Петро Чорноморець

Досвід депресії та хронічних хвороб провокує вигорання Для того, щоби вчасно відпочивати, нам необхідно вчасно та правильно розпізнавати емоцію втоми. Її дуже легко переплутати з купою інших станів – від запалення до депресії. Здорова людина звикла до того, що після відпочинку з’являється енергія шось робити.Але при депресії та багатьох інших хворобах це не так. Ти відпочиваєш, але сили не з’являються – ні завтра, ні через місяць. У людини з досвідом депресії дуже стійкі асоціації з емоцією втоми: вона не проходить. А тому відпочинок виглядає як погана ідея: якщо зараз ляжу, то вже невідомо коли встану. Тому ти не зупиняєшся, поки не впадеш.Але фізіологічні механізми втоми це не скасовує. Навіть якщо ти суб'єктивно завжди втомлений, твоя фактична здатність працювати може бути дуже різною – і значною мірою це залежить від того, як і скільки ти відпочиваєш.Що робити?1. Вчитися розпізнавати втому за іншими критеріями: - здатність радіти життю- харчова поведінка, переїдання або втрата апетиту- роздратування, тривога та інші емоції- якість роботи і помилки. 2. Провести глибоку ретроспективу свого досвіду роботи за попередні декілька років та визначити, скільки насправді часу ви можете бути продуктивними в межах дня, тижня і місяця.3. Планувати відпочинок на всіх рівнях – відпустки, вихідні, паузи упродовж дня.4. Вольовим зусиллям зупинятися і відпочивати. 5. Зіграти зі мною у Вигорання у вашому місті: https://forms.gle/ypbmnW48Ep5aZHjz9

Кажуть, не всі мене впізнають за текстом, а от відео норм.Ще кажуть, що про вигоральний тур багато хто не бачив мій пост, а дізналися через треті руки.Тому буду періодично нагадувати)Чернівці – 3 травня, 12:00-18:00 Луцьк – 9 травня, 14:00-20:00 Рівне – 10 травня, 12:00-18:00 Миколаїв – 23 травня, 14:00-20:00 Одеса – 24 травня, 12:00-18:00 Черкаси – 30 травня, 14:00-20:00Кропивницький – 31 травня, 12:00-18:00 Полтава – 5 червня, 14:00-20:00 Харків – 6 червня, 14:00-20:00 Суми – 7 червня, 12:00-18:00 Кривий Ріг – 12 червня, 14:00-20:00 Дніпро – 13 червня, 10:00-16:00Запоріжжя – 14 червня, 12:00-18:00 Чернігів – 20 червня, 14:00-20:00 Хмельницький – 27 червня, 14:00-20:00 Львів – 28 червня, 12:00-18:00 Житомир – 5 липня, 12:00-18:00Київ – 12 липня, 11:00-17:00Онлайн – 18-19 липня, 17:00-20:00Тернопіль – 1 серпня, 14:00-20:00Івано-Франківськ – 2 серпня, 14:00-20:00Ужгород – 3 серпня, 14:00-20:00Одразу зважайте, що частина міст може не набратися, там я скасую гру. Дивіться одразу сусідні міста, це зазвичай і сусідні дати.Анкета: https://forms.gle/ypbmnW48Ep5aZHjz9

Коли відволікання має сенс?А. Якщо дитина вже прожила фрустрацію, у ній немає сенсу залишатися безкінечно. Перемикаємось на шось цікаве.Б. Якщо дитина не в емоції, а в румінації: зациклюється на своєму стражданні, підкріплює емоцію думками, а думки – емоцією. Імовірно, у неї вже багато досвіду відволікань, системне незадоволення якихось потреб і немає вміння толерувати дискомфорт.Можна спочатку відволікти. Але далі критично важливо поспілкуватися, пошукати інший спосіб задоволення потреби, обговорити його з дитиною і застосувати (або застосувати і обговорити вже хороший результат)В. Якщо дитина має дискомфорт, який ми не можемо прибрати, наприклад хворобу. Так, тут доводиться робити танці з бубном. Але навіть тут важливо не фанатіти з інтенсивністю стимулів, щоби не ускладнити подальше життя. Г. З дитиною треба зробити щось обов'язкове, наприклад медичне втручання.