ПʼятидесятницяНа землю тихо день новий спускався,Єрусалим у святі поринав,А в серці страх ще тінню озивався,Бо хрест Голгофи пам’ять не стирав.Сиділи учні в горниці смиренно,Згадали слово Вчителя свого,Молились щиро, вірно і натхненно,Й чекали з неба благодать Його.Вони згадали очі Іісуса,Його любов, що біль перемогла,Як бурю стишив Він одним лиш словом,Як темрява від світла утекла.Петро схиливсь у тихому зітханні,І сльози серце краяли йому,Бо пам’ятав страшне своє зрікання,В холодну ніч, у мороці й диму.Іван мовчав, та серце пламеніло,Немов свіча у храмі золотім,В душі любов до Господа жевріла,І небо наче нахилилось з ним.Та раптом шум пронісся над землею,Немов могутній вітер грянув вмить,І Божа сила хвилею святоюПрийшла серця навіки освятить.Вогонь небес зійшов на них так рясно,Не нищив душ, а світлом огортав,І Дух Святий торкнувся так прекрасно,Що кожен страх мов попіл відлітав.І стали учні іншими відразу,В їх слові сила Божая жила,Бо Дух Святий наповнив їх одразу,І благодать на землю потекла.Вони пішли до всіх народів світу,Несучи світло істини й добра,Щоб кожне серце, темрявою вкрите,Пізнало силу Божого пера.І люди дивувались: “Що це сталось?Як можуть всі вони так говорить?”А Божа слава високо здіймалась,Щоб душі спраглі правдою поїть.Петро підвівся впевнено та сміло,І голос його площу наповняв,Те серце, що колись тремтіло й мліло,Тепер про Божу істину звіщав. О Дух Святий, небесний Утішитель,Ти й нині поруч в бурях і сльозах,Ти тихо йдеш до змученого серцяІ підіймаєш тих, хто впав у прах.Коли душа знесилена блукає,І темрява стискає звідусіль,Твій ніжний голос тихо промовляє,Несучи мир крізь бурю й заметіль.Ти наче вітер — вільний і могутній,Й водночас Ти — мов лагідна роса,Ти світло там, де морок непробудний,Ти шлях живий до Божого лиця.Ти вчиш любити щиро і без фальші,Прощати тих, хто кривду заподіяв нам,І навіть там, де біль здається страшним,Даєш надію стомленим серцям.Нехай же вогонь віри не згасає,Нехай любов у серці розцвіта,Нехай Господь народ Свій наповняєСвятим вогнем небесного життя.І шлях коли земний скінчиться тихо,І час останній стане на порі,Нас Дух Святий веде крізь бурі й лихоДо вічної небесної зорі.Тоді у славі, чистій та нетлінній,Ми заспіваєм пісню неземну,Бо Бог Отець, і Син, і Дух Святий навікиДарують людям милість ту святу.І зараз також світ тривожно дише,І сліз людських не меншає в житті,Та Дух Святий говорить серцю тихоПро Божий мир серед земної мли.Він там, де хтось зневірився й зламався,Де темрява здається вже без меж,Та Божий Дух торкнувся — і піднявсяХто думав світла не побачить вже.І серед шуму втомленого світу,Де стільки болю, поспіху й тривог,Господній Дух продовжує світити,Щоб не згасав у людях вічний Бог.Коли вчимося ми прощати щиро,Коли комусь даруємо тепло,Коли любов стає сильніша гніву —То Дух Святий приносить нам добро.І хай вогонь небесний не згасаєУ наших душах серед темноти,Нехай Господь щоденно направляєІ вчить до світла правдою іти.Бо так, колись у горниці старенькійНа учнів Дух Святий зійшов живий,Так і сьогодні Бог торкається до серцяІ кличе кожну душу: “Ти за Мною йди.”©Олексишина Дарина@poesiaGod