Мудрий радник.Жив цар один. Підлеглих мав багатоІ дуже мудрого порадника він мав.Про все цар міг у нього запитати,Та віру в Бога з ним не розділяв.«Ти чоловік розумний і учений,Як досі можеш вірити в казкиЩо Бог у тілі міг прийти на землю,Щоби найгірших грішників спасти?Він міг післати ангела якогось,Когось зі слуг,щоб на хресті помер.»«Я покажу,що керувало Богом,Дам, царю, відповідь,та не тепер.»…Забув цар цю розмову. Дня одногоРибалив він із радником в човні.Служниця йшла до берега,до нього,І несла щось загорнуте у полотні.Цареві уста ледве-ледве всміхнулись –Його любий син і наступник царя.Служниця ішла, і за камінь запнулась,І в воду шубовснуло те немовля.Цар скочив з човна, не скидаючи шати,Безцінна корона йшла тихо до дна.«Лише б тільки встигнути і врятувати!»,-Царя підганяла ця думка одна.Хоч близько до берега човен тримався, - Цареві здавалось,проплив він сто миль.До чогось м’якого тепер він торкався І витягнув згорток на берег із хвиль.Коли розгорнув цар, то ляльку побачив.Страх миттю змінивсь переходячи в гнів.«Хто жарт цей задумав,мене одурачив?Я ж страчу усіх,хто мене обдурив!»«Не гнівайся царю, моя це робота,- Плеча доторкаючись радник сказав.-Згадай, ти запитував в мене про Бога.Я вчинком оцим тобі відповідь дав.Чого ж ти мене не післав рятувати,Чи з берега будь-кого з слуг не гукнув?Не пошкодував дорогі свої шати,А сам рятувать свого сина стрибнув.»Замислився він, аж обличчя змінилось.«Люблю я його…»- тихо цар відповів. - «Як жити б я зміг, як дитя би втопилось,Коли я при цьому в безпеці сидів?Не міг би спасіння слузі доручити -Ніхто ж бо не любить дитину, як я.Бог любить мене, я це зміг зрозуміти,Й прийшов щоб спасти мене. Правда твоя.Мені показав серце любляче Боже.Тепер я служитиму Богу, як ти.Для Нього робитиму, що тільки зможу.Цю істину іншим я буду нести.»…Ця звістка, мій друже, сьогодні для тебе,Бо саме тебе так Ісус полюбив,Що славу залишив, і ангелів, й небо,А чим за любов Йому ти відплатив?Він в світ цей прийшов, як Людина, у тілі,Бо прагнув тебе від гріха Він спасти.Від тебе чекає любові і віри,Але чи всім серцем Його любиш ти?© Панчук Альона@poesiaGod
Як часто ти безсилий падав на коліна,Як часто ти у Бога відповідь питавЯк часто плакав, зовсім безнадійний,Та Бог мовчав, та Бог чомусь мовчав…У відчаї ти стомлений сльозамиВставав з колін і пробував ітиНе знаючи що далі за горамиЧи радість чи зітхання самоти?Ти був веселий, так ти усміхавсяНіхто не бачив відчаю душіА людям ти щасливий всім здававсяІ тільки Богу відкривався у тиші…Хоч Він мовчав-ти довіряв ЙомуІ кожний день ти відповідь чекавУтерши сльози,випрямляв спинуБог вірний Cвому слову-ти це знав!Безліч чудес у світі Він чинивІ у житті й тобі допомагавТи бачив вже багато дивЧому ж Він зараз довго так чекав?Минали дні, а часом й місяці,А ти усе сумний йшов по життіНічого не мінялося, чому?Де відповідь важлива так тобі?Ти цього вечора не мав вже більше слізХотів побути з Іісусом вдвохТримаючи ще віру в кулаціШепнув “Хай буде воля Твоя,Бог…”Сльозу останню витер рукавом,Накрившись ковдрою, по вуха натягнув,Щоби не чути вітру за вікномЗакривши очі з легкістю заснув…А ось і ранок, пташки за вікном,Кімнату промінь сонця осіяв,Це незвичайний був для тебе деньБог на благання відповідь послав…Ти ввечері щасливий в дім прибігІз вдячними сльозами на очахТвій вірний Бог тобі все ж допоміг!