Петро Чорноморець

"Я не знаю, чим зараз живе суспільство. Здається, у людей є запит на тепло", — каже Андрій Кобалія, коли ми з ним думаємо, як добрати 100 тисяч, яких не вистачає для його збору.Отака тепла німфея сьогодні розцвіла у мене вдома. Тиждень стирчав бутон, ось нарешті відкрився.Тим часом за останній місяць дві дронових групи Андрія знищили росіянам військової техніки на 5 млн доларів: гаубиця Д30, БМП2, БТР, танк (ймовірно) Т72 і МТЛБ. Відео в коментарях.Це вже не тепло, а гаряче.Тому нагадую про нашу гру:1. Ви донатите.2. На 31 жовтня 23:59 я фіксую суму і подвоюю її.За кожен донат на 500 грн можна зробити передбачення, скільки мені доведеться заплатити. Але під попереднім постом мені показали помилку в правилах щодо передбачень.Нове правило: передбачення збираю до 23:59 29 жовтня. Потім тільки донати. На кожен донат 500 грн можна зробити одне передбачення. Найточніше передбачення дає сертифікат на 3000 грн на будь-яку мою програму, він діє до вересня 2025 року.Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oonZjsfdK

"Префронтального контролю в дітей немає"Тихон Петрович не згоден)Зараз, у свої 6 місяців, якщо він голодний, але не аж надто, він цілком здатний разом з дорослим 3-5 хвилин займатися приготуванням їжі і збуджено чекати на результат. Тому що він ЗНАЄ, як це працює. Тому що він вже багато разів бачив, як це працює.Дитина не терпить:1. Якщо збудження зашкалює. Саме цей аспект розвивається з віком, оце от "дозрівання префронтальної кори" — значною мірою про здатність із кожним роком відгальмовувати все сильніше емоційне збудження.2. Якщо не знає, як саме будуть розвиватися події, а потреба вже підпирає. Тут важливий уже не вік, а життєвий досвід та його рефлексія. Дитина, яка розуміє процеси з попередніх успішних ситуацій, довіряє цим процесам. Якщо вона ще й має вербальне пояснення — взагалі ідеально. Тому варто навіть немовляті все пояснювати: так дитина поступово звикає до слів як способу взаємодії з проблемами, і десь у віці трьох років може почекати навіть без досвіду, тільки тому що їй пояснили по-людськи.3. Якщо не довіряє. Якщо ви "домовлялися" з дитиною, але ці домовленості не задовольняли потім її потребу, вона пам'ятає, що розмовляти з вами немає сенсу, а тоді лишається тільки крик і вимоги.Взагалі дуже важливо, щоби з найменшого віку дитина була максимально залученою в усі побутові процеси. Саме так вона вчиться не бути залатой маладьожью, а розуміти причини, наслідки та відповідальність за своє життя.Звісно, це не про те, щоби змушувати, а про те, щоби брати дитину з собою, чим би ви не займалися, і дозволяти їй брати участь у цьому.Відповідальність це не про обов'язки (які часто штучні, вигадані, маніпулятивні, несправедливі та спущені згори до несуб'єктного виконавця), а про розуміння, що якщо ти шось хочеш — треба шось робити, і результат вимагає часу.А ще вийшли нові Жовті кеди: https://youtu.be/t_0n6LPAGeY?si=TroCOimBFkKw_R72

