криниціУ тому кафе, де нема метушні. А повар вусатий, завзятий мастак,Показує витвори власних ідей,У залі малому, надівши ковпак,Частує привітно найкращих гостей. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі