У кожного свій власний біль,Якого іншим не відчути...Для всіх незримий вічний бій...Своя невидима отрута...Нам всім по різному болитьОсь те "гірке" своє у грудях...Та хтось тримає і мовчить,А хтось зривається на людях...Нам не збагнути глибинуЧужого сорому чи страху...Ось ту незриму таїну,Яка об груди б'ється птахом...Нам не побачить ті думки,Які так легко приховати...Зі слізьми витерти з щоки...Та нам під силу врятувати!І я в це вірю — кожен з насУ серці має дивну силуКрізь втому й темряву образВ очах помітити зневіру...І замість осуду в думках,Згадать, що всім буває важко...І часом правда не в словахІ не у посмішках, чи масках...А людям треба теплота,Ми не підем за них до бою...Та наша щира теплотаЇм замінити здатна зброю!Згадайте, плачемо тоді,Коли ховають сльози стіни...Не стійте осторонь в біді,Врятуйте вірою людину!Щасливі люди не крадутьІ не пліткують за спиною...Нам всім болить — у цьому суть!Ми всі стомилися від болю...А часто кілька теплих слів,Прощення й щире розумінняДарують сильну пару крилСтають незримим тим спасінням!Коли на зло і темний гніт,Відповісте теплом і світлом,Можливо, в комусь цілий світПід силу стане вам змінити...Так, ми не бачимо всього...Душевні недра — найтемніші...Та в нас є сила — це любов!Давайте станемо добріші!Тоді увесь душевний більРозділим навпіл, а, можливо,Нарешті спинемо свій бійДобром створивши справжнє диво!© Інелла Огнєва@poesiaGod
«ПОБАЖАННЯ».Сьогодні в цей день я маю натхненняСлова для підримки сказати усімБажаю вам, друзі, благословенняІ Християнами бути вам скрізь.Мені хочеться усім вам побажать,Щоб ви укріплялися в вірі.Хай буде в серці мир і благодать,Хай дасть Він, те що з вірою просили.Хай береже вас Бог усіх від суєтиЗавжди ви тверді будьте в слові БожімСтарайтесь світлом бути в темнотіТак роблячи, усе пройти ми зможем. Хай дасть Господь вам обладунки Що через Біблію Він каже нам. То буде з вами успіх всюди, Щоб проповідувать і тут і там. Одягніться в обладунки Божі Й шолом порятунку на голову вдягніть.Щитом візьміть ви віру - з нею усе можнаХай підкріпляє всіх вона завжди.А Слово Боже- це є меч духовнийПідкріпляйся завжди друже в Нім.Будь завжди від гріха ти вільний,І не заглядай в цей грішний світ. Хай завжди буде пояс на тобі Що істиною Бог наш називає. І праведність як зброю ти візьми, Тоді ти серед скель так встоїш. Тоді хмари будуть тобі не страшні, І твій човен не розіб'є буря. Адже буде наш Спаситель в нім, І в випробуваннях Він з тобою буде. Друзі! Ще раз вас благословляю, Іменем Великого Христа. Все, що ви бажаєте - я вам бажаю Хай з вами буде милість лиш свята. АміньАвтор: Переклад Чернишової Ольги, автор Надія Робчун@poesiaGod
Обітниця Ступив на шлях, на вузькую дорогу, Ти в день, який запам'ятав на все життя,Й обітницю тоді дав перед Богом, Що все життя твоє - лиш для Христа. Ти обіцяв служити щиро Богу, І в чистій совісті свій вік прожить,Ти вибрав правильну дорогу -Нехай Господь тебе благословить! Сказати легко - легко й обіцяти, Та виконати все - важкий це труд,Тому увагу хочу привертати, До того, що обітницею звуть.Обітниця - не просто якась казка, І не прості незначущі слова,Тож перевір себе сьогодні друже,Чи ти виконуєш обітницю сповна? Яке життя твоє сьогодні друже? Чи йдеш услід ти твердо за Христом? Чи може занепав ти дуже,Під тяжким земним тягаром?Можливо образ Іісуса, Не відображається в тобі,І ти живеш зовсім не дума -Що час спинитися тобі! Що час упасти на коліна, І в Бога прощення просить,За те що жив не так як було, Тобою сказано колись. Якщо мій друже ще сьогодні, Ти бачиш, що твоє життя,Є не таким як має бути -Іди скоріше до Христа! Ти не вагайся і хвилини, Не відкладай на інший день, І пам'ятай - що завтрашньої днини, Може не бути для тебе! ©Валерій Курилович@poesiaGod
