ПРО ТАТАПро маму так віршів вже є багато.Тай варті наші мами є на те.Поговорити хочеться за тата,Й для нього слів багато гарних є.Якщо дивитись пильно у Писання,То там багато пише про батьків.Весь родовід із батька починався -Там Авраам Ісаака породив.Великими були мужі Господні -Давид, Ілля, Мойсей і Яків, і Іов...За них уся нам Біблія говорить.Отцями віри називав їх Бог. З них приклад у житті потрібно брати,Як вірою за Господом іти.Як Авраам, так Богу довіряти.Та прославляти щиро, як Давид.Як Іов, все навчитися терпіти.І як Мойсей, молитись за народ.Як жив Ісус, у цьому світі жити.Він - Батько наш небесний і наш Бог.Батьки земні, що люблять щиро Бога,Свою сім'ю за Господом ведуть.Багато мають так синів та дочок.Їх направляють на Господню путь.З любов'ю за сім'ю свою так дбають.У домі тім і затишок і мир.Їх теж отцями віри називають.Це - Господа улюблені сини.Такі батьки вже мають нагородуУ Господа в прекрасних небесах.Є прикладом для Божого народу.Їх по життю веде Спаситель Сам.Батьки живіть, щоб потім ваші діти,Могли сказать: як тато хочу буть.Щоб так життя все Богу присвятити,І як отець звершати свою путь.© Л. Шпак@poesiaGod#день_батька@poesiaGod
Святий Дух О Дух Святий, прийди в моє життя з любов'ю, Наповни серце і душу до кінця.Я жити в світі хочу лиш з Тобою - Коли хрестилась в Господа Отця.Коли вогонь в легенях, і як подих, Коли у грудях жар і слів людських нема,Коли на мовах всюди на просторах - Твоя мелодія, Твої гучні слова.Коли я радісно впиваюсь у молитві, Коли за подихом і сил не вистача...Коли я не спішу в мирські гонитві, А у смиренні тиша наповня! О Дух Святий, небесна - це відрада. В житті моїм багато так зробив.Ти радість, сенс, надія, все що треба. Завжди приходь із радості - дощем.Тремчу коли Господня сила сходить,Та так чекаю коли Ти прийдеш!В Тобі усе моє земне відходить,В Тобі зв'язок із Господом Творцем.Не погасити я Тебе боюся,Молюсь про ревність вдень я і вночі, До Тебе у молитві я звернуся,О Дух Святий - моє життя змінив. І поділилось все на до та після, І сили Ти даєш усе пройти.В тиші спокійній кажеш - підіймися!Я тут з тобою, йди та не гріши...Як милостиво нам Тебе всім дали,Як із любові і турботи Ти -З колін, з пітьми, із світу піднімаєш, О Дух Святий - прийди вже назавжди. І коли бурі час, і шторми, і турботи, Ти нам зламатись в цьому не даєш, І всі земні печалі та скорботи, Ти рятувати кожного летиш. Ти наче голуб, що спустився з неба, Ти як повітря - всюди на землі. В тобі ми маємо щире покаяння, В тобі у Господі усі святі.Я славлю й кличу Дух Святий сьогодні! Щоб Він у кожному явив свої плоди!Господь залишив долю із Собою!О Дух Святий собою нас хрести!© Світлана Бранецька ✨@poesiaGod
Гоніння християнГоніння, страх, вʼязниця, муки,І темрява в холодній тишині -Це все терпіли Божі люди,Брати і сестри наші у Христі.Їх світ зневажив і судив суворо,Та віру їх не зміг він поламать,Господь давав їм сили серед болюЙ надію в серці твердо зберігать.Їх били, гнали, кидали в темниці,На суд неправий ставили не раз,Та навіть там, у кам’яній в’язниці,Молитва підіймалась повсякчас.Коли від болю тіло їх тремтіло,І рани палко різали вночі,Вони дивились вірою сміливоНа Того, Хто страждав за них колись.А їм грозили смертю і ганьбою,Щоб віру в Бога змусити зректись,Та серце їх лишалося з Тобою —І не змогли вони Тебе зректись.Їх обмовляли, правду спотворяли,Приписували безліч темних справ,Та в тиші серця вірні добре знали —Що Бог їх бачить і за них стояв.