Я дякую Богу

Я дякую Богу, бо Бог мене не залишає.
І хоч я долаю не зовсім приємні шляхи,
Та день той прийде, на який я так довго чекаю
День, коли доторкнуся до Господа Бога руки.

Так тяжко іти, коли серцем ти не розумієш,
Чому саме так у житті тобі Бог допустив
Коли довгий вже час не отримуєш те, про що мрієш,
І коли під ногами уже наступає обрив.

Коли все що хотів ,обернулось давно на руїни...
із проблем всіх твоїх ніби й виходу в тебе нема,
Коли ти сам один не потрібен вже навіть й родині,
Коли рветься від цього твоя невагома душа.

Але десь у тиші, десь глибоко-глибоко, у надрах
Є малий промінець, від якого виходить тепло,
Й хоч ховається сонце зневіри опущених хмарах
Та надія все ж є, що не буде вже так як було.

Що прийде той момент, коли Бог усе змінить на краще,
Коли Бог мій прийде, і на руки підніме мене,
І забуду усе... усі дні, де було мені тяжко,
Коли Він, наче батько, так ніжно мене обійме.

Хай потішить Господь, всіх, хто зараз так часто сумує,
В кого в серці є рана, і в кого у серці є біль.
Хай великий Господь ,у долинах всіх ваших почує
І пішле вам усім і надії і віри і сил.
Амінь.09.03.2024р.
© Артемук Мирослава
@poesiaGod