ПРОСТО ЗУПИНИСЬТуман малює невідомість сіру,А в мряці днів далеко десь – зоря.На землю поселив Господь людину,Долати шлях свій має до кінця.Сьогодні – щастя, миті неповторні,А завтра – смуток, втрат душевний біль.Проходить молодість, сивіють скроні,Розвіюється дим бажань і мрій.А ти спішиш. Ти встигнути так хочешЗдобути славу і авторитет.Біжиш по краю прірви ти охоче,Щасливий хочеш виграти білет.Кругом – пітьма і морок безпросвітній,В тумані ледь видніється зоря.Десь там – небесна синь й барвисті квіти,Десь там – веселка барвами сія.Десь там – весна, без сивих днів, туманів,Десь там – найвища міра насолод.А ти спішиш. Щось інше тебе манить,І затягає днів круговорот.І, як завжди, не вистачає часуСпинитися і перевести дух.Куди спішиш? Твоя зоря не гасне?І де твоя підтримка, вірний друг?З календаря злітають листопадомЛисточки днів, і місяців, й років.А ти живеш… Так безтурботно, радо…А де ж надія, цілі у житті?А інколи – сумні й печальні очіГлибоку сутність десь таять в собі.Ти сам не знаєш, чого справді хочеш,Ти втомлений. Та йдуть невпинно дні…Ти просто зупинись. Раптово, різко,Ти просто запитай себе: «Чому?Чому так сіро, не лунає пісня?Чому довкола бачу лиш пітьму?І йди туди, де холоду немає,І мряки, зливи, суєти і гроз.Де щастя є безмежне і безкрає,Де жде тебе із радістю Христос. @poesiaGod
Шлях на Голгофу То ж не була вузесенька стежина. Там цілі юрми сунули туди.І плакала Марія Магдалина, що не подав ніхто йому води.Спішили верхи. Їхали возами. Похід розтягся на дванадцять верст. І Божа Мати плакала сльозами —та поможіть нести ж Йому той хрест!Чи ви не люди?! Що за чудасія,дають старцям, підсаджують калік, а тут же йде, ну, добре, не Месія,-людина просто, просто чоловік!Юрма гуде і кожен пнеться ближче.Хтось навіть підбадьорює: терпи, вже он Голгофа, он Череповище-хрущали під ногами черепи.Сказати б, зброя, це хіба єдине? Так що б зробили стражники юрбі?А в юрмах тих малесенька людина тягла хреста важкого на собі.І хоч би хто! Кому було до того?Всі поспішали місце захопить.Воно ж видніше з пагорба крутого, як він конає, як вій хоче пить.І він упав. І руки аж посиніли.Тоді знайшовся добрий чоловік: наморений ідучий з поля Симон,що йшов додому в протилежний бік.Коли ж звершилась вся ця чорна справа ,і люди вже розходилися ті,—от парадокс: заплакав лиш Варава,розбійник, не розп'ятий на хресті.Чи пожалів, чи вдячен був Пілату,чи втямив, темний, раптом щось нове:що Божий Син таки іде на страту,а він, розбійник,— він таки живе.© Ліна Костенко@poesiaGod
ТВОІ ПЛОДИТи слухав слово, в зібрання ходив,І від гріха втікав завжди подалі,Але для Господа нічого не робив,Жив так, немов би твоя хата зкраю.Господь лишав тебе не рік, не два,Обкопував і поливав дощами,Від тебе плоду доброго чекав,Та й досі ти не зародив плодами....Христос лишив нам Писання Святе,І через нього до сердець говорить.Ось бачимо: смоківниця росте,Ісус до неі з учнями підходить.Зелене листя, видна пишнота...Та вирок прзвучав із вуст Месіі:“ Повік вже недаватимеш плода...”На вітрі листя сумно шелестіло.Для нас це приклад, сестри і брати,Хоч буде в нас і форма, й вигляд гарний,Та не знайдеться добрих справ плодів,То ми життя своє живем намарно.Господь талант для кожного по силі дав,І Він спитає, як його примножив,Чи, може, десь далеко закопав,Й трудитись не бажав на ниві Божій.А праця є, для кожного — своя,Та головне — в малому бути вірним,Щоб нива плодоносила твоя,Й зерном заколосилася добірним.Продовжується літо, та жнива,Повір, мій друже, вже не за горами,Усе рука Господня подала,Щоб зародив ти добрими плодами.Й коли скінчиться твій життєвий шлях,І ти прийдеш в святі оселі неба,Бог скаже:” Увійди, мій вірний раб!Вінець давно приготував для тебе.”Хай Бог поможе, друзі, нам усімНа Його ниві дружно працювати,Щоб Господа прославити в житті,Й з плодами увійти в Небесне Царство.@poesiaGod