Їх гнали в даль — в сніги, і у заслання,Де вітер лютий крізь бараки дув,У край холодний, у випробування,Де біль і труд щоденний їх гнітив.В Сибір везли їх довгими шляхами,В товарних темних, і тісних вагонах,І сльози тихо падали ночами,Та віру мали, навіть в сильних втомах.Над ними там жорстоко насміхались,Знущались з них без жалю знов і знов,Та вірні Богу все перемагали, І мали в серці щиру ту любов.В снігах далеких, в тихому вигнанні,Де шлях додому був немов крізь млу,Вони несли з покорою стражданняІ славили Господню доброту.А вже часи настали уже інші,І не лунає той жорстокий суд,Та пам’ять їх живе у серці тихо —Про тих, що віру берегли крізь труд.Тепер ми маєм Біблію і спокій,І храм відкритий, де звучить псалом,Та їхній шлях, важкий і одинокий,Нагадує — якою є ціна всьому.Жилось нелегко Божому народу,А зараз є свобода в християн,Й за це повинні бути вдячні Богу,За все, що Він сьогодні посилає нам.© Олексишина Дарина@poesiaGodБільше віршів Дарини зможете знайти за посиланням https://www.instagram.com/di_verses_?utm_source=qr
До Бога молитви летіли,Мільйонів, мільйонів людей...Усі чогось сильно хотіли,Просили у Бога щодень...Хтось сильно просив про родину,Хтось Богу жалівся на біль...Молитви лились без упину,Зливались в один буревій!Бог кожну з них чув й відкликався,Він бачив майбутнє усіхЙ зробити все так намагався,Як мріять ніхто і не міг...Але задля цього довіраДо Бога потрібна була...І щира, не зіграна віраУ серці щоб буйно цвіла...Можливо, все йтиме, здавалось,Не так, як хотілося б вам...Не так ,як в молитві звертались...Та Богу видніше, не нам...Він знає, що треба людині,Він бачить увесь її шлях...Він бачить життя по хвилині...Й усе, що сховалось в роках...Ми робим помилки зі страху,Беремо все в руки свої,А потім, зійшовши зі шляху,Стаємо нещасні і злі...Здається, ми знаємо краще,Як просимо сильно чогось...Бог бачить, що буде так важче,Дає у житті інше щось..."Чому це, – Ми крутимо носом:Нам Бог, що просили, не дав?Ми ж віримо сильно, як просим...Невже Бог молитві не вняв?"Він чує, повірте, все чує...Він батько, що любить дітей,Виховує, вчить і лікує,Все краще дає для людей...Ми діти і маємо вірить,Що Батько все робить для нас..Хай щира до Бога довіраПоселиться в кожному з нас!© Інелла Огнєва@literature_quiz
ПʼятидесятницяНа землю тихо день новий спускався,Єрусалим у святі поринав,А в серці страх ще тінню озивався,Бо хрест Голгофи пам’ять не стирав.Сиділи учні в горниці смиренно,Згадали слово Вчителя свого,Молились щиро, вірно і натхненно,Й чекали з неба благодать Його.Вони згадали очі Іісуса,Його любов, що біль перемогла,Як бурю стишив Він одним лиш словом,Як темрява від світла утекла.Петро схиливсь у тихому зітханні,І сльози серце краяли йому,Бо пам’ятав страшне своє зрікання,В холодну ніч, у мороці й диму.Іван мовчав, та серце пламеніло,Немов свіча у храмі золотім,В душі любов до Господа жевріла,І небо наче нахилилось з ним.Та раптом шум пронісся над землею,Немов могутній вітер грянув вмить,І Божа сила хвилею святоюПрийшла серця навіки освятить.Вогонь небес зійшов на них так рясно,Не нищив душ, а світлом огортав,І Дух Святий торкнувся так прекрасно,Що кожен страх мов попіл відлітав.І стали учні іншими відразу,В їх слові сила Божая жила,Бо Дух Святий наповнив їх одразу,І благодать на землю потекла.Вони пішли до всіх народів світу,Несучи світло істини й добра,Щоб кожне серце, темрявою вкрите,Пізнало силу Божого пера.