ПРОСТО ЗУПИНИСЬТуман малює невідомість сіру,А в мряці днів далеко десь – зоря.На землю поселив Господь людину,Долати шлях свій має до кінця.Сьогодні – щастя, миті неповторні,А завтра – смуток, втрат душевний біль.Проходить молодість, сивіють скроні,Розвіюється дим бажань і мрій.А ти спішиш. Ти встигнути так хочешЗдобути славу і авторитет.Біжиш по краю прірви ти охоче,Щасливий хочеш виграти білет.Кругом – пітьма і морок безпросвітній,В тумані ледь видніється зоря.Десь там – небесна синь й барвисті квіти,Десь там – веселка барвами сія.Десь там – весна, без сивих днів, туманів,Десь там – найвища міра насолод.А ти спішиш. Щось інше тебе манить,І затягає днів круговорот.І, як завжди, не вистачає часуСпинитися і перевести дух.Куди спішиш? Твоя зоря не гасне?І де твоя підтримка, вірний друг?З календаря злітають листопадомЛисточки днів, і місяців, й років.А ти живеш… Так безтурботно, радо…А де ж надія, цілі у житті?А інколи – сумні й печальні очіГлибоку сутність десь таять в собі.Ти сам не знаєш, чого справді хочеш,Ти втомлений. Та йдуть невпинно дні…Ти просто зупинись. Раптово, різко,Ти просто запитай себе: «Чому?Чому так сіро, не лунає пісня?Чому довкола бачу лиш пітьму?І йди туди, де холоду немає,І мряки, зливи, суєти і гроз.Де щастя є безмежне і безкрає,Де жде тебе із радістю Христос. @poesiaGod