ТВОІ ПЛОДИТи слухав слово, в зібрання ходив,І від гріха втікав завжди подалі,Але для Господа нічого не робив,Жив так, немов би твоя хата зкраю.Господь лишав тебе не рік, не два,Обкопував і поливав дощами,Від тебе плоду доброго чекав,Та й досі ти не зародив плодами....Христос лишив нам Писання Святе,І через нього до сердець говорить.Ось бачимо: смоківниця росте,Ісус до неі з учнями підходить.Зелене листя, видна пишнота...Та вирок прзвучав із вуст Месіі:“ Повік вже недаватимеш плода...”На вітрі листя сумно шелестіло.Для нас це приклад, сестри і брати,Хоч буде в нас і форма, й вигляд гарний,Та не знайдеться добрих справ плодів,То ми життя своє живем намарно.Господь талант для кожного по силі дав,І Він спитає, як його примножив,Чи, може, десь далеко закопав,Й трудитись не бажав на ниві Божій.А праця є, для кожного — своя,Та головне — в малому бути вірним,Щоб нива плодоносила твоя,Й зерном заколосилася добірним.Продовжується літо, та жнива,Повір, мій друже, вже не за горами,Усе рука Господня подала,Щоб зародив ти добрими плодами.Й коли скінчиться твій життєвий шлях,І ти прийдеш в святі оселі неба,Бог скаже:” Увійди, мій вірний раб!Вінець давно приготував для тебе.”Хай Бог поможе, друзі, нам усімНа Його ниві дружно працювати,Щоб Господа прославити в житті,Й з плодами увійти в Небесне Царство.@poesiaGod