Вірші для Бога

Коли Христос приходить у життя - Приносить Він тоді з Собою зміни.І не таким стає вже майбуття,І не в той час схиляються коліна.Коли Христос приходить у життя -Не все так як ми мріяли -  стається...Отримуємо з Неба відкриття,І Божий план нам незручним здається.Почувши Гавриїлові слова,Ще зовсім юна дівчина Марія,Дозволила щоб в тиху ніч Різдва,Збулися не її, а Божі мрії... Комфорт могла би вибрати вона,По своєму піти нічним містечком.Та Богу покорилася сповна,Її зустріли ясла і овечки.Коли Христос приходить у життя -То змінюються в напрямках дороги.Ось Йосип сам, змішались почуття.Хіба він дбати буде про Святого? А міг слова відкинути з Небес,Марію міг від себе відпустити.Тоді тягар незручностей би щез,І легше би було життя прожити. Та все прийняв, як повелів Сам Бог,Бажань своїх вже майже не лишилось.І ось у Вифлиємську ніч для двох,У яслах Немовлятко народилось.Коли Христос приходить у життя -Тоді у рух приходять наші ноги,Йдуть пастухи побачити Дитя,І мудреці вже рушили в дорогу.А в Небесах теж рух і метушня,Бо на планету провели Месію.Хтось це звіщає нині у  піснях,Ще чути з висоти слова надії.Коли Христос приходить у життя -То часто перекреслюються цілі.Міняються і плани й почуття,І відчуваєш в серці біль Рахілі.Ти йдеш туди, куди так важко йти,Уламки власних мрій порою бачиш.Не знаєш, де притулок віднайти,В переживаннях тільки гірко плачеш.Прийнявши волю Господа святу,Таку, здається нам, незрозумілу,Ми правильно поставимо мету,Обернеться у благо наболіле.І зрозумієш річ одну тоді,Що краще подих Бога біля себе,Дорожчий хлів ніж замки золоті,Ніж цілі всі досягнуті без Неба.Переживеш ти благодать Різдва,Тоді здолаєш шлях до Вифлиєму,Коли промовиш Господу слова "Мені по Слову буде хай Твоєму".© Мартинюк Наталя@poesiaGod

До Мене приходьЧи є для Господа, щось неможливе?Чи є таке, що не у силі Він здійснить?Чи був Господь колись несправедливий?Чи не хотів Господь усім гріхи простить?Та ні - для Бога не можливого немає,Він справедливий, вірний і живий!І кожен гріх охоче Він прощає,Коли свої серця схиляєм перед Ним.Він завжди каже:«Чуєш - Я з тобою,Й коли нагряне страх - Я розжену.Коли в душі тривога - Я подам спокою,І в страшну небезпеку збережу».«По шумних водах - Я піду з тобою,Щоб ти у бурі страшній не тонув.І хоч бувало спотикався ти порою,Та знай, що Я про тебе не забув.»«Я бачу твої гіркі сльози і падіння,І щастя й радості Я бачу також всі.Та в час негоди чую Я твої моління,А в радісні моменти чомусь, ні.»«Та знай, що Я чекаю і в хвилини щастя,Прийди до Мене і слова промов.Бо Я - Господь, Який ніколи не мінявся,Я Бог, який дарує всім Свою любов.»«Я чую все, що ти у Мене просиш,Й думки всі знаю і твої усі діла.Я знаю коли ближнього не простиш,Й коли неправдою наповнені твої уста.»«Я бачу всіх людей, які з тобою поряд,Хороших, щирих, хитрих й також злих.Я бачу те, куди спрямований їх погляд,Я бачу, що в їхніх серцях земних.»«Я чую всі розмови, які ти не чуєш,І бачу те, що сховане від всіх.Я знаю все, про, що ти так шкодуєш,Й коли не мав для свого серця ти утіх.»«Я відвертаю тих, хто зло замислив потай,Й тому Я багатьох з твого шляху забрав.Бо Я - Господь, Я наперед все знаю,Від кого і чому, тебе Я зберігав.»«Я силу подаю, де відчуваєш слабкість,І посилаю світло, там де темнота.