Але чому так довго Він чекав?Чому Він не подав тоді руки,Коли вночі ти плакав і благав,Коли ти ,більше вже не міг іти…Й останню краплю віри ледь тримав?Чому? Ти оглянись назад…На шлях, який ти щойно подолав,Нехай ти падав, рвалася душа,Та з вірою у Бога знов вставав!Якщо б Він відповідь тобі дав в перший день,Хіба б Його ти зараз прославляв?Можливо ти б подякував лишень,Та величі б Господньої не знав!!!Ти думаєш, що Він тоді мовчав?Коли просив ти слізно “Поможи!”А хто слова утішення послав?А хто тихенько прошептав “Іди…”І усміхатись хто допомагав?Коли слізьми затьмарювався зір…“Все надто складно”-чоловік сказав,А Бог тобі шептав “Ти вір!”Його ти голосу тоді не розрізнявЧи то поплутав з покликом душі,Бог тихо твою віру все зміцняв…Щоб тільки не спіткнувся ти…Запам’ятай! Господь-Він не мовчитьЦе тільки ми не розуміємо ЙогоВін промовляє,дає сили жить,Та шепоту не чуємо того!Чекаємо від Бога ми ознакІ падаєм коли чудес немаАле чи будем вірні до кінця?Коли нам не видна Його рука?Коли усе зруйнується навкругЧи будем Богу вірні ми, як ЙовЯк раптом зрадить нас найкращий другЧи будем прославлять Христа любов?Тому випробування Бог даєЧи витерпиш його ти до кінця?Чи будеш вірити коли усе впаде?Тільки тоді отримаєш вінця!Бог не запізниться, Він вчасно обіймеАле спочатку зрощує в тобіЛюбов, терпіння, віру, і все теЩоб встояв ти в життєвій боротьбі!А може Він чекає доки ти Смиришся, й в Божі руки все віддаш?Бог завжди хоче нам допомогти,Та ми не хочем дух смирити наш!Тому наступний раз,коли тебеЗдолати сумнів спробує чи страхТи просто оглянись - Бог поруч йдеІ вся підтримка у його очах!Тоді коли безвихідь- Бог прийде…Чи зрадить Той, хто в муках пролив кров?Він сам тебе за руку поведе…Найбільше в світі- це Його Любов!© Іван Білічук
ПрощенняКоли в серці твоєму затаїлась образа,Й кожен день різні думки в твоїй голові.І простити когось, ти готовий не зразу-Бо здається, що правий, а винні усі.Ти гортаєш у памʼяті знов ті розмови,Де хотів би сказати ще тисячі слів.Де мовчання болить голосніше від мови,І «пробач» загубилось серед почуттів.Ти молився колись, та слова загубились,Бо важко простити - і важко піти.І здається, що двері до миру закрились,А ключ від свободи тримаєш не ти. Чекаєш, що прийде хтось перший до тебе,І скаже «пробач мене, я не правий».Та ніхто не приходить, і це вже не вперше,І ти слів не маєш, немовби німий.Дні ідуть, а образа все душу стискає,І живеш з цим, і душу твою тяготить.І пробачити хочеш, та щось не пускає,Так важко буває нам ближніх простить.Ти шукаєш спокою у тиші вечірній,Та образа, мов тінь, за тобою іде.І здається, що серце вже стало камінним,І ніхто цю стіну вже тепер не знесе.Та в тій глибині, де молитва ще тліє,Де надія тихенько, мов свічка, горить,Бог говорить до серця: «Пробачити вмієш,Бо любов є сильніша, ніж те, що болить».Не завжди той приходить, хто рану залишив,Не завжди прозвучить довгождане «Прости».Та Господь нас навчає — прощення є вище,Ніж бажання доводити, хто є правий.І коли ти відпустиш образу із серця,Наче камінь важкий упаде із душі.І тоді у душі знову світло озветься,І надія, мов ранок, розквітне в тиші.Бо прощення — це сила, що Бог нам дарує,Щоб свободу і мир у серцях берегти.І коли ти прощаєш — Господь завжди чує,І навчає любов’ю цей світ перемогти.© Олексишина Дарина@poesiaGod