Обов'язково попередити, що це в будь-якому випадку станеться. Потім відволікти і зробити втручання якнайменш неприємним.Важливо! Більшість обов'язкового насправді не обов'язкове. Переважну більшість необхідних втручань можна обробити інакше. Наприклад: Тихон, коли має не дуже добрий настрій, істерить стосовно вдягання, особливо вуличного одягу. Але він любить гуляти. Тому ми його не відволікаємо для вдягання, а вдягаємо вже на вулиці, пояснюючи причини. Я навіть давав йому босоніж постояти в снігу, щоби він відчув цінність взування.Тобто одяг – це не про наші вимоги. А отже і не обов'язкова справа. Це про його потребу і умови для її задоволення.Якщо під час істерики ви зрозуміли, що неправі і встановили тупу вимогу. За замовчуванням я вважаю, що треба негайно змінювати дії та пояснювати причини. Якщо дитина починає робити істерики для маніпуляції, може мати сенс завжди спочатку заспокоюватись, а потім робити те, що хотіла дитина.Але! В основі відсутності істерик лежить не ваша жорсткість, а впевненість дитини в тому, що ви знайдете найкраще рішення і її потреба буде задоволена.Якщо дитина просто робить щось небажане, в основі теж потреба. Вам важливо мати пояснення, чому дії дитини вас не влаштовують, твердість у захисті своїх кордонів (а для цього – якісне розуміння цих кордонів) та пропозицію до спільного пошуку.На виході ваших переговорів мають бути задоволені обидва.Наприклад: Тихон регулярно лізе в горщики до рослин. Я йому зробив пісочницю. Не заміняє. Налив туди воду. Ні. Досипав туди кокосової кори, щоби було максимально схоже на землю. Отак працює. 

Мій (анти)Вигоральний тур Україною починається 19 квітня: у плані майже всі обласні центри і Кривий Ріг Чому людина з найкращою освітою, але без досвіду, не може замінити експерта? Одна з причин – освічена людина мислить пласкими лінійними схемами, а досвідчена тримає в голові нелінійну багатовимірну модель процесів. Навіть якщо їй здається, що її рішення очевидні та зрозумілі, несвідомо вона обробляє незіставно складніший масив інформації, ніж видає назовні.Усі поради про те, як піклуватися про себе і не вигорати – лінійні. Але на стан кожного з нас впливають сотні факторів, як зовнішнього світу, так і процесів всередині тіла.Гра Вигорання – це симуляція фізіологічних та психічних процесів у голові під час роботи. Висновки з неї неможливо описати в буллетах, так само як неможливо буллетами видати для сторонньої людини інструкцію, як бути експертом. Але цей досвід може радикально змінити ваш погляд на життя. Гра з обговоренням триває 6 годин.Анкета для реєстрації: https://forms.gle/ypbmnW48Ep5aZHjz9Одразу зважайте, що в деяких містах група не набереться і я скасую гру, тому дивіться на сусідні міста (зазвичай це сусідні дати) – можливо це буде найближча до вас точка.Також є формат Вигорання XXL: гра + 3 онлайн заняття (втома, піклування про себе, сон). У Києві XXL доступний офлайн. Також є варіант онлайну, але його дату я ще не визначив.Київ - 19 квітня, 11:00-17:00Чернівці - 3 травня, 12:00-18:00Луцьк - 9 травня, 14:00-20:00 Рівне - 10 травня, 12:00-18:00Миколаїв - 23 травня, 14:00-20:00 Одеса - 24 травня, 12:00-18:00Черкаси - 30 травня, 14:00-20:00Кропивницький - 31 травня, 12:00-18:00Полтава - 5 червня, 14:00-20:00 Харків - 6 червня, 14:00-20:00 Суми - 7 червня, 12:00-18:00Кривий Ріг - 12 червня, 14:00-20:00 Дніпро - 13 червня, 10:00-16:00Запоріжжя - 14 червня, 12:00-18:00Чернігів - 20 червня, 14:00-20:00Хмельницький - 27 червня, 14:00-20:00 Львів - 28 червня, 12:00-18:00Житомир - 5 липня, 12:00-18:00Тернопіль - 1 серпня, 14:00-20:00Івано-Франківськ - 2 серпня, 14:00-20:00Ужгород - 3 серпня, 14:00-20:00

