Воістину воскрес! Ранкове сонце ледве в вікна коситься, Єрусалим напівдрімає мирно. А дві Марії — жінки — мироносиці Несуть Царю для погребання смирну. Сльозами вкриті трави ніжно-росяні — Вже третій день, як Спас-Ісус похований. Господній Син, Хто за життя боровся, В кайдани смерті назавжди закований. Співає сад пташиним співом солодко, Стежина сумно в’ється до гробниці… Аж загриміло, й ангел, ніби золото, З’явився перед сумом вкриті лиця. Великий камінь силою відвалено… Тікає жахом скована сторожа… По сходах — вниз! А там, в земних підвалинах Печера показалася порожня. Ще плащаниця зберігає обриси, Та тіла не знайти. Лиш тишу чутно «Де мій Господь? Куди поклали Господа?» Обличчя жінки заридало смутно. Не плач, Маріє, бо не може втримати Ні ад, ні пекло Господа живого. Ісус воскрес, щоб Дух Святий вам вилити, Щоби прославити величну силу Бога. Позаду залишилось грізне поприще, Позаду залишилась Долоросса… В душі Марії запалало вогнище Подяки за воскреслого Христоса. Пасхальний день горить травневим цвітом. Земля співає й Небеса Небес. Лунає звістка людству понад Світом: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» © Лідія Меланіч@poesiaGod#Пасха@poesiaGod