З ХРЕСТА...З хреста до Неба клич останній линув,Дивився в даль Розп'ятий Божий Син...Нащо Мене Ти, Господи, покинув?Нащо Мене лишив.. Я тут Один..Така гірка страждань і горя чаша,Ісус Христос лиш думав про людей...Вмираю тут за беззаконня ваші,І Я для вас воскресну в третій день. О Боже Мій, як витерпіти муки?Чим втішити заплакану Марію?Би обійняв... Але прибиті Руки,Утер сльозу б, та що Розп'ятий вдію? Прийми ж Ти, Отче, Дух Свойого Сина...Остання крапля в Чаші залишилась,Землі всієї забрана провина,Останній стогін і святе: "Звершилось!". Розлуки мить до болю не проста,Помер Ісус, похована Надія,Як жити далі людям без Христа?Забрати хто страждання нам зуміє? Хто сили дасть і доброго дощу,Щоб проросли любові й віри зерна?Хто скаже: "Я гріхи твої прощу?",Хто зцілить душу, що пробита терном? Три дні томились змучені серця...Аж ось до грішних нас благовоління:На Небі загоряється зоря,Народжується диво-Воскресіння.Співає весь Новий Єпусалим,І сили зла здригнулися від жаху...Бо подолав смерть смертю Божий Син,І добра новина ширяє птахом. Христос Воскрес! Спаситель наш Живий!Немає щастя більшого на світі,І Бог для нас сьогодні не чужий,А ми для Бога найдорожчі діти! Христос Воскрес! Ця радість неземна,Що сил дає нам вірити, любити,Для нас усіх відкриті Небеса,Там зможемо від боротьби спочити. Христос Воскрес! І з Ним жива навік,Людська душа,над нею смерть не владна,І Агнця Кров змиває всякий гріх,Веде вперед Надія нас і Правда. Христос Воскрес Святий! Якби не Він,Куди би наша пролягла дорога?Загинуло б все людство у вогні,У темряві проклятій і без Бога. А нині ми по милості Отця,Спасені! Бога будемо хвалити,Коли прийде стежина до кінця,Воістину на Небі будем жити!© Наталя Мартинюк (2016 р.)@poesiaGod
До ювілею церкви О, церкво, ти гоніння пережила, Лихоліття голоду й війни, Бог з тобою був і Його сила Берегла з тих років давнини. Як в дітей твоїх була потреба Піднімали в небо зір вони. Чув Господь молитви їхні з неба – Поміч мали дочки і сини. Тут по вірі хрещення приймали, Та вінчали у весільний час. Тут молитви над дітьми звершались, Слова й псалми радували нас. Тут не раз просив у Бога кожен Через всі десятиліть роки, Щоби пронеслося слово Боже По землі в усі її кутки. В час гонінь, невігластва, зневаги Так просили волі й Господь дав. Пута розірвав, закон наруги, І кругом церкви повідкривав. Повиходили, як з рідної домівки, Твої діти в села і міста, Молитовні гарні в них будинки, Й там лунає слава для Христа. Пам’ятаймо ціну волі нині, Згадуймо минулії роки … Старців пошановуймо в святині, В вічність відійшли наставники… Ті, котрих не варті ми сьогодні – Витрачали молоді літа В тюрмах, у тайзі, сухо безводні Віддали за істину життя. Дев’яносто років – як багато Проминуло днів тих сивини І на свято в церкву, в рідну хату З’їхалися доньки і сини. Хай ваш храм для світу променіє, І спасенними наповнюється знов, Ворог смутку у серця не сіє, А живе надія і любов. Ми вас всі благословляєм щиро, Дух святий хай радує серця. І здорові виростайте в вірі, Й разом в царстві будемо в Отця.