Чому не варто відволікати дитину, ч.2Попередня частина на пару постів раніше.Сьогодні візьмемо ще дві причини, чого ми взагалі ліземо до дитини:- Це нам потрібна увага дитини, тому що ми не можемо отримати достатньо уваги у своєму житті. - Нас бісить її діяльність або бездіяльність. "Займись чимось корисним".Шо робити?"Хто страждає, той і лікується".Обидві ці ситуації – про те, що ми перекладаємо на дитину відповідальність за наші стани та тривоги. Вона не може цю відповідальність нести. Це створює підґрунтя для купи небажаних процесів – від проблем сепарації та розуміння власних кордонів, і до навченої безпорадності.Це не про те, що з нами шось не так і треба дійсно "лікуватися". Скоріше про те, що якщо мені як дорослому погано, то я маю попіклуватися про себе, а не дойобуватись до дитини. Якщо не вистачає уваги, її головним дилером має бути не дитина, а інші дорослі. І дуже часто це взагалі не про увагу, а про контакт і близькість. Дуже кльовий спосіб їх отримати – обіймальні вечірки (кадли). Ну і точно варто цей запит обробити в психотерапії. Якщо бісить бездіяльність і хочеться, щоби дитина зайнялася чимось корисним, скоріше за все причин дві.1. Ви втомилися не жити своє життя. Постійно робите те, що не хочете і не робите те, що хочете. І дитина бісить, тому що дозволяє собі більше, ніж ви.Вихід не в тому, щоби зіпсувати життя дитині, а в тому, щоби покращити його собі.Дозвольте собі відпочинок.Скоріше за все, на значну частину "обов'язків" цілком можна забити і світ від цього не впаде.Більшість того, що ви робите для дитини і задля дитини, можна не робити або навіть краще не робити. Нас бісить їхня відповідь "я тебе про це не просив", але часто це правда. Ми робимо для них те, що їм непотрібно або шкодить, а в голові несвідомо рахуємо, що саме вони нам тепер за це винні.2. Ви боїтеся, що дитина не злізе з шиї. І тому, коли вона не зайнята чимось "корисним", псіхуєте.Головні умови сепарації дитини – її бажання самостійності та відчуття власної спроможності жити життя. Вони формуються, коли за дитину ніхто не вирішує, але водночас ніхто за неї і не робить.Тут ми знову повертаємося до попереднього пункту: більшість того, що ви робите для дитини не просто можна не робити, а бажано не робити.Це не про те, щоби кинути її напризволяще. Якщо дитина систематично стикається з проблемами, які по віку або по знанням не здатна вирішити, це може завести її у навчену безпорадність.Тому загальна логіка така: дитина живе своє життя, куди ми не ліземо. Але там, де їй потрібне наше втручання, ми не робимо за неї, а робимо разом із нею, показуємо та пояснюємо, і щойно вона готова робити сама – перестаємо втручатися. З найменшого віку. Наприклад, майже вся їжа, яку здобував Тихон Петрович весь перший рік свого життя, з'їдена ним не з ложки, а руками самостійно. Навіть суп останній раз я йому дав так: тверде на тарілці їсть руками, рідке у пляшці з трубочкою, п'є сам. І в холодильнику на нижній поличці Оля вже поклала йому помідорки, які він також може взяти самостійно. Самостійність дитини народжується не з обов'язків, а зі свободи. Ми такі молодці значною мірою тому, що у наших батьків не було часу займатися нашим вихованням.На фоточці Тихон і трактор. Він від них фанатіє, а в сусіда є аж два)

