ВиноградникЗаспівала осінь серенаду,Що в очах не втримати сльози. Божий Син зайшов у виноградник,Щоб зібрати урожай з лози. Пожовтіле листя облетілоІ на землю килимом лягло. Під ногами тихо шелестілоІ осіннім дихало теплом. Йшов Ісус легким, повільним крокомІ листки засушені збирав. А сердитий вітер ненарокомЗ рук Його те листя виривав.- Де ж плоди, де виноград дозрілий?.. Навіть запаху приємного нема. О, невже, всі грона облетіли,І плодів шукаю Я дарма. Я ж ростив, Я поливав росою,Соком наливаючи гілки… То ж, хіба осінньою пороюПлід не пригорну Я до руки? Тут озвалась гілочка тоненька,Кілька грон гойдалося на ній. До Христа промовила тихенькоЗ тугою і болем кілька слів:- По весні був дуже сильний вітер,Виноградник наш він зачепив. Молоді зламав, крихкі ще вітиІ зелене листя все оббив. Пам'ятаю, шаленіла злива,Чорна хмара висипала град. Землю чорну килимом встелила:Візерунком став зелений виноград. Я тремтіла і ховалася від вітру,Прикривала листям ягідки. Шквал життя зуміла пережити,Проганяючи сумні, як ніч, думки. Сонце припікало невблаганне –Біля серця болем запекло. Я молилась ввечері і зрання,І тоді, як сили не було. Час пройшов – і вдарили морози. Я трималась, скільки було сил. Льодом виноград вкривали сльози,Дощ осінній в душу моросив. Мій Ісус, Тебе я дочекалась! Вибач, що так мало вберегла. Я з життєвою стихією змагалась,Соком правди стала в морі зла.… Осінь попрощалась з жовтим садом… Їй услід лиш вітерець подув… Кілька грон доспілих виноградуБожий Син до серця пригорнув.@poesiaGod