Мудрий радник.Жив цар один. Підлеглих мав багатоІ дуже мудрого порадника він мав.Про все цар міг у нього запитати,Та віру в Бога з ним не розділяв.«Ти чоловік розумний і учений,Як досі можеш вірити в казкиЩо Бог у тілі міг прийти на землю,Щоби найгірших грішників спасти?Він міг післати ангела якогось,Когось зі слуг,щоб на хресті помер.»«Я покажу,що керувало Богом,Дам, царю, відповідь,та не тепер.»…Забув цар цю розмову. Дня одногоРибалив він із радником в човні.Служниця йшла до берега,до нього,І несла щось загорнуте у полотні.Цареві уста ледве-ледве всміхнулись –Його любий син і наступник царя.Служниця ішла, і за камінь запнулась,І в воду шубовснуло те немовля.Цар скочив з човна, не скидаючи шати,Безцінна корона йшла тихо до дна.«Лише б тільки встигнути і врятувати!»,-Царя підганяла ця думка одна.Хоч близько до берега човен тримався, - Цареві здавалось,проплив він сто миль.До чогось м’якого тепер він торкався І витягнув згорток на берег із хвиль.Коли розгорнув цар, то ляльку побачив.Страх миттю змінивсь переходячи в гнів.«Хто жарт цей задумав,мене одурачив?Я ж страчу усіх,хто мене обдурив!»«Не гнівайся царю, моя це робота,- Плеча доторкаючись радник сказав.-Згадай, ти запитував в мене про Бога.Я вчинком оцим тобі відповідь дав.Чого ж ти мене не післав рятувати,Чи з берега будь-кого з слуг не гукнув?Не пошкодував дорогі свої шати,А сам рятувать свого сина стрибнув.»Замислився він, аж обличчя змінилось.«Люблю я його…»- тихо цар відповів. - «Як жити б я зміг, як дитя би втопилось,Коли я при цьому в безпеці сидів?Не міг би спасіння слузі доручити -Ніхто ж бо не любить дитину, як я.Бог любить мене, я це зміг зрозуміти,Й прийшов щоб спасти мене. Правда твоя.Мені показав серце любляче Боже.Тепер я служитиму Богу, як ти.Для Нього робитиму, що тільки зможу.Цю істину іншим я буду нести.»…Ця звістка, мій друже, сьогодні для тебе,Бо саме тебе так Ісус полюбив,Що славу залишив, і ангелів, й небо,А чим за любов Йому ти відплатив?Він в світ цей прийшов, як Людина, у тілі,Бо прагнув тебе від гріха Він спасти.Від тебе чекає любові і віри,Але чи всім серцем Його любиш ти?© Панчук Альона@poesiaGod