І люди дивувались: “Що це сталось?Як можуть всі вони так говорить?”А Божа слава високо здіймалась,Щоб душі спраглі правдою поїть.Петро підвівся впевнено та сміло,І голос його площу наповняв,Те серце, що колись тремтіло й мліло,Тепер про Божу істину звіщав. О Дух Святий, небесний Утішитель,Ти й нині поруч в бурях і сльозах,Ти тихо йдеш до змученого серцяІ підіймаєш тих, хто впав у прах.Коли душа знесилена блукає,І темрява стискає звідусіль,Твій ніжний голос тихо промовляє,Несучи мир крізь бурю й заметіль.Ти наче вітер — вільний і могутній,Й водночас Ти — мов лагідна роса,Ти світло там, де морок непробудний,Ти шлях живий до Божого лиця.Ти вчиш любити щиро і без фальші,Прощати тих, хто кривду заподіяв нам,І навіть там, де біль здається страшним,Даєш надію стомленим серцям.Нехай же вогонь віри не згасає,Нехай любов у серці розцвіта,Нехай Господь народ Свій наповняєСвятим вогнем небесного життя.І шлях коли земний скінчиться тихо,І час останній стане на порі,Нас Дух Святий веде крізь бурі й лихоДо вічної небесної зорі.Тоді у славі, чистій та нетлінній,Ми заспіваєм пісню неземну,Бо Бог Отець, і Син, і Дух Святий навікиДарують людям милість ту святу.І зараз також світ тривожно дише,І сліз людських не меншає в житті,Та Дух Святий говорить серцю тихоПро Божий мир серед земної мли.Він там, де хтось зневірився й зламався,Де темрява здається вже без меж,Та Божий Дух торкнувся — і піднявсяХто думав світла не побачить вже.І серед шуму втомленого світу,Де стільки болю, поспіху й тривог,Господній Дух продовжує світити,Щоб не згасав у людях вічний Бог.Коли вчимося ми прощати щиро,Коли комусь даруємо тепло,Коли любов стає сильніша гніву —То Дух Святий приносить нам добро.І хай вогонь небесний не згасаєУ наших душах серед темноти,Нехай Господь щоденно направляєІ вчить до світла правдою іти.Бо так, колись у горниці старенькійНа учнів Дух Святий зійшов живий,Так і сьогодні Бог торкається до серцяІ кличе кожну душу: “Ти за Мною йди.”©Олексишина Дарина@poesiaGod
"Ви світло для світу"Матвія 5:14Усе було, як завжди. Тихий вечірПоволі сонну землю огортав.Накинув тато піджака на плечі."Піду маяк світити". З лави встав.Та вмить за серце обома рукамиСхопився, зблід і тихо застогнав.Всім тілом сперся на віконну рамуІ на долівку немічно упав.Підбігли діти, злякана дружина,А він стискає серце і до них:"Нехай... Я зараз... Трохи відпочину...Ведіть до ліжка... Щось я занеміг".Допомогли підвестись усі разом,І ліг безсило. Увесь час стогнавЙ всього лише одну-єдину фразуМайже нечутно в розпачі шептав:"Не запалив..." Дружина розуміла,Що саме тяжко так його гнітить."Прошу, ти не хвилюйся, - все просила. -Підеш. Запалиш. Лікар прийде вмить".Та був вже й лікар і зробив, що треба,А тато сил підвестися не мав.У маренні все звав когось до себеІ так просив, щоби маяк палав.Вже споночіло. І здавалось, начеПітьма була чорніша, ніж завжди.Кричала пташка, як дитина плаче,І чулось тихе хлюпання води.Сиділи діти, дивлячись на тата,А він не відкривав уже й очей.І раптом рвучко підвелася мати,І подивилась з жалем на дітей.Малі іще були, та що робити?Вона повільно підійшла до них."Маяк повинен, діточки, горіти,А тато, бачте, зовсім занеміг.Візьміть цей вогник і біжіть швиденько.Дорогу знаєте, були не раз".О, як забилось в кожного серденько!Самі ще ж не ходили в такий час.Та взявши один одного за руки,Ліхтарик прикриваючи плащем,Побігли в ніч крізь дивні й страшні звуки,Де хтось стояв, здавалось, за плечем.