Не витрачай, своє життя на марність,Бо лиш в Мені, для твого серця повнота.»«Коли щось просиш - Чую й посилаю,Й коли мовчу - така є відповідь Моя.Але чомусь ти вдячність полишаєш ,Невже не Заслужив на вдячності слова?»«Для тебе, Мені нічого є не шкода,Даю тобі більше, ніж просиш в словах.Завжди, в кожну мить, і в усяку нагоду,Я хочу, щоб вдячність була на устах.»«Бо Я - Господь, Я знаю думки, ще до слова,Я - Той, Хто бачить серце до глибин.І навіть там, де віра втомлена і квола,Я - поруч є, навіки без причин.»«Приходь частіше ти до мене, Я чекаю,Приходь у радості й коли в душі печаль.Довіряй ти Мені, цього Я так бажаю,Щоб довіра твоя, зміцніла мов сталь.»«Бо Я - Господь, Я дав тобі надію і майбутнє,Я знаю кожен крок і подих твій.Лиш вір Мені, Я завжди поруч є присутній,Ти будь зі Мною, до своїх останніх днів.»©Олексишина Дарина@poesiaGod

Бог завжди поручЦе так важливо бути з Богом близько,І не втрачати нам ніколи цей звʼязок.Завжди в молитві прихилятись низько,Й приймати завжди Господа урок.Бо через біль Він вчить нас довіряти,Через мовчання - чути Його клич.І навіть там, де можем нарікати,Його любов нас ніжно кличе й вчить.Не за своїм ідемо ми бажанням,А по стежках, що вибрав нам Господь.Бо у смиренні, в тиші й довірянні,Душа знаходить істину й любов.Не в силі - в Бозі наша є безпека,У Нім спочинок стомлених сердець.Довіра - шлях до Бога недалекий,Господь поведе, як пастир овець.Де Божа любов - панує мир й спокій,І там де довіра - немає страху.Коли ми є з Богом - душа оживає,Господь нам дарує надію нову.Й коли у житті непроста є дорога,І серце стомилося від боротьби.Бог поруч поруч іде з Своєю любовʼю,І не дає нам загубитись у пітьмі.Коли молитва сходить лиш сльозами,І тиша тисне важче, ніж слова,Тоді Господь говорить між рядками,І знову оживає в нас душа.Через терпіння Він серця навчає,У тиші відкриває новий шлях.Там, де надія в людях помирає,Його любов тримає нас в руках.І крок за кроком, навіть у ваганні,Він вчить чекати вірити і йти.Коли мовчить - це теж Його навчання,Щоб глибше серцем істину знайти.Він знає дорогу крізь наші страхи,І бачить всі сльози, заховані вночі.Його благодать тримає слабких,Він сльози зітре у того хто плаче.Бог поруч в радості, в стражданні,І Він тримає душу, що слабко горить.Бо тільки з Богом ми знаходим щастя,Й душа наша радіє в кожну мить.Він поведе нас крізь бурі й негоду,Тримаючи віру у нашій душі,Із Богом не страшна ніяка погода,Охорона Його над нами завжди.Бог знає все, що маєм в серці,Він радістю замінює журбу.Господь веде крізь бурі й терни,І посилає милість нам Свою.І смерть і темрява прогнуть коліна,Перед Його Святим промінням.Хто в Бога вірує - той не загине,Його вічна любов веде нас до спасіння.© Олексишина Дарина@poesiaGod

БЛАГОДАТЬ РІЗДВАШукаєш щастя.. прагнеш волі..Біжиш кудись аби втекти від світуХочеш кращої для себе доліЙ болить душа, що сумом оповитаІ знову, друже, прагнеш щастяІ знову йдеш, біжиш до НьогоА я скажу тобі, що там де хлів і яслаЗнайдеш спокій для серця свого.Я душі бачила, що йшли тудиВони були поранені, безсиліЇх серце з болю рвалось на шматкиТа біля ясел там вони зцілились.Я силу Божу бачила в ту митьЯк грішні душі до ясел спішилиВідчувала як серце у мені щемитьКоли пізнала те мале в великій силі!