ВиноградникЗаспівала осінь серенаду,Що в очах не втримати сльози.Божий Син зайшов у виноградник,Щоб зібрати урожай з лози.Пожовтіле листя облетілоІ на землю килимом лягло.Під ногами тихо шелестілоІ осіннім дихало теплом.Йшов Ісус легким, повільним крокомІ листки засушені збирав.А сердитий вітер ненарокомЗ рук Його те листя виривав.- Де ж плоди, де виноград дозрілий?..Навіть запаху приємного нема.О, невже, всі грона облетіли,І плодів шукаю Я дарма.Я ж ростив, Я поливав росою,Соком наливаючи гілки…То ж, хіба осінньою пороюПлід не пригорну Я до руки?Тут озвалась гілочка тоненька,Кілька грон гойдалося на ній.До Христа промовила тихенькоЗ тугою і болем кілька слів:- По весні був дуже сильний вітер,Виноградник наш він зачепив.Молоді зламав, крихкі ще вітиІ зелене листя все оббив.Пам'ятаю, шаленіла злива,Чорна хмара висипала град.Землю чорну килимом встелила:Візерунком став зелений виноград.Я тремтіла і ховалася від вітру,Прикривала листям ягідки.Шквал життя зуміла пережити,Проганяючи сумні, як ніч, думки.Сонце припікало невблаганне –Біля серця болем запекло.Я молилась ввечері і зрання,І тоді, як сили не було.Час пройшов – і вдарили морози.Я трималась, скільки було сил.Льодом виноград вкривали сльози,Дощ осінній в душу моросив.Мій Ісус, Тебе я дочекалась!Вибач, що так мало вберегла.Я з життєвою стихією змагалась,Соком правди стала в морі зла.…Осінь попрощалась з жовтим садом…Їй услід лиш вітерець подув…Кілька грон доспілих виноградуБожий Син до серця пригорнув.@poesiaGod
ПРОСТО ЗУПИНИСЬТуман малює невідомість сіру,А в мряці днів далеко десь – зоря.На землю поселив Господь людину,Долати шлях свій має до кінця.Сьогодні – щастя, миті неповторні,А завтра – смуток, втрат душевний біль.Проходить молодість, сивіють скроні,Розвіюється дим бажань і мрій.А ти спішиш. Ти встигнути так хочешЗдобути славу і авторитет.Біжиш по краю прірви ти охоче,Щасливий хочеш виграти білет.Кругом – пітьма і морок безпросвітній,В тумані ледь видніється зоря.Десь там – небесна синь й барвисті квіти,Десь там – веселка барвами сія.Десь там – весна, без сивих днів, туманів,Десь там – найвища міра насолод.А ти спішиш. Щось інше тебе манить,І затягає днів круговорот.І, як завжди, не вистачає часуСпинитися і перевести дух.Куди спішиш? Твоя зоря не гасне?І де твоя підтримка, вірний друг?З календаря злітають листопадомЛисточки днів, і місяців, й років.А ти живеш… Так безтурботно, радо…А де ж надія, цілі у житті?А інколи – сумні й печальні очіГлибоку сутність десь таять в собі.Ти сам не знаєш, чого справді хочеш,Ти втомлений. Та йдуть невпинно дні…Ти просто зупинись. Раптово, різко,Ти просто запитай себе: «Чому?Чому так сіро, не лунає пісня?Чому довкола бачу лиш пітьму?І йди туди, де холоду немає,І мряки, зливи, суєти і гроз.Де щастя є безмежне і безкрає,Де жде тебе із радістю Христос. @poesiaGod
СВІТЛО МАЯКА"Ви світло для світу"Матвія 5:14Усе було, як завжди. Тихий вечірПоволі сонну землю огортав.Накинув тато піджака на плечі."Піду маяк світити". З лави встав.Та вмить за серце обома рукамиСхопився, зблід і тихо застогнав.Всім тілом сперся на віконну рамуІ на долівку немічно упав.Підбігли діти, злякана дружина,А він стискає серце і до них:"Нехай... Я зараз... Трохи відпочину...Ведіть до ліжка... Щось я занеміг".Допомогли підвестись усі разом,І ліг безсило. Увесь час стогнавЙ всього лише одну-єдину фразуМайже нечутно в розпачі шептав:"Не запалив..." Дружина розуміла,Що саме тяжко так його гнітить."