Свіча життяУ повоєннім місті вечоріло.Вздовж вулиці горіли ліхтарі,А в вікнах люди свічечки палили,Їх було видно вже о цій порі.І син, який прогулювався з татом,Ураз його посмикав за рукав:"Хіба там можуть зірочки палати? - З цікавістю на вікна показав. - Дивись: одна, і там одна... О, тату!А там аж дві, яскраві, осяйні!Хіба за вікнами можливо їх тримати?Хто з неба їх узяв, скажи мені"."То свічечки запалені". "Для чого?""Була війна, і в круговерті днівХтось втратив сина, а хтось батька свого,Дружини втратили чоловіків.В чиїйсь сім'ї одна, синочку, втрата,А у чиїйсь, як там, поглянь, аж дві.Як важко їм - не можуть розказати,У вогниках несуть жалі свої.Ці свічечки як пам'ять", - тихо мовив,І заіскрилась в погляді печаль.А син до нього з запитанням знову,Рукою вже показуючи в даль,На зірку, що мигтіла в темнім небіЯскравим сяйвом, перший ночі знак."А Бог цю свічку запалив для Себе?Він теж, як інші, втратив Сина, так?"..."Не втратив, а віддав. Віддав за інших.Синочку, Він помер, щоб ми жили.Він врятував Своєю смертю грішних,Щоб у серцях вогні життя були".***Так тато говорив зі своїм синомВ далекім місті в повоєнний час.Але так хочу, щоб у цю хвилинуЙого слова торкнулися всіх нас.В нічному небі Бог над ВифлеємомНову зорю, мов свічку, запалив.Давав нам Сина, серце тисло щемом,Бо нас любив Він і Його любив.Та лиш Голгофа й безневинна жертваМогли змінити грішників життя.Бог знав, що Син Його мусить помертиСтрашною смертю через розп'яття.Що буде Він зневажений, побитий,Осміяний, відкинутий людьми.Та лише так Він нас міг відкупити,Щоб я і ти були спасенними.Така ціна - віддати Свого СинаНа хрест Голгофи, наче на вівтар,Де за гріхи, за всі наші провини -І цвяхи, й кожний молота удар.О, та зоря яскрава в темнім небі,Немов сльоза у Батькових очах!Любові більшої нема до мене й тебе,Як в розпростертих на хресті руках.А ти в це віриш? Знаєш ти сьогодні,Куди веде життя твойого шлях?Залишена уже гріха безодня?Ти бачиш світло в темних небесах?Тобою знайдена до вічності дорога,Що Божий Син стражданнями відкрив?А твоє серце примирилось з Богом?Чи знаєш, як тебе Він полюбив?Якщо не знаєш, підійди до Нього,Схилися у молитві каяття,Дозволь Йому торкнутись серця свого,Щоб в нім Він запалив свічу життя.@poesiaGod#Пасха@poesiaGod21. 07. 2015
Давайте будем славити Ісуса, Того, Хто подарив нам всім життя! Давайте ми Йому поклонимось, Тому що Він і є наше життя! Він нам за приклад був і знаємо, Що час уже підходить до кінця... Та прийде Він із неба з'явиться, На хмарах в славі нашого Творця... Та поки час приємний маємо, Його потрібно не дарма прожить... Нам всім потрібно впевнено і віддано, Його для Господа, сьогодні присвятить. Нема найкращої у світі радості, Коли твій час для Бога лиш летить... І ти в служінні дякуєш лиш Господу, Що можеш ще сьогодні говорить... Ми маєм час тому давайте славити, Та так, щоб люд увесь впізнав! Що ми не тільки звемось християнами, А справді живемо Його словам! Давайте з вами ми усіх любитимем, Та так, як це колись робив Христос! Тому що він був прикладом для ближнього, І буде по сьогодні до тепер! Він заповів любити свого ближнього, І заповідь лунає до тепер... Тому свій час спрямуй на Істину! Для друга чи для ворога тепер... Нехай твоє життя лиш буде в Господі, І пам'ятай що час близький уже... І чи готовий ти із ним зустрітися? Коли у славі Він своїй прийде!@poesiaGod#Пасха@poesiaGod