Я бачила як дивна благодать РіздваВ духовнім полі бою рятувалаБорцям, що вже були безсилі для гріха -Вона ще більше сили додавала...У яслах для душі є скарб усіх скарбівДдя розуму там незбагненна глибинаДля серця там свобода від гріхівТам радість, мир і тишина.Маленькі ясла.. скільки ж в них теплаВони розрада для мене і радістьЯ своє серце Богу віддалаІ вже я не своя - я Його власність.Схиляш ти коліна в тишиніІ знов пекучий біль в тобі болитьВідчуй ти силу в Божій глибиніНехай в тобі любов Різдва горить[email protected]@poesiaGod

Остання вечеряОсь з ними Він уже в останній раз,Дивився в очі учням Він своїм,І поведуть на страту, пройде час,Земля заплаче за Спасителем своїм!Вони з любовʼю слухали усеІ в серце кожне слово їм лягло,Ось хліб- і це є тіло вже Моє,Ось кров Моя - ця чаша, що з вином.Іду Я знову в небеса святіІ час Мій ось тепер уже настав,Та зрадили Мене все ж не чужіА той кого апостолом назвав…Почули учні, налякалися всі,Та чи не я? Питали у ту мить?О Юда, на порозі ти стоїш,Вже дзвін монет в вухах твоїх дзвенить!Погляд Христа принизив його враз,Із жалем Він на Юду подививсь,Заплакали із болем небеса,Багатства поклик вже його манив..Ось поцілунок зрадника звучитьІ смолоскипи вже горять в руках,Спаситель перед Юдою стоїть,І тихо плачуть зорі в небесах!Мій друже ти чого сюди прийшов?Спитав Христос: Чому ти тут , скажи!В богатстві своє щастя ти знайшов?Тобі ще жити декілька хвилин!Христос стояв, юрба , як звірі в рву,Накинутись хотіли в той же час.Звʼязали руки, і через пітьму,На страту повели щоб розіпʼять.Плює творіння ось в свого Творця,І зміями бичі все тіло рвуть,Вгорі ридають з болем небеса,На муки Сина Божого ведуть..Ізраненеє тіло на Хресті,Пробиті ноги, руки, тече кров,Вінець терновий на святім чолі,Ось так прийняв цей світ Його любов!Ось під Христос склонився там Іван,Улюблений Ісуса ученик,А кров Христа тече із страшних ран,Полилася молитва з вуст святих:Отець молю, прости їх Боже мій!Що коять, те не відають вони!Їм двері відчиняю в дім святий!Молю Тебе Ти їх за все прости!Враз вкрила ніч кругом все на земліЗвершилось! Умираючи сказав.Ось перемога! Небо плакало в журбі,Спаситель в тяжких муках помирав!Сьогодні на Голгофу піднімись,І голову в сльозах схили свою,Спасителю у ноги поклонись,Ти жертву оціни друже оцю.Тихенько в свою горницю зайди,Вечеряти с тобою буде Він,Коліна перед Господом схили,Віддав життя за тебе Божий Син!© Марина Візнюк@poesiaGod

Людина має право на утому…На те, щоб не утриматись від сліз…Сховатися від світу в себе вдома…Або втекти у тихий темний ліс…Людина не залізна… Вона можеСтомитися від всього в якусь мить…До інших стати трішечки ворожаІ виказати все, що їй болить…Засуджувать не треба поспішати,У душу заглядати їй не слід…Людина має право не встояти,Не втримати на плечах цілий світ…Людина має право на невдачі,На помилки, падіння у житті…І ці моменти слабкості не значать,Що має потонути в каятті…Людині треба просто розуміння,Не осуд і не жалість-співчуття!Не треба в неї кидати каміння,Стомитись може кожен від життя…Не слід казать: «Мені б твої проблеми!Є ті кому ще важче ніж тобі!»