От просто зараз, поки пауза у відключеннях і трошки впав ажіотаж на зарядні станції, організуйте собі світло на зиму.Вже за місяць життя стане зовсім гімном просто тому, що мало сонця і короткий день. Єдиний спосіб щось із цим зробити — це поставити яскраве штучне світло з якісним спектром.Ні, це НЕ про вітамін Д.Він теж важливий. Але це два різних механізми: - окремо синтез вітаміну Д у шкірі під дією ультрафіолету (можна компенсувати раціоном або таблетками)- окремо яскраве світло щодня, яке впливає на роботу епіфізу та супрахіазматичного ядра гіпоталамуса.Це дозволить вам зберегти нормальну продуктивність у найтемніші місяці — з листопада до лютого. Ви можете врятувати собі третину року.У скандинавських країнах це масова практика: зони світлотерапії в офісах.Що потрібно?Яскравість.Для квартири хоча б 30 Вт світлодіодних ламп. Не еквівалент 30 Вт розжарювання, а чистих діодних 30 Вт. А краще більше.Для офісу 15-20 Вт/м^2 світлої зони, щоби отримати близько 2000 люкс на рівні очей.Немає необхідності засвітлювати всю квартиру або офіс, достатньо створити яскраву зону там, де люди проводять найбільше часу.Якість світла.На лампах пишуть показник CRI або Ra. Він має бути більше ніж 95. Більшість ламп із магазину не підійдуть. Але в інтернеті можна знайти хороші варіанти.Тільки не вірте китайським і російським лампам, вони брешуть про цей показник.Мені Andriy Antonenko (на ФБ) робив на замовлення на світлодіодах Sunlike Seoul Semiconductor. Це дорожче, зате CRI>98.Якщо будете економити на якості, світло такої яскравості різатиме очі, ви не будете ним користуватися і це будуть викинути гроші.Кольорова температура не має особливого значення, можна брати будь-яку від 4000 до 6000 К і навіть більше. Головне — CRI, якість спектру.Тривалість світлового дня.Хоча б 12 годин, краще 14.Логічно, що в наших умовах для цього знадобиться акумулятор з інвертором або зарядна станція.Я вважаю, що автономне яскраве світло — найдорожча і найдивніша, але водночас найкраща інвестиція, яку ви можете зробити у свою продуктивність взимку.

Пост на замовлення: хуйня, яку я казав.1. Найбільша в моєму рейтингу, бо мала би одразу викликати сумнів: що об'єм кровоносної системи в десятки разів перевищує об'єм крові, а більшість капілярів у кожен момент часу закриті. Насправді гіпотеза про миготіння капілярів застаріла багато десятиліть тому. Вони завжди відкриті, хоча об'ємна швидкість кровотоку через різні частини капілярної сітки може змінюватися: у мозку на 20-30%, у м'язах в декілька разів залежно від активності.Загальний об'єм кровоносної системи, за різними оцінками, від 6 до 10 літрів, об'єм крові — близько 4. Тобто різниця є, але не в десятки разів.2. Друга в рейтингу, бо також застаріла аж занадто давно, щоби спеціаліст мого покоління продовжував таке розповідати — гіпотеза про хімічний механізм запису пам'яті. І жорсткий розподіл на первинну, вторинну і третинну пам'ять, майже як у комп'ютера.Зараз вважається, що вся пам'ять працює за рахунок нейропластичності: зміни чутливості синапсів, формування нових та обрізання старих зв'язків. Також схоже, що запам'ятовують інформацію ті самі нейрони, які її обробляють, окремого "жорсткого диска" в нас точно немає.3. Особливо упорота, тому що напряму протирічить першій і це протиріччя треба було би помітити: що відстань від нейрона до найближчого капіляра вимірюється міліметрами і тому є проблема доставки речовин.Насправді капілярна сітка мозку дуже щільна і в основному від нейрона до найближчого капіляра всього кілька десятків мікрометрів.Хоча проблеми з доставкою все одно залишаються, їх вирішує глімфатична система, яку формують астроцити.4. Втрата свідомості пов'язана з тим, що кортизол викликає розширення судин кишечника, кров відливає від голови і мозок відключається через гіпоксію.Я пам'ятаю конкретного викладача, який про це розповідав, але не знайшов жодних підтверджень цього механізму.Наскільки я розумію, основний механізм втрати свідомості — парасимпатична гіперактивація. Стресові гормони залучені, але у складніший спосіб. Можу не знати про інші механізми.5. Кожен нейрон має тисячі і десятки тисяч синапсів.В основному близько сотні. Так, є унікальні випадки, коли тисячі, але це рідкість.6. Людський геном містить 30 тисяч генів, а бактерії достатньо однієї сотні. За сучасними оцінками, генів у нас приблизно 18500, а найменший геном бактерії, яка не є внутрішньоклітинним паразитом, має близько 1000 генів. Ми простіші, а бактерії — складніші, ніж здавалося.7. У нейрона є мільйони іонних каналів кожного типу.Схоже, що залежно від типу каналів — від сотень до десятків тисяч. Можливо, натрієвих каналів пара сотень тисяч.8. На кожну нашу власну клітину в тілі живе по 10 бактеріальних.Сучасна оцінка: від 20 до 40 трильйонів наших власних клітин, і 30-40 трильйонів бактеріальних. Паритет)