Воістину воскрес! Ранкове сонце ледве в вікна коситься, Єрусалим напівдрімає мирно. А дві Марії — жінки — мироносиці Несуть Царю для погребання смирну. Сльозами вкриті трави ніжно-росяні — Вже третій день, як Спас-Ісус похований. Господній Син, Хто за життя боровся, В кайдани смерті назавжди закований. Співає сад пташиним співом солодко, Стежина сумно в’ється до гробниці… Аж загриміло, й ангел, ніби золото, З’явився перед сумом вкриті лиця. Великий камінь силою відвалено… Тікає жахом скована сторожа… По сходах — вниз! А там, в земних підвалинах Печера показалася порожня. Ще плащаниця зберігає обриси, Та тіла не знайти. Лиш тишу чутно «Де мій Господь? Куди поклали Господа?» Обличчя жінки заридало смутно. Не плач, Маріє, бо не може втримати Ні ад, ні пекло Господа живого. Ісус воскрес, щоб Дух Святий вам вилити, Щоби прославити величну силу Бога. Позаду залишилось грізне поприще, Позаду залишилась Долоросса… В душі Марії запалало вогнище Подяки за воскреслого Христоса. Пасхальний день горить травневим цвітом. Земля співає й Небеса Небес. Лунає звістка людству понад Світом: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» © Лідія Меланіч@poesiaGod#Пасха@poesiaGod
О, скільки коштує життяО, скільки коштує життяОдної грішної людини?...Незриме серця каяття...Господь віддав за мене Сина...У повній мірі осягнутьМені ту жертву не вдається...Господню милість не збагнуть...В мені ж і краплі не знайдетьсяЧогось достойного крові,Яку Христом було пролито...Думок отруту в головіСамій не сила зупинити...Я в'язень темряви спокус...І як мене, гріхом залежну,Так возлюбити зміг Ісус?Його Любов така безмежна!О скільки холоду в мені...А Він у люті хуртовиниМене сховав в Своїй тіні...Господь віддав за мене Сина...О, як нам складно пробачать...Так легко боляче робити...За нас таких Дитя віддатьМіг тільки Він..Ми-Божі діти!Це справжнє диво з всіх чудес!Тепло Батьківське відчуватиІ, звівши очі до небес,Його всім серцем прославляти!Коли Господь в твоїй душі,То хто постане проти тебе?Зупинить темряву й дощіІ буде чистим знову небо!А чим ми маємо платить?Йому не треба жодна плата!Для нас це важко зрозуміть...Ми звикли змалку купувати...Та в тому й суть Його чудесІ незбагненної любові!Пролите сяйво із небес!Омив гріхи в Христовій крові!І все, що треба- лиш зерня...Краплина віри щиросердна!В сльозах спокути грішна я....О, мій Спаситель милосердний!Невже можливі небесаІ вічний спокій із Тобою?За краплю віри ...Чудеса!Могуть Безмежної любові!Щодня я падаю у бруд ...Ти зводиш лагідно на ноги...Втопаю в темряві облудА Ти усі мої тривоги,Усі страхи береш Собі...Даруєш радість і надію!О скільки болю я ТобіПриношу...Втриматись не вміюВід грішних помислів земних...Без тебе- тільки порожнеча...Та Ти мій власний тяжкий гріх,Тягар провин моїх на плечіДо Себе взяв, аби нести...Щоб я не впала від утоми...О, любий Господи, простиІ привед іи мене додому!Не гідна прощення ТвогоТа це за рамками земними...Всю слабкість серденька могоТи Боже відаєш...ЛюдськимиНе вдасться силами спастись...Я заслабка в бою зі світом...Та варто глянути увись,Щоб всю ту велич зрозуміти,Яку даруєш задарма!Бо я б не мала чим сплатити...В Тобі розтанула зимаЗросли з душі весняні квіти!О скільки коштують серця,Гріхом і холодом розбиті?Вони безцінні для Творця!Аби були лишень відкриті...Хоча б щілиночка одна,Якщо в душі твоїй знайдеться,Пізнаєш радості сповна!Лиш Тільки вірою спасетьсяЛюдина, змучена гріхом...Для Бога винятків немає!З безмежним Батьківстким тепломПропащих грішників чекає...Аби омити від спокусІ зняти з плеч тягар провини...За нас усіх вмирав Ісус...Невже і я Його дитина?...Повірить складно...Я донька...Твоє дитя, Твоє творіння...В ціну тернового вінкаТи оцінив моє спасіння!Від щастя хочеться співать!Усьому світу прославляти!Безмежну Божу благодать!За нас людей криваву плату...О скільки коштує життяОдного грішника?..Я знаю!Спасенні Богом ти і я!Людська душа - ціни не має!© Інелда Огнєваhttps://t.me/poesiaGod