Це вірно, та душа у всіх окрема…Не слід усіх судити по собі…Ми люди — ми не роботи залізні…Ми можемо стомитись в якусь мить…Причини можуть бути зовсім різні…Людину треба просто зрозуміть…Хтось може крикнуть в запалі щось грізно,А потім шкодувать за ті слова…Пробач йому — людина не залізна…Усі ми робим помилки бува…Щодня в метро, у черзі, чи крамниціМи бачимо розлючених людей…Здається, їм дай волю посвариться,Сварилися б невпинно цілий день…Але, якщо замислитись, а може,Усе насправді зовсім навпаки….Стомилися, тому такі ворожі,Чому б не простягнути їм руки?Згадайте, чи ви самі не робилиУ запалі в образі щось таке,Що стримати у мить ту не зуміли,Щось геть на вас не схоже і гірке…Щасливі не кричать тобі у спину…Кричать нещасні, ті кому болить…Не слід судить людину — бо людинаНе втриматися може в якусь мить…Давайте станем трішечки добріші,Розбудимо у серці співчуття…І стануть зразу люди щасливішеІ легшим стане в кожного життя…Давайте будем іншим даруватиТепло своє підтримку і добро…І навіть коли важко пам’ятати,Усі ми люди, що б там не було.© Інелла Огнєва@poesiaGod

Під Божим крилом🪽Віддай Христу усі переживання і тривоги,Всю біль свою ти принеси до Його ніг.Всі хвилювання, сумніви й знемоги,Віддай Христу, що понести не зміг.Ти розкажи Йому про всі свої печалі,Про те, що часто душу так гнітить.І знай Христос ніколи нас не залишає,Він поруч з нами в кожну мить.Хоч шлях тернистий, і буває важко,Бува спотикнешся а може й впадеш.І страх нападає і тисне жорстоко,Й здається, що сили ти вже не знайдеш.Та треба надію покласти на Бога,Він знає всі виходи з темних доріг.Бо з Ним не страшна нам ніяка тривога,З Ним серце знаходить мир і спокій.Нам вірними бути потрібно в малому,І щоб наша віра зростала щодня.І слідувать кожному Божому Слову,Та серце своє відкривати сповна.Своєю душею нам прагнути Бога,Як олень спішить до потоків води.Спасіння й розраду шукати лиш в Ньому,Бо тільки в Нім усі джерела повноти.Бо в кожного з нас є щире бажання,Із Богом зустрітись в святих небесах.Де сліз не буває, немає страждання,Лунає лиш спів у хвалебних словах.У кожного з нас є подяки для Бога,За всі благодаті у нашім житті.За те що Христос є надійна опора,Й завжди помагає у нашій біді.Христос нас веде ясними стежками,Він хоче щоб кожен спасіння знайшов.Щоб в серці текли Його світлі потоки,В душі панували мир і любов.Коли в нашім житті настають перешкоди,Христос нас підтримує, й завжди веде.Дає нам пройти через бурі й негоди,І душу Господь піднімає з біди.Марноту і тривоги Господь розганяє,Рятує від злих і холодних оков.Й хоч сумнів і страх у серці буяє,Господь посилає нам вічну любов.Бо Богу для нас нічого не шкода,За нас Свого Сина віддав Він на хрест.Щоб нам дарувати життя і свободу,Й покликати в Царство, до вічних небес.Коли ми взиваєм, хто інший почує?Хто знає весь біль і печалі і сум?Лиш Бог відповість,- і все затихає,І миром спиняє життєвий наш шум. Хай шлях наш тернистий веде до оселі,Де вічна любов і небесна краса.За працю і віру, за дні невеселі —Від Бога одержимо свого вінця.© Олексишина Дарина@poesiaGod