Бачив відео, як ці чуваки на фото розлетілися від скиду і більше не встали. Воно саме по собі вже варте наступного мільйона, який збирає Андрій Кобалія. А в них такого вагон.Шо каже Андрій:Наша ділянка фронту на Торецькому напрямку —кілька посадок і полів. А ще пару розбитих сіл. Їх ми тримаємо настільки добре, наскільки можемо. На пікапах. Китайськими пташками. Саморобною вибухівкою зробленою з радянського мотлоху і труб з будівельного магазину. Тримаємо завдяки вашій допомозі. Це ви купили нам частину цих пташок. І РЕБ на тачку. І саму тачку, власне, теж. І купу всього ще. І посудіть самі. Коли ми зайшли сюди, попередній батальйон потроху відступав. Ми ж не здали жодної позиції. Штурми стали рідші і меншою кількістю росіян. Бо вже багато з них гниє у цих посадках. Навіть вилізти з бліндажу тепер вони бояться. Бо туди одразу вилітає пташка з осколково-фугасним. Або кумулятовом. Або термобаром. Якщо не вилазять, а просто сидять у бліндажі, то пташка все одно вилітає. Допоможіть зробити так, щоб і далі вилітала. Мій підрозділ збільшився. Тому збираємо лям. На мавіки, батареї до них, на ще одну тачку, на прибамбаси до великих бомберів. Звіт наприкінці збору. Результати роботи в соцмережах регулярно. Посилання у коментарях. Фото з ще теплими опонентами для ілюстрації.Банка: https://send.monobank.ua/jar/6n4Emwr2TbНомер картки банки: 5375 4112 2297 0738

Майбутні шукають вчителівМене завжди емоційно прибиває, коли заходжу до школи, особливо державної. Одразу відчувається, що це школа. Бачиш і чуєш вчителя або особливо директора — і одразу відчуваєш: "оце педагог".Моя реакція на ці відчуття завжди була подвійна: з одного боку, різкий дискомфорт і пригнічення, а з іншого — внутрішня спроба легітимізувати, бо так і має виглядати школа.От сьогодні зрозумів, що ця підсвідома спроба легітимізувати абсолютно нелюдську шкільну взаємодію доходить іноді до "визнання", що системи, які я роблю — це не школи.Іноді таке кажуть люди, які заходять до нас. Часто зі знеціненням, "мені треба школа, а не отета всьо".Так от. Хоча я вже скоро як 3 роки не маю керівних ролей у Майбутніх, але колись був співавтором та ідеологом цієї системи. Я досі вважаю, що це найкраща школа в Україні, якій вдається поєднувати людські стосунки з потужними інтелектуальними заняттями.Якщо ви хочете інтелектуального виклику і водночас нормальності, приходьте працювати до Майбутніх.Деталі у коментарях.