Покарання і мотивація Уявимо, що ми готуємо смажену картопельку зі сумішшю кампотських перців та свину піджарку з цибулькою. А пательня в нас одна.Я би першою робив картоплю. Після картоплі пательню можна не мити: долий олії та готуй собі свинину.Якщо не мити пательню і не міняти олію після всього, то завтра в принципі можна знову шось на ній приготувати, хоча це вже не дуже правильно.Але якщо взагалі не міняти олію та не мити пательню, рано чи пізно ми будемо замість смачної їжі готувати якесь гамно: несмачне та канцерогенне.Чи логічно буде вважати, що засіб для миття посуду і губка – основа смачної їжі? Що, якщо уся підготовка кухарів буде націлена на вивчення різних засобів і губок? І кухарі будуть думати не про якість м'яса, картоплі, цибулі, олії, спецій та пательні. І не про технологію приготування. А тільки про правильне миття.Переведемо метафору в реальність. У соціальних системах діють сотні та тисячі правил.Якщо єдина причина для їх виконання це страх покарання – у кожної людини знайдуться десятки правил, які вона все-таки не виконає у певні моменти.Якщо імплементацією покарань займаються люди, це одразу відкриває пекельну браму корупції, несправедливості та насильства. Також це означає, що якась частина покарань для кожної людини не станеться, а це одразу дискредитує усю систему правил і провокує шукати нові способи, як їх не виконувати та уникати покарань. Якщо покарання імплементують не люди, а китайський цифровий концтабір, ми отримуємо антиутопію. Її варто розбирати на деталі, чому це хріново, але зараз мені лінь і то мабуть ціла книга буде.Якщо кожен із читачів почне чесно аналізувати, чому особисто він/вона виконує кожне конкретне правило (так, тут не можна узагальнити, кожне правило і кожну ситуацію психіка обробляє значною мірою окремо), то виявиться, що там є безліч мотивацій:- це правило відчувається справедливим- ви розумієте, нашо воно потрібне і що воно захищає- ви підтримуєте групу, в інтересах якої встановлене правило- ви навіть не знаєте, що є якесь правило, це здається очевидним- у вас немає вагомих причин його порушувати, "нє очєнь і хатєлась"- і багато інших.За великим рахунком, покарання актуальне тільки у двох аспектах:- дати людям відчуття справедливості - налякати. Це дійсно має певний сенс, якщо схема покарання та всі інші фактори складаються адекватно. Також важливо не плутати покарання і санкції. Покарання – це спосіб зробити людині боляче, щоби вона боялася повторювати певну дію. Санкція, при правильній організації:- допомагає людині усвідомити існування правила та його доречність- дозволяє людині взяти відповідальність і особисто виправити наслідки своїх невдалих дій.І все це разом – все одно лише засіб для миття у нашій метафорі. Тому що в цілому суспільний порядок формується цілим комплексом мотивацій кожної людини. Наша мотивація навіть не об'ємна, вона багатовимірна. Її проекція на лінійну шкалу "батіг-пряник" пряцює тільки в дуже окремих випадках, а в більшості ситуацій не просто неефективна, а критично шкідлива.