Дитячий розум ще не міг збагнутиЩо це та ж стежка, де ходили вдень.І бігли швидко, щоби страх забути,Плащі збирали складками до жмень.У грудях серце в кожного тремтіло,І вітер сльози із очей втирав.В ногах не вистачало більше сили...Аж ось маяк. І хлопчик ключ дістав.По східцях вибігли наверх, і сталаДитяча з вогником тягнутися рука...Ураз пітьму над морем пронизалоТаке яскраве світло маяка.Пливли десь кораблі, і їм світитиВночі, можливо, міг оцей маяк.Але ніхто не знав, чому горітиВін зміг тоді і сталося це як.***І ми також є світлом цьому світу,В життєвім морі, наче маяки,Щоб до Христа завжди могли спішитиЗ доріг далеких всі мандрівники.І хоч нелегко нам в житті буває,Тріпоче серце з відчаю, мов птах,Не раз від втоми сили залишаютьІ сльози гіркоти бринять в очах,Та шлях такий нехай нас не злякає.Вперед свій вогник все одно несім!Бо той, хто малодушність, страх здолає,Зможе яскраво запалати всім,Щоб не загинули в життєвім моріТі, хто без Бога, хто іще в гріхах.Хоч, може, не дізнаються ніколи,Як ми для цього свій долали шлях.Вже час останній, і кругом темрява.О, як потрібні світу маяки!Несім світильники. Це наша справа:Світити й не впустити їх з руки.@poesiaGod
Якби зібрати материнські сльози,Які стікали від душевних ран...Які на Землю падали мов роси,То сліз було б тих - цілий океан. Якби зібрати їхні всі молитви,Які уважно слухав Бог Отець,Які вели нас через поле битви,То б тих молінь був цілий космос весь. Якби зібрати ніжність у долоні,І теплоту, що йде з її руки,Турботу про синочка чи про доню...Було б турботи - всіх пустель піски... Якби любов ту матерів зібрати,Засіяти би нею грішний світ...То щезло би все темне і пихате,І вмить розстав би Антарктиди лід... Всі матері любити вчаться в Бога,Життя в собі носити їх обрав...Нелегка в матерів земна дорога,На ній чимало праці, сліз і справ... Та кожна мама дуже особлива,В собі плекає сильні почуття...Коли засне її маленьке диво,До Бога йде в молитві, як дитя...Несе свій труд, ночей не досипає,Покрити вміє добротою гріх,На жертви йде, про себе забуває...Все зробить, щоб звучав дитячий сміх... Останнє мама може нам віддати,Прийде через зруйновані мости...Нам мамою потрібно цінувати,І треба матерів нам берегти. Вона віддяки за добро не просить,Лиш теплий погляд розжене туман...Хай не стікають материнські сльози,Хай щастя буде цілий океан.©Наталія Луцик#день_матері@poesiaGod
Чому так настрашилися ви, люди?Невже коронавірус налякав?Чому ж бо ви, такі немудрі?І хто вам, страх цей, дарував?Якщо ти з Богом, то чого боїшся?Якщо ж без Бога, то куди ідеш?На все є Божа воля! О, повірте!І на хвороби, віруси є теж.Читаємо в Святому ми ПисанніЩо, навіть, волосина з головиБез волі Бога не впаде на землю.Тим більше те, що бачим навкруги.Коли Господь в життя щось допускаєТо, не залишить! Пам'ятай, людино!Хай, надаремно, сердце не страждає,-Ти під контролем Божим щохвилини!Тож, не лякайся! Що би там не було,-Довірся Богу, йди вперед сміливо!Бог збереже тебе і незалишить!І ноші не дарує непосилі!І навіть, як в житті тебе спіткаєКоронавірус чи якась страшна тривога,-Ти пам'ятай, що в Бозі вихід маєш!Христос - Життя є, Правда і Дорога!Схиляйся ти частіше на коліна,До неба свої очі підніми!Усе як є ти розкажи і неодмінно,Господь дарує відповідь тобі.Задумайся... Для чого допускаєБог різні лиха, смерті і хвороби?Хай кожен з нас життя перевіряє,А чи готовий ти зустрітись з Богом?Сьогодні - ще живеш. Завтра - не наші.Наше життя у Господа руках.Якщо для тебе завтра не настане?Чи будеш ти, мій друже, в небесах?Чи буду я у вічності із Богом?Звучить питання кожному із нас.Та вибір за тобою. Тож шукаймо Бога! -Допоки Він дарує ще нам час.Нехай коронавірус не лякає!Хай твоя віра буде більша, аніж страх!І що Господь в життя не посилає,-Усе приймай з хвалою на устах!©Людмила Мельник@poesiaGod