Прошу, ти не хвилюйся, - все просила. -Підеш. Запалиш. Лікар прийде вмить".Та був вже й лікар і зробив, що треба,А тато сил підвестися не мав.У маренні все звав когось до себеІ так просив, щоби маяк палав.Вже споночіло. І здавалось, начеПітьма була чорніша, ніж завжди.Кричала пташка, як дитина плаче,І чулось тихе хлюпання води.Сиділи діти, дивлячись на тата,А він не відкривав уже й очей.І раптом рвучко підвелася мати,І подивилась з жалем на дітей.Малі іще були, та що робити?Вона повільно підійшла до них."Маяк повинен, діточки, горіти,А тато, бачте, зовсім занеміг.Візьміть цей вогник і біжіть швиденько.Дорогу знаєте, були не раз".О, як забилось в кожного серденько!Самі ще ж не ходили в такий час.Та взявши один одного за руки,Ліхтарик прикриваючи плащем,Побігли в ніч крізь дивні й страшні звуки,Де хтось стояв, здавалось, за плечем.Дитячий розум ще не міг збагнутиЩо це та ж стежка, де ходили вдень.І бігли швидко, щоби страх забути,Плащі збирали складками до жмень.У грудях серце в кожного тремтіло,І вітер сльози із очей втирав.В ногах не вистачало більше сили...Аж ось маяк. І хлопчик ключ дістав.По східцях вибігли наверх, і сталаДитяча з вогником тягнутися рука...Ураз пітьму над морем пронизалоТаке яскраве світло маяка.Пливли десь кораблі, і їм світитиВночі, можливо, міг оцей маяк.Але ніхто не знав, чому горітиВін зміг тоді і сталося це як.***І ми також є світлом цьому світу,В життєвім морі, наче маяки,Щоб до Христа завжди могли спішитиЗ доріг далеких всі мандрівники.І хоч нелегко нам в житті буває,Тріпоче серце з відчаю, мов птах,Не раз від втоми сили залишаютьІ сльози гіркоти бринять в очах,Та шлях такий нехай нас не злякає.Вперед свій вогник все одно несім!Бо той, хто малодушність, страх здолає,Зможе яскраво запалати всім,Щоб не загинули в життєвім моріТі, хто без Бога, хто іще в гріхах.Хоч, може, не дізнаються ніколи,Як ми для цього свій долали шлях.Вже час останній, і кругом темрява.О, як потрібні світу маяки!Несім світильники. Це наша справа:Світити й не впустити їх з руки.@poesiaGod
Дім на камені і на піскуНадумав я́кось чоловік один,Оскільки не було́ йому́ де жити,Побудувати врешті власний дімЙ почав канаву під фундамент рити.Хоч справа просувалася нелегко,Все ж віднайти бажав тверду основуІ не зважаючи на втому й спекуКопав все глибше знову й знову.І ось нарешті, - дзенькнула лопата,-З'явилось те, до чого прагнув - скеля,-Основа є, тож можна починатиФундамент зводити майбутньої оселі.За час якийсь - будинок перекритий.Хоч валиться із ніг, усе ж - щасливий,Нарешті є, де голову йому схилити,Сховатися від сонця, вітру та від зливи.А поруч вирішив побудуватись інший,Не став той особливо перейматись,Й підхід до справи був простіший,-Він прямо на землі став хату мурувати.Хоч будівництво те закі́нчилось скоріше,Й витра́ти значно менші, ніж в сусіда,Будинок зовні виглядав не гірше,Та й усере́дині, і спати є де, й де обідать.Жили собі спокійно так обоєЖиттям у кожного своїм й порядкомАж поки не зіткнулися з бідою,-У їхній край насунула негода раптом.Великий дощ пішов і розлилися рікиІ вітер, небувалої до цього часу силиНакинувся на два отих будинкиІ во́ди рік усе навкруг зали́ли.Та хата, що стояла на камінніСтояти так і залиши́лась,Перетворилась інша ж на руїни,-Від вітру та води звалилась.Хто слухає й читає Боже Слово,І розуміє, що для нього воля Божа,І знає, Хто є всіх основ основаНа ко́гось з двох тих схожим бути може.Якщо, як Бог велить, усе робити стане,І де б не був, за Словом жити,Христос наріжним буде його камнем,-Ніщо не зможе його дім звалити.Якщо ж до власного спасіння віднесетьсяЯк-небудь, поверхнево, лиш для ока,Там трошки, тут, то як біда візьметься,-Не всто́їть в бурю й, як прийде вода висока.@poesiaGod
TGLIST.COM.UA
