"Він хоче, щоби діти були тупі"По-перше, діти вже зараз не вчаться. І це не тому, що освіта деградувала, і не тому, що діти погані, а тому, що життя змінилося і стара освіта більше не працює у нашому життєвому контексті.Також, совіцька освіта ніколи не була хорошою. Це міф, такий самий як про начитанную нацию.Хорошу освіту в союзі отримали тільки ті, кому пощастило поєднати специфічні академічні таланти та вчителя, який ці таланти помітив. Водночас безліч "недолугих трієчників, хуліганів і відходів суспільства" отримали хуйову освіту.Згадайте, тільки чесно, своє навчання. У класі було 3-5 відмінників, а всі інші — "відходи освітньої системи", вічно не такі, вічно неправильні.А насправді все це — живі люди. Вони живуть свої життя, ухвалюють рішення, створюють продукти, голосують на виборах або навіть ідуть у владу.Класичні підходи ВЖЕ не спрацювали для більшості. Мабуть треба шось міняти? Мабуть нам треба не намагатися напхати усім у голови те, що не пхається (програму в тому вигляді, в якому вона є зараз або була 40 років тому), а знайти підхід до освіти, який дасть можливість для розвитку якщо не кожного, то радикальної більшості людей."Він просуває дорогі приватні школи"Є багато державних шкіл, вчителі або директори яких успішно втілюють підходи, про які я кажу. Деякі з них вчилися на Школі освітніх управлінців у Kyiv-Mohyla Business School [kmbs] та/або на Школі для викладачів Майбутні.Вони прекрасні і в них виходить.Ще раз: те, про що я кажу, цілком успішно працює в окремих державних школах, команди яких мали волю до змін.Насправді я пропоную рішення, які дозволяють з мінімальними витратами робити якнайкраще.Наприклад: круто, якщо у школі є добре обладнана лабораторія та реактиви. Але якщо немає, що робити? Можна розводити руками, а можна подумати, яку максимальну цінність ми можемо дати дітям у цих конкретних умовах. Саме про такий майндсет я пишу."Вчителі не мають ресурсу"Це проблема.Неадекватне ставлення батьків до освіти — проблема. Надмірні регуляції, неякісне навчання вчителів. Є купа інших проблем, трошки я про них писав у пості про культ карго.Але це не привід кожному особисто продовжувати робити хуйню.Якщо вчитель вже все одно працює у школі, то подумати, нашо він це робить — не така складна задача. Поставити в фундамент не програму і не власні очікування, а особистості дітей. Подумати: а які найкращі стратегії життя може мати кожна конкретна дитина в моєму класі в перспективі наступних 30 років? Яку саме цінність я несу дітям? Що з цього вони дійсно готові усвідомити зараз, у своєму віці та життєвому контексті? Як вони будуть застосовувати все це в реальності?Як я вже казав, є державні школи, яким це вдається.В ідеалі було би розробити регуляцію, яка дозволила би створювати державні демократичні школи.