Він іде і прийде, ти це скоро побачиш.Він прийде несподівано, знай ти про це.Наречена пильнуй , бо ти гірко заплачеш.Коли будеш одітою в плаття не це.Подивись на свій одяг ,який він у тебе.Чи зустріти у ньому ти можеш Царя.Чи тебе ось таку Він підніме до неба.Будь готова на зустріч щоночі й щодня.Хоч дорога твоя є вузька не широка.Дуже рідко траплялись троянди на ній.Об каміння робила ти рани глибокі.А вбрання має бути від снігу біліш.Хоч дорога в пилюці, якою ми з вами.Йдем у місто чудове, Краіну Святу.Не повинні на платті лишатися плями.Треба нам пильнувать про його чистоту.Не кажи наречена, о ,як це жорстоко.Хіба можна у білій одежі пройти.Крім пилюки в дорозі буває й болото.І не завжди можливо його обійти.Полікуй наречена нароблені рани.Коли падала ти на дорозі земній.Найцінніше для ран, це любові бальзами.Кожну рану бальзамом любові полий.Наречена прошу , покривай все любовю.Біль, обіди, якщо хтось тобі причинив.Памятай ,що Господь тебе викупив кровю.Всі помилки життя, кожен гріх Він простив.О, не плач, не журися, Христа неречена.Ти втомилась іти по дорозі земній.Він тебе полюбив, ти для Нього єдина.Білосніжну веде в Край Завітний Святий.© Людмила Мельник@poesiaGod
Він буде поруч у хвилини горя.Він буде поряд у часи тяжкі.Він скаже слово, й розійдеться море,Він скаже слово й втихнуть всі вітри.Ти знаєш добре, як ти захитався,Ти пам’ятаєш місце те і час.Та якби не було – ти не здавайся.Бо Бог так сильно любить усіх нас.Бог піднімає тих, хто на колінах,Хто стомлений й знеможений упав.Зневіреним дає підтримку й силу,І спокій всім засмученим серцям.Він любить тих, хто у палкій молитвіРозказують Йому усе як є:Про те , як вже стомилися у битві,Про те, як ворог безпощадно б’є.І ти Йому не бійся розказатиПро всі печалі, болі і жалі.Бо Він спішить тобі допомагатиЩе від початку створення землі.Він пам’ятає про Свою дитину,Він знає, як душа твоя болить.З тобою поряд у тяжку хвилину,З тобою поряд й у щасливу мить.Завжди з тобою руки твого Бога,Який тримає лагідно тебе.Тому хай з серця зникне вся тривога.Бо поряд Він. Він завжди проведе.Прошу тебе – ти тільки не здавайся.І коли ворог гне аж до земліЩе нижче перед Богом ти схиляйся.Він захистить в нерівній боротьбі.Твій ворог не здолає твою душу,Бо поруч Той, Хто за її вмирав.Хто смерть прийняв , там на горі Голгофі,Хто тобі вічність і спасіння дав.Не бійся того, що тебе лякає,Скоріше на Голгофу подивись,Там на хресті Господь твій помирає,Щоб ти міг не боятись горя й сліз.Він поруч є. І Він не залишає.Тож не здавайся, а вперед іди.Коли ти серцем зовсім знемагаєш Поглянь скоріше на свої сліди.Ти скажеш : Бачу тільки одну пару.А все тому, що ти є на руках.Твій Бог несе тебе немов на хмарах,Щоб ти співала з Ним у небесах.Іди вперед, й нетреба сумніватись,Бо Той Хто йде з тобою по житті,Не дасть тобі від вітру захитатисьА в бурі Він Собою захистить.Усе пройде. І ти Його побачиш,Яким Він є, у славі , в небесах.Хай дасть тобі Бог вірною лишатись.Благословляю іменем Христа.© Артемчук Мирослава@poesiaGod
TGLIST.COM.UA