Чому не варто відволікати дитину?Схоже, це буде серія постів.Для початку: а чого ми взагалі полізли до дитини зі своїм відволіканням?1. Хочемо заспокоїти. З малими це взагалі системна проблема, але ж ми і себе та інших дорослих в основному відволікаємо від проблем замість шукати рішення. 2. Хочемо перемкнути увагу дитини від небажаної активності. Щоби не забороняти і не нариватися на скандал, типу як м'який спосіб. 3. Нас бісить її діяльність або бездіяльність. "Займись чимось корисним".4. Це нам потрібна увага дитини, тому що ми не можемо отримати достатньо уваги у своєму житті. 5. У нас є правильна діяльність: якесь навчання. Або розвага, яку ми довго планували. "Я тиждень готував тобі цей сюрприз на день народження, як це ти не хочеш?!!"6. Ми відчуваємо свій обов'язок розважати дитину. Проблема нянь, вчителів і вихователів. Але і батьки також часто паряться на тему "шо ж я за мати/батько, недостатньо залучаюся в життя дитини".Почнемо з кінця. Останні два пункта. Загалом це один із трьох універсальних алгоритмів отримати підлітка, який нічого не хоче і сидить у гаджеті.Чому?1. За нього відхотіли. Він не вчився чути себе і свої потреби. Щоразу, коли шось там десь відчувалося – його процеси перебивали чимось "важливішим".2. Натомість все життя тренувався уникати запропонованої діяльності. 3. Не вчився задовольняти свої потреби і тепер, навіть коли їх розуміє – не знає, шо із цим робити.4. Отримував дозування емоцій, яке не здатний повторити в реальності. Єдиний спосіб отримати той самий рівень збудження, доступний дитині – це гаджет.5. Не вчився толерувати нудьгу і знаходити собі справи.Я вважаю, що нам дуже пощастило, бо наші батьки не мали часу та сил нами займатися. Сучасне покоління вигрібає наслідки надмірних педагогічних старань.За замовчуванням дитина живе своє життя і сама вчиться себе розважати. Ми їй потрібні зовсім у іншому:- любити і бути поруч- захистити від небезпеки - дати те, що дитині дійсно необхідно, але сама ще не може зробити (їжа, тепло і все таке)- навчити самостійно отримувати все, що вже здатна (брати їжу з тарілки самостійно від початку прикорму; брати їжу з холодильника з 4-5 років; готувати з 5-7 років тощо)- для спільної діяльності, яку ми придумали для себе, а дитина залучається лише якщо сама хоче."А що робити, щоби дитина вчилася?"Для початку – не зупиняти в дослідженні світу. Бо малюкам ми все забороняємо, а потім дивуємося. Весь дім – це дослідницький полігон."Але ж це не допоможе у школі"По-перше, допоможе.Якщо дитина, яка зберегла інтерес до дослідження світу, не вчиться у школі – це проблема школи.Вчитель не може хоча би для себе пояснити, навіщо насправді потрібно робити те, що він робить. Вчитель не цікавиться дітьми, а лише виконанням вимог держави. Система правил і культура у школі не сприяють навчанню.Це вже інша довга розмова про демократичну освіту.Для цього є школа викладачів: https://www.maibutni.com.ua/teachers/А також школа для викладачів громадянської освіти: https://maibutni.com.ua/civicschool/Ну і щоби двічі не вставати, для підлітків сіті кемп: https://maibutni.com.ua/citycamp/

Вінниця!28 лютого граємо у Вигорання з Вільносвітою. Це громадська організація, яка розвиває демократичну освіту в Україні. Час уточнюємо, або 13:00-19:00, або 14:00-20:00. Ви можете долучитися і зіграти разом з нами, бо не знаю, коли я ще буду у Вінниці, а офлайн Вигорання – це все-таки особлива тема)Шо дає гра?Насправді вона не лише про вигорання, а загалом про роботу мозку та психіки. Ця система складна і багатовимірна, тому повноцінне її розуміння майже неможливе на пласкій схемі або лекції.У нас буде 19 ролей. Кожен із вас буде грати або якісь клітини мозку та метаболічні процеси, або емоційні та мотиваційні функції, або відповідатиме за взаємодію із зовнішнім світом. Ви принципово інакше побачите зв’язок фізіології, психіки та поведінки. Там, де ви звикли шукати проблему в думках, вона знайдеться в імунній системі, а очевидно тілесна хвороба раптом виявить свою причину в емоціях. Є ризик радикально переглянути свої підходи до життя. Стрьомно, але у цьому й цінність. Я особисто розробив цю гру, і все одно мінімум 20-30 перших симуляцій щоразу знаходив для себе нове, глибше та об'ємніше розуміння процесів.Вартість 3700 грн, пишіть + у коментарях і за пару днів перевірте спам, чи там немає повідомлення від моєї кураторки.

