ВиноградникЗаспівала осінь серенаду,Що в очах не втримати сльози.Божий Син зайшов у виноградник,Щоб зібрати урожай з лози.Пожовтіле листя облетілоІ на землю килимом лягло.Під ногами тихо шелестілоІ осіннім дихало теплом.Йшов Ісус легким, повільним крокомІ листки засушені збирав.А сердитий вітер ненарокомЗ рук Його те листя виривав.- Де ж плоди, де виноград дозрілий?..Навіть запаху приємного нема.О, невже, всі грона облетіли,І плодів шукаю Я дарма.Я ж ростив, Я поливав росою,Соком наливаючи гілки…То ж, хіба осінньою пороюПлід не пригорну Я до руки?Тут озвалась гілочка тоненька,Кілька грон гойдалося на ній.До Христа промовила тихенькоЗ тугою і болем кілька слів:- По весні був дуже сильний вітер,Виноградник наш він зачепив.Молоді зламав, крихкі ще вітиІ зелене листя все оббив.Пам'ятаю, шаленіла злива,Чорна хмара висипала град.Землю чорну килимом встелила:Візерунком став зелений виноград.Я тремтіла і ховалася від вітру,Прикривала листям ягідки.Шквал життя зуміла пережити,Проганяючи сумні, як ніч, думки.Сонце припікало невблаганне –Біля серця болем запекло.Я молилась ввечері і зрання,І тоді, як сили не було.Час пройшов – і вдарили морози.Я трималась, скільки було сил.Льодом виноград вкривали сльози,Дощ осінній в душу моросив.Мій Ісус, Тебе я дочекалась!Вибач, що так мало вберегла.Я з життєвою стихією змагалась,Соком правди стала в морі зла.…Осінь попрощалась з жовтим садом…Їй услід лиш вітерець подув…Кілька грон доспілих виноградуБожий Син до серця пригорнув.@poesiaGod