"Він хоче, щоби діти були тупі"По-перше, діти вже зараз не вчаться. І це не тому, що освіта деградувала, і не тому, що діти погані, а тому, що життя змінилося і стара освіта більше не працює у нашому життєвому контексті.Також, совіцька освіта ніколи не була хорошою. Це міф, такий самий як про начитанную нацию.Хорошу освіту в союзі отримали тільки ті, кому пощастило поєднати специфічні академічні таланти та вчителя, який ці таланти помітив. Водночас безліч "недолугих трієчників, хуліганів і відходів суспільства" отримали хуйову освіту.Згадайте, тільки чесно, своє навчання. У класі було 3-5 відмінників, а всі інші — "відходи освітньої системи", вічно не такі, вічно неправильні.А насправді все це — живі люди. Вони живуть свої життя, ухвалюють рішення, створюють продукти, голосують на виборах або навіть ідуть у владу.Класичні підходи ВЖЕ не спрацювали для більшості. Мабуть треба шось міняти? Мабуть нам треба не намагатися напхати усім у голови те, що не пхається (програму в тому вигляді, в якому вона є зараз або була 40 років тому), а знайти підхід до освіти, який дасть можливість для розвитку якщо не кожного, то радикальної більшості людей."Він просуває дорогі приватні школи"Є багато державних шкіл, вчителі або директори яких успішно втілюють підходи, про які я кажу. Деякі з них вчилися на Школі освітніх управлінців у Kyiv-Mohyla Business School [kmbs] та/або на Школі для викладачів Майбутні.Вони прекрасні і в них виходить.Ще раз: те, про що я кажу, цілком успішно працює в окремих державних школах, команди яких мали волю до змін.Насправді я пропоную рішення, які дозволяють з мінімальними витратами робити якнайкраще.Наприклад: круто, якщо у школі є добре обладнана лабораторія та реактиви. Але якщо немає, що робити? Можна розводити руками, а можна подумати, яку максимальну цінність ми можемо дати дітям у цих конкретних умовах. Саме про такий майндсет я пишу."Вчителі не мають ресурсу"Це проблема.Неадекватне ставлення батьків до освіти — проблема. Надмірні регуляції, неякісне навчання вчителів. Є купа інших проблем, трошки я про них писав у пості про культ карго.Але це не привід кожному особисто продовжувати робити хуйню.Якщо вчитель вже все одно працює у школі, то подумати, нашо він це робить — не така складна задача. Поставити в фундамент не програму і не власні очікування, а особистості дітей. Подумати: а які найкращі стратегії життя може мати кожна конкретна дитина в моєму класі в перспективі наступних 30 років? Яку саме цінність я несу дітям? Що з цього вони дійсно готові усвідомити зараз, у своєму віці та життєвому контексті? Як вони будуть застосовувати все це в реальності?Як я вже казав, є державні школи, яким це вдається.В ідеалі було би розробити регуляцію, яка дозволила би створювати державні демократичні школи.

Не будуть всі люди знати математику і науки. Цього не добилася жодна освітня система. У людей занадто по-різному працює мозок, різні таланти та мотивація.Занадто складно стає вже на рівні тригонометрії, інтегрування та диференціювання, мітозу та мейозу, генетичного коду, окисно-відновних реакцій, газових рівнянь або пружної деформації. Цих речей не знає більшість дорослих у будь-якій країні світу, хоча номінально мали би знати.Крім того, мозок більшості людей дозріває не так, як цього очікує програма. Дуже багато концептів стають дійсно зрозумілими після 18, або й після 25. Причому часто людина у 30 шось нарешті розуміє, каже "чому мені так це у школі не пояснювали?" Та може і пояснювали, але інтереси були інші або мозок не дозрів.Спроби втулити науку дітям, яким це зараз нецікаво або занадто складно, зазвичай дають таку лінійку реакцій:складно і нудно, не виходить навчатися -> ставлять погані оцінки, ображають і принижують -> не буду вивчати -> розвиваюсь поза науковим світоглядом -> у дорослому віці не усвідомлюю, _наскільки_ насправді все складно -> примітивно сприймаю світ, ведусь на інстаграмні схеми та тікточні відповіді, вважаю вчених пихатими дурниками.Поки що всі відомі мені приклади, коли "от у цього викладача всі діти це вивчають і все працює" насправді виявляли низку обмежень: не всі, не все, не те щоби вивчають, не на тому рівні, якого очікує програма тощо.Я думаю, найкраще, чого ми можемо досягти в масовому масштабі:- усвідомлення дитиною складності системи і толерантність до складності - повага до себе, як до людини, яка може не знати і не розуміти- повага до тих, хто розуміє - розуміння зон свого незнання - готовність прийти до експертів, коли стикаєшся з зоною незнання - у ролі експерта повага до тих, хто не знає і людяна взаємодія з ними- ставлення до навчання як до пригоди і бажання вчитися все життя.Робота на такі цілі означає тотальний перегляд усіх підходів шкільного навчання. Командна робота, інші завдання, інше оцінювання та інша інтерпретація оцінок.