UPD: запис закрито.Дніпро: 22 січня планую приїхати пограти у Вигорання.Головна проблема вигорання — його контрінтуїтивність. Воно починається задовго до того, як ми його відчуваємо і найглибше вражає найбільш вмотивованих людей. Поки вигораємо, ми часто абсолютно впевнені у тому, що рухаємося у правильному напрямку та робимо все що завгодно, але не те, що нам насправді потрібно.Кожен учасник отримає роль та набір задач, які потрібно виконувати у цій ролі. Наприклад: Астроцити створюють силушки, які Свідомість буде використовувати для виконання різних задач: роботи від Амбіції, бажаннячок від Бажаночки, страхогніву від Захисниці.Коли всі елементи системи починають працювати разом, відбувається магія. Система у динаміці - це зовсім не те саме, що статична схема на рисунку. А динаміка, у якій ти особисто щось робиш — чіпляє набагато сильніше, ніж коли дивишся відео, навіть дуже добре зроблене. Раптом так виходить, що чіткі дії кожного перетворюються назагал у великий хаос і треш. А потім із цього хаосу дивовижним чином народжується новий порядок, зовсім не очевидний з точки зору кожного індивідуального учасника. Так можна отримати якісно інше розуміння того, як працює вся система, і нові відповіді на власні, цілком практичні, запитання.Деякі висновки дуже неочікувані та контрінтуїтивні, є ризик сильно змінити свій погляд на життя.Реєстрація тут: https://forms.gle/9GF4ieMH9Q4p3VuF8

Які найважливіші життєві уроки ви отримали в житті?Я вважаю, що грає цілісна картина світу та набір вмінь. Те, що люди позначають як “найважливіші уроки або знання” має для них особливе емоційне забарвлення, тому що зачепило за щось болюче. Але ці уроки зазвичай грають нікчемну роль у загальному наборі якостей, які визначають цю людину та її результати.Як ви працюєте над особистим та професійним розвитком?Розвиток — не самоціль і не самоцінність. Розвиватися доводиться заради адаптації у світі та для досягнення цілей. Ну або це просто цікаво)Які особисті якості або стратегії допомагають вам досягати успіху?Інтелект і знання. Завжди мати декілька гіпотез на кожну проблему. Запитувати в усіх, що вони би робили у певній ситуації. Всі рішення у важливих переговорах — текстом і післязавтра. А також десятки інших.Що змушує вас продовжувати працювати над вашим проєктом, коли виникають труднощі чи перешкоди?Роблю паузу, матюкаюся, ненавиджу всю хуйню, відпочиваю, знаходжу рішення і повертаюся в адекваті.Які ваші особисті мрії, амбіції та плани поза вашою роботою чи проєктом?Хочу назад до океану і джунглів.Які найбільші виклики ви зустріли на вашому шляху до успіху, і як ви їх подолали?Складність у соціальній адаптації, особливо у партнерстві. З кожною людиною шукаю дистанцію, на якій вона не просаджує кордони.Що для вас означає бути успішним, і які критерії ви використовуєте для оцінки своїх досягнень?Концепція успішності зламала життя мільйонам людей, у тому числі успішних. Якби вам потрібно було вийти на сцену з кількома мотиваційними словами для випускників університету, що б ви їм сказали?Я би поцікавився, який у них поточний контекст і тоді думав над словами. Загалом вважаю, що короткі мотиваційні промови можуть нести більше шкоди, ніж користі, тому що розхитують психіку. Просто потім ми дізнаємося зазвичай тільки про тих, кого хитнуло в “хорошу” сторону.Які книги, фільми або інші твори мистецтва найбільше на вас вплинули і чому?Я інакше сприймаю світ, мистецтво в основному не цікавить, використовую його переважно як релакс. Що для вас є найбільшим джерелом енергії та натхнення у вашому щоденному житті?Стосунки, природа та зимовий сад, гамак і ванна, робота.__Два тижні тому дізнався, що мене номінували на грант KSE Foundation і я його виграв. Щойно ви прочитали коротке інтерв'ю з цього приводу. Якщо якісь відповіді потребують лонгріду — запитуйте)А грант піде на облаштування мого освітнього простору, там саме був дефіцит бюджету.