Чи знаєш ти?Чи знаєш ти, яка ціна заплачена за тебе? І хто є Відкупителем твоїм? Хто визволив з кайданів смерті і хоче, щоб ти вічно жив?Хто міг так сильно полюбити простих людей, що грішними були? Хто став спасителем усього світу і визволив усіх з пітьми?Чи знаєш ти, чия там кров лилася? І хто висів там на хресті? Хто в гефсиманії молився, і знав, що буде муки; Він терпіть...Чи знаєш ти, що це Син Божий терпів за наші всі гріхи? Він був побитий і опльований, а люди всі кричали: "Розіпни!"В Його долоні цвяхи забивали, і всі там з Нього глузували... Свята та кров лилася з ран Його, а ще вінок терновий боляче врізався у чоло...Але Ісуса на хресті не цвяхи, а любов тримала, навіть до тих, хто відкидали, хто не прийняв спасителя свого, і хто кричав, щоб розп'яли Його.Чи знаєш ти, що в гробі вже Його немає? Що Він смерть смертю подолав і всім спасіння вічне дарував.Не хоче Він, щоб ти загинув, бо полюбив тебе він дуже сильно; голос любові ще сьогодні промовляє і каже, що усі твої гріхи прощає.Чи знаєш ти, що Я тебе чекаю, щоб ти прийшов на колінах у молитві? Я сльози обітру твої руками, і допоможу у щоденних битвах.Ти не один: Я завжди поруч, навіть коли здається, що весь світ мовчить. Коли ти плакав — плакав Я з тобою; коли ти падав — підіймав тебе.Я бачу серця твого рани, які цей світ знов завдає тобі; я їх загою так старанно, що не залишиться слідів.Я знаю все, що так тебе тривожить; Я був з тобою у години самоти. Я шепотів тобі: "Не бійся, Я з тобою." Почуй цей голос ніжний мій.Почуй цей голос: він до тебе і сьогодні промовляє; у сонця промені, у тому що живий сьогодні ти, цей голос каже: "Я тебе прощаю, і Я воскрес, щоб ти сьогодні був живий."Я заплатив не золотом чи сріблом, я заплатив Своїм життям, Своєю кров'ю; взамін мені нічого не потрібно.Я лиш прошу смиренне, чисте серце, яке дасиш в Мої ти руки; довір своє життя, і буду вести Я тебе крізь бурі.Мій друже, Ісус став Відкупителем твоїм, і з того часу ти вже не один; Він взяв тебе за руку міцно і в серці твоєму запалив Він світло.Він каже: "Йди за Мною, й назад не озирайся; минуле Я твоє прощаю, Я змив усе Своєю кров'ю, і вічне спасіння обіцяю."Ти просто залишайся вірним до кінця; на цій дорозі буду поруч Я з тобою, і захищу, й підтримаю тебе; я приведу тебе туди, де більш не буде болю.Сьогодні день спасіння — не втрачай; Це шанс почати все життя спочатку. В обіймах Бога мир і спокій знай; Він твій Отець, твій щит, твоя відплата.Для тебе має Він нетліючий вінець, у небесах, де зникнуть всі твої переживання, болі; там радість вічна і краса без меж. Він там тебе зустріне в обіймах вічної любові.13.04.24© Пенчук Аліна@poesiaGod

Чому?📖Чому так важко жити в світі християнам?Таке питання задають не мало вже людей,Багато заборон і певних правил, Які виконувати треба кожен день.В церквах вже менше щирої молитви, Й любов у серці охолола в багатьох.Люди не цінять те, що мають нині,Свободу віри, слово і псалом.Ми нехтуєм зібранням й молитвами,Та все ж чекаємо від Бога благодать.Забули, що без щирості й смирення, Не може Дух Святий в нас пробувать.Не цінимо ми зараз ті зібрання,Коли у молитовному будинку всі зберемсь.Здається буденність, для нас це звичайно,В комфорті в теплі й без гоніння тепер.Говорим спокійно, що ми християни,Для нас це звичайні є нині слова.Колись за таке катували й вбивали,Й казали, що Бога на світі нема.Збирали зібрання в холодних землянках,Й за це в багатьох відбирали життя.Але віра, бажання й стремління до БогаБули все ж сильніші, ніж смерть й побиття.Ми зараз спокійно читаємо Біблію вдома,Їх зараз друкують багато, й у кожного є не одна.