Петро Чорноморець

А ще в дитини, насправді, не так багато часу. Критично недостатньо щоби встигати всю шкільну програму і водночас жити. І оскільки легальних і раціональних критеріїв для пріоритезації немає, вона стається спонтанно.Десь між усіма цими процесами ще блукає ідея, що людина повинна бути універсально освіченою. А отже між талановитим актором з хріновою математикою та посереднім актором з посередньою математикою треба обирати другого, бо в нього краща сума балів. Тому чесно виставлені оцінки відчуваються як несправедливі, тому що зрізають талановитих дітей. Це остаточно знищує як чесну пріоритезацію, так і чесне навчання і оцінювання.І це ми навіть не починали говорити про суб'єктність і свободу — основи здорової особистості та здорового суспільства. Яких тупо немає в усьому цьому коктейлі ні для дітей, ні для вчителів, ні для батьків.Шо робити?Змінити всі принципи. Політичні та організаційні від міністерства та управлінь освіти і до шкіл. Я не знаю, як витримати шквал екзистенційного жаху суспільства перед майбутнім, але таки реформувати систему.Тоді на рівні програми ми побачимо, наприклад, що математика для більшості дітей не може бути спрощеною версією академічної математики. Вона має бути принципово інакше побудована. Те саме стосується усіх дисциплін.Що потрібно знати та вміти кожній людині з математики, біології, фізики тощо? Який досвід має отримати дитина, щоби захотіти це досліджувати? Чи можливий такий досвід у шкільному віці, або ж ці знання актуальні після 20 чи навіть пізніше?Чи може психіка сприйняти весь цей досвід за учбовий час? Якщо ні, чим жертвуємо? Як компенсуємо це потім освітою для дорослих?Як враховувати різні здібності? Який мінімальний достатній рівень знань для дитини з кожної дисципліни? А якщо з поправкою на всі інші уроки? Як будувати стосунки з цією дитиною не у форматі "ну нічого, що ти нікчемний і проживеш нікчемне життя", а у форматі "в математиці/біології/історії ти маєш мінімально достатні результати, давай знайдемо твої сильні сторони та найкращі стратегії життя для тебе".Як паралельно працювати з дітьми, які фанатіють саме від ваших уроків? Як дати їм максимум? Які знання та досвід варто їм запропонувати?

"Виробництво це особлива сфера. Там не працюють горизонтальні структури з гуманним зворотним зв'язком. Потрібна жорсткість і санкції".Хоча як біолог я бачу низку критичних недоліків негативної мотивації та покарань, з точки зору організацій та управління в мене немає достатнього досвіду. Тому досі я погоджувався: може дійсно так, демократичні підходи не універсальні.Але минулої середи я працював у Полтаві і побачив там роботу великого складу. З цілком демократичною та гуманістичною системою управління величезною організацією виробничого типу. І вона працює та стрімко розширюється.Компанію тут не називаю, тому що це не рекламний пост, а підтвердження того, що робота зі стосунками та культурою працює не тільки в демократичній школі зі столичними дітьми креативного класу, але і на складі в обласному центрі. Так шо тут просто мій захват від того, наскільки велика система цілком ефективно працює з такою моделлю управління. (В коментарях напишу).Мотивація це не лише про інтенсивність стимулу. І не тільки про позитивну і негативну модальності.У людини сотні потреб. Серед них небайдужість, причетність, перфекціонізм, справедливість і безліч інших.Стосунки та культура можуть набагато більше ніж здається.А санкції — це про ситуацію, коли стосунки не вийшли, а шось же треба робити. Це і про державу теж: якщо доводиться застосовувати санкції — управління вже у кризі.*Капібари мають особливий вайб і примудряються збирати навколо себе найрізноманітніші види тварин. У тому числі в дикій природі.