У кожного свій власний біль,Якого іншим не відчути... Для всіх незримий вічний бій... Своя невидима отрута... Нам всім по різному болитьОсь те "гірке" своє у грудях... Та хтось тримає і мовчить,А хтось зривається на людях... Нам не збагнути глибинуЧужого сорому чи страху... Ось ту незриму таїну,Яка об груди б'ється птахом... Нам не побачить ті думки,Які так легко приховати... Зі слізьми витерти з щоки... Та нам під силу врятувати! І я в це вірю — кожен з насУ серці має дивну силуКрізь втому й темряву образВ очах помітити зневіру... І замість осуду в думках,Згадать, що всім буває важко... І часом правда не в словахІ не у посмішках, чи масках... А людям треба теплота,Ми не підем за них до бою... Та наша щира теплотаЇм замінити здатна зброю! Згадайте, плачемо тоді,Коли ховають сльози стіни... Не стійте осторонь в біді,Врятуйте вірою людину! Щасливі люди не крадутьІ не пліткують за спиною... Нам всім болить — у цьому суть! Ми всі стомилися від болю... А часто кілька теплих слів,Прощення й щире розумінняДарують сильну пару крилСтають незримим тим спасінням! Коли на зло і темний гніт,Відповісте теплом і світлом,Можливо, в комусь цілий світПід силу стане вам змінити... Так, ми не бачимо всього... Душевні недра — найтемніші... Та в нас є сила — це любов! Давайте станемо добріші! Тоді увесь душевний більРозділим навпіл, а, можливо,Нарешті спинемо свій бійДобром створивши справжнє диво!© Інелла Огнєва@poesiaGod