Христос ішов дорогою ГолгофиА Він ішов дорогою Голгофи,Кривавий піт котився по чолі.Кричали в слід Йому слова жорстокі,Було так мало люду, хто стояв в жалі.А Він ішов, несучи гріх народу,На плечі тиснув Йому хрест важкий,Народ шумів, та побивав до болю,А Він мовчав, смиренний і святий.Він спотикавсь - земля приймала тіло, Та знов вставав під тягарем вини.Не за Себе - за нас усе боліло,За наші темні, впертії гріхи.В очах Його — ні гніву, ні прокляття,Лише глибінь небесної журби.Любов ішла дорогою розпʼяття,Щоб зняти пута смерті і ганьби.І ось вершина… Хрест уже чекає,Жорстока тиша впала на горі.І цвях холодний руки пробиває,Й тремтить земля у цій німій порі.Стікала кров свята на камінь сірий,Як знак любові, даної навік.Вона текла за зраду і за віру,За кожен людський, невблаганний гріх.Сміялись ті, що поруч там стояли,Кидали злі, отруєні слова.Вони Його Царем насмішно звали,Не знаючи, що істина жива.А Він терпів… ні слова докоризни,Ні тіні гніву в стомлених очах.Лише любов — безмежна і безмірна,Що біль несла за людство на плечах.Стояла мати… серце розривалось,І біль її словами не змірять.Вона дивилась — і душа стискалась,Як Син її приречений страждать.В очах — ні крику, тільки тихе море,Де хвилі сліз котилися без меж.Вона приймала це священне горе,Хоч біль її проймав, немов той меч.І небо, наче в жалобі схилилось,І світло дня померкло у журбі.Все твориво в той час затамувало силу,Бо Вічний Син висів там на хресті.І крик злетів у висоту бездонну:«Мій Боже, нащо Ти Мене лишив?»І біль той був не тілом тільки повний —То серце рвалось від людських гріхів. Та це не розпач — звершення дороги,Останній подих жертви на хресті.Він знав: відкриються для всіх чертоги,Хто схоче жити в правді й чистоті.Та й у стражданні, в муці невимовній,Любов не згасла в серці ні на мить.І Він молився тихо і жертовно,За тих, хто смів Його тоді ганьбить.Спрага пекла Йому уста розбиті,І оцет подали Йому в той час.І світ стояв, мов у страшній молитві,Бо помирав Спаситель там за нас.Вуста Його тремтіли від знемоги,Та не було ні ропоту, ні зла.Він до кінця звершив дорогу Бога,Що людству вічнеє життя дала.І мовив Він: «Звершилось…» — дуже тихо,Немов світанок після довгих літ.І стихло все… і навіть саме лихоЗлякалось жертви, що спасала світ.Здригнулась твердь, і камінь розколовся,Й завіса поділилась навпіл вмить.Бо Той, Хто вмер — Він Господом зостався,І смерть та ,не змогла Його скорить.Його зняли… і в тиші положили,У гріб новий, де ще ніхто не спав.І сльози землю тихо окропили,І світ у смутку голову схиляв.Та ранок третій… світло заясніло,І камінь вже відвалений лежав.І смерть втекла, і пекло заніміло —Бо Він воскрес, і всім спасіння дав!Бо третій день приніс світанок світлий,І камінь був відвалений від гробу.І Ангел сповістив у славі тихій:«Нема Його — воскрес Він для народу!»І страх змінився радістю святою,І сльози стали світлом на лиці.Бо смерть була уражена любов’ю,І вічність відчинилась у Христі.Ішов на смерть, та ніс життя із неба,Щоб кожен грішник прощення знайшов,Бо так Отець хотів, бо так було це треба,Щоб світ спасти через Його любов.© Олексишина Дарина@poesiaGod
TGLIST.COM.UA