Є різні переклади вічного Божого Слова,А колись за таке у людей забирали життя. А ще в давнину християн відправляли у табір,Де жахаючий голод, брак одягу, сили й тепла.Холодні морози, томління і спрага, Та навіть там горіли вірою серця.І їх молитви линули крізь морок ночі,Й Господь не залишав Своїх дітей.Вони надію покладали лиш на Нього,А що із нами сталося тепер?В сьогоднішній час, коли в кожного з нас є можливість,У зібрання піти і послухати Слово.Помолитися вдома чи в церкві без страху,Ми буває не цінимо знову і знову.Нам зараз не треба від когось ховатись,Нам не грозять тюрми за віру або табори.Не треба Біблію свою нам ховати, А просто у молитві з вірою до Бога йти.Це так важливо зберігати свою віру,Й не нарікати, що важке твоє життя.Бо навіть в труднощах Бог дає силу,І світло Його веде нас у святе майбуття.Тож згадай ті часи коли християни,Помирали за віру, й чекали на зустріч з Христом.У тюрмах холодних в темряві й стражданнях,А ми можем нехтувать зібранням знов.Нам треба більше щирої молитви,Щоб наше світло зігрівало багатьох.Й зібравшись у молитві вдвох чи втрьохЗавжди перебуває з нами Вічний Сильний Бог!© Олексишина Дарина@poesiaGod

Серед бурхливого моря🌊Серед бурхливого, грізного, темного моря,Коли хвилі високі здійнявшись пливти не дають.Де вітер могутній страшенно реве і лютує,Безкінечна безодня, і хмари похмурі пливуть.Там пливе корабель і вже збився із курсу,Не освітлює шлях йому навіть високий маяк.І здається страшна глибина кожен час корабель поглинає,А попереду лише буйні хвилі, скелі і страх.У тому човні, що ледве йде крізь бурю,Пливе одна знесилена і стомлена душа.І думала, що вже спасіння їй не буде,І серце огортали лиш тривога, страх і пустота.Плила вона в човні, й просила тихо й просто,«О Боже, порятуй мене й спаси, Чекаю я лише від Тебе допомогу, хто зможе через страшну бурю цю пройти»А наш Господь завжди все чує й бачить,Він бачить наші вчинки, серце й стан душі.Він все чекає коли тихо,щиро,й просто Ми схилимо коліна у тиші.Коли ми будемо молитися до Бога, не тількиВ час біди, переживань й тривог.А і тоді коли в житті усе йде легко й добре,Це все нам посилає тільки Бог.Бог чує наші всі прохання і молитви,Буває часто довго відповідь ми ждем,Але Господь він набагато краще усе знає,І посилає все, що треба день у день.Бог чув щиру молитву що у штормі,І бачив в серці віру непохитну і живу.Й могутньою рукою темні хмари розігнавши,Він дарував спасіння й силу пройти крізь будь-яку грозу.І та душа побачивши маленький промінь світла,Піднявши свої очі в небеса, з подякою хвалила Бога.І розуміла що тепер врятована вона,І розійшлися темні чорні хмари, і хвилі заспокоїлися вмить.І знала, що лише могутня рука Бога, могла таку стращенну бурю вгомонить.Життєвий шторм буває в кожного сьогодні,Випробування в кожного свої.Але Господь ніколи не допустить випробування, понад наших сил.І кожен раз нам Бог надійний вихід посилаєЙ завжди допомагає нам усе пройти.Якщо ми будемо стійкі у вірі, Й вести щоденно з Богом діалог,Тоді ми будемо спасенні, і поруч з нами завжди буде Сильний Бог.Й коли в твоє життя нагряне сильна буря,І буйний вітер й страшний шторм.Тоді в молитві прихили коліна І по воді ходитимеш з Христом.© Олексишина Дарина@poesiaGod