А ще в дитини, насправді, не так багато часу. Критично недостатньо щоби встигати всю шкільну програму і водночас жити. І оскільки легальних і раціональних критеріїв для пріоритезації немає, вона стається спонтанно.Десь між усіма цими процесами ще блукає ідея, що людина повинна бути універсально освіченою. А отже між талановитим актором з хріновою математикою та посереднім актором з посередньою математикою треба обирати другого, бо в нього краща сума балів. Тому чесно виставлені оцінки відчуваються як несправедливі, тому що зрізають талановитих дітей. Це остаточно знищує як чесну пріоритезацію, так і чесне навчання і оцінювання.І це ми навіть не починали говорити про суб'єктність і свободу — основи здорової особистості та здорового суспільства. Яких тупо немає в усьому цьому коктейлі ні для дітей, ні для вчителів, ні для батьків.Шо робити?Змінити всі принципи. Політичні та організаційні від міністерства та управлінь освіти і до шкіл. Я не знаю, як витримати шквал екзистенційного жаху суспільства перед майбутнім, але таки реформувати систему.Тоді на рівні програми ми побачимо, наприклад, що математика для більшості дітей не може бути спрощеною версією академічної математики. Вона має бути принципово інакше побудована. Те саме стосується усіх дисциплін.Що потрібно знати та вміти кожній людині з математики, біології, фізики тощо? Який досвід має отримати дитина, щоби захотіти це досліджувати? Чи можливий такий досвід у шкільному віці, або ж ці знання актуальні після 20 чи навіть пізніше?Чи може психіка сприйняти весь цей досвід за учбовий час? Якщо ні, чим жертвуємо? Як компенсуємо це потім освітою для дорослих?Як враховувати різні здібності? Який мінімальний достатній рівень знань для дитини з кожної дисципліни? А якщо з поправкою на всі інші уроки? Як будувати стосунки з цією дитиною не у форматі "ну нічого, що ти нікчемний і проживеш нікчемне життя", а у форматі "в математиці/біології/історії ти маєш мінімально достатні результати, давай знайдемо твої сильні сторони та найкращі стратегії життя для тебе".Як паралельно працювати з дітьми, які фанатіють саме від ваших уроків? Як дати їм максимум? Які знання та досвід варто їм запропонувати?

"Виробництво це особлива сфера. Там не працюють горизонтальні структури з гуманним зворотним зв'язком. Потрібна жорсткість і санкції".Хоча як біолог я бачу низку критичних недоліків негативної мотивації та покарань, з точки зору організацій та управління в мене немає достатнього досвіду. Тому досі я погоджувався: може дійсно так, демократичні підходи не універсальні.Але минулої середи я працював у Полтаві і побачив там роботу великого складу. З цілком демократичною та гуманістичною системою управління величезною організацією виробничого типу. І вона працює та стрімко розширюється.Компанію тут не називаю, тому що це не рекламний пост, а підтвердження того, що робота зі стосунками та культурою працює не тільки в демократичній школі зі столичними дітьми креативного класу, але і на складі в обласному центрі. Так шо тут просто мій захват від того, наскільки велика система цілком ефективно працює з такою моделлю управління. (В коментарях напишу).Мотивація це не лише про інтенсивність стимулу. І не тільки про позитивну і негативну модальності.У людини сотні потреб. Серед них небайдужість, причетність, перфекціонізм, справедливість і безліч інших.Стосунки та культура можуть набагато більше ніж здається.А санкції — це про ситуацію, коли стосунки не вийшли, а шось же треба робити. Це і про державу теж: якщо доводиться застосовувати санкції — управління вже у кризі.*Капібари мають особливий вайб і примудряються збирати навколо себе найрізноманітніші види тварин. У тому числі в дикій природі.